Рішення

від 21.09.2020 по справі 155/1548/17

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1548/17

Провадження №2/155/186/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 26 травня 1965 року мати її чоловіка ОСОБА_4 придбала житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Фактично вона придбала частину вказаного будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами, яка складається з житлової кімнати площею 15,1 кв.м, кухні площею 9,8 кв.м та веранди площею 5,8 кв.м. Після придбання вказаного житла ОСОБА_4 проживала в ньому разом зі своїм сином ОСОБА_5 .

Після того, як позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , вона також стала проживати у вказаному житловому будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, оскільки 22 березня 2010 року також помер. Після смерті останнього позивачка прийняла спадщину та 25 жовтня 2011 року отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом.

Для оформлення своїх спадкових прав позивачка звернулась до Волинського бюро технічної інвентаризації, спеціалістами якого було визначено частку позивачки, яка становить 1/4 житлового будинку. Господарські будівлі були розподілені добровільно. В користуванні сім`ї позивачки залишились сарай Б-1 та сарай В-1, менша частина погребу (права сторона), яка відокремлена від іншої частини погребу окремим дверима (загальний вхід спільний). Колодязь лишився в спільному користуванні.

В Волинському бюро технічної інвентаризації позивачці було видано відповідні документи та технічний паспорт на підставі яких нотаріус в свідоцтві про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2011 року зазначив 1/4 частку позивачки у житловому будинку і надвірних будівлях, що розташовані в АДРЕСА_1 і якому було присвоєно поштову адресу 5а.

Позивачка вказує, що починаючи з літа 2015 року відповідачі стали створювати їй перешкоди в користуванні господарськими будівлями та побутовими спорудами, зокрема, погребом та колодязем, мотивуючи це тим, що вказані споруди знаходяться біля житлового будинку АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, між позивачкою та відповідачами постійно виникають суперечки та конфлікти. Так як відповідачі продовжують чинити перешкоди у користуванні як житловим будинком так і господарськими будівлями та побутовими спорудами, позивачка просить виділити їй в натурі 1/4 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та господарських будівлях, які біля нього знаходяться.

Представник позивачки, ОСОБА_6 , в заяві до суду просила розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , в заяві до суду просить розглядати справу у його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити за його безпідставністю та не обґрунтованістю.

Відповідачка, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань не подавала.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідної до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з договору купівлі-продажу, посвідченого 26 травня 1966 року виконавчим комітетом Бережанківської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №4, ОСОБА_4 купила житловий будинок, що розташований в селі Загаї Горохівського району Волинської області.

З реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №31439046 від 26 вересня 2011 року вбачається, що ОСОБА_4 була власником 1/4 частки житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 1966 року. Право власності ОСОБА_8 на 3/4 частки вказаного будинку не зареєстроване.

З спадкової справи після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що від імені ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею за законом, до приватного нотаріуса надходила відповідна заява про прийняття спадщини і їй 25 жовтня 2011 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом. Інші спадкоємці, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від прийняття спадщини відмовились згідно з поданими ними заявами.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2011 року, виданого приватним нотаріусом Красневичем О.А. та зареєстрованим в реєстрі за №3444 стверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 травня 1966 року виконавчим комітетом Бережанківської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №4, право власності на який зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Волинське облесна бюро технічної інвентаризації 26 вересня 2011 року за №34720760, належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син, ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

З реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №32098796 від 18 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2011 року, виданого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Красневичем О.А.

Відповідно до актового запису про смерть №12 від 10 березня 2018 року, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З спадкової справи після померлої ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що від імені ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за законом, та ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею за заповітом, до державного нотаріуса надходили відповідні заяви про прийняття спадщини. 16 листопада 2018 року для ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки площею 2,3374 га, кадастровий номер 0720884600:00:001:0183 та на 1/4 частку земельної ділянки площею 2,9428 га, кадастровий номер 0720884600:01:002:0005, а для ОСОБА_3 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,3374 га, кадастровий номер 0720884600:00:001:0183 та на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,9428 га, кадастровий номер 0720884600:01:002:0005.

Відповідно висновку за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи №858/5, що складений 22 січня 2020 року, можливий варіант розподілу в натурі будинковолодіння по АДРЕСА_1 з врахуванням погреба і колодязя можливий та нормативно обґрунтований. Запропоновано такий варіант поділу:

Перший співвласник (1/4=25/100 частин): веранда 1-1, кухня 1-2, кімната 1-3, ганок (а 1 ), сарай (В-1), сарай (Б-1), 1/3 частина погреба з шийкою (Г) (права частина площею забудови 2,70х2,60м).

Другий співвласник (3/4=75/100 частин): коридор 2-1, кімната 2-2, кухня 2-3, кімната 2-4, кухня 2-5, 2/3 частин погреба з шийкою (Г) (ліва частина площею забудови 5,20х2,70м).

В спільному користуванні: шийка погреба (Г) (площею забудови 0,8х3,40м), колодязь (Д).

Грошова компенсація за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки не визначалися, так розподіл проведений по фактичному користуванні приміщеннями будинку; даний варіант поділу проведений по фактичному користуванні приміщеннями співвласниками, не передбачає втручання в несучі конструктивні елементи будинку, частини будинку мають ізольовані входи кожний і є ізольованими та автономними; в склад будинковолодіння в АДРЕСА_1 а входять: а) відповідно до інвентаризаційної справи №21 ВО БТІ станом на 05 вересня 2011 року: житловий будинок (А-1), прибудова (а), ганок (а 1 ), сарай (Б-1), сарай (В-1); б) відповідно до технічного паспорта ВО БТІ станом на 10 листопада 2011 року: житловий будинок (А-1), прибудова (а), ганок (а 1 ), сарай (Б-1), сарай (В-1), погріб з шийкою (Г), колодязь (Д).

Суд вважає прийнятним такий поділ спірного житлового будинку, господарських будівель та побутових споруд, за яким позивачці виділяються зазначені вище приміщення по житловій будівлі, господарських будівлях та спорудах без здійснення переобладнань, оскільки такий поділ не порушує порядок фактичного користування житловим будинком, який склався між сторонами, не потребує здійснення переобладнань та стягнення грошової компенсації.

Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

У відповідності до ч.ч.3 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на житловий будинок, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.

Згідно із ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст.ст.364, 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками та у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

Згідно з роз`яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок від 04 жовтня 1991 року №7, виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених статей 358 та 364 ЦК України, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватися на підставі укладеного між усіма співвласниками договору.

У справі №6-12цс13, а саме в постанові від 03 квітня 2013 року, Верховний Суд України дійшов наступних висновків щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Як позивач так і представник відповідача в попередніх судових засіданнях стверджували, що саме цією частиною фактично позивач користується давно.

Згідно з ч.3 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За таких обставин суд, вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст.355-358, 364 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виділити ОСОБА_1 в натурі у приватну власність 1/4 частини (25/100 частин) житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнату (1-3) площею 15,1 кв.м., кухню (1-2) площею 9,8 кв.м., веранду (1-1), площею 5,8 кв.м., ганок (а 1 ), сарай (В-1), сарай (Б-1), 1/3 частину погреба з шийкою (Г) (права частина площею забудови 2,70х2,60м).

Шийку погреба (Г) (площею забудови 0,8х3,40м) та колодязь (Д) залишити в спільному користуванні.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий