Рішення

від 08.09.2020 по справі 280/786/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2020 року (о 12 год. 46 хв.)Справа № 280/786/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Поліщука Я.В.,

представника позивача - Самойленка І.І.

представника відповідача - Смикової А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРБО-К (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, код ЄДРПОУ 13608111) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРБО-К" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2019 №0002260506, №0002270506, №0002280506.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами виїзної документальної позапланової перевірки діяльності Товариства за 2016 рік з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ Промторг-Інвест , ТОВ Акрос-Груп за період 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ Промторг-Інвест за період липень - жовтень 2016 року, із ТОВ Акрос-Груп за період листопад 2016 року. З порушеннями, встановленими за результатами перевірки, не погоджується. Зазначає, що вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019, на підставі якого сформовано висновки перевіряючи органом, скасований ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду. Також зазначає, що фактичне виконання господарських операцій між ПП Турбо-К і ТОВ Промторг Інвест та ТОВ Акрос Груп підтверджено як договорами, які були надані перевіряючим та досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів, які відповідно до законодавства у повній мірі відображають зміст господарських договорів та їх ватісні показники. Таким чином, Товариство правомірно відобразило наслідки здійснення господарських операцій у податковому обліку. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 02.03.2020 надав до суду відзив (вх.. №9718), відповідно до якого зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що операції ї між ПП ТУРБО-K та вищезазначеними постачальниками в частині документального оформлення документів по операціям, реальність здійснення яких не можливо підтвердити, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), та вказують на нереальність здійснення господарських відносин за період, що перевіряється, у тому числі за рахунок: в наявності Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ЄУН 331/1690/19 провадження № І-кп/331/359/2019 від 18.04.2019 відносно ОСОБА_1 , який є власником, директором зазначених підприємств, визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 205. ч. 2 ст. 28., ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. З ст. 27. ч. 2 ст. 205 КК України, за кримінальними провадженнями №42018081280000018 від 30.01.2018. № 42017080000000154 від 21.03.2017. Вирок набрав законної сили 21.05.2019; встановлено повне пересортування товару по ланцюгу його постачання (проходження); наявних протоколів допитів свідків га обвинувачених стосовно визнання організації конвертаційного центру до складу якого входять вищезазначені підприємства. Перевіркою не підтверджено факту постачання ТОВ Промтор-Інвест та ТОВ Акрос-Груп товару на адресу ПП Рурбо-К , оскільки такі товари не придбавалися.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/786/20, призначено підготовче судове засідання на 03.03.2020. Ухвалою суду від 03.03.2020 підготовче засідання відкладено на 10.03.2020.

Ухвалами суду від 10.03.2020 витребувано від Жовтневого районного суду м. Запоріжжя рішення, прийняті по кримінальні справі №ЄУН331/1690/19, а саме: вирок від 18.04.2019, ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 29.11.2019 та рішення, що прийнято за результатами нового розгляду (у разі наявності), провадження у справі зупинено для надання сторонам часу для примирення до 21.05.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 продовжено строк зупинення до 18.06.2020.

Ухвалою суду від 18.06.2020 продовжено строк зупинення до 13.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, судове засідання відкладено до 08.09.2020.

08.09.2020 у судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

08.09.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 31.07.2019 №1691, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області №2677 від 31.07.2019, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТУРБО-К , з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ПРОМТОРГ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40149189). ТО В АКРОС-ГРУП (код СДРПОУ 40263515) за період 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ПРОМТОРГ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40149189) за період липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року, ТОВ АКРОС-ГРУП (код ЄДРПОУ 40263515) за період листопад 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.08.2019 №495/08-01-14-06/13608111 (далі - Акт перевірки).

На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкові повідомлень-рішень від 08.10.2019 №0002280506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 80013,75грн. (основний платіж в сумі 64011 грн., та штрафна (фінансова) санкція 16002.75 грн.) та № 0002260506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 81697,50грн. (основний платіж в сумі 65358 гри., та штрафна (фінансова) санкція 16339,50 грн.) та №0002270506, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 173000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до наступних висновків.

Як слідує з Акту перевірки, що долучений до матеріалів адміністративної справи, позаплановою документальною виїзною перевіркою ПП ТУРБО-K за період діяльності 2016 рік встановлено заниження Інших доходів на загальну суму 536102 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну 88370 грн. внаслідок проведення операцій з постачальниками, реальність здійснення яких не можливо підтвердити, а саме:

TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ - за Договором № 274/16 від 27.04.2016 р. на поставку деталей, агрегатів, вузлів та заготовки деталей, в межах якого на адресу ПП ТУРБО-К здійснено документальне оформлення придбання на загальну суму 468 735,85 грн., у т.ч. ПДВ 78 122,64 грн.;

TOB АКРОС-ГРУП - за Договором № 2810 від 28.10.2016 р. на поставку деталей, агрегатів, вузлів та заготовки деталей, в межах якого на адресу ПП ТУРБО-K здійснено документальне оформлення придбання на загальну суму 174 586,61 грн., у т.ч. ПДВ 29 097,77 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП ТУРБО-K за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 були враховані витрати при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних П(С)БУ або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 по контрагентам TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ та TOB АКРОС-ГРУП .

Згідно наданих підприємством до перевірки документів бухгалтерського обліку, договорів, первинних документів, ПП ТУРБО-K за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на витратні рахунки бухгалтерського обліку оприбутковані товари та сформовано податковий кредит за рахунок використання документів, складених контрагентами:

- TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ на загальну суму 468 735.85 грн., у тому числі ПДВ 78 122,64 грн.,

- TOB АКРОС-ГРУП на загальну суму 174 586,61 грн., у тому числі ПДВ 29 097,77 грн.

Враховуючи вищезазначене, обсяги задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів, наданих послуг, відсутність основних засобів, не достатньої кількості трудових ресурсів, наявність Вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ЄУН 331/1690/19 провадження №1-кп/331/359/2019 від 18.04.2019 вбачається можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності. Все це свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Таким чином, з урахуванням наведеного в Акті перевірки, податковим органом встановлено, в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 и.134.1 ст.134, и.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 996- XIV (із змінами та доповненнями), п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, п.п.5.7 п.5 розділ II ПСБО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженого Наказом №39 від 25.02.2000 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (із змінами та доповненнями) ПП ТУРБО-К заниження показників рядку 2240 Інші доходи в частині взаємовідносин з TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40149189), TOB АКРОС-ГРУП (код ЄДРПОУ 40263515) у 2016р., невірно визначений фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування за 2016р., що призвело до заниження фінансового результату, визначеного у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та заниження показника по рядку 02 Декларації з податку на прибуток всього на суму 536 102 5 грн., у т.ч. по періодах: за 2016 рік на суму 536 102 грн.

Дане порушення вплинуло на суміжні обєкти оподаткування, зокрема, на формування податку на додану вартість.

Проведеною перевіркою не підтверджено факт поставки на адресу ПП ТУРБО-К товару, документи з отримання яких були виписані підприємствами - постачальниками TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ за період липень 2016 року на загальну суму 71952 грн.. у тому числі ПДВ 11992 грн., серпень 2016 року на загальну суму 74202,72 грн., у тому числі ПДВ 12367,12 грн., за вересень 2016 року на загальну суму 104582,41 грн.. у тому числі ПДВ 17430,4 грн., за жовтень 2016 року на загальну суму 104895,12 грн., у тому числі ПДВ 17482,52 грн. та TOB АКРОС-ГРУП за період листопад 2016 року на загальну суму 174586,61 грн., у тому числі ПДВ 29097,77 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.І98. п.201.7. п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством завищено суму податкового кредиту по рядку 10.1 (Б) Декларації всього на суму ПДВ 88 370грн.,

ПП ТУРБО-К на перевірку надані договори оренди транспортних засобів, а саме:

Договір від 27.07.2016 зареєстрований у реєстрі за №1071, згідно якого гр. ОСОБА_5 (Орендодавець) передає в тимчасове платне користування транспортний засіб, а ПП ТУРБО-К , код СДРПОУ 13608111 (Орендар), в особі директора Срезнікова Олександра Володимировича, приймає транспортний засіб та зобов`язується використовувати його за призначенням. Транспортний засіб, який передається в оренду - автомобіль легковий седан марки DAEWOO, моделі LANOS, випуску 2003 року, реєстраційний номер - НОМЕР_1 . для використання у господарській діяльності Орендаря виключно за його цільовим призначенням. Строк оренди п`ять років.

Договір оренди від 27.07.2016 зареєстрований у реєстрі за №1069, згідно якого гр. ОСОБА_3 (Орендодавець) передає в тимчасове платне користування транспортний засіб, а ПП ТУРБО-К , код ЄДРПОУ 13608111 (Орендар), від імені якого діє гр. ОСОБА_5 на підставі довіреності, приймає транспортний засіб та зобов`язується використовувати його за призначенням. Транспортний засіб, який передається в оренду - автомобіль легковий універсал - В, марки HYUNDAI, моделі SANTA FE, випуску 2013 року, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , для використання у господарській діяльності Орендаря виключно за його цільовим призначенням. Строк оренди п`ять років.

Також, до перевірки наданий договір позички транспортного засобу від 08.01.2016 без номера (м. Запоріжжя), згідно якого гр. ОСОБА_4 (Позичальник) передає ПП ТУРБО-К (Користувач), в особі директора ОСОБА_3 , у безоплатне тимчасове користування причіп бортовий тентовий УВН-810080 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 . строком на один календарний рік з моменту підписання Договору.

ПП ТУРБО-К на перевірку надані банківські виписки по розрахункам з TOB ГІРОМТОРГ 1НВЕСТ (код ЄДРПОУ 40149189) по договору №274/16 від 27.04.2016 р. Всього за перевіряємий період ПП ТУРБО-К перераховано на користь TOB ПРОМТОРГ 1НВЕСТ 468 726,85 грн., у т.ч. ПДВ 78 121,14 грн.:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України з урахуванням положень ПК України.

Згідно з п.п.14.1.36, п.п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.231, п.14.1. ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, позивач здійснив всі необхідні умови визначені податковим законодавством для формування податкового кредиту. Було придбано товар на підставі відповідних договорів, сплачено кошти, складено податкові накладні, та оформлено відповідними первинними документами.

Як слідує з матеріалів перевірки податковим органом будь-яких зауважень щодо вищевказаних первинних документів не встановлено.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо аргументів контролюючого органу стосовно вироку у справі № 331/1690/19 від 18.04.2019 та протоколів допиту, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі за участю інших юридичних осіб без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Натомість надані платником податків первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

10.03.2020 ухвалою суду витребувано докази від Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а саме: рішення, прийняті по кримінальні справі №ЄУН331/1690/19, а саме: вирок від 18.04.2019, ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 29.11.2019 та рішення, що прийнято за результатами нового розгляду (у разі наявності).

На адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшли всі рішення, прийняті по кримінальні справі №ЄУН331/1690/19. Слід зазначити, що вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19, на який посилається контролюючий орган в своєму Акті перевірки та відзиві на позов, скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019.

Так, в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019, суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне:

Вказаний вирок, як про це наголошується в апеляційній скарзі представника порушує права і обов`язки підприємства, а саме шляхом створення преюдиції, якою всупереч презумпції винуватості констатовано мотив вчинення злочину - прикриття незаконної діяльності підприємств-контрагентів.

Разом з тим, зазначення у вироку мети здійснення фіктивного підприємництва обвинуваченим з наведенням переліку підприємств, в тому числі їх кодів ЄДРПОУ, фактично породжує правові висновки щодо наявності порушень у діях перелічених підприємств та створює преюдицію незаконної діяльності.

Відповідно до ст. 474 КПК України суд першої інстанції, встановивши, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, зобов`язаний був відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Зазначення в угоді про визнання винуватості і в оскаржуваному вироку, яким така угода була затверджена, обставин кримінального правопорушення, скоєного іншими, крім обвинуваченого особами, відносно яких відсутній вирок суду про визнання їх винуватими, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини

Процесуальним законом не врегульовано питання оскарження вироку на підставі угоди у випадку, якщо таким вироком порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження. Втім суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, повинен звертатися до загальних засад норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження.

Положення процесуального закону про те, що гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, відповідає нормам Конституції України щодо гарантування реалізації права на оскарження.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону .

В Постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, справа №804/3460/17 (Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач), суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,) http://reyestr.court.gov.ua/Review/81180343 зазначено про наступне:

Оцінюючи посилання податкового органу на вирок, Суд погоджується із здійсненою оцінкою доказів судами попередніх інстанцій у їх сукупності. Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності контрагентами позивача фактів здійснення господарських операцій з виконання робіт та надання послуг, їх використання у власній господарській діяльності Товариством в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджених позивачем робіт, послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Окрім того, 04.06.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/1690/19, провадження у кримінальній справи закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, в ухвалі зазначено наступне: 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18.09.2019 року Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес , яким виключено статтю 205 КК України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку відбулась декриміналізація діяння шляхом внесення змін до закону про кримінальну відповідальність, а саме - з Кримінального кодексу України виключено статтю 205, тому підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення діянь, передбачених ст. 205 КК України, відсутні у зв`язку з їх декриміналізацією.

За таких обставин, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України .

Отже, вирок суду, на який посилався контролюючий орган, на час розгляду справи по суті, відсутній як такий.

Також, слід зазначити, що і матеріали кримінальної справи, зокрема протоколи допиту, не можна вважати належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Оцінити пояснення громадян в рамках досудового розслідування досить складно, оскільки встановити дійсні мотиви таких показів, а також застосовані оперативними підрозділами засоби для їх отримання під час судового засідання в адміністративному процесі неможливо.

Прийняття до уваги лише протоколів допитів, без урахування усіх інших обставин, які свідчать про реальність господарських операцій, наслідком яких є поставка товару, фактично позбавляє платника права на формування податкового кредиту, при цьому, що таке право визначено ПК України і воно виникає у разі: наявності господарської операції, наслідком якої є поставка товарів, сплата ПДВ у зв`язку з придбанням товарів, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Контролюючим органом не надано преюдиціальних рішень (вироків суду у кримінальних справах стосовно громадян Панченко, Пестової, Бєліка). Висновки про фіктивність угод без наявності відповідних судових рішень, є також необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України протокол є формою фіксації процесуальної дії під час кримінального провадження. Відповідно, протокол допиту є документом, який фіксує факт проведення процесуальної дії - допиту. В протоколі допиту фіксуються показання - відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України).

Отже, саме такі показання відносяться до джерела доказів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, показання є джерелом отримання доказів, а протокол - формою їх фіксації. Сам факт існування певних показань, зафіксованих у протоколі допиту, не надає автоматично таким показанням і такому протоколу допиту статусу доказу у кримінальному провадженні. Для цього їм необхідно відповідати критеріям належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У свою чергу ст. 86 КПК України закріплює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Таким чином, перш ніж визнавати ті чи інші показання, документи, речі доказами, вони повинні пройти перевірку на належність та допустимість.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Крім того, суд не погоджується з посиланням відповідача на факт, що в ході аналізу даних А1С "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, неможливо дослідити придбання товарів за перевіряємий період, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій. З огляду на наступне.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульованої, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17).

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що відповідно до частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення зазначені в Акті документальної перевірки.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі Смирнов проти України від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 Незалежність, дієвість та роль суддів , ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідачем документально не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень та висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 5020,68 грн. що підлягає стягненню за рахунок бюджетного асигнування відповідача. Оригінал платіжного доручення № 13608111 від 21.01.2020 знаходяться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРБО-К (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, код ЄДРПОУ 13608111) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.10.2019 №0002260506, №0002270506, №0002280506.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРБО-К судовий збір у розмірі 5020 гривень 68 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.09.2020.

Суддя О.О. Артоуз