Рішення

від 10.09.2020 по справі 520/2499/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 вересня 2020 р. № 520/2499/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Рись В.Г.,

представника відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00000060517 від 14.01.2020, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 127678,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 102143,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 25535,75 грн.

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00000070517 від 14.01.2020, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 708353,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №881/20-40-05-17-06/37763844 від 25.11.2019 року.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", код ЄДРПОУ - 37763844, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ПП ХарківСтартСтрой (код ЄДРПОУ 40400532) за листопад 2018, ТОВ Хевіметал (код ЄДРПОУ 39072690, попередня назва - ТОВ Сфера-А ) за січень 2019, ТОВ МІДГАРТ ЛТД за березень 2019, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 25.11.2019 №881/20-40-05-17-06/37763844.

Відповідно до висновків акту від 25.11.2019 №881/20-40-05-17-06/37763844 перевіркою встановлено порушення Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство":

- вимог абз. а п.198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 810496 грн, у тому числі за січень 2019 - 97995 грн, за березень 2019 - 712501 грн. В результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: за січень 2019 року у сумі 97995 грн, за березень 2019 - у сумі 610358 грн, та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 102143 грн за березень 2019 року;

- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ Сфера-А (податковий номер 39072690) на загальну суму ПДВ 97995 грн. за січень 2019 року та ТОВ МІДГАРТ ЛТД на загальну суму ПДВ 712501 грн. за березень 2019 року;

- підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП ХарківСтартСтрой та КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" за листопад 2018 року на суму ПДВ за звітний період декларування листопад 2018 року ПДВ у сумі 867790,95 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач, не погодившись із висновками акту перевірки від 25.11.2019 №881/20-40-05-17-06/37763844, звернувся до контролюючого органу із запереченнями на акт документальної планової виїзної перевірки від 25.11.2019 №881/20-40-05-17-06/37763844 .

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленим порушенням:

- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000060517 від 14.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 127678,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 102143,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25535,75 грн.;

- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000070517 від 14.01.2020, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 708353,00 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов вбачається, що зважаючи на неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ МІДГАРТ ЛТД і ТОВ Сфера-А , у зв`язку із відсутністю зазначених підприємств за податковою адресою, фахівцями податкового органу складені податкові інформації, використані під час перевірки підприємства позивача.

Так, по контрагенту-постачальнику ТОВ МІДГАРТ ЛТД фахівцями Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію від 27.06.2019 року № 110/20-40-56-05-06/4/41868850 за період діяльності березень 2019 року, за результатами якої не підтверджено проведення фінансово господарської діяльності підприємства. Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що підприємством останню звітність з податку на додану вартість надано за липень 2019 року з нульовими показниками. При цьому, ТОВ МІДГАРТ ЛТД не знаходиться за адресою реєстрації, його місцезнаходження невідоме, відсутня інформація щодо власних чи орендованих приміщень. Згідно поданої звітності до контролюючих органів, залишкова вартість основних фондів на 31.12.2018 становить 180,0 тис. грн, відповідно до відомостей ресурсів до актів приймання виконаних робіт (К6-2в) за перевіряємий період встановлено, що підприємством використовувалися як власні, так і орендовані будівельні машини і механізми. В той же час, відповідно до даних бухгалтерського обліку Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" залишкова вартість машин та обладнання на 01.10.2019 року становить 3906,7 тис. грн, а транспортних засобів - 26638,3 тис. грн, що свідчить про забезпеченість підприємства позивача для виконання обсягів виконаних робіт машинами та механізмами. Перевіряючими під час проведення перевірки встановлено, що підприємством позивача надано до перевірки подорожні листи вантажних автомобілів за березень 2019 року, які були залучені до виконання робіт за укладеними договорами субпідряду із ТОВ МІДГАРТ ЛТД , проте зазначені подорожні листи не містять в собі інформацію про місце взяття вантажу, місце доставки вантажу та найменування такого вантажу, кількість поїздок з вантажем, відстань у кілометражі, а також інформацію щодо перевозок (ваги у тонах), замовником не заповнювались графи в яких відображались відомості, які стосувались маршруту руху, що не дає можливості встановити на яких об`єктах субпідрядника ТОВ МІДГАРТ ЛТД залучалися транспортні засоби, машини і механізми підприємства позивача. Також, представником відповідача вказано, що відповідно до податкової звітності чисельність працюючих в 1 кварталі 2019 становить 10 осіб за трудовими договорами, а витрати труда робітників (нормативна трудомісткість) за перевіряємий період відповідно до ресурсів до актів приймання виконаних робіт (Кб-2в) за перевіряємий період становлять 36853,87 люд/год. Відтак, для виконання обсягів робіт, по яких підписано акти приймання виконаних робіт (К6-2в) та КБЗ за березень 2019, зважаючи на норму, прописану в укладених договорах, у ТОВ МІДГАРТ ЛТД відсутні наймані співробітники в достатній кількості для здійснення відображеної діяльності. Представником відповідача наголошено, що договорами, укладеним між позивачем та замовником Департаментом житлового господарства Харківської міської ради не містять положень щодо виконання робіт до укладання договору та застосування положень договору із субпідрядниками.

Також, по контрагенту-постачальнику ТОВ Сфера-А фахівцями Східного управління Головного управління ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію від 08.07.2019 № 83/20-40-58-05/39072690 за період діяльності січень 2019 року, за результатами яких не підтверджено проведення фінансово-господарської діяльності підприємством. Під час проведення перевірки стосовно підприємства ТОВ Сфера-А встановлено таке: підприємством останню звітність з податку на додану вартість надано за квітень 2013 року. Представником відповідача вказано, що відповідно до відомостей офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції ТОВ Сфера-А не має ліцензій на господарську діяльність з будівництва об`єктів. При цьому, ТОВ Сфера-А не знаходиться за адресою реєстрації, його місцезнаходження невідоме, відсутня інформація щодо власних чи орендованих приміщень, а відповідно до поданої звітності до контролюючих органів залишкова вартість основних фондів становить 2000 грн, згідно відомостей ресурсів до актів приймання виконаних робіт (К6-2в) за перевіряємий період встановлено, що підприємством використовувалися як власні, так і орендовані будівельні машини і механізми. Відповідно до аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, документів, наданих Комунальному підприємству "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", витрат з оренди машин та механізмів ТОВ Сфера - А не здійснювалося. Згідно із податковою звітністю чисельність працюючих в 1 кварталі 2019 році становить 5 осіб за трудовими договорами, а для виконання обсягів робіт, по яких підписано акти приймання виконаних робіт (К6-2в) за січень 2019 року становить 22,6 осіб, що свідчить про відсутність у контрагента позивача найманих співробітників в достатній кількості для здійснення відображеної діяльності. В той же час, представником відповідача вказано, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) на підприємстві позивача працювало як за трудовими так і цивільно-правовими договорами 544 особи, що свідчить на користь обставин того, що штатним розписом передбачена достатня кількість працюючих осіб для виконання даного обсягу робіт власними робітниками необхідної кваліфікації. Водночас, представником відповідача наголошено на обставинах укладення договорів між позивачем та його контрагентом в січні 2019 року, а саме в один день - 24.01.2019 року, на здійснення поточного ремонту за різними адресами міста Харкова (26 адресів), та підписання актів виконаних робіт також в один день 25.01.2019 року. Також договори з замовником відповідних робіт, яким є Департамент житлового господарства Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03366078), положень щодо виконання робіт до укладання договору та застосування положень договору із субпідрядниками не передбачена.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ МІДГАРТ ЛТД і ТОВ Сфера-А .

З метою підтвердження реальності господарських операцій позивачем до суду подано копії первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, матеріали справи містять копії договорів укладених між підприємством позивача, в якості замовника, та ТОВ СФЕРА-А , в якості підрядника, а саме: №ТР 1-6/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-10/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-2/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-3/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-4/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-5/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-7/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-8/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-9/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 1-11/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 2-2/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 2-3/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 2-5/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 2-6/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 3-1/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 3-2/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 3-4/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 4-1/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 4-2/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 4-3/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 5-1/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 5-4/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 6-1/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 6-2/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 8-1/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 8-3/19 С від 24.01.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується у 2019 році надати замовникові послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. У п.1.2 договорів визначено, що склад та види послуг з поточного ремонту відображаються у договірній ціні. Сторонами у п.2.1 визначено якість послуг, які мають бути надані підрядником замовнику. Судом встановлено, що у п. 3.1 договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 3.2 договорів передбачено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у розділі 4 договору. При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2019 року.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судовим розглядом справи встановлено, що послуги придбані підприємством позивача за вищевказаними договорами в подальшому було реалізовано на користь Департаменту житлового господарства Харківської міської ради в рамках виконання умов договорів №ТР 1-6/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-10/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-2/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-3/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-4/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-5/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-7/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-8/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-9/19 від 24.01.2019 року, №ТР 1-11/19 від 24.01.2019 року, №ТР 2-2/19 від 24.01.2019 року, №ТР 2-3/19 від 24.01.2019 року, №ТР 2-5/19 від 24.01.2019 року, №ТР 2-6/19 від 24.01.2019 року, №ТР 3-1/19 від 24.01.2019 року, №ТР 3-2/19 від 24.01.2019 року, №ТР 3-4/19 С від 24.01.2019 року, №ТР 4-1/19 від 24.01.2019 року, №ТР 4-2/19 від 24.01.2019 року, №ТР 4-3/19 від 24.01.2019 року, №ТР 5-1/19 від 24.01.2019 року, №ТР 5-4/19 від 24.01.2019 року, №ТР 6-1/19 від 24.01.2019 року, №ТР 6-2/19 від 24.01.2019 року, №ТР 8-1/19 від 24.01.2019 року, №ТР 8-3/19 від 24.01.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується у 2019 році надати замовникові послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. У п.1.3 договорів визначено, що склад та види послуг з поточного ремонту відображаються у договірній ціні. Сторонами у п.2.1 визначено якість послуг, які мають бути надані підрядником замовнику. Судом встановлено, що у п. 3.1 договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 3.2 договорів передбачено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у розділі 4 договорів. При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2019 року. Також суд зазначає, що сторонами у п. 6.4.3 визначено, що підрядник має право, при згоді замовника, залучати до роботи третіх осіб - субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їхньої роботи.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Матеріали справи також містять копії договорів укладених між підприємством позивача, в якості замовника, та ТОВ МІДГАРД ДТД , в якості підрядника, а саме: №СС 4-8 С від 28.02.2019 року, №СС 1-9 С від 07.02.2019 року, №СС 5-10 С від 07.02.2019 року, №СС 5-13 С від 28.02.2019 року, №СС 5-14 С від 28.02.2019 року, №СС 5-15 С від 28.02.2019 року, №СС 5-16 С від 28.02.2019 року, №СС 5-17 С від 28.02.2019 року, №СС 5-18 С від 28.02.2019 року, №СКР-103/19 С від 14.03.2019 року, №СКР-107/19 С від 14.03.2019 року, №СКР-138/19 С від 22.03.2019 року, №КР-221/18 С від 08.06.2018 року, №КР-250/18 С від 12.07.2018 року, №КР-253/18 С від 12.07.2018 року, №КР-253/18 С від 12.07.2018 року, №КР-288/18 С від 01.08.2018 року, №КР-407/18 С від 27.11.2018 року, №КР-422/18 С від 11.12.2018 року, №КР-422/18 С від 11.12.2018 року, №КР-422/18 С від 11.12.2018 року, №КР-422/18 С від 11.12.2018 року, №КР-422/18 С від 11.12.2018 року, №1/19 С від 28.01.2019 року, №ТР 2-36/19 С від 01.03.2019 року, №ТРЯ 2-38/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 4-38/19 С від 01.03.2019 року, №ТРП 5-52/19 С від 21.02.2019 року, №ТРП 5-59/19 С від 21.02.2019 року, №ТРП 5-60/19 С від 21.02.2019 року, №ТР 5-87/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-88/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-102/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-103/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-104/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-105/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-106/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 6-20/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 6-23/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 8-57/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 8-58/19 С від 01.03.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується у 2019 році надати замовникові послуги з поточного ремонту та капітального ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. У п.1.2 договорів визначено, що склад та види послуг з поточного ремонту відображаються у договірній ціні. Сторонами у п.2.1 визначено якість послуг, які мають бути надані підрядником замовнику. Судом встановлено, що у п. 3.1 договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 3.2 договорів передбачено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у розділі 4 договору. При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2019 року.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судовим розглядом справи встановлено, що послуги придбані підприємством позивача за вищевказаними договорами в подальшому частково було реалізовано на користь Комунального підприємства Жилкомсервіс в рамках виконання умов договорів №СС 4-8 від 28.02.2019 року, №СС 1-9 від 07.01.2019 року, №СС 5-10 від 07.02.2019 року, №СС 5-13 від 28.02.2019 року, №СС 5-14 від 28.02.2019 року, №СС 5-15 від 28.02.2019 року, №СС 5-16 від 28.02.2019 року, №СС 5-17 від 28.02.2019 року, №СС 5-18 від 28.02.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується у 2019 році надати замовникові послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Сторонами у п.2.1 визначено ціну договору та одночасно у п. 2.2 договорів передбачено, що кінцева вартість виконаних робіт встановлюється на підставі акту виконаних робіт по формі КБ-2в. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у п.2.5 договорів. При цьому, у договорах сторонами передбачено, що строк надання послуг складає до 31.12.2019 року. Також суд зазначає, що сторонами у п. 4.2.3 визначено, що виконавець має право для виконання ремонтних робіт, на умовах підряду залучати, на власний вибір, ремонтно-будівельні підприємства. При цьому, відповідальним за виконання роботи перед замовником залишається виконавець.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, відомості дефектів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Також підприємством позивача послуги, придбані за вищевказаними договорами із ТОВ МІДГАРД ДТД , в подальшому частково було реалізовано на користь Департаменту житлового господарства Харківської міської ради в рамках виконання умов договорів №СКР-103/19 від 14.03.2019 року, №СКР-107/19 від 14.03.2019 року, №СКР-138/19 від 22.03.2019 року, №КР-221/18 від 08.06.2018 року, №КР-250/18 від 12.07.2018 року, №КР-253/18 від 12.07.2018 року, №КР-288/18 від 01.08.2018 року, №КР-407/18 від 27.11.2018 року, №КР-422/18 від 11.12.2018 року, №ТР 2-36/19 від 01.03.2019 року, №ТРЯ 2-38/19 від 01.03.2019 року, №ТР 4-38/19 від 01.03.2019 року, №ТРП 5-52/19 від 21.02.2019 року, №ТРП 5-59/19 від 21.02.2019 року, №ТРП 5-60/19 С від 21.02.2019 року, №ТР 5-87/19 від 01.03.2019 року, №ТР 5-88/19 від 01.03.2019 року, №ТР 5-102/19 від 01.03.2019 року, №ТР 5-103/19 С від 01.03.2019 року, №ТР 5-104/19 від 01.03.2019 року, №ТР 5-105/19 від 01.03.2019 року, №ТР 5-106/19 від 01.03.2019 року, №ТР 6-20/19 від 01.03.2019 року, №ТР 6-23/19 від 01.03.2019 року, №ТР 8-57/19 від 01.03.2019 року, №ТР 8-58/19 від 01.03.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується у 2019 році надати замовникові послуги з капітального ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. У п. 3.3.4 договорів сторонами передбачено, що підрядник має право залучити за власним вибором до виконання робіт субпідрядні організації. Сторонами у п.4.1 визначено ціну договору. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у п.4.2 договорів.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме додаткових угод, договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, відомості дефектів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що підприємством позивача послуги, придбані за вищевказаними договорами із ТОВ МІДГАРД ДТД , в подальшому частково було реалізовано на користь Комунального підприємства Ритуал в рамках виконання умов договорів підряду №1/19 від 28.01.2019 року

Так, відповідно до п.1.1 зазначеного договору сторонами визначено, що підрядник зобов`язується виконати за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт приміщень крематорію за відповідною адресою, у відповідності до кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити такі роботи. У п. 3.3.4 договору сторонами передбачено, що підрядник має право залучити за власним вибором до виконання робіт субпідрядні організації. Сторонами у п.4.1 визначено ціну договору. Порядок здійснення оплат визначено сторонами у п.4.2 договорів.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору надано копії первинних документів, а саме: договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, графіки виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, відомості дефектів, відомості ресурсів до акта прийняття, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що між підприємством позивача, в якості замовника, та ТОВ МІДГАРД ДТД , в якості підрядника, також було укладено договори за бюджетні кошти, а саме: №1М-19 від 20.03.2019 року, №2М-19 від 20.03.2019 року, №4М-19 від 20.03.2019 року, №5М-19 від 20.03.2019 року, №6М-19 від 20.03.2019 року, №7М-19 від 20.03.2019 року, №8М-19 від 20.03.2019 року, №9М-19 від 20.03.2019 року, №10М-19 від 20.03.2019 року, №11М-19 від 20.03.2019 року, №12М-19 від 20.03.2019 року, №13М-19 від 20.03.2019 року, №14М-19 від 20.03.2019 року, №15М-19 від 20.03.2019 року, №16М-19 від 20.03.2019 року, №17М-19 від 20.03.2019 року, №18М-19 від 20.03.2019 року, №19М-19 від 20.03.2019 року, №20М-19 від 20.03.2019 року, №21М-19 від 20.03.2019 року, №22М-19 від 20.03.2019 року, №23М-19 від 20.03.2019 року, №24М-19 від 20.03.2019 року, №25М-19 від 20.03.2019 року, №26М-19 від 20.03.2019 року, №27М-19 від 20.03.2019 року, №28М-19 від 20.03.2019 року, №29М-19 від 20.03.2019 року, №30М-19 від 20.03.2019 року, №34М-19 від 20.03.2019 року, №35М-19 від 20.03.2019 року, №36М-19 від 20.03.2019 року, №37М-19 від 20.03.2019 року, №38М-19 від 20.03.2019 року, №39М-19 від 20.03.2019 року, №40М-19 від 20.03.2019 року, №42М-19 від 20.03.2019 року, №44М-19 від 20.03.2019 року, №45М-19 від 20.03.2019 року, №47М-19 від 20.03.2019 року, №48М-19 від 20.03.2019 року, №49М-19 від 20.03.2019 року, №50М-19 від 20.03.2019 року, №51М-19 від 20.03.2019 року, №52М-19 від 20.03.2019 року, №53М-19 від 20.03.2019 року, №54М-19 від 20.03.2019 року, №55М-19 від 20.03.2019 року, №56М-19 від 20.03.2019 року, №57М-19 від 20.03.2019 року, №58М-19 від 20.03.2019 року, №59М-19 від 20.03.2019 року, №60М-19 від 20.03.2019 року, №61М-19 від 20.03.2019 року, №62М-19 від 20.03.2019 року, №63М-19 від 20.03.2019 року, №64М-19 від 20.03.2019 року, №65М-19 від 20.03.2019 року, №66М-19 від 20.03.2019 року, №67М-19 від 20.03.2019 року, №68М-19 від 20.03.2019 року, №69М-19 від 20.03.2019 року, №70М-19 від 20.03.2019 року, №71М-19 від 20.03.2019 року, №72М-19 від 20.03.2019 року, №98М-19 від 21.03.2019 року, №99М-19 від 21.03.2019 року, №100М-19 від 21.03.2019 року, №101М-19 від 21.03.2019 року, №102М-19 від 21.03.2019 року, №103М-19 від 21.03.2019 року, №104М-19 від 21.03.2019 року, №105М-19 від 21.03.2019 року, №106М-19 від 21.03.2019 року, №108М-19 від 21.03.2019 року, №110М-19 від 21.03.2019 року, №112М-19 від 21.03.2019 року, №113М-19 від 21.03.2019 року, №115М-19 від 21.03.2019 року, №116М-19 від 21.03.2019 року, №117М-19 від 21.03.2019 року, №118М-19 від 21.03.2019 року, №119М-19 від 21.03.2019 року, №120М-19 від 21.03.2019 року, №121М-19 від 21.03.2019 року, №122М-19 від 21.03.2019 року, №123М-19 від 21.03.2019 року, №124М-19 від 21.03.2019 року, №125М-19 від 21.03.2019 року, №126М-19 від 21.03.2019 року, №127М-19 від 21.03.2019 року, №128М-19 від 21.03.2019 року, №129М-19 від 21.03.2019 року, №130М-19 від 21.03.2019 року, №131М-19 від 21.03.2019 року, №134М-19 від 21.03.2019 року, №135М-19 від 21.03.2019 року, №136М-19 від 21.03.2019 року, №137М-19 від 21.03.2019 року, №138М-19 від 21.03.2019 року, №139М-19 від 21.03.2019 року, №73М-19 від 20.03.2019 року, №74М-19 від 20.03.2019 року, №75М-19 від 20.03.2019 року, №76М-19 від 20.03.2019 року, №77М-19 від 20.03.2019 року, №78М-19 від 20.03.2019 року, №79М-19 від 20.03.2019 року, №80М-19 від 20.03.2019 року, №81М-19 від 20.03.2019 року, №82М-19 від 20.03.2019 року, №83М-19 від 20.03.2019 року, №84М-19 від 20.03.2019 року, №85М-19 від 20.03.2019 року, №86М-19 від 20.03.2019 року, №87М-19 від 20.03.2019 року, №88М-19 від 20.03.2019 року, №89М-19 від 20.03.2019 року, №90М-19 від 20.03.2019 року, №91М-19 від 20.03.2019 року, №92М-19 від 20.03.2019 року, №93М-19 від 20.03.2019 року, №94М-19 від 20.03.2019 року, №95М-19 від 20.03.2019 року, №96М-19 від 20.03.2019 року, №97М-19 від 20.03.2019 року.

Суд, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів, вважає за необхідне вказати, що останні є аналогічними хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту.

Так, відповідно до п.1.1 договорів сторонами визначено, що підрядник зобов`язується виконати роботи за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Поточний ремонт дитячих гральних та спортивних майданчиків за відповідною адресою), згідно договірної ціни, а замовник після виконання робіт прийняти та оплатити ці роботи. У п.2 договорів визначено, що терміни виконання робіт підрядником за цим договором до 10 грудня 2019 року або до повного виконання робіт. Судом встановлено, що у п. 4.1 договорів сторонами визначено ціну договору та одночасно у п. 4.2 договорів передбачено порядок оплати.

Представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладених договорів надано копії первинних документів, а саме договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, розрахунки №5 та №6, дефектні акти, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, відомості ресурсів до акта приймання, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, платіжні доручення, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно доводів представника відповідача щодо відсутності у позивача права на залучення до виконання робіт підрядних організацій, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії договорів свідчать про узгодження між підприємством позивача та контрагентами даного питання на користь визначення за підприємством позивача такого права.

Відтак, слід дійти висновку, що залучення підприємством позивача до виконання робіт підрядних організацій, а саме ТОВ Сфера-А та ТОВ МІДГАРД ЛТД є правомірним та таким, що відповідаю умов договорів.

Стосовно посилань представника відповідача на наявність порушень у складенні товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

З аналізу змісту пунктів 1 та 2 вказаного Переліку вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної або наявність неточностей при її складенні, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 травня 2019 року по справі №813/552/15.

Відтак, зазначені доводи представника відповідача є необґрунтованими та недоведеними.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ Сфера-А та ТОВ МІДГАРД ЛТД при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ Сфера-А та ТОВ МІДГАРД ЛТД оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2020 № 00000060517 та № 00000070517.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (вул. Металіста, буд. 10, м. Харків, 61068) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2020 № 00000060517 та № 00000070517, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (вул. Металіста, буд. 10, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ - 37763844) сплачену суму судового збору у розмірі 12540 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.