Постанова від 21.12.2020 по справі 913/558/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа № 913/558/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від скаржника - Прокопенко М.О. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

від стягувача - не з`явився;

від боржника - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , м. Запоріжжя вх. № 3251 Л/З на ухвалу господарського суду Луганської області від 02.11.2020 р. у справі № 913/558/17 (суддя - Зюбанова Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел Гріффін Груп , м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 276 379,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

14.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - ТОВ "Імпел Гріффін Груп", cтягувач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", боржник) основного боргу у сумі 251 101, 36 грн., 19 914, 92 грн. пені, 1 357, 84 грн. 3 % річних, 4 005,00 грн. інфляційних втрат, що складає 276 379, 12 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.09.2017 у цій справі, яке набрало законної сили 03.10.2017, позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" 251 101,36 грн. боргу, 1 357,84 грн. 3% річних, 2 335,00 грн. інфляційних нарахувань, 10 469,27 грн. пені та 3 978,95 грн. судового збору.

03.10.2017 р. на виконання рішення суду господарським судом Луганської області виданий відповідний наказ.

14.11.2017 р. постановою старшого держвиконавця Сєвєродонецького міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області Кольченко М.В. відкрито виконавче провадження № 54998871 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 03.10.2017 р. у справі № 913/558/17.

31.08.2019 р. ТОВ "Імпел Гріффін Груп" на підставі ст. 336 ГПК України звернулося до господарського суду Луганської області із заявою від 29.08.2019 р. про звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (далі - ПАТ ЗМК Запоріжсталь ), яке має заборгованість перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 6 702 318,03 грн., 3 % річних в сумі 642 450,25 грн. та судового збору в розмірі 206 700,00 грн. згідно з наказом № 908/1858/16, на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" в сумі 269 242,42 грн.

В обґрунтування даної заяви стягувач посилається на те, що наказ від 03.10.2017 р. у справі № 913/558/17 з 14.11.2017 р. перебуває на виконанні у Сєвєродонецькому міському ВДВС ГТУЮ у Луганській області, проте безрезультатно.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.09.2019 р. у задоволенні заяви ТОВ "Імпел Гріффін Груп" відмовлено з огляду на те, що заявником не подано належних доказів невиконання ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" рішення суду від 18.09.2017 р. у справі № 913/558/17 в межах ВП № 54998871, а також доказів щодо виконання/часткового виконання або невиконання рішення суду від 28.09.2016 р. у справі № 908/1858/16, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. залишено без змін.

03.10.2019 р. ТОВ "Імпел Гріффін Груп" повторно звернулося до господарського суду Луганської області з аналогічною заявою від 03.10.2019 р.

Заява мотивована тим, що заборгованість боржника складає 269 242,42 грн., що підтверджується довідкою щодо суми заборгованості станом на 29.08.2019; наявність відкритого виконавчого провадження з виконання наказу суду у цій справі свідчить про те, що заборгованість станом на час звернення із заявою не погашено. Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень стягувачу стало відомо про те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 у справі № 908/1858/16, яке набрало законної сили 16.11.2016, за позовом ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" до ПАТ ЗМК Запоріжсталь з останнього стягнуто 7 536 463,00 грн. суми основного боргу, 6 702 318,03 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 642 450,25 грн. 3 % річних та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.; в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про його примусове виконання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, у задоволенні заяви ТОВ "Імпел Гріффін Груп" відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням стягувачем факту невиконання ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" рішення і, як наслідок, наявності заборгованості за цим рішенням, а відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин виключає можливість суду достеменно встановити наявність повністю або частково несплаченої заборгованості за рішенням суду, наявність якої є необхідною умовою для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

10.12.2019 р. ТОВ "Імпел Гріффін Груп" втретє звернулося до господарського суду Луганської області із заявою від 10.12.2019 р. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

При цьому, до даної заяви стягувачем додано лист Сєвєродонецького міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області № 26318 від 03.12.2019 р., згідно з яким 08.11.2018 р. по ВП № 54998871 на користь стягувача було перераховано заборгованість в сумі 49 368,67 грн. за платіжним дорученням № 15830 від 08.11.2018 р.

Ухвалою місцевого господарського суду від 26.12.2019 р. заяву стягувача від 10.12.2019 р. залишено без задоволення на підставі ч. 2 ст. 336 ГПК України, оскільки з даною заявою стягувач звернувся поза межами трирічного строку для пред`явлення наказу господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 р. у справі № 908/1858/16 до виконання.

Постановою Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 913/558/17 ухвалу господарського суду Луганської області від 18.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 скасовано, справу № 913/558/17 передано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.11.2020 р.:

- заяву стягувача від 03.10.2019 р. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником - ПАТ ЗМК Запоріжсталь задоволено;

- звернуто стягнення на грошові кошти ПАТ ЗМК Запоріжсталь , яке має заборгованість перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" в розмірі суми основного боргу 7 536 463 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 6 702 318,03 грн., 3 % річних в сумі 642 450,25 грн. та судового збору в розмірі 206 700,00 грн. згідно з наказом № 908/1858/16, на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" в сумі 269 242,42 грн.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що заборгованість ПАТ ЗМК Запоріжсталь перед боржником підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 908/1858/16, що свідчить про безспірність права на кошти, а боржник, в свою чергу, має заборгованість перед стягувачем у справі № 913/558/17 в сумі 269 242,42 грн.

Додатковою ухвалою господарського суду Луганської області від 20.11.2020 р. здійснено розподіл судових витрат у справі, з ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" стягнуто 2 972,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду від 02.11.2020, ПАТ ЗМК Запоріжсталь звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви стягувача від 03.10.2019 р.

Скаржник вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи та неналежного дослідження доказів, суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву ТОВ Імпел Гріффін Груп в повному обсязі та звернув стягнення на грошові кошти скаржника в більшому розмірі, ніж сума боргу, яка наявна у ВП № 54998871 на суму 49 368,67 грн.

На думку скаржника, строк пред`явлення наказу від 01.12.2016 р. у справі № 908/1858/16 до виконання на теперішній час вже сплинув, відтак зобов`язання щодо його виконання є припиненими.

За доводами апеляційної скарги, на виконання пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України кредиторська заборгованість ПАТ ЗМК Запоріжсталь перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" у справі № 908/1858/16 в розмірі 15 087 931,28 грн. була списана у 2019 році та за даними бухгалтерського обліку відсутня, що підтверджується відповідною довідкою, підписаною головним бухгалтером ПАТ ЗМК Запоріжсталь .

За наведених обставин ПАТ ЗМК Запоріжсталь стверджує, що не може бути стороною виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю боргу перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" на підставі наказу від 01.12.2016 р. у справі № 908/1858/16.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Стягувач та боржник письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, їхні представники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники апеляційного провадження повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 336 ГПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 910/7023/19, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

З огляду на цей висновок, Верховним Судом визнано помилковим покладення судами на стягувача тягаря доведення стану виконання (часткового виконання) рішення суду у цій же справі, звернувши увагу на відсутність в матеріалах справи доказів закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. встановлено, що у виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", реалізуючи які, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

Відповідно до п. 10.11 постанови Верховного Суду від 25.09.2020 р., під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення (див. mutatis mutandis висновки постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18).

Верховний Суд також не погодився з посиланням судів попередніх інстанцій на приписи ч. 8, ч. 9 ст. 336 ГПК України як на додаткову підставу для відмови у задоволенні заяви стягувача у зв`язку з ненаданням документів про фактичні дані та стан виконання (часткового виконання) або невиконання ПАТ ЗМК Запоріжсталь рішення господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 р. у справі № 908/1858/16.

Водночас Верховним Судом зауважено, що норма ч. 9 ст. 336 ГПК України не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.

Отже, з урахуванням викладених у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 913/558/17 висновків, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність безспірної заборгованості ПАТ ЗМК Запоріжсталь перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", яка підтверджена рішенням суду від 28.09.2016 р. у справі № 908/1858/16, що набрало законної сили 16.11.2016 р.

Проте, при визначенні суми заборгованості, яка на теперішній час обліковується у ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" перед ТОВ "Імпел Гріффін Груп" у ВП № 54998871 з примусового виконання наказу від 03.10.2017 р. у справі № 913/558/17 судом першої інстанції помилково не враховано здійснення часткового погашення боргу 08.11.2018 р. на суму 49 368,67 грн., про що зазначено в описовій частині оскаржуваної ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність віднесення на скаржника грошових коштів у розмірі 49 368,67 грн. є обґрунтованими, оскільки таке неврахування здійсненої оплати призводить до подвійного стягнення одних і тих самих коштів, але з різних підприємств.

Враховуючи викладене, заборгованість ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" перед ТОВ "Імпел Гріффін Груп" в межах справи № 913/558/17 та ВП № 54998871 становить 219 873,75 грн., тому заява ТОВ "Імпел Гріффін Груп" від 03.10.2019 р. підлягає задоволенню саме в межах цієї суми боргу, тобто, частково, відповідно, апеляційна скарга ПАТ ЗМК Запоріжсталь також підлягає задоволенню в цій частині, а оскаржувана ухвала суду - частковому скасуванню.

Судовою колегією враховується, що ст. 46 Закону України Про виконавче провадження встановлено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, а ст. 534 ЦК України визначена черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, проте розподілення сплаченої суми у розмірі 49 368,67 грн. відносно основного боргу, 3 % річних, інфляційних нарахувань, пені, судового збору за наказом від 03.10.2017 р. № 913/558/17, а також виконавчого збору згідно з означеними нормами має здійснюватися у межах виконавчого провадження, а не господарським судом під час розгляду згаданої заяви стягувача, у зв`язку з відсутністю такого обов`язку у розумінні наведених норм чинного процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги про списання кредиторської заборгованості ПАТ ЗМК Запоріжсталь у справі №908/1858/16 не приймаються до уваги, оскільки:

- по-перше, така обставина не є підставою для припинення зобов`язання в контексті вимог глави 50 розділу І книги п`ятої ЦК України;

- по-друге, довідка ПАТ ЗМК Запоріжсталь № 16/1114259 від 29.10.2020 р. (т. 5, а.с. 39) за підписом головного бухгалтера підприємства Хачатрян І.В. не є належним доказом на підтвердження відсутності заборгованості перед ПАТ "Алчевський коксохімічний завод". Дана довідка складена скаржником в односторонньому порядку, не містить печатки підприємства та викладені в ній відомості не підтверджені належними доказами.

Доводи скаржника щодо спливу строку для пред`явлення наказу від 01.12.2016 р. у справі № 908/1858/16 до виконання, - до 16.11.2019 р., що унеможливлює звернення стягнення на грошові кошти ПАТ ЗМК Запоріжсталь в межах цього наказу, судовою колегією оцінюються критично, внаслідок того, що стягувач звернувся із розглядуваною заявою 03.10.2019 р. - тобто, до спливу трирічного строку пред`явлення згаданого наказу до виконання.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду від 02.11.2020 р. підлягає частковому скасуванню внаслідок неврахування проведення 08.11.2018 р. часткової оплати на суму 49 368,67 грн. в межах ВП №54998871, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви стягувача від 03.10.2019 р., а апеляційна скарга ПАТ ЗМК Запоріжсталь підлягає задоволенню виключно в цій частині.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ ЗМК Запоріжсталь , на підставі ч.9 ст. 129 ГПК України з ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 1 051,00 грн., оскільки спір у справі № 913/558/17 виник внаслідок неправильних дій боржника, а решта судового збору за апеляційною скаргою відноситься на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284, 326, 327, 336 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на ухвалу господарського суду Луганської області від 02.11.2020 р. у справі № 913/558/17 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 02.11.2020 р. у справі № 913/558/17 скасувати частково.

Заяву стягувача від 03.10.2019 р. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь задовольнити частково.

Викласти п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 02.11.2020 р. у справі № 913/558/17 в наступній редакції:

Звернути стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72, код ЄДРПОУ 00191230), яке має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 20А, код ЄДРПОУ 00190816) в розмірі суми основного боргу 7 536 463 (сім мільйонів п`ятсот тридцять шість тисяч чотириста шістдесят три) грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 6 702 318 (шість мільйонів сімсот дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 03 коп., 3% річних в розмірі 642 450 (шістсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 25 коп. та судового збору в розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. згідно з наказом № 908/1858/16, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 38 Б, кім.12, код ЄДРПОУ 35634872) в сумі 219 873 грн. 75 коп. (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні сімдесят п`ять копійок).

В решті вимог заяви стягувача від 03.10.2019 р. та вимог апеляційної скарги відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 20А, код ЄДРПОУ 00190816) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72, код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 1 051,00 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 22.12.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка