Постанова

від 23.09.2020 по справі 904/4776/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4776/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. (головуючого), Банаська О.О., Пєскова В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020

у справі № 904/4776/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Колія",

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Колія",

про визнання банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

18.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд Колія" (далі - ТзОВ "Рембуд Колія", боржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія" відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства; неможливість виконання розрахунків за власними зобов`язаннями; значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською та вартістю активів; великий ризик неплатоспроможності та прийняття рішення Загальними зборами учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено Лукашука В.В.

Згідно зі статтею 78 Податкового кодексу України копію ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство направлено судом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) та вжиття заходів, передбачених чинним законодавством.

14.11.2019 за № 64098 оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія".

Ухвалою господарського суду 23.01.2020 за результатами попереднього засідання визнано грошові вимоги до боржника кредитора ТзОВ Смарт офіс груп на суму 3842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 77660681,82грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Згідно з протоколом № 1 від 28.01.2020 зборів кредиторів створено комітет кредиторів ТзОВ "Рембуд Колія" у складі кредитора ТзОВ Смарт офіс груп , вирішено звернутись до господарського суду з клопотанням про припинення процедури розпорядження майном ТзОВ "Рембуд Колія" та переходом до процедури ліквідації та призначенням ліквідатором у справі арбітражного керуючого Лукашука В.В., уповноважено розпорядника майна Лукашука В.В. звернутися до господарського суду з відповідним клопотанням.

Комітетом кредиторів (протокол № 1 від 28.01.2020) вирішено внести пропозицію господарському суду щодо скорочення строку процедури розпорядження майном ТзОВ "Рембуд Колія", погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Лукашука В.В. на призначення ліквідатором у справі, уповноважено розпорядника майна звернутися з відповідним клопотанням до Господарського суду Дніпропетровської області.

30.01.2020 до господарського суду від розпорядника майна надійшло клопотання №02-07/42 від 28.01.2020, в якому розпорядник майна на основі рішення зборів кредиторів просив господарський суд визнати боржника ТзОВ "Рембуд Колія" банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором ТзОВ "Рембуд Колія" арбітражного керуючого Лукашука В.В.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 закрито процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника; визнано ТзОВ "Рембуд Колія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лукашука В. В.

Місцевий господарський суд, дослідивши відомості про активи боржника, зазначені у звіті розпорядника майна, результати аналізу фінансово-господарського стану, зокрема, припинення здійснення господарської діяльності боржником, врахувавши значну кредиторську заборгованість боржника та недостатність його майнових активів для задоволення кредиторських вимог, відсутність осіб, які бажали б взяти участь у санації боржника, надав їм належну правову оцінку та встановив неспроможність боржника відновити свою платоспроможність. Враховуючи рішення зборів і комітету кредиторів, суд дійшов висновків про наявність підстав для визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника.

Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та закрити провадження по справі №904/24776/19.

Скаржник зазначав, що суд першої інстанції визнав боржника банкрутом не з`ясувавши ознак неплатоспроможності боржника та не дослідивши реальний фінансовий стан боржника.

На думку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, місцевим господарським судом неналежно проведено аналіз активів та пасивів боржника, не з`ясовано питання недостатності вартості майна боржника для погашення вимог кредиторів, постанова суду першої інстанції не містить всіх допустимих доказів, за наявності яких можливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможність.

Щодо права ГУ ДПС у Дніпропетровській області на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом зазначало, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 78.1.7 Податкового кодексу України у ГУ ДПС у Дніпропетровській області виникло право проведення документальної позапланової перевірки боржника, яка є обов`язковою. Це право було реалізовано у січні 2020 року, але провести податкову документальну позапланову перевірку не виявилось можливим через відсутність підприємства за податковою адресою. Отже, право скаржника було порушено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4776/19 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

За висновком суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було доведено того факту, що постановою про визнання ТзОВ "Рембуд Колія" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник), в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Управління не є учасником у справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія" у розумінні Закону про банкрутство та Кодексу з процедур банкрутства, оскільки місцевий господарський суд самостійно направив на адресу контролюючому органу копію ухвали про порушення провадження у цій справі для проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства та долучення відповідних матеріалів.

Аргументуючи вимоги про скасування постановленої судом апеляційної інстанції ухвали, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника про наявність порушень законодавства, які свідчать про намагання боржника уникнути сплати податків і зборів через процедуру банкрутства.

Заявник касаційної скарги заперечує висновки апеляційного суду та вважає, що незалежно від процедури банкрутства, підстав порушення справи про банкрутство, контролюючий орган зобов`язаний вчиняти дії щодо недопущення передчасної ліквідації суб`єктів господарської діяльності та проведення документальної перевірки, що передбачена статтею 78 Податкового кодексу України, а постанова про визнання боржника банкрутом позбавляє можливості здійснювати будь-які донарахування, наслідком чого є зменшення надходжень до державного бюджету, що є інтересами держави та обов`язком скаржника контролювати повноту, достовірність і подальшу сплату таких зобов`язань.

Скаржник вказує, що має процесуальне право на оскарження судового рішення в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №908/569/19.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор Лукашук В.В. просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4776/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями 20.07.2020.

Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №904/4776/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області та вирішено здійснювати касаційний перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4776/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Песков В.Г., суддя Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Провадження у даній справі №904/4776/19 про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія" було відкрито на підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 про закриття на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020.

Ураховуючи обґрунтування постановленої судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали та доводи касаційної скарги, проблемним постало питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

Порядок здійснення судочинства щодо деяких визначених ГПК категорій справ врегульовано Законом про банкрутство (до 21.10.2019,) та Кодексом України з процедур банкрутства (з 21.10.2019).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Такі ж положення містить частина перша статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

За КУзПБ (стаття 1) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Таким чином, у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом (абзац п`ятнадцятий статті 1 Закону про банкрутство, абзац двадцять третій статті 1 КУзПБ) та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження (у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (стаття 1 Закону про банкрутство); інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір (стаття 1 КУзПБ).

Крім того, статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином питання щодо статусу зазначених осіб та, відповідно, можливості оскарження ними постанови про визнання боржника банкрутом у справі про банкрутство розглядається Судом у розрізі положень Закону про банкрутство (чинного на дату звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство) та Кодексу України з процедур банкрутство, (чинного на дату відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття постанови про визнання банкрутом).

Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з якими, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (п. 56.16 постанови).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Рембуд Колія" не включались та не визнавались, а тому ГУ ДФС у Дніпропетровській області не набуло статусу кредитора у даній справі про банкрутство.

Оскільки, як було зазначено вище, провадження у даній справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія" було відкрито в порядку загальних норм - частини 5 статті 11 Закону про банкрутство (чинного на дату звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство), то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КзУПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

Таким чином, встановивши, що апелянт не набув статусу кредитора, іншого учасника провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не наділене процесуальним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство ТзОВ "Рембуд Колія", у тому числі і правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Аргументи ГУ ДПС у Дніпропетровській області у касаційній скарзі про те, що його права на проведення документальної позапланової перевірки в порядку статті 78 Податкового кодексу України було порушено, не відповідають встановленим обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного суду.

Заявник у касаційній скарзі наводить визначені Податковим кодексом України повноваження контролюючого органу щодо проведення документальної перевірки суб`єктів господарської діяльності з метою недопущення їх передчасної ліквідації та посилається на наявність порушень законодавства у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника і після визнання останнього банкрутом (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі №905/1675/18).

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на судову практику Верховного Суду у справі про банкрутство № 908/569/19 не є релевантним, оскільки згадана практика стосується права контролюючого органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за особливостями, передбаченими статтею 94 Закону про банкрутство.

Відтак, наведені ГУ ДПС у Дніпропетровській області у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо наявності у контролюючого органу права на апеляційне оскарження постанови про визнання банкрутом боржника у даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №904/4776/19 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №904/4776/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков