Рішення

від 22.09.2020 по справі 918/335/17(918/411/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/335/17(918/411/20)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за заявою ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО": вул. Шкільна, 10а, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720

до боржника Фермерського господарства "Ім. Шевченка": вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720

про визнання банкрутом

у загальному позовному провадженні позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) до відповідача Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 25320585)

співвідповідача Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Копиткове, вул. Шкільна, 2а)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, громадяни: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Північна Екологічна Фінансова Корпорація (НЕФКО) Nordik Environment Finance Corporation (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, БЦ "Доміно", 8 поверх)

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення про реєстрацію права власності

В судовому засіданні приймали участь:

від кредитора: не з`явився;

від боржника: Новак І.В.;

від ліквідатора: Ткачук Д.В.;

від позивача: Титечко О.П., Лавренюк В.М.;

від відповідача: Ткачук Д.В., Новак І.В.;

від співвідповідача: не з`явився;

від третьої особи НЕФКО: Дорофєєв О.О.;

від третіх осіб на стороні позивача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Ім. Шевченка" в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, видане виконавчим комітетом Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім`я Фермерського господарства імені Шевченка (Код ЄДРПОУ: 25320585) на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

- скасувати рішення від 19.06.2008 за реєстраційним номером майна 23671814 про реєстрацію за Фермерським господарством "Ім. Шевченка" права власності на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р., с. Копиткове, вулиця Тракторна, будинок 8.

Даний позов обгрунтовує наступним. ОСОБА_1 є співвласником майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка на частку в розмірі 1910792,00 грн., що складає 53,03% пайового фонду, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат). На підставі підроблених (фальшивих) документів, а саме витягу з протоколу №7 від 26.11.2007 Зборів Співвласників майна (майнових паїв), що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП імені Шевченка Здолбунівського району, Рівненської області незаконно було безоплатно передано у власність Фермерському господарству Ім. Шевченка (банкруту) майно, що входило до пайового фонду співвласників, серед якого, зокрема ремонтна майстерня тракторної бригади, місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51. Позивач вважає, що такими діями було порушено права співвласників майна пайового фонду, зокрема, права Позивача, на вільне володіння, користування та вирішення питань щодо відчуження майна пайового фонду, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, що здійснюється через загальні збори співвласників. Також було порушено право Позивача скористатися своїм майновим паєм, в тому числі шляхом отримання його у натурі майном індивідуально і використати його на свій розсуд, тощо.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Копитківську сільську раду Здолбунівського району Рівненської області (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Копиткове, вул. Шкільна, 2а); Північну Екологічну Фінансову Корпорацію (НЕФКО) Nordik Environment Finance Corporation (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, БЦ "Доміно", 8 поверх).

До закінчення підготовчого засідання представник позивача подав заяву про зміну предмету позову від 11.06.2020 року в якій, зокрема просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 18.06.2008 №63 "Про оформлення права приватної власності на ремонтну майстерню тракторної бригади ФГ "Ім.Шевченка";

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, видане виконавчим комітетом Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім`я Фермерського господарства імені Шевченка (Код ЄДРПОУ: 25320585) на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, що розташована за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Тракторна, буд. 8;

- скасувати рішення від 19.06.2008 за реєстраційним номером майна 23671814 про реєстрацію за Фермерським господарством "Ім. Шевченка" права власності на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р., с. Копиткове, вулиця Тракторна, будинок 8.

Вищевказану заяву прийнято судом до розгляду про що, не виходячи до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Одночасно з поданням заяви про зміну предмету позову представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Копитківську сільську раду Здолбунівського району Рівненської області (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Копиткове, вул. Шкільна, 2а) та виключення її з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 червня 2020 року залучено до участі у даній справі співвідповідача - Копитківську сільську раду Здолбунівського району Рівненської області (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Копиткове, вул. Шкільна, 2а) та виключено її із числа третіх осіб. Крім того злучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, громадян: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 ) .

Ліквідатор Фермерського господарства "Ім. Шевченка" надав суду відзив на позов в якому проти вимог позивача заперечує посилаючись при цьому на те, що нежитлова будівля, будівля ремонтної майстерні тракторної бригади, реєстраційний номер 23671814, місцезнаходження: АДРЕСА_10 , загальна площа 1119,1 кв.м станом на сьогодні є зареєстроване як власність банкрута та є складовою частиною ліквідаційної маси. Реалізація такого майна у справі про банкрутство дасть змогу здійснити погашення вимог кредиторів (серед яких є вимог Позивача - ОСОБА_1 та третьої особи - НЕФКО).

Беручи до уваги викладене, вважає, що до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було порушено вимоги чинного законодавства України щодо первинної реєстрації права власності (службового підроблення правовстановлюючих документів), порушили права фізичних осіб співвласників майна (пайовиків) реструктуризованого КСП ім.. Шевченка; ці обставини ним не заперечуються та підтверджені відповідними судовими рішеннями у кримінальних справах № 562/2614/16 -К щодо ОСОБА_12 від 02.12.2016р. та № 562/2613/16-К щодо ОСОБА_13 від 07.12.2016 року.

Однак дане нерухоме майно є у власності банкрута ФГ ім. Шевченка, є складовою частиною ліквідаційної маси та може забезпечити погашення кредиторських вимог у справі № 918/335/17 у ході ліквідаційної процедури, зважаючи на що позовні вимоги, заявлені до ФГ ім.. Шевченка не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Співвідповідач - Копитківська сільська рада Здолбунівського району Рівненської області позовні вимоги визнала, просила суд розгляд справи здійснювати без участі її представника.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача позовні вимоги не підтримали, натомість пояснили, що оспорювані рішення не порушують законних прав та інтересів позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Північної Екологічної Фінансової Корпорації (НЕФКО) надав суду письмові пояснення (заперечення) на позов в яких проти позовних вимог заперечив пославшись при цьому на таке.

В обґрунтування вищенаведеного факту підроблення (фальшування) Витягу з протоколу Позивач посилається на дві ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області в двох кримінальних провадженнях, якими такий факт підтверджується, а саме: - на Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області по справі №562/2614/16-к від 02.12.2016 р., згідно з якою підозрюваний у підробленні Витягу з протоколу громадянин ОСОБА_12 визнав свою вину у підробленні документу та на підставі якої вказана особа була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрите;

- на Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області по справі №562/2613/16-к від 07.12.2016 р., згідно з якою підозрювана у підробленні Витягу з протоколу громадянка ОСОБА_13 визнала свою вину у підробленні документу та на підставі якої вказана особа була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрите.

При цьому Позивач вважає факти підроблення Витягу з протоколу, що наведені у вищевказаних ухвалах по кримінальних провадженнях, такими, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи і вважає, що у зв`язку із зазначеним Позивач звільнений від доказування обставин, покладених в обґрунтування позову. Жодних інших доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог (окрім посилання на вищенаведені ухвали в кримінальних провадженнях) Позивач не наводить.

НЕФКО не погоджується з вищенаведеними доводами Позивача, вважає їх необгрунтованими і недоведеними належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому підстави звільнення сторони у господарському процесі від доказування встановлені виключно положеннями ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Окрім того, відповідно до положень ч. 8 ст. 75 ГПК, обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, представник НЕФКО зазначає, що посилання Позивачем на ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області у кримінальних провадженнях не мають з точки зору належності та допустимості доказів в даній справі жодного преюдиційного та доказового значення, оскільки відомості, наведені в таких ухвалах, підлягають доказуванню Позивачем в загальному порядку, окрім того, правова оцінка надана фактам в таких кримінальних провадженнях, про які зазначає Позивач, не є обов`язковою для господарського суду при розгляді даної справи.

Окрім того, в обгрунтуванні правових норм, що надають право Позивачу застосувати в даній справі вищенаведені ухвали в кримінальному провадженні як підставу для звільнення від доказування, Позивач маніпулятивно посилається на положення ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, яким взагалі не регулюється розгляд справ в господарському процесі, оскільки згідно з положеннями ч.1 ст.1 ЦПК, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Отже, норми ЦПК жодним чином не стосуються господарського процесу.

До того ж, вказана норма ЦПК (ч. 6 ст. 82 ЦПК) встановлює, що ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена така ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Разом з тим, в даному випадку суд не розглядає справу про правові наслідки дій обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які не є ані сторонами, ані учасниками даної справи, ані посадовими особами банкрута ФГ ім. Шевченка в межах справи про банкрутство якого розглядається поданий Позивачем позов.

Згідно з положеннями ст. 76 ГПК, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 77 ГПК, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ч. 2., ч. 3. ст. 86 ГПК, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищезазначеного, НЕФКО вважає заявлені Позивачем вимоги необгрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами, та просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався і ухвалою суду від 02 вересня 2020 року розгляд позову ОСОБА_1 по суті було призначено на 22 вересня 2020 року.

В судове засідання 22 вересня 2020 року повторно не з`явилися представники кредитора, співвідповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Вказані особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того Копитківська сільська рада Здолбунівського району Рівненської області подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до пункту 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, з огляду на вказані норми закону, неявка зазначених осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, підтримали з підстав викладених у позовні заяві. Натомість представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав, наведених у відзиві та поясненнях (запереченнях) на позов.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

26.07.2017 року Ухвалою Господарського суду Рівненської області по справі №918/335/17 порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства ім. Шевченка, код ЄДРПОУ 25320585 (місцезнаходження: вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбуніський р-н, Рівненська обл., 35720), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

30.01.2018 Постановою Господарського суду Рівненської області по справі №918/335/17, Фермерське господарство їм. Шевченка , код ЄДРПОУ 25320585, (місцезнаходження: вул. Шкільна, 9, с. Копиткове, Здолбуніський р-н, Рівненська обл. 35720), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.

Дану інформацію було оприлюднено на сайті ВГСУ 31.01.2018 року, публікація №49014.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

В 1998 році було розпочато процедуру розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області (далі по тексту КСП їм. Шевченка ) за місцезнаходженням с. Копиткове, Здолбунівського району, Рівненської області, між членами даного підприємства відповідно до їх трудового вкладу в створення майнового комплексу даного господарства.

Так, на підставі Протоколу №1 від 06.04.1998 засідання комісії з реформування (реорганізації) КСП та проведення майнового паювання і розподілу майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області з додатками, серед іншого було вирішено питання про План розподілу та структуру майнового пайового фонду реформованого (реорганізованого) КСП ім. Шевченка станом на 01.04.1998, що відображено в табл. №2 такого протоколу за підписами голови комісії ОСОБА_15 , заступника голови М.М. Сень та секретаря О.М. Хандрусь.

Згідно з відомостями Додатку №2 до Протоколу №1 від 06.04.1998 основні засоби, а також незавершене будівництво виробничих об`єктів (майно) на суму 978 069,00 грн. комісія рекомендувала зборам затвердити таким, що не підлягає розпаюванню між колишніми членами КСП, а залишене під забезпечення погашення кредиторської заборгованості КСП імені Шевченка перед державним та місцевим бюджетами, госпрозрахунковими кредиторами, заборгованості по заробітній платі колишнім членам КСП та заборгованості фізичним особам. Комісія рекомендувала зборам передати майно у власність, а кредиторську заборгованість під забезпечення якої воно залишене на баланс реформованого (реорганізованого) колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області.

Згідно з відомостями Додатку №5 до Протоколу №1 від 06.04.1998 основні засоби і оборотні кошти на суму 3 551 299,00 грн. (Майно 1) комісія рекомендувала Зборам затвердити таким, що підлягає розпаюванню між Співвласниками - колишніми членами КСП імені Шевченка - учасниками Договору №1 про спільне володіння користування та розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності - в якості їхніх спільно виділених майнових паїв, які вони здають в оренду цілісним майновим комплексом на підставі договору оренди з селянським (фермерським) господарством імені Шевченка. Комісія рекомендувала Зборам передати це Майно через Уповноважену особу в спільну часткову власність цим Співвласникам - колишнім членам КСП ім. Шевченка.

Зокрема, серед Майна, що перелічене в Додатку №5 до протоколу №1 від 06.04.1998 значиться наступне майно, зокрема під №40 - ремонтна майстерня (тракторної бригади), місцезнаходження - вул. Тракторна, 8, с. Копиткове, Здолбунівського р-ну., Рівненської обл., рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51.

06.04.1998 між фізичними особами як власниками майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна реформованого (реорганізованого) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області, перелік якого міститься в Додатку №2, в зв`язку з його реформуванням (реорганізацією), керуючись ст. ст. 7 та 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , ст. 113 ЦК України та ухвалою зборів співвласників (протокол №1 від 06.04.1998) було укладено договір №1 про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності (надалі - Договір про спільне володіння ).

Відповідно до п. 1.1 Договору про спільне володіння, - співвласники домовилися спільно володіти, користуватися і розпоряджатися Майном, яке належить їм на праві спільної часткової власності, як єдиним майновим комплексом у відповідності з цим Договором та іншими угодами, укладеними між ними.

Згідно з п. 1.2 та п. 1.3 Договору про спільне володіння, - частка кожного Співвласника у праві спільної власності на Майно визначена нижче в договорі у дольовому та грошовому виразі.

З метою більш ефективного використання Майна Співвласники домовилися передати його в оренду селянському (фермерському) господарству ім. Шевченка, яке знаходиться за адресою: 265643, Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове та власником (засновником) і головою якого є - ОСОБА_15 .

Відповідно до п. 2.1 Договору про спільне володіння, - з метою оперативного вирішення питань, що виникають в процесі виконання цього Договору, Співвласники делегували ОСОБА_12 (паспорт: НОМЕР_2 виданий 12.06.1978 BBC Рівненського РВК Рівненської області, який проживає за адресою: 265643. Рівненська обл., Здолбунівський р-н.. с. Степанівка (надалі уповноважена особа ), повноваження представляти їх інтереси при укладенні договору оренди Майна і від їх імені підписати цей договір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка на частку в розмірі 1910792,00 грн., що складає 53,03% пайового фонду, що підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) (т.1 а.с. 30-33), виданими Копитківською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області 09 вересня 2016 року. Відтак як власник майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна реформованого (реорганізованого) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_1 набув прав та обов`язків за Договором №1 від 06.04.1998 про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності.

Проте, вже у 2007 році, на підставі підробленого Витягу з протоколу №7 Зборів Співвласників майна (майнових паїв) (протоколу, якого в дійсності не існувало та не існує), що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП імені Шевченка Здолбунівського району, Рівненської області від 26.11.2007, що був підписаний ніби головою зборів ОСОБА_16 та секретарем зборів ОСОБА_13 , підписи яких засвідчені сільським головою Фішер М.Д., вбачається те, що нібито, при загальній кількості співвласників майнових паїв - 597 осіб, за присутності на зборах співвласників в кількості 470 осіб, заслухавши Уповноважену особу від Співвласників майна - ОСОБА_12 , який ознайомив зі змінами договору оренди майна (додаток №2), що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КП імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області згідно передачі майна у власність ФГ імені Шевченка нібито було ухвалено: передати у власність ФГ імені Шевченка:

- ремонтну майстерню тракторної бригади, місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію 1982, інв. №51.

У зв`язку з даним було здійснено державну реєстрацію права власності Фермерського господарства Ім. Шевченка , а саме на підставі:

- витягу як правовстановлюючого документу про передачу у власність ФГ імені Шевченка ремонтної майстерні тракторної бригади, місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51, виконавчим комітетом Копитківської сільської ради було видано свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008 на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади за адресою: АДРЕСА_10 , номер запису: 2-2 в книзі:2, реєстраційний номер майна 23671814.

19.06.2008 на підставі рішення про державну реєстрацію було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, підстава свідоцтво про право власності від 18.06.2008.

Крім цього, з матеріалів кримінального провадження, що було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180000000238 та прийнятого рішення Здолбунівського районного суду Рівненського області в складі головуючого судді Мички І.М. в справі №562/2614/16-к, а саме з Ухвали від 02.12.2016 вбачається те, що судом встановлено наступні фактичні обставини, а саме.

В ході досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_12 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 28 , ч. 2 ст.366 КК України та пояснив суду що, дійсно будучи уповноваженою особою від громадян України, власників майнових паїв, вчинив неправомірні дії, які полягали в підробленні документів.

Крім цього судом досліджено обставини того, що ОСОБА_17 будучи уповноваженою особою від громадян України, власників майнових паїв, що знаходяться в єдиному цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян, колишніх членів реорганізованого КСП ім. Шевченка Здолбунівського районну Рівненської області, приблизно в кінці листопада 2007 року, за адресою: АДРЕСА_11 , діючи з прямим умислом, спрямованим на підроблення офіційних документів, а саме витягів з протоколу зборів співвласників майна, всупереч інтересам співвласників та в порушення вимог ст.7 ч. 2 ст. 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство внаслідок умовляння та схиляння з боку ОСОБА_15 , що проявлялось у настійливому проханні та переконанні у потребі складання, підписання документів про факт проведення зборів, які в дійсності не відбувались із запевненням про їх проведення пізніше, не будучи обізнаним про корисливі мотиви останнього, виконав свої підписи в графі голова зборів навпроти прізвища ОСОБА_17 , наданих ОСОБА_15 у надрукованій формі трьох окремих витягах з протоколу №7 зборів співвласників майна, що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП ім.Шевченка Здолбунівського району Рівненської області від 26.11.2007 року в яких зазначено, що проведеними зборами в присутності 470 громадян ухвалено передати у власність ФГ ім. Шевченка п`ять об`єктів нерухомого майна, що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП ім. Шевченка Здолбунівського району. Рівненської області, тобто в які внесено неправдиві відомості, а саме відомості про обставини, що в дійсності не мали місце, зокрема щодо передачі у власність ремонтної майстерні (тракторної бригади), місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51.

