Рішення

від 23.09.2020 по справі 520/7748/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.09.2020 р. справа №520/7748/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Ірицяна С.А., представника відповідача - Потапенко І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Підприємства об`єднання громадян "КОНТИНЕНТАЛЬ" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області проскасування правового акту індивідуальної дії , -

встановив:

Позивач, Підприємство об`єднання громадян "КОНТИНЕНТАЛЬ" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (далі за текстом - заявник, платник, Підприємство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 27.02.2020р. №00000461406.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що контролюючий орган безпідставно надав ретроспективну дії тій нормі закону, котра взагалі не існувала на момент існування події несвоєчасного надходження валютної виручки за поставлений за кордон товар.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (юридичний та фактичний правонаступник ГУ ДФС у Харківській області), з поданим позовом не погодився .

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведена податкова перевірка показала на існування в діяльності платника податків факту порушення строків розрахунків в іноземній валюті (15.10.2018р.-30.10.2018р.), а міри юридичної відповідальності за згадане порушення, запроваджені ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та ст. 13 Закону України Про валюту і валютні цінності є повністю ідентичними.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 38634000.

Під час провадження господарської діяльності заявником було укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.02.2018р. №009/01022018.

17.04.2018р. за цим контрактом була оформлена митна декларація №17622 доларів США, граничний строк надходження валютної виручки за якою припадав на 14.10.2018р.

Фактично ж розрахунки були завершені у повному обсязі 30.10.2018р.

Протягом періоду 15.10.2018р.-30.10.2018р. мав місце факт несвоєчасного надходження іноземної валюти.

До суду заявник із позовом на захист порушеного права на своєчасне отримання платежу за контрактом не звертався.

Ці обставини визнані представниками учасників справи у судовому засіданні.

Листом від 07.11.2018р. №99605-27.3-230006 АТ Альфа-банк повідомив контролюючий орган про порушення заявником строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічному контракту від 01.02.2018р. №009/01022018.

15.01.2018р. контролюючим органом було видано наказ №321 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки заявника з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 01.02.2018р. №009/01022018 за період 01.02.2018р.-30.11.2018р.

Доказів оскарження цього наказу до суду або до адміністративного органу вищого рівня учасниками справи не подано.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.02.2019р. №355/20-40-14-06-06/38634000 (далі за текстом - Акт).

Доказів оскарження дій з приводу проведення цієї перевірки до суду або до адміністративного органу вищого рівня учасниками справи не подано.

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за рахунок існування протягом періоду 15.10.2018р.-30.10.2018р. факту несвоєчасного надходження іноземної валюти у сумі 9.506,60 доларів США (еквівалент 345.819,38грн.).

27.02.2019р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00000461406 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у загальному розмірі - 12.769,81грн.

Як з'ясовано судом юридичною підставою для нарахування пені контролюючим органом обрані положення ст.13 Закону України Про валюту та валютні цінності .

Не погодившись із правомірністю згаданого правового акту індивідуальної дії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суспільні відносини з приводу приводів та підстав здійснення податкового контролю, обсягу та змісту компетенції контролюючих органів, механізму притягнення винних осіб до фінансової відповідальності з 01.01.2011р. унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Міра юридичної відповідальності за вчинення особою протиправного діяння у формі несвоєчасного находження іноземної валюти за імпортовані товари (роботи, послуги) була запроваджена ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР, де указано, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частина 1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР діяла у часі до 07.02.2019р., коли набрала чинності ч.5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018р. № 2473-VIII.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Зі змісту наведеної норми закону чітко явно та однозначно слідує, що запроваджена ч.5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" міра юридичної відповідальності у вигляді нарахування пені може бути застосована виключно за порушення строку розрахунку, установленого саме ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції", а не будь-якими іншими актами права.

Закон України "Про валюту і валютні операції" набув чинності 07.02.2019р. і за правилом ст.58 Конституції України не може мати зворотної (ретроспективної) дії у часі.

Подія ж порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті мала місце протягом періоду 15.10.2018р.-30.10.2018р., тобто до набрання чинності Законом України "Про валюту і валютні операції".

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом , у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей .

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, позаяк застосування до минулих відносин та вже припинених у часі відносин нової норми права суперечить приписам ст.58 Конституції України.

Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2020р. у справі №160/9757/19: 1) з 07.02.2019 введений в дію Закон №2473, який замість Закону №185 визначив можливість встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Частиною 5 статті 13 цього Закону також передбачене нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює нарахування цієї пені, є Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №7 (надалі - Інструкція №7). Підпунктом 5 пункту 10 цієї Інструкції передбачено, що у разі запровадження Національним банком заходу захисту у вигляді обов`язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у російських рублях (незалежно від суми операції). Таким чином, у періоді, за який відповідачем була нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 24.10.2018 по 06.02.2019 включно - Закон №185, з 07.02.2019 по 24.05.2019 - Закон №2473. Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду. Підзаконні нормативно-правові акти, якими були врегульовані ці режими також змінилися: Інструкція №136 була чинною у період дії Закону №185, після чого з 07.02.2019 втратила чинність, як і Постанова Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 № 410; 2) після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185 нараховуватися не може. Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743, то воно можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473 та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019р. №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується; 3) В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним. Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

З огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд знаходить викладений вище правовий висновок Верховного суду релевантним до обставин даного конкретного спору.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили безпідставне настання для приватної особи негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27.02.2020р. №00000461406.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 24 вересня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.