Постанова

від 22.09.2020 по справі 813/2089/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/2089/16 пров. № А/857/8815/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (суддя - Сакалош В.М., м. Львів, повний текст судового рішення складено 15 листопада 2016 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Бізнес-Ойл до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Бізнес-Ойл в червні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 №№0001031401, 0001041401. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті на підставі висновків контролюючого органу, що не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства. При цьому позивач, зокрема, вказав, що ним правомірно надавались послуги зі зберігання нафтопродуктів на користь контрагентів, проводилось нарахування податкових зобов`язань із наданих послуг. Крім того, наголошує, що ним правомірно здійснювалось погашення боргу на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного його контрагентом з третьою особою - новим кредитором.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/2089/16 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем проводилась видача зі зберігання іншого виду дизпалива, аніж того, яке було отримане на зберігання, не надано доказів передачі права вимоги до позивача від його контрагента до нового кредитора. Відтак прийняті податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними, а позовні вимоги безпідставними.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/2089/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 липня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №813/2089/16 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, представником відповідача з посиланням на припинення юридичної особи Головного управління ДФС у Львівській області шляхом реорганізації у вигляді перетворення на Головне управління ДПС у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби заявлено клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником.

Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 04.03.2016 по 25.03.2016 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну планову перевірку ПП Бізнес-Ойл (код ЄДРПОУ 37205605) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункті 14.1.13, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1 статті 44; пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135; пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 568798 грн, в тому числі за 2013 рік - на суму 518318 грн, за 2014 рік - на суму 50480 грн; підпункті 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14; статті 185; пункту 187.1 статті 187; підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192; пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 192234 грн, в тому числі за березень 2013 року - на суму 105491 грн, за квітень 2013 року - на суму 77077 грн, за вересень 2014 року - на суму 9666 грн, про що складено акт від 01.04.2016 №50/13-01-14-01/37205605.

На підставі акта перевірки 14.04.2016 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001031401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 240293грн (за основним платежем - 192234 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 48059 грн.);

№0001041401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 710998 грн. (за основним платежем - 568798 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 142200 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належним чином на виконання умов договору надавались послуги зі зберігання нафтопродуктів, в тому числі впродовж березня-квітня 2013 року. Також суд дійшов висновку, що позивачем не отримувалось жодних безповоротних фінансових допомог ні від ПП Топаз ЛТД , ні від ТОВ ТД Укрнафтопром на підставі укладеного цими особами договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 №5 УНП, а тому відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток за даними операціями. Крім того, оскільки податковим органом не встановлено факту використання позивачем отриманого на зберігання товару, належним чином не встановлено виду (дизпаливо чи бензин) та вартості цього товару, висновки податкового органу в частині безпідставного заниження позивачем валового доходу є передчасними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 14.1.22 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК Українипередбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, згідно пункту 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 01.12.2012 між Приватним підприємством Бізнес-Ойл (за договором Зберігач) та Приватним підприємством ВД-Транс (за договором Поклажодавець) укладено договір зберігання нафтопродуктів № 36, за умовами якого (пункт 1.1) Зберігач у порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язувався за плату зберігати нафтопродукти, передані йому Поклажодавцем, і повернути їх в схоронності.

Пунктом 1.3. договору вказано місце зберігання: смт.Куликів, вул.Шевченка, 73, Нафтобаза ПП Бізнес-Ойл .

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору строк зберігання однієї поставки товару становить до одного місяця. Строк зберігання може бути змінений за згодою сторін, про що складається додатковий договір. Строк дії договору з 01.12.2012 по 31.12.2013. Зберігач вправі змінити строк дії Договору, попередивши про це Поклажодавця за місяць.

Факт і дата прийняття Зберігачем товару, а також факт і дата його повернення Поклажодавцем фіксується актами, які сторони зобов`язані підписувати у відповідний день. Сторона, яка підписала відповідний акт, визнає цим, що товар, який, відповідно, передається на зберігання або повертається, відповідає усім вимогами, які вона до нього ставила за договором (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору сторонами погоджено, що плата за договором складається з витрат Зберігача на зберігання товару та оплати за послуги його зберігання (винагорода). Розмір винагороди становить 200,00 грн з урахуванням податку на додану вартість за одну тонну переданих на зберігання нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 3.2 договору розрахунки проводяться нафтопродуктами, не пізніше 25 числа кожного, наступного за звітним, місяця, у якому здійснювалось зберігання незалежно від кількості календарних днів, впродовж яких фактично здійснювалось зберігання. У випадку, якщо винагорода сплачується у грошовій (безготівковій) формі, вона вноситься із врахуванням її індексації, визначеної Зберігачем, про що останній повідомляє Поклажодавця не пізніше, як за сім календарних днів до граничного строку оплати винагороди, визначеного цим пунктом договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки між Зберігачем та Поклажодавцем проводяться на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт, оформлених належним чином.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, ПП ВД-Транс у період з січня 2013 року по грудень 2013 року включно передав, а позивач прийняв на зберігання нафтопродукти у кількості 468153,2 кг, що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами надання послуг від 31.01.2013 №13 на суму 11600,00 грн; від 28.02.2013 №38 на суму 11000,00 грн; від 31.03.2013 № 70 на суму 9932,77 грн; від 30.04.2013 № 99 на суму 8989,94 грн; від 31.05.2013 № 139 на суму 9518,88 грн; від 30.06.2013 № 78 на суму 6154,27 грн; від 31.07.2013 № 211 на суму 4213,86 грн; від 30.09.2013 № 260 на суму 12861,00 грн; від 31.10.2013 № 289 на суму 6834,22 грн; від 29.11.2013 № 317 на суму 6160,52 грн; від 31.12.2013 №341 на суму 6365,89 грн. Вказані акти надання послуг підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

На суму наданих послуг зі зберігання позивачем виписано податкові накладні та сформовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Окрім того, приймання позивачем на зберігання нафтопродуктів за договором також підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання нафтопродуктів за кількістю від 04.01.2013 №1/1; від 10.01.2013 № 1/2; від 14.01.2013 № 1/3; від 15.01.2013 № 1/4; від 16.01.2013 № 1/5; від 17.01.2013 № 1/6; від 13.02.2013 № 7/1; від 19.02.2013 № 8/1; від 20.02.2013 № 8/2; від 22.02.2013 № 8/3; від 25.02.2013 № 10/1; від 28.02.2013 № 10/2; від 07.03.2013 № 11/1; від 27.03.2013 № 15/1; від 22.04.2013 № 19/1; від 29.04.2013 № 20/1; від 30.04.2013 № 22/1; від 03.05.2013 № 22/2; від 13.05.2013 № 23/1; від 30.05.2013 № 29/1; від 03.06.2013 № 30/2; від 14.06.2013 № 36/2; від 09.07.2013 № 43/1; від 26.07.213 № 47/1; від 02.09.2013 № 55/1; від 13.09.2013 № 59/1; від 30.09.2013 № 31/1; від 01.10.2013 б/н; від 11.10.2013 б/н; від 29.10.2013 б/н; від 29.11.2013 № 73/2; від 09.12.2013 № 73/1, а видача зі зберігання також актами прийому-передачі з відповідального зберігання нафтопродуктів на базі та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 05.01.2013 №0/; від 10.01.2013 №0/; від 31.01.2013 №0/; від 08.02.2013 №0/; від 11.02.2013 №0/; від 15.02.2013 №0/; від 25.02.2013 №0/; від 01.03.2013 №0/; від 04.03.2013 №0/; 11.03.2013 №0/; від 12.03.2013 №0/; від 19.03.2013 №0/; від 22.03.2013 №0/; від 25.03.2013 №0/; від 05.04.2013 №0/65, №0/65/1 та №0/65/2; від 10.04.2013 №0/69/1, №0/69/2; від 15.04.2013 року №0/74/1 та №0/74/2; від 22.04.2013 №0/86/1 та №0/86/2; від 26.04.2013 №0/94/1; від 29.04.2013 №0/95/1 та №0/95/2; від 03.05.2013 0/96 та №0/96/2; від 08.05.2013 №0/106/1, №0/106/2 та 0/106/3; від 14.05.2013 №0/115/1; від 17.05.2013 №0/122/1 та №0/122/2; від 21.05.2013 №0/126/1 та №0/126/2; від 27.05.2013 №0/133/1 та №0/133/2; від 30.05.2013 №0/138/1; від 04.06.2013 №0/141/1, №0/141/2 та №0/141/3; 07.06.2013 року №0/149/1; від 13.06.2013 №0/153/1 та №0/153/2; від 20.06.2013 №0/170/1; від 27.06.2013 №0/181/1 та №0/181/2; від 05.07.2013 №0/186/1 та №0/186/2; від 08.07.2013 №0/189/1; від 10.07.2013 року №0/192/1 та №0/192/2; від 18.07.2013 №0/203/1; від 22.07.2013 №0/209/1; від 26.07.2013 №0/221/1, №0/221/2 та №0/221/3; від 29.07.2013 №0/221/2; від 06.09.2013 №0/282/1, №0/283/1, №0/284/1; від 07.09.2013 №0/284/2; від 16.09.2016 №0/293/1; від 24.09.2013 №0/300/1; від 01.10.2013 №0/309/1, №0/310/1, №0/310/2 та №0/310/3; від 07.10.2013 року №0/314-, №0/314-1 та №0/314/1; від 09.10.213 №0/314/, №0/314/2; від 19.10.2013 №0/324/1; від 07.11.2013 №0/346/1 та №0/346/2; від 11.11.2013 №0/349/1; від 13.11.2013 №0/356/1 та №0/356/2; від 02.12.2013 №0/371/1 та №0/371/2; від 04.12.2013 №0/372/1 та №0/372/2; від 05.12.2013 №0/374/1; від 10.12.2013 №0/378/1; від 11.12.2013 №0/379/1; від 16.12.2013 №0/382/1 та №0/382/2; від 24.12.2013 №0/388/1 та №0/388/2; від 31.01.2014 №0/22/1, №0/22/2, №0/22/3, №0/22/4, №0/22/5, №0/22/6.

Оплата за надані послуги зі зберігання нафтопродуктів проведена ПП ВД-Транс частково, сума заборгованості перед позивачем становить 88397,24 грн (у матеріалах справи наявні копії виписок з банківських рахунків позивача, відповідні довідки позивача, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 023, а також бухгалтерська довідка позивача).

З метою стягнення вказаної суми боргу з ПП ВД-Транс , позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Львівської області, який рішенням від 25 жовтня 2016 року у справі №914/2231/16 вирішив стягнути з ПП ВД-Транс на користь ПП Бізнес-Ойл 88397,24 грн. суми основного боргу, 13047,00 грн. п`яти відсотків річних, 77691,72 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату винагороди за зберігання товару.

Однак, згідно висновків Головного управління ДФС у Львівській області у березні-квітні 2013 року ПП Бізнес-Ойл фактично здійснено реалізацію дизпалива на користь ПП ВД-Транс у кількості 102898 кг, а не повернення цього дизпалива зі зберігання. Підставою для таких висновків є зазначення у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів за березень-квітень 2013 року маркування дизпалива Л-0,05-62 . Відповідно, податковим органом донараховано позивачу податкові зобов`язання з податку на прибуток та податок на додану вартість з суми реалізованого дизпалива у розмірі 912840 грн. При цьому вартість нібито реалізованого дизпалива розрахована за ціною придбання позивачем дизпалива від інших контрагентів-постачальників за ціною 8,87131 грн. без ПДВ.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказані висновки податкового органу не слід брати до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема товарно-транспортними накладними від 04.03.2013 №0/; від 05.04.2013 №0/65/1; від 10.04.2013 №0/69/1, №0/69/2; від 15.04.2013 №0/74/1 та №0/74/2; від 22.04.2013 №0/86/1 та №0/86/2; від 26.04.2013 №0/94/1; від 29.04.2013 №0/95/1 та №0/95/2, у яких зазначено найменування нафтопродукту, що повертається зі зберігання - Дизпаливо . Також у актах надання послуг, актах прийому-передачі з відповідального зберігання нафтопродуктів на базі сторонами зафіксовано, що проводиться видача зі зберігання наступних нафтопродуктів - Дизпаливо .

Так, у розумінні частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на балансі позивача числиться нафтобаза, на якій відбувалось зберігання нафтопродуктів, за адресою смт. Куликів, вул. Шевченка, 73. Крім того у власності позивача є також ділянка для обслуговування нафтобази, цистерни, двигуни та інше обладнання, що використовуються у діяльності позивача, пов`язаної зі зберіганням нафтопродуктів.

Факт співпраці позивача з ПП ВД-Транс щодо надання останньому послуг зі зберігання нафтопродуктів підтверджується показами допитаного у судовому засіданні суду першої інстанції заступника директора ПП Бізнес-Ойл ОСОБА_1 , зі свідчень якого судом встановлено відсутність спорів між сторонами щодо кількості та якості виданого дизпалива.

Факт підписання договору, актів приймання нафтопродуктів за кількістю, актів надання послуг, актів прийому-передачі з відповідального зберігання, відсутності заперечень ПП ВД-Транс як проти самого факту отримання та повернення товару, його невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено сторонами у договорі та актах, так і щодо існування у ПП ВД-Транс зобов`язання з оплати послуг Зберігача за договором свідчить про належне виконання позивачем умов договору зберігання нафтопродуктів від 01.12.2012№36, наданих ПП ВД-Транс послуг зі зберігання нафтопродуктів, в тому числі впродовж березня-квітня 2013 року.

При цьому судом не встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з вартості наданих ПП ВД-Транс послуг зі зберігання нафтопродуктів впродовж березня-квітня 2013 року, які позивачем сформовано самостійно та задекларовано у відповідних податкових деклараціях.

Водночас рішенням господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у справі №914/2231/16 надано висновок щодо здійснення сторонами договору операцій зі зберігання нафтопродуктів, а не їх продажу (поставки).

А відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції також встановлено та не заперечується податковим органом, що на підставі укладеного 14.02.2011 між позивачем та ПП Топаз ЛТД договору поставки нафтопродуктів №020711 у ПП Бізнес-Ойл , видаткових накладних про поставку нафтопродуктів згідно цього договору, станом на 16.10.2013 існувала заборгованість перед ПП Топаз ЛТД у сумі 719694,73 грн. Існування даної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, довідкою позивача про суму кредиторської заборгованості перед ПП Топаз ЛТД , оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Листом від 17.10.2013 №б/н ПП Топаз ЛТД повідомлено ПП Бізнес-Ойл про відступлення права вимоги за договором від 14.02.2011 №020711 у сумі 719694,73 грн на користь нового кредитора ТОВ Торговий дім Укрнафтопром згідно Договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 №5 УНП.

Статтею 512 ЦК України визначено перелік підстав заміни кредитора у зобов`язанні. Так, в силу частини першої цієї статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 ЦК України).

Таким чином, у позивача виникла заборгованість перед ТОВ ТД Укрнафтопром у сумі 719694,73 грн, яка станом на день проведення перевірки погашена частково у сумі 547160, 80 грн та становить 172533, 93 грн.

Наданими позивачем копіями відповідних платіжних доручень, виписками з банківського рахунку, довідкою про суму кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ ТД Укрнафтопром та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 підтверджується факт оплати грошових коштів на користь нового кредитора ТОВ ТД Укрнафтопром .

Проте, у зв`язку з відсутністю акту прийому-передачі документів, які підтверджують право вимоги до боржника, податковий орган дійшов висновку, що до ТОВ ТД Укрнафтопром не перейшло право вимоги до ПП Бізнес-Ойл на суму 719694, 73 грн.

Однак, як вірно зазначено судом, договором відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 №5 УНП та нормами ЦК України не встановлено імперативного обов`язку щодо оформлення акту прийому-передачі документів, що підтверджують право вимог до боржника та передачі такого акту самому боржнику.

Водночас ПП Бізнес-Ойл належним чином був повідомлений про уступку права вимоги у сумі 719694,73 грн на користь нового кредитора ТОВ ТД Укрнафтопром , що підтверджується договором відступлення права вимоги та листом ПП Топаз ЛТД з повідомленням про уступку права вимоги.

Таким чином, оскільки позивачем не отримувалось жодних безповоротних фінансових допомог ні від ПП Топаз ЛТД , ні від ТОВ ТД Укрнафтопром на підставі укладеного цими особами договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 №5 УНП, у податкового органу не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток за даними операціями.

Варто також зазначити, що висновки податкового органу про безоплатне отримання позивачем у власність товарів від ТОВ Актив ХХІ та ПП Топаз ЛТД на підставі договорів зберігання від 01.10.2010 №31/04 та від 12.01.2011 №3/01 є безпідставними, враховуючи таке.

Так, при проведенні перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області встановлено, що на зберіганні у ПП Бізнес-Ойл наявні нафтопродукти у загальній кількості 15567 кг, отримані від ТОВ Актив ХХІ та ПП Топаз ЛТД для їх зберігання згідно укладених договорів. Вказані нафтопродукти обліковуються на позабалансовому рахунку позивача 023, про що представлено оборотно-сальдові відомості.

Відповідно до положень статей 936, 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтею 942 ЦК України передбачено обов`язок зберігача вживати всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (частина перша, третя статті 946 ЦК України).

Факт наявності у ПП Бізнес-Ойл на зберіганні нафтопродуктів, отриманих від ТОВ Актив ХХІ та ПП Топаз ЛТД , не оспорюється податковим органом, а також підтверджується показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_1 та довідками ПП Бізнес-Ойл щодо залишків товарів контрагентів на відповідальному зберіганні.

Висновок про безоплатне отримання ПП Бізнес-Ойл у власність дизпалива спростовується наданими позивачем доказами, згідно яких на зберіганні перебуває бензин А-92, отриманий від ТОВ Актив ХХІ . При цьому вказана податковим органом ціна придбання дизпалива відповідає ціні придбання дизпалива від інших контрагентів-постачальників.

Таким чином, податковим органом не доведено використання позивачем переданих йому на зберігання нафтопродуктів, належним чином не встановлено виду (дизпаливо чи бензин) та вартості цього товару, а тому висновки податкового органу в частині безпідставного заниження позивачем валового доходу є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів законність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та не спростував висновки суду першої інстанції з цього питання.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності вказаним критеріям, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 №№0001031401, 0001041401 прийняті відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті таких рішень не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому такі є необґрунтованими та підлягають скасуванню, а порушене право позивача - судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року.