Рішення

від 16.09.2020 по справі 198/985/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/985/19

Провадження № 2/0198/54/20

16.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , третя особа по справі Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ДП № 005627, виданого 30.12.2001 року Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0445, площею 5,755 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28.08.2014 року між позивачкою та ТОВ Лан було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки № б/н, відповідно до якого позивачка передала відповідачу в оренду належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,755 га, строком на 15 років, при цьому право оренди відповідача вказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на не рухоме майно 23.10.2014 року, про що вчинено відповідний запис за № 7474485.

Відповідно до умов укладеного договору оренди землі орендна плата нараховується в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі та сплачується до 01 грудня кожного року.

Згідно з Додатком № 1 до договору оренди землі встановлена наступна форма орендної плати - натуральна, а саме 2 500 кг зерна і 200 кг соняшника та відробіткова, а саме орендар зобов`язався, в тому числі, безкоштовно здійснювати оранку та культивацію присадибної ділянки позивачки площею 0, 60 га, яка знаходиться на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Позивачка зазначала, що за умовами п. 9 договору оренди землі розмір орендної плати може бути переглянутий раз на п`ять років або у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, визначених законодавством, погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом, при цьому зміна умов договору, відповідно до п. 25 останнього, здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди спір розв`язується у судовому порядку.

За положеннями п. 27 договору оренди землі договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін, а також на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

07.11.2018 року виконуючи вимоги п.7 договору оренди землі позивачка звернулася до відповідача з заявою про повернення їй земельної ділянки.

У відповідь на вказану заяву позивачка була повідомлена про те, що відповідач не буде розривати з нею договір оренди земельної ділянки та повертати таку, в зв`язку з чим позивачка направила відповідачу лист-вимогу від 20.06.2019 року про її бажання самостійно обробляти земельну ділянку та дострокове розірвання у зв`язку з цим укладеного договору, до якого також долучила проект угоди про розірвання договору оренди землі та приймання-передачі земельної ділянки. У відповідь на дане відповідач відповідним листом повідомив позивачку про те, що розривати укладений договір не бажає, однак запропонував переглянути розмір орендної плати в сторону її покращення.

Окрім того, позивачка зазначала, що з моменту укладення договору оренди землі змінилися умови оподаткування, зокрема, сума, що виплачується за договором оренди земельної ділянки підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах. Крім того, зросла нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки, яка є базою для визначення розміру орендної плати. Проте, орендна плата нараховувалася виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що була дійсна на момент укладення договору.

Разом з тим, до теперішнього часу розмір орендної плати не переглянутий та питання щодо перегляду розміру орендної плати в сторону її збільшення між сторонами не вирішено.

Також позивачка зазначала, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором і в частині сплати орендної плати у відробітковій формі, а зокрема на протязі з 2015 по 2019 роки взагалі не виконував взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг по обробітку присадибної ділянки позивачки.

Оскільки розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, однак відповідач уникає переглянути розмір такої, чим в свою чергу порушує умови договору, а також систематично не виконує свого обов`язку щодо сплати орендної плати у відробітковій формі, позивачка, посилаючись на ст. ст. 3, 11, 15, 16, 182, 216, 316, 317, 319, 321, 391, 410, 610, 611, 626, 628, 629, 631, 638, 651 ЦК України просила припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем по справі ТОВ Лан 28.08.2014 року, стягнувши з відповідача на її користь понесені судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивачки адвокат Сосонний Д.В. (т.1 ас.162,163) не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі за наявними у справі матеріалами (т.2 ас.21).

Представник відповідача ТОВ Лан адвокат Ануфрієва А.С. (т.1 ас.158,159) в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, при цьому в задоволенні позовних вимог просила повністю відмовити (т.2 ас.22-23).

Третя особа по справі Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності та проти заявлених вимог не заперечували (т.2 ас.17, 18).

В ході розгляду справи судом вчинені наступні процесуальні дії:

- 20.12.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (т.1 ас.25-26);

- 20.12.2019 року постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 ас.27-28);

- 20.02.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження, призначення підготовчого засідання (т.1 ас.46);

- 04.03.2020 року постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 ас.164-165);

- 04.03.2020 року постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви (т.1 ас.166);

- 18.03.2020 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (т.1 ас.187-188);

- 15.04.2020 року постановлено ухвалу про про відкладення підготовчого засідання (т.1 ас.205-206);

- 18.05.2020 року постановлено ухвалу про про відкладення підготовчого засідання (т.1 ас.221);

- 19.06.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті (т.1 ас.230-231);

- 16.07.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (т.1 ас.242);

- 17.08.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (т.2 ас.11).

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на дане, суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності нез`явившихся сторін по справі на підставі наявних у ній письмових матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

- в судовому засіданні встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ДП № 005627, виданого 30.12.2001 року Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області позивачка по справі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,755 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0445 (ас.10,13).

28.08.2014 року між позивачкою по справі ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Лан було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивачка передала ТОВ Лан в оренду строком на 15 років належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:01:001:0445 (ас.11-12), при цьому право оренди вищевказаної земельної ділянки зареєстровано за відповідачем по справі ТОВ Лан в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2014 року за індексним номером 16766071, що підтверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 28645974, сформованого 27.10.2014 року (ас.13).

Згідно п.32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення між сторонами договору оренди (28.08.2014 року), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на дані положення законодавства, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 28.08.2014 року підписаний як позивачем так і директором ТОВ Лан Маловік С.В., при цьому право оренди належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем по справі на підставі вказаного договору, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони уклади договір оренди та останній набув чинності.

Жодна із сторін в ході розгляду судом справи не оспорювала укладення вказаного договору та його чинність.

З позовної заяви вбачається, що на виконання п.7 договору оренди земельної ділянки позивачка 07.11.2018 року, до закінчення п`ятирічного строку з дати державної реєстрації договору, звернулася до відповідача з відповідною заявою про повернення їй її земельної ділянки, копія якої міститься в матеріалах справи (т.1 ас.22), яка в свою чергу була залишена відповідачем без задоволення.

Також, 20.06.2019 року позивачка направила відповідачу лист-вимогу про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, обгрунтовуючи свої вимоги положеннями п.7 договору оренди землі, відповідно до якого сторони узгодили, що у разі потреби або бажання орендодавець має право розірвати договір оренди земельної ділянки через кожні п`ять років, а орендар дає на розірвання договору свою згоду (т.1 ас.15).

Вказана заява була залишена відповідачем без задоволення з посиланням на те, що відповідно до п.7 договору оренди землі строк дії такого становить 15 років, при цьому п.28 договору оренди землі не передбачає розірвання його в односторонньому порядку кожні п`ять років (т.1 ас.17).

Надаючи правову оцінку п.7 договору оренди землі та можливості розірвання на його підставі договору в односторонньому порядку за бажанням позивачки суд виходить з наступного.

Так з п. 7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- Договір укладено на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на навий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично .

З огляду на дане в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Суд не може не зауважити, що положення абзацу другого п.7 договору оренди землі може стосуватися в цілому і застосування такого до випадків поновлення договору оренди на новий строк, оскільки саме в цьому контексті викладений його загальний зміст.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому , як встановлено в судовому засіданні жодна із сторін не зверталася до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину та принаймні жодних доказів суду з даного приводу не надано.

З огляду на дане, враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди відносно розуміння положень абз. 2 п.7 договору оренди, суд вважає доцільним застосувати норми чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері оренди землі, а зокрема Закону України Про оренду землі , ЦК України, ЗК України.

Так, як вбачається з позову позивачка вважає за можливе на підставі п.7 договору оренди розірвати такий в односторонньому порядку, виявивши для цього бажання чи наявну потребу (самостійно обробляти земельну ділянку), натомість сторона відповідача з даним не погоджувалась, зазначаючи в листі на ім`я позивачки про те, що п. 28 Договору оренди землі забороняє розірвання договору в односторонньому порядку без вагомої причини (т.1 ас.17).

Так, законодавством України передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи - підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку та підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору.

Розірвання договору у судовому порядку можливе в разі - істотного порушення договору другою стороною (ч.2 ст.651 ЦКУ); недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ( ч.1 ст. 652 ЦК України); невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі , невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі , випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ); систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Розірвання договору в позасудовому порядку можливе за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди; у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; випадках, закріплених у договорі, в томі числі, розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Разом з тим, абз. 2 п.7 договору оренди землі на який посилається позивачка як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку за її бажанням не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що на думку суду виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов. Попри це, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відтак, з огляду на вищевикладене, аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що укладеним між сторонами договором оренди землі чітко та недвозначно не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання на підставі спірного третього речення абзацу другого п.7 договору оренди, який, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, при цьому п. 28 договору однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Також, суд зауважує, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку, не є окремою підставо, визначною законом для розірвання договору оренди землі.

Суд зауважує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

З огляду на дане, недоведеності стороною позивача можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами, двозначного тлумачення сторонами речення третього абзацу другого п.7 договору та невирішення між сторонами питання щодо тлумачення змісту правочину в цій частині, суд приходить до висновку, що посилання позивачки на можливість розірвання договору оренди землі відповідно до п.7 укладеного договору за її бажанням через кожні п`ять років є необгрунтованими та не доведеними.

Відповідно до положень статті 15 Закону України Про оренду землі як в діючій редакції, так і в редакції на час укладення спірного договору оренди землі, істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З умов укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що орендна плата за договором нараховується в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, при цьому розрахунок з орендодавцем проводиться згідно з Додатком № 1 до договору до 1 грудня кожного року (п.8 договору) (ас.11).

Відповідно до Додатку № 1 до договору оренди земельної ділянки орендна плата встановлена в натуральній та відробітковій формі, а саме щорічний розмір плати в натуральній формі складає 2 500 кг зерна, 200 кг соняшника, крім того відробіткова плата становить, в тому числі, оранку та культивацію огороду до 0, 6 га на сім`ю, які знаходяться на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (ас.12).

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати переглядається раз на п`ять років або у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, визначених законодавством, погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (ас.11).

Як зазначалося вище, за положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду, при цьому на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ).

Як на підставу для розірвання договору оренди землі позивачка також посилалася на те, що отримуваний нею за договором розмір орендної плати є занадто низьким та підлягає перегляду, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки протягом 2015-2019 років змінювалася в сторону збільшення, однак орендна плата нараховувалася відповідачем, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що діяла на момент укладення договору, що є порушенням умов такого.

З огляду на дане в судовому засіданні встановлено наступне.

Як зазначалося вище, розмір орендної плати за вказаним договором встановлений у натуральній формі та складає 2 500 кг зерна, 200 кг соняшнику, в тому числі і у відробітковій формі (оранка, культивація огороду, послуги на поховання тощо).

У відзиві на позовну заяву (т.1 ас.50-54) відповідач стверджував, що орендна плата за оспорюваним договором виплачувалася позивачці своєчасно та у належному розмірі, на підтвердження чого в матеріалах справи маються відомості про отримання позивачкою орендної плати за 2015 - 2019 роки зерном та насінням соняшника (т.1 ас.55-87).

Як вбачається з позовної заяви позивачка фактично не спростовувала та не оспорювала виплату їй відповідачем орендної плати за договором своєчасно та в розмірі, встановленому договором, однак вказувала, що така виплачується їй виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що діяла на момент укладення договору оренди, тобто 28.08.2014 року, що в свою чергу також є підставою для розірвання договору в зв`язку з порушенням відповідачем умов такого в частині нарахування орендної плати.

З розрахунків, наведених стороною відповідача у відзиві на позов вбачається, що відповідно до відомостей сплати орендної плати позивачка:

- у 2015 році отримала 1 500 кг пшениці, 1 000 кг ячменю та 200 кг соняшника, що на дату отримання було еквівалентно грошовій сумі у розмірі 9 210, 00 грн.;

- у 2016 році позивачка отримала 1 500 кг ячменю, 1 000 кг пшениці та 200 кг соняшника, що на дату отримання було еквівалентно грошовій сумі у розмірі 8 919, 00 грн.;

- у 2017 році позивачка отримала 500 кг пшениці, 2 000 кг ячменю, 200 кг соняшнику, що на дату отримання було еквівалентно грошовій сумі в розмірі 9 855, 00 грн.;

- у 2018 році позивачка отримала 500 кг ячменю, 1 000 кг пшениці, 1 000 кг кукурудзи, 200 кг соняшника, що на дату отримання було еквівалентно грошовій сумі у розмірі 12 496, 00 грн.;

- у 2019 році позивачка отримала 2 000 кг пшениці, 500 кг кукурудзи, 200 кг соняшника, що на дату отримання було еквівалентно грошовій сумі у розмірі 10 958, 00 грн. (т.1 ас.50-54), при цьому за 2016 - 2019 роки були взяті ціни, що сформовані на підприємстві для реалізації продукції ТОВ Лан , звіти про що маються в матеріалах справи (т.1 ас.88-97), а для розрахунку за 2015 рік були взяті ринкові ціни по Дніпропетровській області щодо реалізації соняшнику та зерна, оскільки в ТОВ Лан наявні звіти про рух продукції лише за 2016 рік.

Жодних доказів на спростування вказаних доводів відповідача щодо розміру виплаченої орендної плати та порядку її нарахування стороною позивача до суду не надано.

Зазначення позивачем в позовній заяві про те, що орендна плата виплачувалась йому без врахування того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кожного року змінюється в сторону збільшення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, договором визначено, що розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

З наданих позивачкою довідок про нормативно-грошову оцінку належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0445 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0445 становить:

- 2015 рік - 174 850, 65 грн.,

- 2016-2018 роки - 209 820, 78 грн.,

- 2019 рік - 212 064, 78 грн. (т.1 ас.20-21).

З огляду на дане орендна плата у натуральній формі повинна бути еквівалентною грошовим коштам в розмірі:

- 2015 рік - 5 245, 52 грн. (174 850, 65 х 3 %),

- 2016 рік - 6 294, 62 грн. (209 820, 78 х 3 %),

- 2017 рік - 6 294, 62 грн. (209 820, 78 х 3 %),

- 2018 рік - 6 294, 62 грн. (209 820, 78 х 3 %),

- 2019 рік - 6 361, 94 грн. (212 064, 78 х 3 %).

Натомість, згідно розрахунків, наданих відповідачем, що містяться у відзиві на позовну заяву, позивачка отримувала орендну плату в натуральній формі, яка в грошовому еквіваленті перевищувала вказані розміри (т.1 ас.50-54).

Надані позивачкою відомості про нормативно-грошову оцінку її земельної ділянки відповідають відомостям, наданим з приводу даного і стороною відповідача по справі, які містяться на аркушах справи 98-101, при цьому, як вбачається з відзиву на позовну заяву розмір орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки розраховувся відповідачем, виходячи навіть з більшого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 2017 рік - 216 839, 00 грн., 2018 рік - 216 839, 00 грн., 2019 рік - 216 604, 56 грн. (т.1 ас.50-54).

З огляду на дане є очевидним, що позивачці орендна плата за договором оренди сплачувалася у розмірі не меншому ніж 3 % від нормативної грошової оцінки її земельної ділянки, при цьому з урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінюється кожного року в сторону її збільшення. Стороною позивача не доведено, що оподаткування орендної плати військовим збором, який в свою чергу сплачує відповідач, призвело до виплати орендної плати у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачкою суду не надано будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження сплати їй відповідачем орендної плати за оспорюваним договором у розмірі меншому, ніж передбачено таким договором або з порушенням порядку проведення розрахунків за орендною платою, наприклад без врахування зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки тощо.

Будь-яких альтернативних розрахунків розміру орендної плати, яка фактично отримувалася позивачкою за оспорюваним договором остання до суду не подавала, порядок розрахунку орендної плати, наведеної відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорювала та не спростовувала.

Суд зауважує, що саме по собі поняття мала орендна плата не є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки така встановлена сторонами в договорі за взаємною згодою при його підписанні.

Стосовно доводів сторони позивача про розірвання договору оренди землі в зв`язку з порушенням відповідачем його умов щодо відмови переглянути розмір орендної плати в сторону її збільшення в судовому засіданні встановлено наступне:

-відповідно до п. 9 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається раз на п`ять років або у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, визначених законодавством, погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що договором передбачено дві підстави для перегляду розміру орендної плати або перегляд раз на п`ять років, або за наявності певних умов, визначених договором.

Як вбачається з заяви позивачки до відповідача від 07.11.2018 року та листа-вимоги останньої від 20.06.2019 року, позивачка в таких не ставила питання про зміну умов договору в частині розміру орендної плати, а просила розірвати договір оренди земельної ділянки на підставі п.7 оспорюваного договору, в тому числі з підстав наявності бажання самостійно обробляти власну земельну ділянку (т.1 ас.15-22).

З питанням щодо перегляду розміру орендної плати позивачка звернулася до відповідача 20.11.2019 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна заява, отримана відповідачем 02.12.2019 року (т.1 ас.18-19).

Згідно ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 25 Договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди, спір розв`язується в судовому порядку (ас.11).

Зміна договору здійснюється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом . Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом (ст. 651 ЦК України).

Серед підстав для внесення змін до договору можуть бути, зокрема: зміна умови про розмір та розрахунок орендної плати. Ініціювати внесення змін може будь-яка сторона договору. Для внесення змін до основного договору сторони укладають у письмовому вигляді додаткову угоду до договору, яку після підписання надають державному реєстратору.

За загальним правилом сторона договору яка бажає змінити умови договору повинна надіслати протилежній стороні свої пропозиції (ч.2 ст.188 ГК).

Оскільки зміни до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди до нього, пропозицію доцільно надсилати з описом бажаних змін, додавши до неї проект додаткової угоди з підписом ініціатора у трьох екземплярах (по одному для сторін та для держреєстратора прав). У разі погодження протилежна сторона зможе одразу підписати угоду та направити її назад або самостійно передати держреєстратору прав.

При цьому, суд зауважує, що надсилання відповідачеві про позицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання останнім вимог щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбав ляє його права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто, за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

В позовній заяві позивачка не виклала та не навела суду конкретних вимог щодо розміру орендної плати, яку вона бажає отримувати за оспорюваним договором після перегляду такої, з огляду на що суд приходить до висновку, що саме позивачка фактично не бажає змінювати умови договору, а бажає його розірвати з підстав на її думку малої орендної плати, а відтак, доводи останньої щодо небажання відповідача переглянути розмір такої в сторону збільшення, що в свою чергу розцінюється стороною позивача як не виконання відповідачем умов договору, суд оцінює досить критично та вважає, що змінювати такі умови не бажає саме позивачка, не надаючи відповідачу конкретних пропозицій щодо бажаного розміру орендної плати, створюючи таким чином штучні умови для розірвання договору. Однак, умови договору можливо змінити лише за згодою сторін, для чого позивачка мала би визначитися зі своєю позицією в цьому питанні (щодо розміру бажаної орендної плати), для можливості перегляду такої.

Стверджуючи, що відповідач уникає будь-яких пропозицій щодо перегляду орендної плати в сторону її збільшення позивачка належним способом захисту своїх прав мала би обрати звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача переглянути розмір орендної плати, а не про розірвання договору оренди землі.

З огляду на дане суд не вбачає правових підстав для розірвання договору оренди землі з підстав на які посилається позивачка, оскільки в судовому засіданні наданими сторонами доказами не встановлено, що позивачка за укладеним договором отримує оренду плату у меншому розмірі ніж визначено сторонами у договорі при його укладені, при цьому позивачкою також не доведено, що саме з вини відповідача до теперішнього часу не переглянутий розмір орендної плати за договором (відповідач уникає перегляду умов договору ), оскільки саме позивачка дотепер не визначилася з конкретним розміром бажаної орендної плати ( не навела такий і в позовній заяві), хоча саме остання є ініціатором перегляду умов договору, а окрім того, відмова будь-якої сторони договору змінити його умови є підставою для звернення до суду з позовом про зобов`язання переглянути умови такого, а не для його безумовного розірвання.

Стосовно доводів позивачки щодо систематичної невиплати орендної плати у відробітковій формі суд зазначає наступне,

Так, позивачка в позовній заяві зазначала, що в період з 2015 по 2019 рік відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання щодо послуг по обробітку її присадибної земельної ділянки, а зокрема не здійснював оранку та культивацію такої, що в свою чергу також є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідач, заперечуючи проти даного, стверджував, що на протязі 2015-2019 років належним чином виконував умови договору, в тому числі, й щодо оранки та культивації належної позивачці присадибної земельної ділянки, на підтвердження чого надав до суду копії завдань трактористів та лімітно-забірних карток з яких вбачається, що трактористи ТОВ Лан отримували завдання на обробіток земельних ділянок (т.1 ас.102-144).

Відсутність у вказаних документах безпосереднього підпису позивачки з відміткою про те, що саме її ділянка була оброблена, зазначення ідентифікаційних ознак саме присадибної земельної ділянки позивачки тощо, на думку суду не свідчить про те, що такі документи не можуть бути доказами виконання вказаних робіт, в тому числі і на присадибній земельній ділянці позивачки, оскільки відповідні завдання щодо оранки та культивації городів надавались трактористам ТОВ Лан , при цьому порядок документального оформлення таких робіт визначається саме підприємством, а крім того такі документи не є документами суворої звітності та безумовно не передбачають наявність на останніх підпису позивачки.

Крім того, стороною позивача не надано суду жодних доказів на спростування доводів відповідача щодо оранки та культивації її присадибної земельної ділянки саме трактористами ТОВ Лан , як то наприклад: покази свідків сторони позивача з даного питання, в тому числі і особи, яка виконувала ці роботи позивачці замість відповідача.

На спростування доводів позивачки щодо невиконання відповідачем обов`язків по оранці та культивації її городу свідчить і та обставина, що остання на протязі 2015-2019 років жодного разу не зверталася до відповідача з будь-якими претензіями щодо невиконання умов договору в цій частині, не йдеться про таке невиконання умов договору і в наявних матеріалах справи, заявах та листах, які позивачка направляла на адресу відповідача з приводу розірвання договору (т.1 ас.15, 18, 22).

За викладених вище обставин, суд вважає позовні вимоги не доведеними та не обгрунтованими , а отже такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 211, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Лан , місце знаходження - 51323, вул. Центральна, буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244;

- третя особа: Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місце знаходження - 512300, вул. Центральна, 67 , смт. Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20281596.

Повне судове рішення буде складено 25 вересня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич