Постанова

від 13.09.2020 по справі 910/5822/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2020 р. Справа№ 910/5822/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатик К.М.;

від відповідача: Войніканіс-Мирський Я.С.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 (повний текст складено та підписано 05.06.2020)

у справі № 910/5822/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт"

про стягнення 180 120,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" 180 120,00 грн. штрафу за поставку неякісного товару за договором від 18.07.2019 р. № 118/ВЗЗ-2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 180 120,00 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 2 701,81 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" суму сплаченого судового збору у розмірі 4 052,72 грн., стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді першої інстанції у загальному розмірі 18 750,00 грн., стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 15 000,00 грн., повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції під час винесення ухвали про відкриття провадження та встановлення строку на подання відзиву на позовну заяву не враховано ст. 251 ГПК України та не взято до уваги п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, що є порушенням зазначених норм та порушенням процесуальних прав скаржника, а отримання відповіді на відзив у день судового засідання виключило можливість реалізувати відповідачем правил на подання заперечень, що є поважною причиною неподання таких заперечень, проте суд першої інстанції не відклав судове засідання та не надав додаткового часу на підготовку заперечень, що є порушенням прав відповідача, які передбачені статтями 42 і 161 ГПК України.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції не досліджувались докази у судовому засіданні, що є порушенням ст.ст. 209, 210 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що під час доставки товару позивачу якість товару та відповідність його ДСТУ 7158:2010 підтвердив: деклараціями виробника № 111 від 11.02.2020 та № 553 від 03.02.2020, складену ТОВ "Євро Вік", які є додатками до позовної заяви № 13 та № 14, відповідно, протоколом випробувань № 114/1 від 10.02.2020 складений Лабораторією промислової токсикології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, який є додатком до позовної заяви № 15.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів невідповідності свинини якісним показникам, натомість наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що товар свинина, який доставлявся позивачу 12.02.2020 був якісний, в тому числі відповідав першій категорії.

Скаржник вказує, що як вбачається із положень ДСТУ 7992:2015 органолептична перевірка полягає у перевірці показників за зовнішнім виглядом, кольором, консистенцією, запахом і т.д., тобто за допомогою органів чуття, а зважування товару і визначення категорії свинини не відноситься до методів органолептичного оцінювання м`яса та не відноситься до повноважень позивача.

Також скаржник вказує на відсутність доказів на підтвердження освіти, кваліфікації та компетентності ОСОБА_1 щодо можливості проведення нею органолептичної перевірки.

На думку скаржника, у разі виявлення невідповідності якості поставленої продукції позивач повинен був зупинити приймання товару на зберігання та скласти акт приймального контролю (акт про фактичну якість), але позивач самостійно виявивши нібито невідповідності, взагалі відмовив у прийнятті товару та склав акт про відмову у прийнятті товару, що не передбачено ані договором, ані положеннями діючого законодавства України. Приймання товару позивачем та заміна товару, що був доставлений відповідачем 12.02.2020, не відбувалась, вимога щодо заміни товару відповідачу не висувалась, оскільки фактично поставка товару не відбулась, так як позивач відмовився приймати належної якості товар, безпідставно (без наявності належних доказів).

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5822/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5822/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 03.09.2020.

10.08.2020 від позивача через відділ канцелярії надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач зазначає, що висновки акту приймального контролю № 2 від 12.02.2020, складеного позивачем за результатами органолептичної перевірки поставленого товару, жодним чином не спростовані відповідачем, як і не доведено того, що до нього внесені недостовірні відомості. Розділами 2 та 5 договору сторони узгодили питання щодо порядку приймання поставленого товару за якістю, а тому є безпідставним посилання відповідача про недотримання позивачем вимог інструкції № П-7 під час приймання 12.02.2020 поставлено відповідачем товару за якістю.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що із наданих відповідачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 15 000,00 грн. (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі № 910/5822/20, обставини даної справи та її складність, мотиви та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

17.08.2020 від відповідача через відділ канцелярії надійшли заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому відповідач, зокрема, вказує на те, що жодним пунктом договору не передбачено право позивача встановлювати невідповідність товару кісним показникам самостійно, без відбору проб та без проведення лабораторних випробовувань акредитованою лабораторією, а також визначення позивачем самостійно невідповідності товару вимогам законодавства не відповідає вимогам ч. 1 ст. 674 ЦК України. На думку відповідача, судом не взято до уваги положення ДСТУ 7992:2015 в частині того, що дослідження якості товару повинно відбуватися за методами хімічного і мікроскопічного аналізу згідно з ГОСТ 23392, а доказом, визначеним даним стандартом, що підтверджує якість продукції є протокол випробовувань, отже, суд дійшов помилкового висновку, що акт № 2 від 12.02.2020 є належним і допустимим доказом неякісності товару та є належною підставою для застосування штрафних санкцій. Відповідач вказує на те, що розмір понесених витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним та документально підтвердженим і відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 до 14.09.2020.

У додаткових поясненнях, поданих відповідачем через відділ канцелярії суду 04.09.2020, зазначається про те, що документи, що надані скаржником для приймання товару відповідно до умов договору, у повній мірі підтверджують відповідність товару за якісними показниками вимогам договору та ДСТУ 7158:2010, в тому числі відповідність товару першій категорії. У акті від 12.02.2020 відсутні посилання на висновки лабораторії, які б містили інформацію, що поставлений товар 12.02.2020 є неякісним та не відповідає першій категорії і матеріали справи не містять жодних висновків лабораторії, які б підтверджували, що поставлений товар є неякісним. Акт від 12.02.2020 обґрунтований можливістю позивача провести органолептичну перевірку та виключно висновками комісії позивача, окрім того, наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що товар свинина, який доставлявся позивачу 12.02.2020, в якісний, в тому числі відповідав першій категорії.

14.09.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшли додаткові пояснення щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, у яких позивач вказав, що відповідач не навів суду першої інстанції жодних обґрунтованих доводів стосовно того, що позивач не взмозі чи не вправі самостійно встановити під час приймального контролю (органолептичної перевірки) вгодованість поставленої свинини шляхом її зважування та, як наслідок, перевірити віднесення до певної категорії, і що для цього потрібно проводити виключно лабораторне дослідження. Після встановлення позивачем за результатами індивідуально зважування півтуш тієї обставини, що за вгодованістю поставлена відповідачем свинина фактично відноситься до другої, а не першої категорії, яка була предметом договору, у застосуванні положень ДСТУ 7992:2015 "М`ясо та м`ясна сировина. Методи відбирання проб для органолептичного оцінювання свіжості" в частині відбору зразків (проб) для визначення зовнішнього вигляду і кольору, консистенції, запаху м`яса стану жиру, стану сухожиль, прозорості та аромату бульйону, вже не було жодної об`єктивної необхідності. Після 12.02.2020 контрагент відповідача в особі ТОВ "Крамар ЛТД", який був виробником спірного товару за договором, розуміючи, що в подальшому під час наступних закупівель позивачем не буде спроможним забезпечити йому поставку м`яса свинини першої категорії, яке відповідатиме вимогам п. 5.1.2 розділу 5 "Технічні вимоги" ДСТУ 7158:2010 "М`ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови", затвердив 16.03.2020 технічні умови ТУ У 10.1-38978420-003:2020 "Свинина в тушах, пів тушах та четвертинах. Технічні умови", погоджені того ж дня з Держпродспоживслужбою, та які передбачають вже інші вимоги до м`яса свинини першої категорії, зокрема, щодо маси туш.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, з підстав, викладених зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" суму сплаченого судового збору у розмірі 4 052,72 грн., витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді першої інстанції у загальному розмірі 18 750,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 18.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 118/ВЗЗ-2019, відповідно до умов якого, відповідач за договором постачальник зобов`язався поставити позивачу, за договором замовнику, якісний товар (м`ясо свинини (1 категорії) (код ДК021:2015 15110000-2), а останній зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 3.1 договору № 118/ВЗЗ-2019 від 18.07.2019 (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.01.2020) ціна договору складає 5 403 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 900 600,00 грн.

У 2019 р. за специфікацією ціна договору становить 4 503 000,00 грн., у тому числі ПДВ 750 500,00 грн.

У 2020 р. за специфікацією ціна договору становить 900 600,00 грн., у тому числі ПДВ 150 100,00 грн.

Специфікацією до додаткової угоди від 30.01.2020 № 2 сторони погодили умову про те, що кількість товару, яка має бути поставлена до 31.03.2020 включно становить 10 000 кг.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість товару, що поставляється відповідачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно правових актів та ДСТУ7158:2010. Товар, який відповідач зобов`язується передати замовнику (позивачу) має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі останньому, а також протягом строку придатності (гарантійного терміну).

Згідно із п. 2.3, 2.4.1 договору під час поставки кожної партії товару, позивач протягом двох робочих днів проводить обов`язкову перевірку якості та безпечності (органолептична перевірка) товару, що постачається учасником. Результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю, який підписується представником позивача, що здійснював перевірку та представником відповідача. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін цього договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору дата і місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим договором складає 12 календарних днів з моменту подання письмової заявки, але не пізніше дати, вказаної в ній. Доставка товару на склад позивача з подальшим транспортуванням (перевезенням) в частини Національної гвардії України визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів відповідача (або транспортом відповідача) на умовах DDP ( в редакції Incoterms 2010 ).

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, 04.02.2020 позивач подав відповідачу заявку № 78/5/7-261 щодо поставки товару передбаченого договором від 18.07.2019 № 118/ВЗЗ-2019 у кількості 10 000 кг на склад за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, у строк не пізніше 11.02.2020.

12.02.2020 відповідач поставив товар, визначений договором, у кількості 10 000 кг та вартістю 900 600 грн. Разом з поставленим товаром відповідач надав наступні документи, передбачені пунктом 5.4. договору, зокрема: видаткову накладну № 111 від 12.02.2020, рахунок на оплату № 111 від 12.02.2020, товарно-транспортну накладну № 111/1 від 11.02.2020, складену виробником та вантажовідправником товару в особі ТОВ "Крамар ЛТД" про перевезення товару загальною кількістю 2000кг та вартістю 180 120,00 грн., товарно-транспортну накладну № 111/2 від 11.02.2020, складену виробником та вантажовідправником товару в особі ТОВ "Крамар ЛТД" про перевезення товару загальною кількістю 3000кг та вартістю 270 180,00 грн., товарно-транспортну накладну № 111/3 від 11.02.2020, складену виробником та вантажовідправником товару в особі ТОВ "Крамар ЛТД" про перевезення товару загальною кількістю 5 000кг та вартістю 450 300,00 грн., декларацію виробника № 111 від 11.02.2020, складену виробником товару в особі ТОВ "Крамар ЛТД", декларацію виробника № 553 від 03.02.2020, складену ТОВ "Євро Вік", протокол випробувань № 114/1 від 10.02.2020, складений лабораторією промислової токсикології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, атестат про акредитацію № 2Н1369 від 02.04.2018, виданий національним агентством з акредитації України та лист Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 06.02.2020 № 04.3/819.

12.02.2020 на підставі п. 2.3 договору від 18.07.2019 № 118/ВЗЗ-2019, з метою перевірки якості поставленого товару, комісія позивача у присутності керівника відповідача Гончарука O.A. здійснила органолептичну перевірку поставленого товару на якість і безпечність та встановила, що він не відповідає вимогам ДСТУ 7158:2010 "М`ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови" та технічному опису, узгодженому сторонами договору.

При вибірковому індивідуальному зважуванні 13 півтуш свинини встановлено, що за вгодованістю вони відносяться до другої категорії за масою. Фактично вага зважених півтуш становила 36,9кг, 35,6кг, 37,3кг, 40,4кг, 35,9кг, 37,1кг, 41,3кг, 41,05кг, 39,2кг, 35кг, 40,8кг, 38,9кг та 34,4кг. Відповідно, середній арифметичний показник ваги півтуш становив 37,98кг, а туш 75,96кг.

Згідно п. 5.1.2 та таблиці 1 ДСТУ7158:2010 "М`ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови" туші свиней відносяться до першої категорії за вгодованістю, якщо маса туші у шкурі становить від 47 до 68кг, включно.

Умовами договору передбачена поставка відповідачем м`яса свинини першої категорії (екстра, туші свиней молодняку (свинок і кабанчиків); м`язова тканина розвинена добре, особливо на спинній та тазостегновій частинах; сало щільне, білого кольору або з рожевим відтінком), а не другої категорії (туші свиней молодняку (свинок і кабанчиків), яке суттєво відрізняється за якісними характеристиками.

Зважування півтуш свинини здійснювалось комісією позивача відповідно до п.п. 11.1 та 11.2 розділу 11 ДСТУ 7158:2010 у присутності керівника відповідача Гончарука O.A. за допомогою ваг пересувних шкальних, які перебувають у власності позивача та щодо яких йому надавались відомості про їх повірку. Вказані обставини підтверджується паспортом № 2 від 01.09.2014 на ваги пересувні шкальні (заводський номер 933-0, тип РП-500Ш13, межа зважувань від 25кг до 500кг, періодичність повірки 1 раз на рік). Вказаний паспорт також містить відомості про здійснення ДП "Укрметртестстандарт" щорічної повірки вагів 04.11.2019 з висновком про їх придатність до використання за призначенням.

За результатами проведеного приймального контролю (органолептичної перевірки) поставленого відповідачем товару складено акт приймального контролю № 2 від 12.02.2020.

Вказаний акт підписаний з боку відповідача із запереченнями та зауваженнями щодо його змісту та висновків.

Пунктами 7.1, 7.4 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором. У разі поставки неякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 цього договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% вартості недоброякісного товару. Факт поставки неякісного товару підтверджується відповідним актом та/або протоколами досліджень. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін цього договору або не прибуття сторони на підписання, запис про таку відмову чи не прибуття сторони для підписання зазначається в акті і підписується відповідно другою стороною цього договору. Зазначений товар не зараховується відповідачу у виконання поставки і підлягає заміні в строк п`яти робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідності якості товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 11.15 договору сторони узгодили між собою, що усі повідомлення, будь-яке листування, тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані рекомендованим листом, цінним листом з описом вкладення, передача листа посильним). У будь-якому випадку позивач та відповідач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа (поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання відповідачем).

Позивач вказує на те, що п. 5.6 договору передбачено право останнього не приймати товар за кількістю та якістю у разі встановлення невідповідності одиниці товару, яка подана відповідачем під час процедури закупівлі, вимогам щодо якості та маркування поставленого товару після проведення органолептичного дослідження представниками позивача, а пунктом 7.4 вказаного договору передбачений обов`язок відповідача сплатити штраф в розмірі 20% вартості недоброякісного товару.

Так, позивачем, метою до судового врегулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія від 13.03.2020 № 78/6-571 про сплату штрафу в розмірі 180 120,00 грн. за поставку неякісного товару, однак, відповідач у листі від 20.03.2020 № 38 відмовив позивачу у задоволенні вимог вказаної претензії.

В подальшому, позивач в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1 договору відмовився від договору, про що вказано у повідомленні від 20.03.2020 № 78/06-619, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем неякісного товару, здійснивши перерахунок суми штрафу, колегія суддів апеляційного господарського погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума штрафу у розмірі 180 120,00 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного права. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи договір, сторони вільні у виборі умов, тож визначають їх на власний розсуд і за взаємною згодою.

Органолептична перевірка поставленого відповідачем товару здійснювалась 12.02.2020 компетентною особою, а саме лікарем відділення вхідного контролю, реєстрації, відбору проб, ветеринарно-санітарної експертизи та фізико-хімічних досліджень відділу (лабораторії) ветеринарно-санітарної експертизи та контролю якості речового майна Алексієнко С.С., яка проходить службу у позивача, та уповноважена здійснювати такий вид діяльності відповідно до отриманих для виконання функціональних обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, невідповідність поставленого товару за якістю встановлена позивачем 12.02.2020 за результатами органолептичного дослідження поставленого відповідачем товару зі складанням акту приймального контролю № 2 від 12.02.2020, у якому встановлено, що відповідач фактично поставив м`ясо свинини не першої, а другої категорії, яке суттєво відрізняється якісними показниками.

Зазначений акт отриманий під підпис керівником відповідача Гончаруком О.А., проте ні у строк п`яти робочих днів, як це передбачено п. 7.4 договору від 18.07.2019 р. № 118/ВЗЗ-2019, ні в подальшому, товар, який би відповідав вимогам п. 5.1.2 та таблиці 1 ДСТУ 7158:2010 "М`ясо. свинина в тушах і півтушах. Технічні умови" та технічному опису, узгодженому сторонами договору так і не був поставлений відповідачем, у зв`язку із чим, позивач на умовах, передбачених п. 6.2.1 договору, відмовився від нього в односторонньому порядку.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів відповідності поставленого м`яса свинини в кількості 10 000кг, вартістю 900 600,00 грн. вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ7158:2010 "М`ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови", саме за фактором ваги, а не свіжості.

Відповідно до ст.124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ГПК України, зокрема ст.ст. 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Так, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась. Крім того за змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №м 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами, з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19.

Крім цього, колегія судді апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Слід зазначити про те, що відповідно до ч.2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.

Також слід зазначити, що порушення норм процесуального права, які слугують обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у справі № 910/5822/20, відсутні.

Скаржником не наведені обставини, які свідчать, що судом не досліджувались докази у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/5822/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Укральянспродукт".

4. Справу № 910/5822/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 25.09.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяО.М. Гаврилюк

СуддіВ.В. Сулім

Б.О. Ткаченко