Рішення

від 25.09.2020 по справі 420/6937/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6937/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБСОЛ ТРЕЙД» (вул. В.Арнаутська, 17, м.Одеса, 65012, і.к. 39703001) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась Товариства з обмеженою відповідальністю «АБСОЛ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області, що оформлене листом від 02.03.2020 року № 3362/10/15-32-50-04-07 та зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області визнати одержані 27.02.2020 року:

звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «АБСОЛ ТРЕЙД» за 2019 рік від 27.02.2020 року;

додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік;

такими, що подані у день їх фактичного отримання ГУ ДПС в Одеській області, тобто 27.02.2020 току.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.02.2020, керуючись пунктом в частини 49.3 статті 49 ПК України ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД засобами електронного зв`язку в електронній формі подало до ГУ ДПС в Одеській області:

звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «АБСОЛ ТРЕЙД» за 2019 рік від 27.02.2020;

додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік.

27.02.2019 року надійшла Квитанція №2 згідно якої: Документ доставлено до ГУ ДПС в Одеській області (Приморський район м. Одеси). Пакет прийнято. 27 лютого 2020 року. Реєстраційний номер 9334844469 .

Листом Відповідача від 02.03.2020 року №3362/10/15-32-50-04-07 позивача повідомлено, що: Податкову декларацію надано з порушенням встановленого порядку її подання, а саме згідно наведеного переліку звітність надана з порушенням вимог п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями. Не визнання звітності як податкової декларації .

Позивач зазначає, що всупереч вимог пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, відповідачем не зазначено у вказаному листі в чому саме полягає порушення зазначених норм, яку саме помилку було допущено позивачем при поданні спірної декларації з фінансовим звітом та що саме декларанту слід усунути, а надано лише формальні відомості про невідповідність поданих декларацій вимогам чинного законодавства, зазначивши посилання на загальні нормативно-правові акти.

Вказана відповідь не уточнює який саме з обов`язкових реквізитів відсутній чи достовірність яких саме з перелічених уп.48.3 ст.48 ПК України відомостей підлягає сумніву.

Позивач вважає, що відповідач не приймаючи згадану податкову звітність діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування, чим грубо порушив права та охоронювані Законом інтереси Позивача.

Отже, ТОВ «АБСОЛ ТРЕЙД» вважає, що оскаржуване рішення контролюючого органу (викладене в листі від 02.03.2020 року № 3362/10/15-32-50-04-07) є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для його прийняття. Позивачем не допущено порушення норм законодавства, якими визначено порядок заповнення та подання податкової звітності.

Ухвалою судді від 03.08.2020 року прийнято справу до провадження та вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну згідно якого не згодний з позицією ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД та вважає доводи позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік (за кодом документу J0100118), реєстраційний № 9334844469 від 27.02.2020 р.

Податкову декларацію надано з порушенням встановленого порядку її подання, а саме згідно наведеного переліку звітність надана з порушенням вимог п.48.3 ст.48 податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

У відповідності до п.48.7 ст.48 ПКУ вказана звітність (з усіма поданими додатками) потребує зміни статусу "Не визнано як податкова декларація"

Порушення порядку подання декларації виникло через :

завищення збитків (р.3.2.4 додРІ): декларація за 2018 визнана довідома, а ряд.04 декларації за 2018р. переноситься в ряд. р.3.2.4 додРІ, таким чином у ряд.03 декларації не передбачено суму -358180368 зі знаком "мінус";

розбіжності по р.03 декларації та додРІ, а саме: за актом документальної позапланової перевірки від 27.11.2017 №1728/15-32-14-01/39703001 за період з 01.10.2017 по 30.06.2018 встановлено: завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування - 2818942 грн. (р.04 за 2016 - 2819242 грн.); ППР від 22.12.17 №0049301401 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД 27.02.2020 засобами електронного зв`язку в електронній формі подало до ГУ ДПС в Одеській області:

звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «АБСОЛ ТРЕЙД» за 2019 рік від 27.02.2020:

додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік;

27.02.2020 року надійшла Квитанція №2 згідно якої: Документ доставлено до ГУ ДПС в Одеській області (Приморський район м. Одеси). Пакет прийнято. 27 лютого 2020 року. Реєстраційний номер 9334844469 .

Відповідач листом від 02.03.2020 року №3362/10/15-32-50-04-07 повідомив позивача, що податкову декларацію надано з порушенням встановленого порядку її подання,, а саме згідно наведеного переліку звітність надана з порушенням вимог п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями. Повідомлено про не визнання звітності як податкової декларації .

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1- 48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (абз.2 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.1 - 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками отримання (обробки) податкової декларації ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД з податку на прибуток підприємств за 2019 рік не встановив.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення не містить жодної чіткої підстави для висновку про невизнання звітності як податкової декларації.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні, у якості підстав для його прийняття взагалі не вказано встановлених у відповідності до приписів ст.ст. 48 ПК України порушень.

На думку суду, прийняте рішень є формальним та необґрунтованим, оскільки не дає змоги ані позивачу, ані суду встановити, що саме порушив суб`єкт підприємницької діяльності.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Саме така правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 року по справі №822/1817/18.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог податкового законодавства.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позов необхідно задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 2102, 00 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АБСОЛ ТРЕЙД» (вул. В.Арнаутська, 17, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39703001) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області, що оформлене листом від 02.03.2020 року № 3362/10/15-32-50-04-07 та зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області визнати одержані 27.02.2020 року звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «АБСОЛ ТРЕЙД» за 2019 рік від 27.02.2020 року та додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік такими, що подані у день їх фактичного отримання ГУ ДПС в Одеській області, тобто 27.02.2020 току.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБСОЛ ТРЕЙД» (вул. В.Арнаутська, 17, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39703001) судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.