Ухвала

від 23.04.2010 по справі 2-2102-10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

       

 Справа N 2-2102

      2010

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2010 року                            м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Кучеренко В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року і до часу подання позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність Управлінні пенсійного фонду України у м.Мелітополі про відмову в призначенні підвищення до пенсії згідно з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.03.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також зобов’язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату йому щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2010 року, а також стягнути судові витрати.

При цьому було встановлено, що позивач у порушення вимог ст.119 ЦПК України не оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення та державне мито в необхідної сумі при наданні своєї позовної заяви.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на витяг з ЦПК України, а саме п.5 ч.4 ст. 81 ЦПК України про те, що не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою та посилання на витяг з Декрету Кабінету Міністрів України, а саме на ст. 3, про те, що із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, які подаються до суду встановлюється розмір державного мита 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Вищевказані законодавчі акти регулюють звернення до суду з позовною заявою, а не зі скаргою на дії посадових осіб.

Вимоги, заявлені позивачем, по суті відносяться до майнових, а не вимог про відшкодування шкоди.

Окрім того, заявлені позивачем вимоги за своєю суттю є майновими, однак всупереч вимог п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України, ним не вказано ціну позову.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року позовна заява подається до суду в  письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв’язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Позовні вимоги позивача адресовані до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, в той час коли позивач не зазначив жодних доказів, які б підтверджували наявність вини органу, що призначає або виплачує пенсію в не одержаній своєчасно доплати до пенсії.

Названі недоліки перешкоджали розгляду справи, тому суд надав позивачу строк до 22 квітня 2010 року, для усунення виявлених недоліків.

22 квітня 2010 на адресу суду від позивача надійшла квитанція про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 42 гривні 50 копійок та доплата державного мита в розмірі 5 гривень 10 копійок.

Фактично позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Мелітопольського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року, усунуті не були,  тому суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 його позов.

Керуючись ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” – визнати неподаною і повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: