Рішення

від 25.09.2020 по справі 902/674/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Справа № 902/674/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом фермерського господарства «СТ Рідний край» , смт. Чечельник,

Вінницька область

до приватного підприємства «Фенікс Агро» , м. Умань, Черкаська

область

про стягнення 44 734 грн. 80 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10 липня 2020 року позовну заяву за позовом фермерського господарства «СТ Рідний край» до приватного підприємства «Фенікс Агро» про стягнення з відповідача 43 200 грн. 88 коп. основного боргу та 1 533 грн. 92 коп. пені, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №21/01/20-01 від 21 січня 2020 року передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Матеріали справи в порядку визначеному ст. 6 ГПК України були передані судді Васяновичу А.В.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 21 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки від 21 січня 2020 року №21/01/20-01 передав відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 43 200 грн. 88 коп. боргу.

Також на підставі п. 7.2.1. договору позивачем заявлено до стягнення 1 533 грн. 92 коп. пені.

Судом встановлено, що 21 січня 2020 року між приватним підприємством «Фенікс Агро» (покупець) та фермерським господарством «СТ Рідний край» (постачальник) був укладений договір поставки за №21/01/20-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передавати у власність (поставляти), а покупець - приймати та оплачувати: зернові культури, найменування, кількість, якість, умови та строки поставки, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається у специфікації (та/або видатковій) накладній, які є невід`ємними частинами договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.1. вищевказаного договору визначено, що кількість та якість товару визначається у специфікаціях.

Ціна за одиницю та загальна вартість товару погоджується сторонами та вказується у специфікаціях (п. 3.1. договору).

Позивач свої зобов`язання виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 979 200 грн. 80 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №5 від 25 березня 2020 року на суму 652 401 грн. 00 коп.;

- №6 від 27 березня 2020 року на суму 326 799 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п.3.4. договору 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику по факту завантаження за ціною, зазначеною у специфікації відповідної партії товару.

Залишок вартості товару, визначеної відповідно до п. 3.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику протягом 5 банківських днів від дати реєстрації постачальником податкової накладної за ціною товару визначеною відповідно до п. 3.3. цього договору, та отримання повного переліку копій документів зазначених в п.п. 4.5., 4.7, 11.9. даного договору (п. 3.5. договору).

Водночас відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 936 000 грн. 00 коп., а саме: 460 000 грн. 00 коп. 25 березня 2020 року, 352 000 грн. 00 коп. 27 березня 2020 року, 84 000 грн. 00 коп. 07 квітня 2020 року, 40 000 грн. 00 коп. 09 квітня 2020 року, що підтверджується копіями платіжних доручень.

В зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 43 200 грн. 88 коп. боргу.

Неоплаченим залишився товар поставлений 27 березня 2020 року.

З урахуванням вимог п.3.5. договору останній день сплати відповідачем отриманого товару сплинув 13 квітня 2020 року, оскільки реєстрація податкової накладної №8 від 27 березня 2020 року відбулася 06 квітня 2020 року, що підтверджується квитанцією №2 про реєстрацію податкової накладної від 06 квітня 2020 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору поставки №21/01/20-01 від 21 січня 2020 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 43 200 грн. 88 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.1. договору поставки передбачено, що у разі порушення строку оплати товару покупець, на вимогу постачальника, зобов`язується сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 1 533 грн. 92 коп. пені нарахованої за період з 11 квітня по 03 липня 2020 року на суму боргу.

Проте, позивачем при нарахуванні пені невірно визначено початок прострочення боргу, оскільки як вказувалося вище, строк оплати товару поставленого 27 березня 2020 року настав 13 квітня 2020 року.

Таким чином розмір пені нарахований за період з 14 квітня 2020 року по 03 липня 2020 року на суму боргу 43 200 грн. 88 коп. складає 1 473 грн. 08 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 1 473 грн. 08 коп. пені, в решті стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Слід зазначити, що позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі на 95 грн. 00 коп.

Водночас статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору за відповідним клопотанням сторони.

Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Фенікс Агро» , вул. Гонти,3, м. Умань, Черкаська область, ідентифікаційний код 36780586 на користь фермерського господарства «СТ Рідний край» , вул. Героїв Майдану,1, смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, ідентифікаційний код 42324747 - 43 200 грн. 88 коп. боргу, 1 473 грн. 08 коп. пені та 2 099 грн. 06 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25 вересня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович