Рішення

від 24.09.2020 по справі 911/653/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/653/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

приватного підприємства Охорона-011 (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 35, код 42603937)

до

комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма Обрій (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Теплична буд. 30, код 16477827)

про стягнення 41330,20 гривень

16.03.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства Охорона-011 (далі по тексту - ПП Охорона-011 /позивач) про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма Обрій (далі по тексту - КП Обрій /відповідач) заборгованості за договором про надання послуг щодо охорони об`єкту від 01.02.2019 № 28.Є в розмірі 41330,20 гривень, з яких: 30236,00 гривень основний борг, 9014,31 гривень пеня, 844,10 гривень 3% річних, 1235,79 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач за надані позивачем послуги згідно договору про надання послуг щодо охорони об`єкту від 01.02.2019 № 28.Є в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим виникла стягувана сума, що стало підставою для додаткових нарахувань та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/653/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 20.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечення відповідача аргументовані тим, що послуги охорони згідно договору від 01.02.2019 № 28.С у спірний період позивачем не надавалися, а долучені до позову акти уповноваженим представником КП Обрій не підписувались.

Відповідач вказує на те, що з 28.06.2019 забезпечення охорони та перепускного режиму на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 9, надавались іншим виконавцем, а отже, на думку відповідача, рахунки за частину червня та за липень 2019 року є неправомірними та безпідставними.

За доводами відповідача співробітники позивача, які знаходилися в трудових відносинах з замовником залишили пост (місце несення служби охорони, розташоване біля основного входу на об`єкті).

В зв`язку з викладеним, відповідач вважає, що пред`явлені вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, та не належать до задоволення.

Також, у відзиві відповідачем викладено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю представника.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 названої статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розглядуваної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 41330,20 гривень.

Судом встановлено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи наявність одночасного існування умов, визначених ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між ПП Охорона-011 (виконавець) та КП Обрій (замовник) укладено договір про надання послуг щодо охорони об`єкту № 28.Є (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- відповідно до умов цього договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо забезпечення охорони та перепускного режиму на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 9 (пункт 1.1.) ;

- охорона об`єкта здійснюється силами виконавця у кількості одного цілодобового посту (вахтовим методом) (пункт 2.1.) ;

- оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору складає: 13500,00 грн без ПДВ за один місяць охорони (пункт 3.2.) ;

- замовник оплачує послуги виконавця авансом відповідно до п. 3.2. даного договору не пізніше 5-го числа поточного місяця на підставі рахунку (пункт 3.3.) ;

- за несвоєчасну оплату або неналежне виконання своїх обов`язків щодо оплати наданих виконавцем послуг, замовнику нараховується штрафна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день на суму невиконаних зобов`язань (пункт 6.8.) ;

- за несвоєчасну оплату (неналежне виконання замовником своїх обов`язків щодо оплати) послуг виконавця, виконавець має право в будь-який час відмовитися від виконання своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.10.) ;

- при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов`язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625, ЦКУ) (пункт 6.12.) .

01.02.2019 між замовником та виконавцем підписано акт прийому-передачі об`єкта під охорону, в якому сторони зафіксували, що замовник передав, а виконавець прийняв об`єкт під охорону підтримання громадського порядку та/або забезпечення контрольно-перепускного режиму на ньому.

Додатковою угодою від 25.02.2019 № 1 до договору сторонами погоджено внести зміни до п. 3.2. договору, та викласти його у наступній редакції: 3.2. оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору складає: 20236,00 грн без ПДВ за один місяць охорони. .

Умови, викладені в даній додатковій угоді, вступають в дію з 01 березня 2019 року (пункт 1.3. додаткової угоди).

Так, на виконання умов договору позивачем за період з лютого по липень 2019 року надано послуги охорони, а відповідач, в свою чергу, прийняв такі послуги на загальну суму 114680,00 гривень, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, та копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 28.02.2019 № 1100000008 на суму 13500,00 гривень;

- від 31.03.2019 № 1100000020 на суму 20236,00 гривень;

- від 30.04.2019 № 1100000036 на суму 20236,00 гривень;

- від 31.05.2019 № 1100000046 на суму 20236,00 гривень;

- від 30.06.2019 № 1100000057 на суму 20236,00 гривень;

- від 31.07.2019 № 1100000066 на суму 20236,00 гривень.

Позивач стверджує, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата наданих послуг та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом сума заборгованості відповідача становить 30236,00 гривень.

На підтвердження своїх доводів щодо часткової оплати відповідачем отриманих послуг охорони, позивачем надано платіжні доручення на загальну суму 84444,00 гривень, а саме:

- від 29.03.2019 № 2061 на суму 13500,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за лютий 2019 р., зг. р.ф. № 110000010 від 01.02.2019 ;

- від 26.04.2019 № 2108 на суму 10236,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за квітень 2019 р., зг. р.ф. № 110000037 від 01.04.2019 ;

- від 19.04.2019 № 2090 на суму 5236,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за березень 2019 р., зг. р.ф. № 110000022 від 01.03.2019 ;

- від 18.04.2019 № 2089 на суму 15000,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за березень 2019 р., зг. р.ф. № 110000022 від 01.03.2019 ;

- від 22.05.2019 № 2134 на суму 10000,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за квітень 2019 р., зг. р.ф. № 110000037 від 01.04.2019 ;

- від 29.05.2019 № 2152 на суму 10236,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за травень 2019 р., зг. р.ф. № 110000047 від 01.05.2019 ;

- від 03.06.2019 № 2157 на суму 10000,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за травень 2019 р., зг. р.ф. № 110000047 від 01.05.2019 ;

- від 27.06.2019 № 2201 на суму 10236,00 гривень, призначення платежу за послуги охорони за червень 2019 р., зг. р.ф. № 110000058 від 01.06.2019 .

Враховуючи неналежне виконання замовником послуг зобов`язань щодо надання безперешкодного доступу до об`єкта охорони та розрахунку за надані виконавцем послуги, позивач користуючись наданим йому п. 6.10. договору правом 06.08.2019 звернувся до КП Обрій із листом від 01.08.2019 № 30/09/2019-1, в якому повідомив замовника про дострокове розірвання договору. Також у вказаному листі позивач просив відповідача погасити обліковану заборгованість за договором.

Крім того, 13.09.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із листом від 13.09.2019 № 13/09/2019-1, в якому вимагав від відповідача погасити існуючу заборгованість.

Факт направлення листів від 01.08.2019 № 30/09/2019-1 та від 13.09.2019 № 13/09/2019-1 на належну адресу відповідача, яка відповідає відомостям зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка вказана в реквізитах сторін договору, підтверджується описами вкладення у цінний лист від 06.08.2019 та від 13.09.2019 за номерами поштового відправлення 0207201584764 та 0209076692994 відповідно.

Суд зазначає, що ані позивачем, ані відповідачем в перебігу розгляду справи не було подано доказів надання відповіді на листи позивача та заперечень щодо отримання відповідачем цих листів та щодо обставин зазначених у листах.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений договір за своїм змістом є договором надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони встановили, що розрахунки за договором проводяться шляхом сплати авансу не пізніше 5-го числа поточного місяця на підставі рахунку. Крім того, пунктом 7.4. договору визначено, що остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом 10 банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього договору.

Долучені до матеріалів справи підписані сторонами та скріплені печатками акти надання послуг, засвідчують отримання відповідачем послуг та відповідно початок перебігу строку з їх оплати. Враховуючи, що акти надання послуг, на відміну від рахунка (рахунка-фактури), в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним документом, а відтак є належним підтвердженням здійснення господарської операції.

Разом із тим, строк дії договору закінчився, у зв`язку із відмовою позивача від договору, що зумовлює необхідність проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг протягом строку дії договору.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 30236,00 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Відповідач у відзиві заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог вказував на те, що послуги охорони згідно договору від 01.02.2019 № 28.С позивачем у спірний період не надавалися, а долучені до позову акти уповноваженим представником КП Обрій не підписувались; співробітники позивача, які знаходилися в трудових відносинах з замовником залишили пост (місце несення служби охорони, розташоване біля основного входу на об`єкті); з 28.06.2019 забезпечення охорони та перепускного режиму на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 9, надавались іншим виконавцем, а отже, на думку відповідача, рахунки за частину червня та за липень 2019 року є неправомірними та безпідставними.

Суд здійснив перевірку заперечень відповідача та відхиляє їх з огляду на наступне.

Так, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається.

Як вже вказувалось судом, матеріали справи містять підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств акти наданих послуг, при цьому доказів оспорювання дійсності актів відповідачем не надано, а доводи відповідача, стосовно підпису не уповноваженої особи на спірних актах, за відсутності підтверджуючих доказів, є припущеннями.

Одночасно, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печатки КП Обрій всупереч його волі. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів із заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки КП Обрій .

Крім того, відповідач не надав суду доказів надання заперечень на листи позивача від 01.08.2019 № 30/09/2019-1 та від 13.09.2019 № 13/09/2019-1, в яких останній повідомляв про існування заборгованості за надані послуги згідно договору про надання послуг щодо охорони об`єкту від 01.02.2019 № 28.Є.

З приводу аргументів, що співробітники позивача, які знаходилися в трудових відносинах з замовником залишили пост (місце несення служби охорони, розташоване біля основного входу на об`єкті), суд зазначає, що п. 4.11. договору передбачено, що замовник зобов`язується письмово повідомляти керівництво виконавця про порушення службової дисципліни та недоліки у несенні служби працівниками виконавця, що негативно впливають на стан виконавця функцій, передбачених умовами цього договору.

Втім, відповідачем не подано доказів того, що відповідач повідомляв позивача про неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9014,31 гривень пені, 844,10 гривень 3% річних розрахованих за загальний період з 06.02.2019 по 28.02.2020 та 1235,79 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з 06.02.2019 по 31.01.2020, по кожному акту окремо з урахуванням часткових оплат.

Пунктом 6.8. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату або неналежне виконання своїх обов`язків щодо оплати наданих виконавцем послуг, замовнику нараховується штрафна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день на суму невиконаних зобов`язань.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст п. 6.8. договору, судом встановлено, що умова вказаного пункту не встановлює іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а визначене вказаним пунктом договору формулювання безпосередньо вказує на погодження сторонами здійснення нарахування пені за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в межах строків, передбачених чинним законодавством України, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що відповідає принципу свободи договору.

А тому помилковим є висновок позивача, що обрахування пені має здійснюватися за весь час прострочення зобов`язання, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги обмеження нарахувань передбачених приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, з урахуванням приписів чинного законодавства та вірно визначивши період нарахування, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 7730,97 гривень.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 9014,31 гривень пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 7730,97 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, останнім не враховано наведених вимог, адже позивачем до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, з урахуванням приписів чинного законодавства, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 302,53 гривень.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 1235,79 гривень інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 302,53 гривень.

Також, перевіривши розрахунок позивача 3% річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 775,31 гривень, відтак вимоги про стягнення відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма Обрій на користь приватного підприємства Охорона-011 30236,00 гривень основного боргу, 7730,97 гривень пені, 775,31 гривень 3% річних та 302,53 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1985,77 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства Охорона-011 задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма Обрій (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Теплична буд. 30, код 16477827) на користь приватного підприємства Охорона-011 (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 35, код 42603937) 30236,00 гривень основного боргу, 7730,97 гривень пені, 775,31 гривень 3% річних, 302,53 гривень інфляційних втрат та 1985,77 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020.

Суддя Р.М. Колесник