В даному випадку ОСОБА_18 як уповноваженій особі від співвласників і як одному із співвласників було достовірно відомо, що в дійсності 26.11.2007 року жодних зборів співвласників не проводилось і рішень про передачу у власність ФГ ім. Шевченка майна співвласників не приймалось.

Цього ж дня ОСОБА_17 , підписані ним три окремі витяги протоколу №7 зборів співвласників майна від 26.11.2007 року передав для підписання ОСОБА_13 а також для завірення підписів голови та секретаря зборів Копитківському сільському голові ОСОБА_6 , після чого повернув голові ФГ ім. Шевченка ОСОБА_15 .

Такі неправомірні дії ОСОБА_19 , вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_15 завдали співвласникам матеріальну шкоду на загальну суму 1 408300,0 грн..

Таким чином, своїми навмисними діями ОСОБА_17 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, службове підроблення, тобто, складання завідомо неправдивого документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

У скоєному щиро розкаявся, запевнив суд, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Також, крім вище викладеного, по факту підроблення документів за попередньою змовою групою осіб було відкрите кримінальне провадження №12016180000000237 та в подальшому прийняте рішення Здолбунівського районного суду Рівненського області в складі головуючого судді Кушніра О.Г. в справі №562/2613/16-к, а саме Ухвала від 07.12.2016.

Із вступної, описової та мотивувальної частин даної Ухвали вбачається те, що заслухавши думку учасників судового розгляду та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до таких висновків.

Установлено, що органами досудового розслідування Жиру Ганну Костянтинівну 31 жовтня 2016 року повідомлено про підозру в тому, що вона у кінці листопада 2007 року в адміністративному приміщенні контори Фермерського господарства Імені Шевченка по вул. Шевченка 5 ж у с. Копиткове Здолбунівського району Рівненської області, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, підробила три окремі витяги з протоколу №7 від 26 листопада 2007 року зборів співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян колишніх членів реструктуризованого КСП Імені Шевченка , шляхом підписання даних документів, будучи обізнаною при цьому, що у дані документи внесено неправдиві відомості, внаслідок чого співвласникам заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1408300 грн..

Дії ОСОБА_13 кваліфіковані за ч. 2 ст.358 КК України, а саме підроблення офіційного документа, який видається іншою особою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

За злочин, вчинений ОСОБА_13 , передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк у редакції закону на час вчинення останньою даного злочину, а тому відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Підозрювана раніше не судима, фактів ухилення її від слідства не встановлено та з листопада 2007 року нових злочинів не вчинила, по місцю проживання характеризується позитивно, на облік у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, повністю визнала свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, наведених вище фактичних обставин справи не оспорює.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд приймає як належний доказ у справі Ухвали Здолбунівського районного суду Рівненського області від 02.12.2016 в справі №562/2614/16-к та від 07.12.2016 в справі №562/2613/16-к, так як саме вказаними ухвалами встановлено, що мали місце дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо службового підроблення витягу з протоколу №7 від 26.11.2007 Зборів співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області та що вказані дії вчинені саме цими особами.

Крім того суд зазначає, що факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, службове підроблення, тобто складання завідомо неправдивого документа може бути встановлено тільки в кримінальному провадженні і вказаний факт ні в якому разі не може бути встановлений у господарському судочинстві.

Отже, з підстав вище викладеного, з урахуванням наданих доказів підтвердженими є ті обставини, що витяг з протоколу №7 від 26.11.2007, який використовувався в якості правовстановлюючого документу є підробленим (фальшивим), оскільки фактично жодні збори співвласників майна (майнових паїв) колишніх членів реструктуризованого КСП імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області, в тому числі збори від 26.11.2007 щодо передачі у власність ФГ ім. Шевченка майна пайового фонду, а саме ремонтної майстерні тракторної бригади не проводились, на жодне голосування таке питання не виносилось і співвласники такого рішення не приймали (не вирішували).

Крім того фіктивність (несправжність) даних документів (витягів з протоколу №7 зборів пайовиків) та невідповідність факту проведення зборів та нібито прийнятих на ньому рішень дійсності підтверджена самими підписантами витягів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у Заявах свідків (т.2 а.с. 29-31). Зокрема у Заявах свідків вказані особи повідомили, що Збори співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСПІ імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області 26 листопада 2007 року не проводились, Протоколу №7 зборів пайовиків - не існує.

Таким чином, з огляду на вище встановлене, суд констатує, що Збори співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСП імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області 26 листопада 2007 року не проводились, Протоколу №7 зборів пайовиків - не існує.

Отже матеріалами справи не встановлено, що Збори співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСПІ імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області приймали рішення про передачу у власність Фермерському господарству "Імені Шевченка" ремонтної майстерні тракторної бригади, місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , - колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно з ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , - об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , - до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін формі.

Відповідно до п. 8 Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України 14 березня 2001 року N 62 в редакції від 23.08.2004, - кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Згідно з п. 1.1 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 N 315 (надалі - Рекомендації ) визначено, що такі рекомендації розроблено з метою встановлення механізму щодо здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, врегулювання відносин між власниками таких паїв, що не внесені до статутного капіталу господарських товариств, пайового фонду сільськогосподарських кооперативів та не виділені в установленому порядку в натурі, у разі укладення ними договору про порядок володіння та користування цим майном.

Відповідно до п. 2.1 Рекомендацій, - наведені в цих Рекомендаціях терміни вживаються в такому значенні:

майно, що перебуває у спільній частковій власності, - майно, що складає майновий пай, інше майно, яке передається власниками майнового паю у спільну власність, а також продукція, плоди та доходи від його використання;

майновий пай - частка майна у пайовому фонді колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, що належить члену такого підприємства або іншій особі, яка має на нього право, виражена в грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Майновий пай посвідчується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом);

співвласник - власник майнового паю. який не отримав його в натурі чи не передав як внесок до статутного капіталу господарського товариства або пайового фонду сільськогосподарського кооперативу;

спільна часткова власність - власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності;

частка у праві спільної часткової власності - частка кожного співвласника, що відповідає вартості його майнового паю.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, - здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 21 ЦК України, - визначає також загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно- правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5, в редакції на час вчинення оскаржуваних рішень, - особливості оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, визначено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Згідно з п. 3.5 Тимчасового положення, - реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред`явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності Фермерського господарства ім. Шевченка на майно пайового фонду співвласників - ремонтної майстерні тракторної бригади, місцезнаходження - вул. Тракторна, 8, с. Копиткове, Здолбунівського р-ну., Рівненської обл., рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51, було набуто на підставі підроблених документів, що встановлено в кримінальному провадженні Ухвалою від 02.12.2016 в справі №562/2614/16-к щодо ОСОБА_12 та Ухвалою від 07.12.2016 в справі №562/2613/16-к щодо ОСОБА_13 .

Також воно набуто без надання органам державної реєстрації належних правовстановлюючих документів, яким, в свою чергу, не може бути витяг з протоколу №7 від 26.11.2007р. зборів співвласників майна, та/або будь-який акт приймання-передачі майна, тощо, оскільки такі документи є підробленими і вони не засвідчують дійсну волю співвласників майна, а відтак ФГ ім. Шевченка не мало права розпоряджатися майном, що йому не належало.

За таких обставин, суд констатує, що право власності Фермерського господарства ім. Шевченка на майно пайового фонду співвласників, колишніх членів КСП імені Шевченка - ремонтну майстерню тракторної бригади, місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51, набуте незаконно, оскільки воно набувалося на підставі підроблених документів, без надання належних правовстановлюючих документів.

Відповідно державна реєстрація права власності, а також документи, якими посвідчується право власності Фермерського господарства ім. Шевченка на майно пайового фонду, що є похідними, свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, є незаконними в розумінні ст. 21 ЦК України та підлягають скасуванню як такі, що порушують цивільні права та законні інтереси співвласників майна пайового фонду.

Крім цього такий документ не відповідає вимогам ст. ст. 9, 23 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство та Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року за № 177 Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки , вимогам Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 №315.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак з огляду на вищевказане, та те, що судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 18.06.2008 №63 "Про оформлення права приватної власності на ремонтну майстерню тракторної бригади ФГ "Ім.Шевченка" та свідоцтво про право власності б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, видане виконавчим комітетом Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім`я Фермерського господарства імені Шевченка на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, що розташована за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Тракторна, буд. 8, порушують цивільні права та інтереси співвласників майна (майнових паїв), що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реструктуризованого КСПІ імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області, яким зокрема є позивач, то, відповідно, вказані акти індивідуальної дії є незаконними та підлягають скасуванню.

Заперечення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору спростовуються всім вищенаведеним, а відтак є необгрунтованими та безпідставними.

Крім того, щодо заперечень вказаних осіб в тій частині, що позивач ОСОБА_1 на момент прийняття оспорюваних рішень не мав права власності на майновий пай реструктуризованого КСПІ імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області і що оспорюваними рішеннями не могли бути порушені його цивільні права та інтереси, то суд зазначає наступне.

В 1998 році було розпочато процедуру розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка Здолбунівського району Рівненської області (далі по тексту КСП їм. Шевченка ) за місцезнаходженням с. Копиткове, Здолбунівського району, Рівненської області, між членами даного підприємства відповідно до їх трудового вкладу в створення майнового комплексу даного господарства.

Так, на підставі Протоколу №1 від 06.04.1998 засідання комісії з реформування (реорганізації) КСП та проведення майнового паювання і розподілу майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області з додатками, серед іншого було вирішено питання про План розподілу та структуру майнового пайового фонду реформованого (реорганізованого) КСП їм. Шевченка станом на 01.04.1998, що відображено в табл. №2 такого протоколу за підписами голови комісії ОСОБА_15 , заступника голови М.М. Сень та секретаря О.М. Хандрусь.

Згідно з відомостями Додатку №5 до Протоколу №1 від 06.04.1998 основні засоби і оборотні кошти на суму 3 551 299,00 грн. (Майно 1) комісія рекомендувала Зборам затвердити таким, що підлягає розпаюванню між Співвласниками - колишніми членами КСП імені Шевченка - учасниками Договору №1 про спільне володіння користування та розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності - в якості їхніх спільно виділених майнових паїв, які вони здають в оренду цілісним майновим комплексом на підставі договору оренди з селянським (фермерським) господарством імені Шевченка. Комісія рекомендувала Зборам передати це Майно через Уповноважену особу в спільну часткову власність цим Співвласникам - колишнім членам КСП ім. Шевченка.

Зокрема, серед Майна, що перелічене в Додатку №5 до протоколу №1 від 06.04.1998 значиться наступне майно, зокрема під №40 - ремонтна майстерня (тракторної бригади), місцезнаходження - вул. Тракторна, 8, с. Копиткове, Здолбунівського р-ну., Рівненської обл., рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51.

Як встановлено вище ОСОБА_1 є співвласником майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка на частку в розмірі 1910792,00 грн., що складає 53,03% пайового фонду, що підтверджується свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) (т.1 а.с. 30-33), виданими Копитківською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області 09 вересня 2016 року.

Відтак як власник майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна реформованого (реорганізованого) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_1 набув прав та обов`язків за Договором №1 від 06.04.1998 про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності.

Основними документами, які регулюють питання розпаювання, є Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ, ЦК України), Закон України від 14.02.92 р. № 2114-XII Про колективне сільськогосподарське підприємство (далі - Закон № 2114), постанова КМУ від 28.02.01 р. № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Постанова № 77), Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 20.05.08 р. № 315 (далі - Рекомендації № 315), тощо.

Об`єктами права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його учасників, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності КСП є також частки в майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно в підприємстві належить на праві спільної часткової власності його учасникам. Суб`єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Нормативними документами не визначено конкретного поняття майнового паю, проте на підставі аналізу норм Закону № 2114 можна дійти висновку, що майновий пай - це частка кожного члена колишнього КСП у майновому пайовому фонді КСП, виражена у грошовій формі.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2114 до пайового фонду майна учасників КСП включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій. Уточнення складу й вартості пайового фонду майна учасників КСП, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується КМУ.

Право громадян на пайовий фонд майна КСП залежить від їх трудового внеску, який визначається з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства в цьому підприємстві. Учаснику КСП щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю учасника КСП. Право розпоряджатися ним за власним розсудом такий громадянин набуває після припинення членства в КСП. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства та статуту підприємства, у разі виходу з підприємства громадяни мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою КМУ від 28.02.01 р. № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (далі Порядок).

Відповідно до цього Порядку визначаються розміри паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, а також уточнення розмірів паїв у тих підприємствах, де майно призначалося, але не використано для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що майновий пай учасника КСП документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (далі - Свідоцтво) за зразком згідно з додатком.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно зі списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства, до якого додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Факт оформлення Свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, а оформлені свідоцтва реєструються в книзі обліку Свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП (п.14 Порядку).

Відповідно до пункту 2.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Тобто в даному пункту йде мова про управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном.

Відповідно до пункту 1.2 Рекомендацій майно, що перебуває у спільній частковій власності, - майно, що складає майновий пай, інше майно, яке передається власниками майнового паю у спільну власність, а також продукція, плоди та доходи від його використання.

Відтак, з огляду на вищевказані правові норми, саме співвласникам майнових паїв реорганізованого КСП належить право управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, яке здійснюється через загальні збори співвласників.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є співвласникам майнових паїв реорганізованого КСП "Ім.Шевченка", то, відповідно, він має право через загальні збори співвласників управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, в тому числі і щодо нерухомого майна - ремонтної майстерні (тракторної бригади), місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51, яке, як встановлено судом, входить до пайового фонду співвласників.

Крім того, суд зазначає, що у разі виділення майна в натурі власникам майнових паїв КСП "Ім.Шевченка" ОСОБА_1 , як співвласник такого паю, має потенційне право на отримання в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, виключаючи, зокрема, ремонтну майстерню (тракторної бригади), місцезнаходження - АДРЕСА_10 , рік вводу в експлуатацію - 1982, інв. № - 51.

Заява третьої особи - Північна Екологічна Фінансова Корпорація (НЕФКО) про застосування при вирішенні спору позовної давності не береться судом до уваги, так як відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України таку заяву вправі зробити лише сторона у спорі, якою, в розумінні статті 45, не є Північна Екологічна Фінансова Корпорація.

Вимога Позивача про скасування рішення від 19.06.2008 за реєстраційним номером майна 23671814 про реєстрацію за Фермерським господарством "Ім. Шевченка" права власності на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р., с. Копиткове, вулиця Тракторна, будинок 8 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади за адресою: АДРЕСА_10 (т.1 ак.с. 39) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаними параметрами запиту відомості відсутні. В той же час у вказаній Інформації у Відомостях з Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначаються відомості про вказане нерухоме майно, реєстраційний номер майна 23671814, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 19.06.2008, власник та підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, видане виконавчим комітетом Копитківської сільської ради.

З огляду на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та присвоєння реєстраційного номера майну є різними процесуальними діями державного реєстратора і оскарженню в судовому порядку можливе лише рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, а не рішення про присвоєння реєстраційного номера майну.

Отже таке рішення, як зазначає позивач, а саме рішення про державну реєстрацію за реєстраційним номером майна, не може існувати в природі. Відтак такий предмет позову не є належним способом захисту прав позивача та не призведе до відновлення будь-яких прав останнього.

У справі Салов проти України (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, Богатова проти України , Нечипорук і Йонкало проти України та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, та те, що позивач довів належними та допустимими доказами незаконність рішення виконавчого комітету Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 18.06.2008 №63 "Про оформлення права приватної власності на ремонтну майстерню тракторної бригади ФГ "Ім.Шевченка"; свідоцтва про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, виданого виконавчим комітетом Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім`я Фермерського господарства імені Шевченка (Код ЄДРПОУ: 25320585) на нежитлову будівлю, будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, що розташована за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Тракторна, буд. 8 та порушення його законних прав та інтересів прийняттям вказаних актів, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування цих актів підлягають задоволенню. В решті ж позову вимоги є безпідставними та необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 18.06.2008 року №63 Про оформлення права приватної власності на ремонтну майстерню тракторної бригади Фермерського господарства Ім. Шевченка (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 25320585).

3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, б/н НОМЕР_3 від 18.06.2008, видане виконавчим комітетом Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім`я Фермерського господарства Ім. Шевченка (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 25320585) на нежитлову будівлю ремонтної майстерні тракторної бригади, що розташована за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Тракторна, буд. 8

4. В решті позову відмовити в задоволенні.

5.Стягнути з Фермерського господарства Ім. Шевченка (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, 9, код ЄДРПОУ 25320585) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 2102,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Копиткове, вул. Шкільна, 2а) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 2102,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2020 року.

Суддя В.В.Марач