Рішення

від 18.09.2020 по справі 909/179/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/179/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Говоруха Сергія Анатолійовича

про стягнення заборгованості в сумі 44508,64 грн,

за участю:

від позивача: Говзан М.М.;

від відповідача: Петришин С.Р.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Говоруха Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості в сумі 228766,68 грн, з яких: 200508,64 грн - основний борг, 9085,00 грн - 3% річних, 19173,04 грн - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

06.03.2020, суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі; прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов; проти позову заперечує просить суд в позові відмовити в повному обсязі. До відзиву долучено клопотання в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи № 909/179/20 у судовому засіданні з викликом сторін; суд прийняв відзив до розгляду та постановив ухвалу про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ухвала від 21.05.2020); розгляд справи по суті призначено на 23.06.2020 (ухвала від 10.06.2020).

Позивач надіслав суду відповідь на відзив (вх. № 5832/20 від 06.05.2020); суд прийняв відповідь на відзив до розгляду.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7031/20 від 09.06.2020); суд прийняв заперечення на відповідь на відзив до розгляду. 25.08.2020, через канцелярію суду, надійшла заява ТОВ "Карпаттехноцентр" про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 12407/20); позивач просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача 44508,64 грн основної суми боргу. Суд прийняв заяву позивача; подальший розгляд справи здійснюється згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

18.09.2020, відповідач подав суду письмові пояснення та додаткові докази по справі: копію супровідного листа ОБТІ, копію договору купівлі-продажу, копію витягу із реєстру, копію технічного паспорта; суд задоволив клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучив подані документи до матеріалів справи.

18.09.2020, позивач подав суду клопотання про надання додаткових письмових пояснень на письмові пояснення відповідача та додаткові докази; суд задоволив клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучив подані документи до матеріалів справи. 18.09.2020, розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань згідно Договору № 25-12/17 від 26.12.2017 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр", як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Говоруха Сергієм Анатолійовичем, як орендарем.

Підтримуючи позов, позивач наголошує, що згідно умов визначених п.2.2.4. Договору орендар зобов`язався у встановлені договором строки вносити орендну плату та інші платежі, обговорені у даному договорі. Зокрема, пунктом 3.3. договору сторони погодили, що орендар самостійно сплачує витрати по отриманих та використаних комунальних послугах (електроенергія, газ, вода).

Ознайомившись із змістом доданих до відзиву доказів, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 44508,64 грн; зазначена сума підтверджується актом звірки розрахунків за період 01.01.18-31.08.19, який оформлений сторонами після завершення строку дії договору оренди.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує.

Заперечення виклав письмово у відзиві на позов (а.с. 53-58), запереченні на відповідь на відзив (а.с. 113-116) та письмових поясненнях (вх.№ 12234/20).

Обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. 26.12.2017 між ТОВ "Карпаттехноцентр" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Говоруха Сергієм Анатолійовичем (орендар) було укладено договір № 25-12/17 (а.с. 9-10).

Предмет договору визначений в розділі 1 договору.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що орендодавець зобов`язується передати орендареві у тимчасове використання складське приміщення площею 121,3 кв.м. за адресою Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 117 для ведення орендарем господарської діяльності згідно переліку вказаного у витязі з реєстру платників єдиного податку.

Обов`язки сторін визначені у розділі 2 Договору.

Орендар зобов`язаний у встановлені договором строки вносити орендну плату та інші платежі, обговорені у даному договорі (п.2.2.4. Договору).

Орендна плата за орендоване майно визначена у розмірі 1250,00 грн в місяць (п.3.1. Договору).

Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця кожний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що орендар самостійно сплачує витрати по отриманих та використаних комунальних послугах (електроенергія, газ, вода).

Договір вступає в силу з 1 січня 2017 р. і діє до 31 грудня 2018 р. (п.5.1. Договору).

Відповідачем порушено умови укладеного договору та неоплачено в повному розмірі орендну плату і рахунки за електроенергію. Відповідачем під час дії договору та після завершення строку дії договору тривалий час проводилися часткові оплати; даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 80-82; 86, 88, 90, 92, 96, 98,100, 102, 104). В підтвердження позовних вимог, позивач подав суду акти надання послуг оренди складського приміщення (а.с. 11-23) та виставлені відповідачу рахунки за електроенергію (а.с. 83, 87,89, 91,93-95, 97, 99, 101,103, 105). Також в матеріалах справи наявна копія акту звірки розрахунків за період 01.01.18-31.08.19, який оформлений сторонами після завершення строку дії договору оренди (а.с. 59). Зазначеним актом встановлено непогашену заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 44508,64 грн. З огляду на заборгованість відповідача, яка виникла на підставі договору № 25-12/17 від 26.12.2017, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінка доказів та доводів сторін. Висновки суду. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №25-12/17 від 26.12.2017 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Зазначений вище договір, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Вказана презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності Договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що орендар самостійно сплачує витрати по отриманих та використаних комунальних послугах (електроенергія, газ, вода). Отже, за умовами договору, відповідач повинен відшкодовувати відповідні витрати на підставі виставлених рахунків. Згідно вказаних умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а також сторонами було складено акти надання послуг.

Акти надання послуг підписані відповідачем без будь-яких заперечень чи зауважень щодо обсягу спожитої електроенергії, також відповідачем тривалий час здійснювались часткові оплати, як під час строку дії так і після завершення договору. Відповідачем не надано суду доказів укладення окремих договорів щодо надання комунальних послуг з постачальниками таких послуг (зокрема, щодо електричної енергії). Також відповідачем не надано доказів окремого укладення з позивачем договорів про відшкодування витрат на підставі даних обліку (лічильників), здійснення таких оплат самостійно позивачу або енергопостачальній організації. Інші свої доводи та заперечення відповідач не підтвердив жодними доказами. Слід зазначити, що між сторонами також оформлено акт звіряння розрахунків за період 01.01.18-31.01.19, тобто після завершення строку дії договору оренди. Акт звіряння є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Наявним в матеріалах справи актом встановлено непогашену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 44508,64 грн, тобто підписання відповідачем вказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем на зазначену в ньому суму. Верховний Суд наголошує на тому, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас згідно зі ст. 79 ГПК України (у редакції Закону України від 20.09.2019 № 132-IX, який набув чинності 17.10.2019) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44508,64 грн за договором №25-12/17 від 26.12.2017 року, отже позов підлягає задоволенню. Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За даний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" сплатило судовий збір в розмірі 3431,49 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1794 від 26 лютого 2020 року (а.с. 5).

Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр".

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Господарський суд враховує правовий висновок, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, оскільки згідно з цим висновком у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору, тобто передбачено право суду прийняти відповідне рішення з огляду на фактичні обставини справи.

З огляду на те, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд відмовляє у стягненні вказаних витрат.

Керуючись статтями 76, 79, 86, 123, 124, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" до Фізичної особи-підприємця Говоруха Сергія Анатолійовича про стягнення 44508,64 грн. задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Говоруха Сергія Анатолійовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр", вул. Автоливмашівська, буд. 6-Г, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 30983573) - 44508,64 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісім гривень шістдесят чотири копійки) заборгованості та 3431,49 (три тисячі чотириста тридцять одна гривня сорок дев`ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя Л.М. Неверовська