Ухвала

від 24.09.2020 по справі 924/609/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/609/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. (головуючого), Банаська О.О., Жукова С.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020

у справі № 924/609/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афінаж",

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

- Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Дурдиєва Романа Вікторовича,

про стягнення 28 297 595,00 грн, з яких: 10 486 535,89 грн заборгованості по кредиту, 7333086,42 грн заборгованості по процентам, 4 212 796,23 грн пені, 4661 410,45 грн інфляційних витрат та 1 603 766,01 грн 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/609/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія") до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське" (далі - ДП ПрАТ "Оболонь" "Красилівське") про стягнення 28297595,00 грн, з яких: 10486535,89 грн заборгованості по кредиту, відповідно до укладеної Кредитної угоди №08-10 від 08.02.2008; 7333086,42грн заборгованості по процентам, відповідно до Додаткових угод до Договору; 4212796,23 грн пені, нарахованої відповідно до п.п. 7.3 та 7.4 Кредитного договору; 4661410,45 грн інфляційних витрат та 1603766,01 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020 у справі №924/609/19, серед іншого відмовлено у задоволені клопотання представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" про передачу справи до Господарського суду Луганської області для розгляду в рамках провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія". Відмовлено у клопотанні представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" в процедурі ліквідації про заміну сторони як учасника процесу ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ПАТ "Український інноваційний банк". Відмовлено у клопотанні представника ДП ПрАТ "Оболонь" "Красилівське" про зупинення провадження у справі №924/609/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №913/266/20 за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило прийняти апеляційну скаргу; порушити апеляційне провадження у справі; скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020 у справі №924/609/19 та ухвалити постанову, якою передати справу до Господарського суду Луганської області для розгляду в рамках провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020 у справі №924/609/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 13.07.2020 у справі №924/609/19

При закритті апеляційного провадження апеляційним судом враховано, що апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 13.07.2020 у справі №924/609/19 (в частині відмови у клопотанні про передачу справи до Господарського суду Луганської області для розгляду в рамках провадження у справі №913/266/20 про банкрутство "Українська інноваційна компанія"), яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, відтак, таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

04.09.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Північного-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №924/609/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

За змістом частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Касаційну скаргу на ухвалу Північного-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 ПАТ "Українська інноваційна компанія" обґрунтовує тим, що:

- судом апеляційної інстанції порушено частину 1 статті 255, статтю 264 ГПК України. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена ухвала суду про передачу справи до іншого суду. Відсутність можливості оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови у передачі справи до іншого суду в такому ж самому порядку, як і ухвали суду про передачу справи до іншого суду, не узгоджується із принципами справедливості. Такий висновок кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 02.11.2011 №13-зп/2011. З аналізу норм статті 264 ГПК України не встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі за апеляційною скаргою після відкриття провадження у справі, якщо було встановлено, що є заборона на оскарження ухвали суду першої інстанції. Крім того, у статті 255 ГПК України не міститься прямої заборони щодо оскарження ухвали про відмову у передачі справи до іншого суду;

- судом апеляційної інстанції порушено положення статті 129 Конституції України, якою передбачено, що відмова у розгляді апеляційної скарги не узгоджується із принципом справедливості та визначеними у частині 3 вказаної статті основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

- судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10, від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц та у Рішеннях Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007, від 25.04.2012 №11-рп/2012, від 02.11.2011 №13-рп/2011 щодо перегляду в апеляційному та касаційному провадженні ухвал суду першої інстанції, які не включені до статті 255 ГПК України.

Щодо можливості касаційного оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.08.2012 №16-рп/2012 зазначив, що Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011). Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012.

Так, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Крім того, частина 3 статті 255 ГПК України передбачає, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2019 у справі 904/421/19 зроблено висновок, що системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у клопотанні про передачу справи до іншого господарського суду для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно закрив апеляційне провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

У разі здійснення апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020, суд апеляційної інстанції буде діяти не як суд встановлений законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції підставно дійшов до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020 у справі №924/609/19.

Отже, враховуючи наведене, доводи скаржника щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.

ПАТ "Українська інноваційна компанія" у контексті рішень Конституційного Суду України і практики Європейського суду з прав людини посилається на порушення судом апеляційної інстанції основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи і рівності усіх учасників судового процесу.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п.24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с.22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с.15, п. 31).

Посилання ПАТ "Українська інноваційна компанія" на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено "можливість апеляційного оскарження як позитивної ухвали так і негативної ухвали з одного й того питання", є безпідставними. Так, проаналізувавши цю постанову, суд касаційної інстанції зазначає, що названу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано у зв`язку з конфліктом приписів статей 255 і 331 ГПК України. За результатами розгляду в названій постанові від 19.06.2018 викладено висновок про те, що відсутність у переліку частини 1 статті 255 ГПК України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного частиною 7 статті 331 ГПК України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції. Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.

Висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду при ухваленні постанови від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, стосувались застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, а не приписів статті 255 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, твердження ПАТ "Українська інноваційна компанія" повністю спростовуються зазначеними вище нормами процесуального закону, які є чіткими, однозначними і немає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на зазначене, Суд визнає касаційну скаргу ПАТ "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 924/609/19 необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування апеляційним судом норм ГПК України під час прийняття оскарженої ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 2, 15, 234, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №924/609/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Огороднік К.М.

Судді - Банасько О.О.

Жуков С.В.