Постанова

від 24.09.2020 по справі 804/2701/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/2701/17

адміністративне провадження № К/9901/31516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Бондар М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (судді: Чередниченко В.Є. (головуючий), Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі № 804/2701/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Солвенсі" про скасування рішення, податкових повідомлень-рішень, вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Солвенсі" про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012081302 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним зобов`язанням на 40692,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 20346,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012091302 про донарахування військового збору за основним зобов`язанням на 3600 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 900,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012101302 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,00 грн;

- рішення від 08 листопада 2016 року №0012121302 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму єдиного внеску 83 280,00 грн, штрафні санкції 8328,00 грн;

- вимоги від 08 листопада 2016 року №Ф-0012111302 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 83 280,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємцем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки у позивача наявні всі первинні документи на підтвердження правомірності відображення витрат, пов`язаних з його господарською діяльністю за період 2015 рік, в тому числі з ПП Солвенсі .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено в повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про завищення позивачем валових витрат за 2015 рік в сумі 240 000.00 грн за ведення бухгалтерського обліку, що не пов`язано з господарською діяльністю позивача та дійшов висновку про те, що спірні рішення та вимога відповідача прийняті правомірно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2016 №251/132/ НОМЕР_1 , оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- статті 177 Податкового кодексу України в частині завищення валових витрат у сумі 240 000,00 грн, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2015 рік у розмірі 40 692,00 грн;

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , перевіркою встановлено заниження до сплати єдиного соціального внеску за 2015 рік на суму 83 280,00 грн;

- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України донараховано фінансова санкція в розмірі 510 грн.;

- пункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, статті 177 ПК України, в результаті донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 3600 грн.

В основу прийняття оскаржуваних рішень контролюючим органом покладено висновок про заниження отриманого чистого доходу позивачем за 2015 рік від провадження господарської діяльності на суму 240000 грн. по операціям з надання послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку ПП Солвенсі .

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Судами також встановлено, що позивач (замовник) уклав з Приватним підприємством Солвенсі (виконавець) договір з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 01.01.2015 №01012015/10, строком дії до 31.12.2015 року, згідно умов якого замовник доручає в разі необхідності, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання наступних послуг: ведення бухгалтерського та податкового обліку; складання та надання звітності; консультативне супроводження діяльності в області бухгалтерського та податкового обліку та інше; захист інтересів, пов`язаних з діяльністю пункту 1.1-1.3 в контролюючих організаціях, участь в проведенні перевірок.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за роботу, виконану виконавцем згідно з розділом 1 цього договору замовник перераховує суму в розмірі 40 000,00 грн, без ПДВ шляхом одночасного перерахунку щомісячно. На підставі пункту 4.3 договору вартість послуг переглядається згідно з затвердженими тарифами підприємства, при зміні обсягів робіт з розрахунку кількості працівників, видів діяльності та обсягів документації, що належить обробленню в двосторонньому порядку, шляхом підписання додаткової угоди.

На виконання умов вказаного договору контрагентом складено акт надання послуг №628 від 30.06.2015, згідно з яким ПП Солвенсі виконало для позивача роботи з ведення бухгалтерського обліку за 2015 рік протягом шести місяців, що склало в загальній сумі 240 000,00 грн без ПДВ.

Позивачем оплачено надані послуги, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордера: від 27.02.2015 №151 на суму 30 000,00 грн, від 30.04.2015 №341 на суму 10000,00 грн, від 29.05.2015 №486 на суму 50 000,00 грн, від 09.06.2015 №621 на суму 150 000,00 грн.

Згідно з актом перевірки до перевірки надавалась Книга обліку доходів та витрат №1/360 від 27.03.2014 року, де в графі інші витрати відображено зазначені у квитанціях суми в загальному розмірі 240 000,00 грн.

В матеріалах справи містяться таблиці з інформацією про надані ПП Солвенсі послуги для позивача, а саме: таблиця 1 Перелік проведень за господарськими операціями ФОП ОСОБА_1 за І півріччя 2015 року , таблиця 2 Виписування первинної документації для проведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , в якій зазначено про складання 99 первинних документів у вигляді рахунку-фактури та видаткових накладних за весь період, таблиця 3 Реєстр податкових накладних, зареєстрованих за період січень-червень 2015 року , в якій зазначено про складання 51 податкової накладної та 2 додатків за весь період.

З наданої ПП Солвенсі інформації, підтвердженої в акті перевірки, також встановлено, що кількість господарських операцій позивача за кожен місяць не перевищувала 20 шт. на місяць, крім, січня, лютого, травня та червня 2015 року, в яких кількість господарських операцій позивача склала менше 10 шт. на місяць.

Також було встановлено, що відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік відобразив за 2015 рік: дохід у розмірі 1100331,09 грн, отриманий від оптової торгівлі крохмалем картопляним, шпагатом ковбасним; витрати в сумі 1100331,09 грн, до складу яких входить вартість надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в розмірі 240000 грн. За 2015 рік внаслідок господарської діяльності позивачем доходу отримано не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Підприємець цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Зазначає, що висновки судів щодо відсутності економічної складової та ділової мети в господарських операціях позивача при отриманні бухгалтерських послуг базується на неналежних доказах, при цьому жодних зауважень до первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності спірної господарської операції, не було. Також надаючи оцінку вартості отриманих позивачем послуг, суди не врахували того, що вартість послуг остаточно визначається лише договором між сторонами. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права позивач в касаційній скарзі не наводить.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 177.1 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

10.4. Пункт 177.2 статті 177.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

10.5. Підпункти 177.4.1 -177.4.4 пункту 177.4 статті 177.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

10.6. Пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

11. Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 6 частини першої статті 1.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

11.2. Пункт 4 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

11.3. Стаття 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

11.4. Пункт 2 частини першої статті 7.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

11.5. Частина друга статті 9.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

11.6. Пункт 7 частини першої статті 13.

Органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.

14. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

15. До витрат включаються в тому числі і вартість придбаних робіт (послуг), що безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Факт безпосереднього зв`язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які мають однозначно свідчити про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків та відповідати змісту цієї діяльності.

В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі господарських операцій.

З визначеного Податкового кодексу України поняття ділової мети вбачається, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання, зокрема, робіт, послуг, які безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

16. Верховний Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій платник податків позбавляється права на формування витрат чи отримання податкових вигод за такими операціями.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

21. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги за господарськими правовідносинами з придбання послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку у ПП Солвенсі суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини, а також встановлені обставини справи судами під час її розгляду, зокрема щодо формальності договору, укладеного позивачем з ПП Солвенсі та складених на його виконання документів, відсутність економічної складової та ділової мети таких операцій, а також відсутності у позивача первинних документів, які б розкривали зміст наданих робіт та послуг, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення) та дійшли обґрунтованого висновку про непідтвердженість задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати за такими операціями.

Так, зокрема суд першої інстанції детально дослідив всю господарську діяльність позивача за перше півріччя 2015 року (період в якому було оплачено 240 000,00 грн за надання послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку) та встановив, що кількість господарських операцій позивача за кожен місяць не перевищувала 20 шт. на місяць, крім, січня, лютого, травня та червня 2015 року, в яких кількість господарських операцій позивача склала менше 10 шт. на місяць, інших видів послуг, таких як підготовка позивача до проведення перевірки, консультації та інші послуги позивачу не надавались, найманих працівників Підприємець не мав, а тому враховуючи наявну інформацію на офіційному сайті ПП Солвенсі щодо цін на бухгалтерські послуги, надання відповідей в контролюючі органи, консультацій, підготовку підприємств - платників до перевірки та інші види послуг, що надаються ПП Солвенсі в м. Дніпрі (з розрахунку кількості нанятих працівників до 5 осіб та кількості господарських операцій до 10 шт. на місяць - 3500,00 грн; з розрахунку кількості нанятих працівників до 7 осіб та кількості господарських операцій 10-20 шт. на місяць - 4500,00 грн) суд обґрунтовано дійшов висновку про завищення витрат на вказані послуги, а відповідно і неправомірне їх віднесення на витрати.

Посилання позивача, зокрема і в касаційній скарзі на те, що інформація, що була врахована судами, що міститься на офіційному сайті ПП Солвенсі не відповідає дійсності і така є актуальною на 2009 рік, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судами встановлено, що така інформація стосується 2017 року, тоді як спірні правовідносини датуються 2015 роком, крім того, всупереч вимог процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) в підтвердження вказаних посилань позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу.

Також судами встановлено, що акт надання послуг № 628 від 30.06.2015 не містить найменування робіт та послуг які було виконано контрагентом в рамках ведення бухгалтерського обліку за 2015 рік, документи, які б розкривали зміст наданих робіт та послуг та підтверджували їх виконання позивачем під час перевірки та суду під час розгляду справи надано не було.

Судами також обґрунтовано враховано і те, що позивачем за звітний 2015 рік в наслідок господарської діяльності доходу отримано не було, що також свідчить на користь висновку, що витрати позивача на оплату послуг з ведення бухгалтерського обліку за 2015 рік протягом шести місяців в сумі 240 000,00 грн є завищеними, неспіврозмірними зі здійснюваною господарською діяльністю в цей період і такі операції фактично не містять в собі економічної складової та ділової мети.

З урахуванням встановлених обставин в сукупності суди дійшли правильного висновку про завищення Підприємцем витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а відповідно єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували вказані висновки судів за встановлених в сукупності обставин касаційна скарга не містить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів як позивача так і відповідача, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємцяь ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 804/2701/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова