Постанова від 25.09.2020 по справі 913/558/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/558/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 (суддя Тацій О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (головуючий суддя Дучал Н. М., судді Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 276 379, 12 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 14.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - Позивач, Товариство, Стягувач) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - Відповідач, Завод, Боржник) з позовом про стягнення основного боргу у сумі 251 101, 36 грн, 19 914, 92 грн пені, 1 357, 84 грн 3 % річних, 4 005, 00 грн інфляційних втрат, що складає 276 379, 12 грн.

2. Розгляд справи судами

2.1.Рішенням Господарського суду Луганської області від 2017 у цій справі, яке набрало законної сили 03.10.2017, позов Товариства до Заводу задоволено частково; стягнуто з останнього на користь Товариства 251 101,36 грн боргу, 1357,84 грн 3% річних, 2 335,00 грн інфляційних нарахувань, 10 469,27 грн пені та 3 978,95 грн судового збору.

3. Короткий зміст заяви про звернення стягнення на грошові кошти

3.1.У жовтні 2019 року Товариство звернулося до місцевого господарського суду із заявою, в якій просило звернути стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Комбінат), яке має заборгованість перед Відповідачем, в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн, 6 702 318, 03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних в розмірі 642 450, 25 грн та судового збору в розмірі 206 700, 00 грн згідно з наказом № 908/1858/16, на користь Позивача в сумі 269 242, 42 грн.

3.2.Заява мотивована тим, що станом на час подання цієї заяви заборгованість Відповідача складає 269 242,42 грн, що підтверджується довідкою щодо суми заборгованості станом на 29.08.2019; наявність відкритого виконавчого провадження з виконання наказу суду у цій справі свідчить про те, що заборгованість станом на час звернення з заявою не погашено. Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень Позивачу стало відомо про те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16 за позовом Заводу до Комбінату, з останнього стягнуто 7 536 463, 00 грн суми основного боргу, 6 702 318,03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 642 450, 25 грн 3 % річних та судовий збір в розмірі 206 700, 00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 16.11.2016 та в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про його примусове виконання.

4. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. 18.10.2019 Господарський суд Луганської області ухвалою, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, у задоволенні заяви Позивача відмовив.

4.2.Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням Позивачем факту невиконання Боржником рішення і, як наслідок, наявності заборгованості за цим рішенням, а відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин виключає можливість суду достеменно встановити наявність повністю або частково несплаченої заборгованості за рішенням суду, наявність якої є необхідною умовою для задоволення заяви Стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Боржником.

З наведеним висновком погодився апеляційний господарський суд, вказавши з посиланням на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що не оцінює додані до апеляційної скарги докази, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме копії: постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу), довідки від 23.10.2019 № КІЕ-07.8/3201 відділення АТ "Перший Український міжнародний банк", довідки від 24.10.2019 № 08.7.0.0.0/ НОМЕР_1 АТ КБ "Приватбанк", довідки від 22.10.2019 №175 АТ Ощадбанк , довідки від 28.10.2019 № 98494-83б/б АТ "Альфа-Банк", оскільки Позивач не навів підстав та не надав доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції під час розгляду поданої ним заяви.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1.Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 скасувати; ухвалити нове рішення, яким звернути стягнення на грошові кошти Комбінату, який має заборгованість перед Заводом, в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн, 6 702 318, 03 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3 % річних в розмірі 642 450, 25 грн та судового збору в розмірі 206 700, 00 грн згідно з наказом № 908/1858/16, на користь Товариства в сумі 269 242, 42 грн.

6. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

6.1.При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди неправильно застосували частину другу статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6.2. У виконавчому провадженні, відкритому з виконання наказу суду у цій справі, відбулося часткове стягнення з Відповідача на користь Позивача в рахунок погашення основної заборгованості 49 368, 67 грн, залишок заборгованості станом на час подання заяви склав 219 873, 75 грн, що підтверджується листом № 26318 від 03.12.2019 Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області, копією Облікової картки на зведене виконавче провадження № 55152937 про стягнення грошових коштів з Відповідача.

6.3. Недоречним є посилання на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки заборгованість Заводу є безспірною, враховуючи, що встановлена рішенням суду у справі, в якій Відповідач був учасником, але про погашення заборгованості не заявляв.

6.4. Суди не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 913/381/18, в якій Суд зазначив, що предметом дослідження суду у даному випадку буде факт наявності заборгованості та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення, не уточнивши у представника Комбінату щодо сплати заборгованості перед Заводом.

6.5. У матеріалах справи відсутня постанова про закінчення виконавчого провадження, яка, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виноситься у разі повного фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. 16.09.2020 Комбінат подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити Позивачу у задоволенні касаційної скарги на ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій.

7.2. Зазначає, що Скаржник не надавав документи, на які посилається в касаційній скарзі, а саме лист № 26318 від 03.12.2019 Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області, копію Облікової картки на зведене виконавче провадження № 55152937; більш того, клопотання про залучення вказаних доказів було відхилено судом апеляційної інстанції, у зв`язку з ненаданням заявником доказів неможливості подання їх до суду першої інстанції.

7.3.Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність заявником факту невиконання боржником рішення суду та, відповідно, наявності заборгованості за ним у встановленому розмірі.

7.4.Відзив на касаційну скаргу від Відповідача у встановлений Судом строк не надійшов.

8. Розгляд справи Судом

8.1.Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у письмовому провадженні.

9. Встановлені судами обставини

9.1.Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.09.2017 у цій справі позов Товариства до Заводу задоволено частково; стягнуто з останнього на користь Товариства 251 101,36 грн боргу, 1357,84 грн 3% річних, 2 335,00 грн інфляційних нарахувань, 10 469,27 грн пені та 3 978,95 грн судового збору.

9.2.Вказане рішення суду набрало законної сили 03.10.2017 та на його виконання видано відповідний наказ від 03.10.2017 (т. 1 а. с. 164).

9.3. 14.11.2017 старший державний виконавець Сєверодонецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 54998871 з примусового виконання вказаного наказу (т. 2 а. с. 71).

9.4.Як стало відомо Позивачу з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016, з Комбінату на користь Заводу стягнуто суму основного боргу 7 536 463,00 грн; суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 6 702 318,03 грн; 3% річних в розмірі 642 450,25 грн та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.

9.5.На виконання вказаного рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі №908/1858/16, яке набрало законної сили 16.11.2016, 01.12.2016 видано відповідний наказ.

10. Позиція Верховного Суду

10.1. Відмовляючи у задоволенні заяви Позивача про звернення стягнення на грошові кошти Комбінату як особи, яка має заборгованість перед Відповідачем, суди у цій справі мотивували свою відмову тим, що Позивач не довів невиконання Відповідачем рішення суду у цій же справі в рамках виконавчого провадження, відкритого для примусового виконання цього рішення.

10.2. Верховний Суд вважає цей висновок помилковим з огляду на таке.

10.3. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

10.4. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

10.5. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

10.6. Частинами першою, четвертою статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

10.7. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

10.8. Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19).

10.9. З огляду на це Суд вважає помилковим покладення судами на стягувача тягаря доведення стану виконання (часткового виконання) рішення суду у цій же справі. Як встановили суди, Позивач подав до суду доказ відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. Доказів закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу судам надано не було.

10.10. У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

10.11. Натомість під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення (див. mutatis mutandis висновки постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18).

10.12. З цих же мотивів Суд вважає помилковими зазначення судами як додаткових мотивів для відмови у задоволенні заяви з посиланням на положення частин восьмої, дев`ятої статті 336 ГПК України те, що судам не було надано документів про фактичні дані та стан виконання (часткового виконання) або невиконання Комбінатом рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16.

Норма частини дев`ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.

10.13. Враховуючи, що суди, відмовляючи у задоволені заяви стягувача з помилкових мотивів недоведення Позивачем факту невиконання боржником рішення суду у цій справі, утримались від дослідження обставин, встановлення яких є необхідним під час розгляду заяви стягувача відповідно до статті 336 ГПК України, та з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.

10.14. Відповідно до положень статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

10.15. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала місцевого господарського суду, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

10.16. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

11. Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням оскаржуваних судових рішень і направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 913/558/17 скасувати. Справу № 913/558/17 передати до Господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак