Рішення

від 22.09.2020 по справі 915/1064/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 915/1064/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Астахової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд 178; ідентифікаційний код 42117825)

до відповідача: Снігурівського міжрайонного управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196)

про: стягнення 604348,49 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суто спору:

07.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та без дати (вх. № 9716/20 від 07.08.2020) про стягнення зі Снігурівського міжрайонного управління водного господарства 604348,49 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та документально підтверджену суму судового збору у розмірі 9065,22 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу № 47006219/31 від 25.02.2020 з додатками та додатковими угодами до нього; виписок по рахунку; листа № 006381 від 03.06.2020; рахунку № 47006219 від 31.05.2020; акту № 5 від 31.05.2020 прийому-передачі електричної енергії згідно договору на постачання електричної енергії № 47006219; повідомлення Акціонерного товариства Миколаївобленерго № 01/26-4084 від 26.05.2020; застосування приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, норм статей 526, 530, 612, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 47006219/31 позивач своєчасно і в повному обсязі виконував свої зобов`язання з постачання електроенергії, і у порядку передбаченому Договором виставляв відповідачу рахунки на оплату об`єму спожитої ним активної електроенергії. Разом із тим, вказані рахунки у повному об`ємі та у встановлений Договором строк сплачені не були, що призвело до порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 12.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1064/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22 вересня 2020 року о 10:45; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

31.08.2020 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- відзив № 09/758 від 28.08.2020 на позовну заяву про стягнення боргу - 604348,49 грн, в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість виникла у зв`язку з перебуванням Снігурівського міжрайонного управління водного господарства в процесі припинення. 31.05.2020 всі працівники управління були звільнені; рахунки в органах Держказначейства закриті;

- заява № 09/760 від 28.08.2020 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління каналів річки Інгулець.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

22.09.2020 учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (17.08.2020) та відповідачем (18.08.2020) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2020 у справі № 915/1064/20 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400141183342, 5400141183334.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши в судовому засіданні 22.09.2020 клопотання відповідача № 09/760 від 28.08.2020 про залучення третьої особи, суд відмовив в його задоволенні, у зв`язку з таким.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

З аналізу наведених норм ст. 50 ГПК України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у якості третьої особи є наявність реальної можливості впливу рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду такої справи, на права чи обов`язки такої особи, при цьому суду слід чітко встановити на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано яким чином рішення суду у даній господарській справі може вплинути на права, законні інтереси та обов`язки Управління каналів річки Інгулець та на які саме права, законні інтереси та обов`язки вказаної юридичної особи це може мати вплив.

При цьому, суд зазначає, що вказівка відповідача про те, що Снігурівське міжрайонне управління водного господарства перебуває на даний момент в стані припинення, а правонаступником відповідача є Управління каналів річки Інгулець оцінюється судом критично.

Так, за змістом частин 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсно вбачається, що Снігурівське міжрайонне управління водного господарства перебуває в стані припинення, разом із тим, відповідач, як юридична особа не є припиненим, оскільки відповідний запис ще не внесено до єдиного державного реєстру.

За такого, викладені відповідачем обставини не є підставою для залучення Управління каналів річки Інгулець до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у розумінні вищенаведених приписів ст. 50 ГПК України, оскільки твердження щодо правонаступництва відповідача станом на даний час є передчасним.

Після наведеного судом зауважено, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до змісту статей 185, 240 ГПК України, 22.09.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія та Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 47006219/31 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач, як споживач, оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами наведеного договору:

- цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору (п. 1.1);

- Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору (п. 3.2);

- Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.2);

- ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.5);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.6);

- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.8);

- якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені Комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснювати заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору (п. 5.10);

- споживач має право обрати на розрахунковий період іншого Постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір на розподіл електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником (п. 5.12);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1);

- Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання їх сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 18.02.2020 (п. 13.1);

- дія цього Договору також припиняється у наступних випадках: анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальника; у разі зміни власника об`єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника (п. 13.5).

Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2, 3 Комерційної пропозиції оплата здійснюється за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді відповідно до наданих даних комерційного обліку і наданих розрахунків за спожиту електричну енергію.

Плата здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ ХОЕК , вказаний у рахунку на оплату або на офіційному сайті Постачальника. У разі не зазначення Споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, Постачальник має право зараховувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.

По закінченню розрахункового періоду, Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем та надає споживачу рахунок-фактуру та акт прийому-передачі електричної енергії на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ ХОЕК .

Додатковими угодами до Договору сторони змінювали загальну суму та ціну Договору.

При цьому, суд відмічає, що Договір та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

28.05.2020 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія надійшло повідомлення № 01/26-4084 від 26.05.2020 від Акціонерного товариства Миколаївобленерго , в якому адресант повідомив позивача про зміну Споживачем постачальника електричної енергії з 25.05.2020.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень Договору, останній припинив свою дію з 25.05.2020.

Предметом даного позову виступає майнова вимога постачальника електричної енергії до споживача про стягнення останнього основної заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення споживачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором постачання електричної енергії, в частині повноти здійснення розрахунків з постачальником електричної енергії.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- копія Договору про постачання електричної енергії споживачу № 47006219/31 від 25.02.2020 з додатками та додатковими угодами до нього;

- копії виписок по рахунку;

- копія листа № 006381 від 03.06.2020;

- копія рахунку № 47006219 від 31.05.2020;

- копія акту № 5 від 31.05.2020 прийому-передачі електричної енергії згідно договору на постачання електричної енергії № 47006219;

- копія повідомлення Акціонерного товариства Миколаївобленерго № 01/26-4084 від 26.05.2020.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції у встановленому процесуальним законом порядку доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про електропостачання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія , як постачальником, було передано Снігурівському управлінню водного господарства 341388 кВт/год активної електроенергії вартістю 604348,51 грн, що підтверджується:

- актом № 5 від 31.05.2020 прийому-передачі електричної енергії згідно договору на постачання електричної енергії № 47006219 (за травень 2020 року);

- рахунком № 47006219 від 31.05.2020.

Вказані акт та рахунок були направлені відповідачу з супровідним листом № 006381 від 03.06.2020, та як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, були отримані останнім 04.06.2020.

За даними позивача відповідач оплату за отриману активну електроенергію не провів.

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що підтверджені відповідачем, останній дійсно порушив договірні зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення платежів за спожиту активну електричну енергію травень 2020 року, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриману активну електроенергію закон покладає на споживача.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано, позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не заперечено, що останнім дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в частині повноти та своєчасності проведення оплати за поставлену активну електричну енергію, в зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 604348,49 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про доведеність та правомірність позовних вимог, а отже - задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за правилами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, беручи до уваги зміст статті 130 ГПК України та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , ч. 1 ст. 130 ГПК України, позивачу належить повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 4532,61 грн.

Решта суми судового збору у розмірі 4532,61 грн підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

При цьому, оригінал платіжного доручення № 2756 від 04.08.2020 залишається в матеріалах судової справи № 915/1064/20.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути зі Снігурівського міжрайонного управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд 178; ідентифікаційний код 42117825) 604348,49 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, а також 4532,61 грн судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд 178; ідентифікаційний код 42117825) з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 4532,61 грн, який перераховано згідно з платіжним дорученням № 2756 від 04.08.2020 на суму 9065,22 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська обласна енергопостачальна компанія (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд 178; ідентифікаційний код 42117825);

Відповідач: Снігурівське міжрайонне управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196).

Повне рішення складено та підписано судом 25.09.2020.

Суддя О.Г. Смородінова