Ухвала

від 22.09.2020 по справі 916/2193/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2193/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Никоненко А. Г., адвокат;

відповідач - Святюк С. П., адвокат.

розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія, Позивач)

на рішення Господарського суду Одеської області (суддя Петров В. С.) від 03.12.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Савицький Я. Ф., судді: Головей В. М., Разюк Г. П.) від 17.06.2020 у справі

за позовом Компанії

до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Завод, Відповідач)

про стягнення 35 990 366,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. В серпні 2019 року Компанія звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Заводу про стягнення 35 990 366,02 грн штрафу у розмірі 7% від вартості несплаченого газу.

2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Заводом умов договору постачання природного газу №224/16-ПР від 04.10.2016 (далі - Договір) в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 599 036 грн 60 коп. штрафу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що Позивач мав право застосувати до Відповідача штраф, передбачений пунктом 8.2 Договору, оскільки він не виконав договірні обов`язки в частині своєчасної оплати поставленого природного газу; з урахуванням обставин справи суди дійшли висновку про можливість зменшення нарахованої Позивачем суми штрафу на 90%; приймаючи рішення про зменшення заявленої суми штрафу, суди врахували, що Відповідач вживав заходи для виконання зобов`язання за Договором та докладав зусиль для уникнення відповідного порушення, а саме намагався вирішити спір в досудовому порядку шляхом направлення Компанії договору про реструктуризацію боргу; суди взяли до уваги, що Завод є акціонерним товариством з корпоративними правами держави з часткою у статутному фонді у розмірі 99,5667 %, управління якими здійснює Фонд державного майна України, а також одним з найбільших стратегічних підприємств хімічної галузі промисловості України та містоутворюючим підприємством; фінансові труднощі Заводу викликані високою ціною природного газу в України, від якої залежить собівартість продукції заводу; матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану та господарської діяльності Позивача, а також доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення (невиконання) Відповідачем умов Договору; стягнення штрафних санкцій не є основним доходом Компанії і не може впливати на її господарську діяльність; штрафні санкції, які присуджені до стягнення, є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів Позивача на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ; стягнення 35 990 366,02 грн штрафу в повному обсязі не є співмірним із можливими негативними наслідками від порушення Заводом зобов`язання.

5. 06.05.2020 Компанія звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та передати справу на новий розгляд в частині відмови у стягненні 32 391 329,42 грн штрафу.

6. Ухвалою Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії; розгляд справи призначено на 22.09.2020; встановлено строк для подання відзиву до 17.09.2020.

7. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції.

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

10. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

11. Компанія мотивувала подану скаргу тим, що суди, вирішуючи питання щодо зменшення на 32 391 329,42 грн розміру штрафу, який підлягає стягненню з Відповідача, не врахували відсутність виняткового випадку, а також, що невиконання ним обов`язку з оплати природного газу є неодноразовим; станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції прострочення оплати складало 34 місяці. При цьому зменшення розміру штрафу на 90% за відсутності поважних причин та негайного добровільного усунення винною стороною порушення, є безпідставним та дестимулюючим для боржника, який не виконує свої господарські зобов`язання.

12. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків Верховного Суду:

- викладених у постанові від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, у якій вирішувалось питання можливості зменшення неустойки в порядку застосування статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нарахованої на заборгованість Відповідача за Договором. За твердженнями Скаржника, Суд зазначив в пункті 8.7 цієї постанови, що вимоги скаржника, викладені у пункті 3.2 цієї постанови, щодо зменшення неустойки відхиляються (окрім викладеного у пунктах 8.6.1 і 8.6.2 тієї ж постанови), виходячи з того, що Позивач та Відповідач є господарюючими суб`єктами, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести за приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як оцінка доказів у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції; суди попередніх інстанцій встановили невиконання Заводом основного зобов`язання щодо сплати вартості отриманого природного газу; нараховані Компанією штрафні санкції в сукупності складають менше, ніж 7 % від суми боргу, у зв`язку з чим розмір неустойки не є неспівмірним та/чи несправедливим.

- викладених у постанові від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, в якій суди першої та апеляційної інстанції зменшили розмір неустойки до 1 грн, а Верховний Суд зазначив, що а) приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а неустойка має обов`язковий для учасників правовідносин характер; б) зменшення неустойки до 1 гривні фактично нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності; в) загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Суди при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не врахували, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови (ціну, порядок розрахунків), а відповідач, взявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

- викладених у постанові від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

13. Суд дослідив зазначені доводи Скаржника і вважає за необхідне звернути увагу на таке.

14. У постанові від 14.04.2020 у справі № 916/188/17 за позовом Компанії до Заводу про стягнення 1 474 263 365,23 грн за Договором, Верховний Суд відхилив вимоги скаржника до суду касаційної інстанції про зменшення заявленого розміру неустойки на 100% , викладені у пункті 3.2 тієї постанови, виходячи, зокрема, з того, що сторони у справі є господарюючими суб`єктами, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як оцінка доказів у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції; суди попередніх інстанцій встановили невиконання Заводом основного зобов`язання щодо сплати вартості отриманого природного газу; нараховані Компанією штрафні санкції в сукупності складають менше, ніж 7 % від суми боргу, у зв`язку з чим розмір неустойки не є неспівмірним та/чи несправедливим.

15. У постанові від 27.01.2020 у справі № 916/469/19 за позовом Компанії до Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - КП) про стягнення 6 476 918,83 грн Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення пені, і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині, дійшов висновку, що суди, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинні були об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише КП; приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а неустойка має обов`язковий для учасників правовідносин характер; зменшення неустойки до 1 гривні фактично нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності. Виходячи з наведеного, Суд зазначив, що висновки судів про зменшення розміру пені є передчасними, оскільки, вказавши лише про збитковість КП, вони не врахували майновий стан всіх сторін, які беруть участь у зобов`язанні, залишили поза увагою доводи, викладені в обґрунтування їх позицій щодо наявності чи відсутності збитків; не врахували юридичну природу неустойки як засобу стимулювання боржника до належного виконання, що спонукає виконати взяті на себе зобов`язання, та міри його відповідальності за їх порушення; не врахували, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак КП, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилось із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

16. У постанові від 10.10.2019 у справі № 909/636/16 за позовом Державного агентства резерву України (далі - Агентство) до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (далі - Комбінат) про стягнення 31 000 000 грн штрафних санкцій Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, і направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, дійшов висновку, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені і штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Суд вказав, що доводи, які наводив Комбінат при розгляді справи щодо свого фінансового стану, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судовому рішенні. Натомість, суд апеляційної інстанції обмежився лише формальним зазначенням, що з наявних у матеріалах справи звітів Комбіната не вбачається підстав для зменшення штрафних санкцій з підстав його скрутного фінансового становища, а також, що ця обставина не є винятковою для зменшення штрафу та пені. Разом з цим суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам фінансового стану Комбіната, які він надав під час розгляду справи. При цьому Суд відхилив аргументи скаржника, що позивач не довів відсутності можливості запобігти збільшенню/наростанню штрафних санкцій, оскільки за пунктом 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", на підставі якого до відповідача була застосована відповідальність у вигляді стягнення штрафу та пені, обставини притягнення до відповідальності винних осіб, вжиття чи не вжиття належних заходів ліквідації виявлених порушень та їх упередження на майбутнє не звільняють особу від відповідальності. Виходячи з викладеного, Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції передчасні, а оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

17. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, що 04.10.2016 Компанія (постачальник) та Завод (споживач) уклали Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 року природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору; оплата за природний газ проводиться Споживачем протягом місяця поставки газу виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. Договору); у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу; на виконання умов Договору Компанія протягом жовтня - грудня 2016 року поставила Заводу, а він прийняв природний газ на загальну суму 1 374 772 272,90 грн; Завод не виконав свої зобов`язання за Договором в частині оплати поставленого природного газу в грудні 2016 року на суму 514 148 086,00 грн.

18. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із Заводу на користь Компанії 3 599 036 грн 60 коп. штрафу, суди виходили з того, що Позивач мав право застосувати до Відповідача штраф, передбачений пунктом 8.2 Договору, оскільки він не виконав договірні обов`язки в частині своєчасної оплати поставленого природного газу; з урахуванням обставин справи суди дійшли висновку про можливість зменшення нарахованої Позивачем суми штрафу на 90%; приймаючи рішення про зменшення заявленої суми штрафу, суди врахували, що Відповідач вживав заходи для виконання зобов`язання за Договором та докладав зусиль для уникнення відповідного порушення, а саме намагався вирішити спір в досудовому порядку шляхом направлення Компанії договору про реструктуризацію боргу; суди взяли до уваги, що Завод є акціонерним товариством з корпоративними правами держави з часткою у статутному фонді у розмірі 99,5667 %; фінансові труднощі Заводу викликані високою ціною природного газу в України, від якої залежить собівартість продукції заводу; матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану та господарської діяльності Позивача, а також доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення (невиконання) Відповідачем умов Договору; штрафні санкції, які присуджені до стягнення, є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання; стягнення 35 990 366,02 грн штрафу в повному обсязі не є співмірним із можливими негативними наслідками від порушення Заводом зобов`язання.

19. Таким чином, суди у цій справі та справах, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, які розглядались з різними предметами та правовими підставами позовів.

20. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

21. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

22. Проте встановлені судами фактичні обставини у справах № 916/188/17, № 916/469/19 та № 909/636/16 суттєво відрізняються від обставин, встановлених судами у справі № 916/2193/19 виходячи з такого.

23. У справі № 916/188/17 клопотання про зменшення розміру неустойки на 100% заявлено Відповідачем на стадії касаційного розгляду (пункт 3.2 постанови від 14.04.2020 у справі № 916/188/17) з посиланням на застосування такого зменшення у разі визнання правомірності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності боргу Заводу зі сплати спірних сум. Верховний Суд відхилив це клопотання з посиланням, зокрема, на те, що право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести за приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень , що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту , на підставі відповідних доказів, тоді як оцінка доказів у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У цій справі Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення суми штрафних санкцій. Натомість звернене вже до касаційного суду клопотання про зменшення неустойки Суд відхилив з посиланням на статтю 300 ГПК України, оскільки оцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Отже, у цій справі Суд не робив висновків з приводу правомірності зменшення неустойки судами попередніх інстанцій, а обґрунтував свій висновок про відсутність підстав для задоволення вже касаційним судом клопотання про зменшення неустойки межами повноважень цього суду.

24. У справах № 916/469/19 та № 909/636/16 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив ці справи на новий розгляд до судів відповідних інстанцій з посиланням на те, що висновки судів про можливість зменшення штрафних санкцій передчасні, оскільки відповідні суди залишили поза увагою доводи сторін щодо наявності чи відсутності збитків та не врахували, що зменшення неустойки до 1 гривні фактично нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами (постанова від 27.01.2020 у справі № 916/469/19); обмежились формальним посиланням, що з наявних у матеріалах справи звітів відповідача не вбачається підстав для зменшення штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", з підстав його скрутного фінансового становища та не надали оцінки доводам та доказам про його фінансовий стан (постанова від 10.10.2019 у справі № 909/636/16).

25. Таким чином у справі № 916/188/17 клопотання про зменшення розміру неустойки (1) на 100% (тобто фактично про звільнення від сплати неустойки) заявлено Відповідачем (2) на стадії касаційного розгляду, а Верховний Суд відмовив у його задоволенні з посиланням, зокрема, на межі повноважень касаційного суду, які не охоплюють дослідження доказів, поданих на підтвердження обставин, з якими закон пов`язує право суду зменшити неустойку; у справі № 916/469/19 Верховний Суд вказав, що (3) суди залишили поза увагою доводи сторін щодо наявності чи відсутності збитків, спричинених невиконання зобов`язання, а відповідач просив зменшити неустойку до 1 гривні, що (4) фактично нівелює її юридичне значення; у справі № 909/636/16 Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції (5) не надав оцінки доказам скрутного фінансового становища відповідача, відмовляючи у зменшенні штрафних санкцій, нарахованих (6) на підставі пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

26. Натомість у справі № 916/2193/19 клопотання про зменшення розміру штрафу (1) на 90% (2) розглядалось судом першої інстанції, який реалізував власну дискрецію, та дійшов висновку про можливість його задоволення, а його рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. При цьому суди врахували, що Відповідач вживав заходи для виконання зобов`язання за Договором та докладав зусиль для уникнення відповідного порушення; матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану чи господарської діяльності Позивача або доказів настання негативних наслідків та (3) понесення ним збитків саме в результаті невиконання Відповідачем умов Договору; (4) присуджені до стягнення 3 599 036 грн 60 коп. штрафу є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання, а також встановили, що (5) фінансові труднощі Відповідача викликані високою ціною природного газу в України, від якої залежить собівартість його продукції, та врахували цю обставину при зменшенні розміру штрафу, нарахованого (6) на підставі пункту 8.2 Договору.

27. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

29. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 916/2193/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак