Постанова

від 24.12.2020 по справі 420/6937/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6937/20

Головуючий в І інстанції: Радчук А.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.09.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 р. товариство з обмеженою відповідальністю АБСОЛ ТРЕЙД звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області, що оформлене листом від 02.03.2020 року № 3362/10/15-32-50-04-07 та зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області визнати одержані 27.02.2020 року: звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД за 2019 рік від 27.02.2020 року; додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік; такими, що подані у день їх фактичного отримання ГУ ДПС в Одеській області, тобто 27.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.03.2020 року товариством було отримано лист ГУ ДПС в Одеській області від 02.03.2020 року № 3362/10/15-32-50-04-07, в якому повідомлено про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік. Позивач вважає невизнання податковим органом податкової звітності як податкової декларації неправомірним, з огляду на відсутність вказання відповідачем на конкретні підстави для її невизнання. Товариство вважає, що подана ним податкова декларація відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу, підстави для її неприйняття відсутні, а тому відповідач був зобов`язаний прийняти подану товариством декларацію та зареєструвати її.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, що мають значення для правильного вирішення справи, просило скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2019 року у справі № 810/3682/15/К/9901/6541/18, згідно якого звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 ПК України. Процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій з: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Апелянт вказував на те, що позивачем подано податкову декларацію з порушенням встановленого порядку її подання, а саме, звітність подана з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України. Порушення порядку подання декларації виникло через: завищення збитків (р.3.2.4 додРІ): декларація за 2018 визнана довідома, а ряд.04 декларації за 2018р. переноситься в ряд. р.3.2.4 додРІ, таким чином у ряд.03 декларації не передбачено суму -358180368 зі знаком "мінус"; розбіжності по р.03 декларації та додРІ, а саме: за актом документальної позапланової перевірки від 27.11.2017 №1728/15-32-14-01/39703001 за період з 01.10.2017 по 30.06.2018 встановлено: завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування - 2818942 грн. (р.04 за 2016 - 2819242 грн.); ППР від 22.12.17 №0049301401.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2020 року ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД засобами електронного зв`язку в електронній формі подало до ГУ ДПС в Одеській області:

звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" за 2019 рік від 27.02.2020 року;

додаток РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період - 2019 рік.

27.02.2020 року надійшла Квитанція №2, згідно якої: Документ доставлено до ГУ ДПС в Одеській області (Приморський район м. Одеси). Пакет прийнято. 27 лютого 2020 року. Реєстраційний номер 9334844469 .

В свою чергу, листом від 02.03.2020 року №3362/10/15-32-50-04-07, адресованим керівнику товариства з обмеженою відповідальністю "АБСОЛ ТРЕЙД", Головне управління ДПС в Одеській області повідомило позивача, що податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, реєстраційний номер № 9334844469 від 27.02.2020 року, надано з порушенням встановленого порядку її подання, а саме згідно наведеного переліку звітність надана з порушенням вимог п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями. Цим же листом позивача повідомлено, про не визнання звітності як податкової декларації.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.1 - 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками отримання (обробки) податкової декларації ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД з податку на прибуток підприємств за 2019 рік не встановив, а тому у відповідача не було підстав для невизнання поданої товариством звітності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 46.2 ПК України встановлено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ст. 48 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

При цьому, пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено обов`язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація.

Такими реквізитами є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана.

В свою чергу, п. 48.7 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів регулюється статтею 49 ПК України.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п. 49.5 ст. 49 ПК України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

При цьому, пунктом 49.10 статті 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Положеннями п. 49.11 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 49.15 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України.

При цьому, визначений Податковим кодексом України перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації носить виключний характер та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, підставою для невизнання Головним управлінням ДПС в Одеській області поданої ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" звітності як податкової декларації, став факт подання її з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач конкретно не зазначив, які саме обов`язкові реквізити, визначені п. 48.3 ст. 48 ПК України, відсутні у поданій ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" податковій декларації. У надісланому позивачу повідомленні про невизнання податкової звітності міститься лише загальне посилання на порушення п. 48.3 ст. 48 ПК України, що не відповідає вимогам щодо вмотивованості, чіткості та зрозумілості, які висуваються до актів суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС в Одеській області як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі посилалось на те, що порушення порядку подання декларації виникло через: завищення збитків (р.3.2.4 додРІ): декларація за 2018 визнана довідома, а ряд.04 декларації за 2018р. переноситься в ряд. р.3.2.4 додРІ, таким чином у ряд.03 декларації не передбачено суму -358180368 зі знаком "мінус"; розбіжності по р.03 декларації та додРІ, а саме: за актом документальної позапланової перевірки від 27.11.2017 №1728/15-32-14-01/39703001 за період з 01.10.2017 по 30.06.2018 встановлено: завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування - 2818942 грн. (р.04 за 2016 - 2819242 грн.); ППР від 22.12.17 №0049301401.

Однак, вказані обставини, на які посилається відповідач, не свідчать про порушення позивачем вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України, а тому не можуть бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності, з огляду на положення пункту 49.11 статті 49 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування порушення позивачем порядку подання податкової звітності, свідчать про незгоду контролюючого органу із показниками податкової декларації, вказаними товариством. Однак, пунктом 49.10 статті 49 ПК України прямо передбачено заборону для посадової особи контролюючого органу висувати будь-які не визначені цією статтею передумови щодо прийняття податкової декларації (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо).

В ході розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України, а тому невизнання відповідачем поданої товариством звітності як податкової декларації є безпідставним та необґрунтованим.

Інше обґрунтування відповідачем підстав неприйняття податкової декларації, ніж порушення п. 48.3 ст. 48 ПК України, є, на думку колегії суддів, безпідставним, з огляду на те, що саме порушення п. 48.3 ст. 48 ПК України згідно оскаржуваного позивачем рішення, стало підставою для невизнання податкової звітності.

В свою чергу, згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи все вище зазначене, а також зважаючи на не доведення відповідачем належними та допустимими доказами правомірності своїх дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, однак правильності таких висновків не спростовують та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 24.12.2020 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька