Постанова

від 22.09.2020 по справі 660/363/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 660/363/16-ц Головуючий в І інстанції: Гончаренко О.В.

Номер провадження: №22-ц/819/109/20 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича, діючого від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 січня 2019 року, у складі судді Гончаренка О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , діючого від імені ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та стягнення винагороди за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

08 квітня 2016 року ОСОБА_1 , діючий від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

--- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", зареєстрований реєстраційною службою Суворовського РУЮ у м.Херсоні 06.08.2015 року;

--- скасувати державну реєстрацію договору оренди;

--- усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача та особисто ОСОБА_3 вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаною земельною ділянкою, вилучити її у відповідача та передати позивачу;

--- заборонити відповідачу та особисто ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії на вказаній земельній ділянці та з вказаною земельною ділянкою;

--- стягнути з відповідачів на користь позивача грошові кошти за користування земельною ділянкою в 2015 році в розмірі 11352,46грн.

Позов обґрунтував наступним.

Позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 10,9059 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, яку вона успадкувала після смерті чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останньому ж вона належала на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №734913 (дублікат), виданого 21.12.2007 року.

Останні роки подружжя прожило окремо, проте продовжували спілкування, шлюб не розривали, підтримували нормальні стосунки. Документи на своє нерухоме майно, в тому числі і на земельну ділянку, ОСОБА_4 передав на зберігання позивачу.

Зі слів ОСОБА_4 ще за його життя позивачу було відомо, що земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача, але без укладення будь-якого договору оренди, тобто у так званій "прихованій оренді". В ході оформлення спадщини позивач звернулася до відділу Держгеокадастру в Нововоронцовському районі за витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Отримавши витяг, вона дізналася про те, що дана земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача, що договір оренди був зареєстрований реєстраційною службою Суворовського РУЮ у м.Херсоні 06.08.2015 року, тобто більш ніж через 2 місяці після смерті ОСОБА_4 .

Відразу після смерті ОСОБА_4 позивач усно звернулась до директора відповідача ОСОБА_3 і попросила припинити обробляти та повернути землю, яка належить померлому, оскільки вона з дітьми приймає спадщину та будуть самостійно обробляти земельну ділянку. Однак той відмовив їй, відповівши, що між товариством і померлим підписаний договір оренди землі і він бажає його зареєструвати. Відмовив він і на наступні аналогічні прохання позивача та її дочки ОСОБА_5 , зареєструвавши договір оренди та не надавши позивачу, яка прийняла спадщину, екземпляр договору оренди.

Таким чином, позивачка, яка на даний час є власником спірної ділянки, не визнає договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ "Явір Агроінтернешнл", вважає його недійним, оскільки за свого життя договір оренди ОСОБА_4 не підписував, про що за свого життя він розповідав позивачці, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме в цей час він втратив свою дієздатність. Договір був зареєстрований вже після його смерті. На протязі 2015 року відповідач користувався земельною ділянкою, за користування орендну плату не платив, а тому позивач, до якої перейшли всі права та обов`язки спадкодавця, вправі вимагати оплату за користування землею. Посилаючись на ст.ст.316, 317, 321, 391 ЦК України, а також на ст.ст.203, 215, 626, 628 вказаного Кодексу, положення Закону України "Про оренду землі", просить задовольнити позовні вимоги.

Оскаржуваним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 січня 2019 року позов був частково задоволений. Суд вирішив:

--- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.03.2015 року № ЯВ-70, укладений між ОСОБА_4 і товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", в особі директора Ярового Федора Івановича, загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016;

--- зобов`язати ТОВ "Явір Агроінтернешнл" повернути позивачу вказану земельну ділянку;

--- стягнути з ТОВ "Явір Агроінтернешнл" на користь позивачки судовий збір у сумі 551,20грн;

--- у задоволені інших позовних вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі адвокат Бурлай Дмитро Валерійович, діючий від імені відповідача, з урахуванням уточнення при апеляційному розгляді справи, просить вирішити питання щодо клопотання представника відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи та скасувати зазначене рішення в частині задоволених позовних вимог й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Зокрема вказав , що в порушення процесуального порядку суд прийняв до уваги висновок експерта від 14.09.2017 року, складений в рамках кримінального провадження. При цьому зазначив, що спочатку експертиза призначалась судом у цій справі, причому без зазначення конкретного експерта, потім наявна заява позивача про повернення матеріалів з метою подання їх слідчому, а потім позивач звернувся до суду з заявою про долучення висновку експерта, в якому в якості порівняльного аналізу бралися зразки підписів за 1993 та 2003 роки, тоді як підпис померлого був поставлений в 2015 році. Також зазначив , що судом допущені порушення при призначенні судово-почеркознавчої експертизи у цій справі за клопотанням представника відповідача. Так, тривалий час суд не передавав справу до експертної установи, складалось враження, що суд не міг сформувати справу та передати її в повному обсязі. Також, оригінал рахунку був наданий представнику відповідача лише 12.11.2018 року і, враховуючи, що в судовому засіданні суд не оголошував листа експерта, відповідач сплатив аванс в розмірі 864,00грн, що не заборонено законом. Однак суд не прийняв до уваги даний факт оплати, не направив матеріали до експертної установи, а скасував ухвалу про призначення експертизи, хоча 45-денний термін, встановлений експертом для оплати вартості експертизи, ще не сплинув. І 26.12.2018 року відповідач надав суду ще один платіжний документ, який підтверджував факт остаточної сплати за проведення експертизи в 45-денний термін. Також вказав , що суд ухвалив рішення за відсутності представника відповідача, який клопотав про неможливість прибуття до суду через супроводження дружини в інший регіон для проведення останній хірургічного втручання. Тобто суд, в порушення вимог ст.129 Конституції України та Бангалорських принципів поведінки суддів, не надав можливості стороні брати участь в судовому засіданні та користуватися процесуальними правами. Також зазначив , що суд необґрунтовано дав перевагу показам свідків сторони позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (пояснили, що за свого життя ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_7 взяти в оренду його землю) над показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (пояснили, що у їх присутності ОСОБА_4 підписав оспорюваний договір оренди). Також вказав , що суд вийшов за межі позовних вимог, ухваливши зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, тоді як відповідна позовна вимога була усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаною земельною ділянкою, вилучити її у відповідача та передати позивачу.

Отже, рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог й не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , в частині відмови в забороні вчиняти будь-які дії на земельній ділянці та з вказаною земельною ділянкою та в частині відмови в стягненні грошових коштів за користування земельною ділянкою.

Справу вчергове було призначено до апеляційного розгляду на 22.09.2020 року о 10-00 годині, однак всі учасники справи, крім представника скаржника (відповідача) адвоката Бурлая Д.В., до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №734913, виданого Нововоронцовською районною державною адміністрацією 21.12.2007 року на підставі розпорядження голови Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області від 16.11.2002 року №601 і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1АА002388/010772600118, земельна ділянка площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, належить ОСОБА_4 (а.с.11 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Нововоронцовка Херсонської області (а.с.6 т.1).

За свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.02.2016 року спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з вказаної вище земельної ділянки з кадастровим номером 6524184000:02:005:0016 (а.с.9 т.1).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 10.03.2015 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_4 і орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" в особі директора Ярового Ф.І., орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, на 5 років, зазначену земельну ділянку загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016 (а.с.38-40, 41 т.2).

У вказаному договорі, на його 5-й сторінці, у графі "Орендодавець" наявний єдиний підпис, проте позивач заперечує, що вказаний підпис належить її покійному чоловіку ОСОБА_4 .

Вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.03.2015р, в якому стоять відповідні підписи орендодавця та орендаря (а.с.53 т.1).

У вказаному акті, у графі "Орендодавець" наявний єдиний підпис, проте позивач також заперечує, що вказаний підпис належить її покійному чоловіку ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 27.01.2016р за заявою позивача, вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачу, дата державної реєстрації речового права - 06.08.2015 року (а.с.12-14 т.1).

Аналогічні дані перебування вказаної земельної ділянки в оренді у відповідача за договором оренди від 10.03.2015 року містяться і в Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.68 т.1).

Як вбачається з Довідки про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення (а.с.66 т.1), постанови органу прокуратури від 29.06.2016 року (а.с.67 т.1), запиту суду та відповіді на нього начальника СВ Нововоронцовського ВП Бериславського ВП (а.с.72, 73 т.1), висновку експерта Херсонського НДЕКЦ від 14.09.2017 року (а.с.84-89 т.1) - 21.05.2016 року позивачка звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ "Явір Агроінтернешенл", які підробили підписи на вказаному договорі оренди землі та акті прийому-передачі земельної ділянки. Було порушено кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12016230200000205. Під час досудового слідства Херсонським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром була проведена судово-почеркознавча експертиза № 366-ПТ від 14.09.2017 року за постановою слідчого Нововоронцовського ВП Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області від 20.07.2017 року, згідно якої підпис в графі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ:" на лицьовому боці третього аркуша наданого на дослідження Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2015 року № ЯВ-70, укладеного між ОСОБА_4 і відповідачем в особі директора ОСОБА_3 (Орендарем), виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис в графі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ:" на лицьовому боці аркуша наданого на дослідження Акту прийому-передачі земельної ділянки від 10 березня 2015 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року (а.с.28-29 т.2) у цій справі за клопотанням сторони відповідача від 21.12.2017 року (а.с.166 т.1) було призначено проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої, зокрема, були поставлені питання чи виконані підписи у відповідних графах "Орендодавець" Договору оренди та Акту приймання-передачі земельної ділянки дійсно ОСОБА_4 та ним же в незвичайному стані (хвороба, алкогольне або наркотичне сп`яніння, стан афекту та інше)? Обов`язок оплати за проведення експертизи було покладено на відповідача ОСОБА_3 . Проведення експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз МЮ України.

У суді першої інстанції вказану експертизу проведено не було через допущені судом порушення при її організації, а тому таку експертизу за клопотанням адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича, діючого в інтересах ТОВ "Явір Агроінтернешнл", було призначено при розгляді справи апеляційним судом ухвалою від 21.05.2019 року.

Відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 18.06.2020 року підпис в оригіналі договору оренди земельної ділянки № ЯВ-70 від 10.03.2015 року, укладеному між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", в графі "Орендодавець:", що розташована на 5-му аркуші договору в розділі "Підписи сторін", виконаний не самим ОСОБА_4 , а іншою особою без впливу збиваючих факторів (природних, штучних) (а.с.202-207 т.2).

Отже, судом встановлено, що оспорюваний договір оренди землі був підписаний не особисто позивачем, а іншою особою, при цьому відсутній належний документ про уповноваження вказаної особи на підписання договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки позивачу та відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з матеріалів справи та даних експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, виходив з права власника згідно ст.391 ЦК України витребувати майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також виходив з того, що позовна вимога про скасування реєстрації оспорюваного договору оренди стосується прав і обов`язків осіб, не залучених до розгляду справи, та не стосується прав і обов`язків відповідачів, виходив з того , що у вказаних правовідносинах відповідач ОСОБА_3 брав участь як директор ТОВ "Явір Агроінтернешнл", а також виходив з того, що визнання договору оренди землі недійсним не породжує наслідку стягнення саме орендної плати за користування землею, а збитки, завдані у цьому випадку користуванням земельною ділянкою, мають іншу правову природу (не є орендною платою) і як вбачається із обґрунтування заявленого позову виходять за його межі.

Проте з такими висновками апеляційний суд повністю погодитися не може, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ч.1 ст.15 вказаного Закону в зазначеній редакції істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. У тій іншій справі Верховний Суд України вказав таке: "Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України".

Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах:

--- правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

--- відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

--- враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

--- тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Як встановлено, договір оренди земельної ділянки від 10.03.2015 року ОСОБА_4 як орендодавець не підписував. А тому правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув й помилково дійшов висновку про задоволення позову про визнання договору оренди недійсним. Отже в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Відповідно, в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Також підлягає частковому задоволенню й апеляційна скарга в частині оскарження рішення в частині зобов`язання ТОВ "Явір Агроінтернешнл" повернути земельну ділянку позивачу. При цьому апеляційний суд виходить з такого.

У цій справі, на відміну від справи №145/2047/16-ц, у якій Великою Палатою Верховного Суду зроблено зазначений висновок, однією з підстав позову позивачкою зазначено про те, що відразу після смерті чоловіка ОСОБА_4 вона усно звернулась до директора відповідача ОСОБА_3 і попросила припинити обробляти та повернути землю, яка належить померлому, оскільки вона з дітьми приймає спадщину та будуть самостійно обробляти земельну ділянку. Однією з позовних вимог є вимога, в якій представник позивачки просив усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання ТОВ "Явір Агроінтернешнл" та особисто ОСОБА_3 вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаною земельною ділянкою, вилучити її у відповідача та передати позивачу. При цьому в позові також є посилання на ст.ст.316, 317, 321, 391 ЦК України.

Тобто, спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружиною - позивачкою ОСОБА_2 у цій частині заявлено ефективний спосіб захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, а саме заявлено про усунення перешкод у користуванні належною позивачці земельною ділянкою шляхом припинення використання вказаною земельною ділянкою, вилучення її у відповідача та передачі позивачу.

Суд же не врахував зміст позовних вимог в цій частині та вийшов за їх межі, ухваливши зобов`язати ТОВ "Явір Агроінтернешнл" повернути позивачу земельну ділянку. Отже в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити, усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання ТОВ "Явір Агроінтернешнл" вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаної земельної ділянки, вилучити її у ТОВ "Явір Агроінтернешнл" та передати позивачці. Відповідно, в цій частині апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому також слід зазначити й таке.

Цивільне законодавство розрізняє такі два способи захисту прав:

- речово-правовий - це по суті негаторний позов, а саме усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом припинення користування нею та вилучення її; і в такому випадку доречним є посилання на ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України;

- зобов`язально-правовий - це реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України), яка застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним); і в такому випадку доречним є посилання на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України.

І хоча конкуренція вказаних способів захисту прав не допускається, позивачкою, тим не менше, обрано одночасно вказані два способи захисту свого порушеного права, адже нею, що відповідним чином обґрунтувала позовні вимоги, з одного боку , заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і вилучення її і зроблено посилання на ст.ст.317, 321, 391 ЦК України, та, з іншого боку , заявлено вимогу про визнання договору оренди недійсним і зроблено посилання на ст.ст.203, 215, 626, 628 вказаного Кодексу та на положення Закону України "Про оренду землі". Відповідно наслідком недійсності правочину (ст.215 ЦК України) є реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України).

Натомість суд першої інстанції на це уваги не звернув та не уточнив у позивача предмет та підстави позову. Суд же апеляційної інстанції, відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.367 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Саме з підстав обрання спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружиною - позивачкою ОСОБА_2 такого неефективного способу захисту, як визнання недійсним договору оренди, оскільки, як вже було зазначено, договір оренди орендодавцем (спадкодавцем) ОСОБА_4 не підписувався, необхідно відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним. При цьому позивачкою обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і вилучення її і зроблено посилання на ст.ст.317, 321, 391 ЦК України. І ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України:

- рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", зареєстрований реєстраційною службою Суворовського РУЮ у м.Херсоні 06.08.2015 року слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині за необґрунтованістю;

- рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ТОВ "Явір Агроінтернешнл" повернути позивачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області слід змінити , усунути позивачці перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання ТОВ "Явір Агроінтернешнл" вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаної земельної ділянки, вилучити її у ТОВ "Явір Агроінтернешнл" та передати позивачці.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не приймаються до уваги посилання скаржника на ухвалення рішення за відсутності представника відповідача, який клопотав про неможливість прибуття до суду, оскільки це з урахуванням обставин справи, приймання представником ТОВ "Явір Агроінтернешнл" участі у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій з наданням ним відповідних пояснень не містить в собі підстав для скасування рішення в повному обсязі.

Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на необґрунтоване надання судом переваги показам свідків сторони позивача ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) над показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому апеляційний суд враховує те, що покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можуть спростувати встановлений висновком експертизи факт того, що оспорюваний договір оренди було підписано не особисто власником землі ОСОБА_4 , а іншою особою. Тобто, в даному випадку пояснення вказаних свідків як докази не є належними й допустимими.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, ч.1 ст.202, ст.ст.203, 207, 215, 317, 319, 321, 391, ч.1 ст.627, ч.1 ст.638, ст.1218 ЦК України, ст.ст.14, 15 Закону України "Про оренду землі", суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича, діючого від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", задовольнити частково.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл", зареєстрованого реєстраційною службою Суворовського РУЮ у м.Херсоні 06.08.2015 року - скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Це ж рішення суду в частині зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,9057 га, кадастровий номер 6524184000:02:005:0016, яка розташована на території Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області змінити , усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" вчинити певні дії, а саме припинити використання вказаної земельної ділянки, вилучити її у товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" та передати ОСОБА_2 .

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , в частині відмови в забороні вчиняти будь-які дії на земельній ділянці та з вказаною земельною ділянкою та в частині відмови в стягненні грошових коштів за користування земельною ділянкою в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 24 вересня 2020 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська