Рішення

від 21.09.2020 по справі 440/935/19

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/935/19

Провадження № 2/943/494/2020

21 вересня 2020 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Кос І.Б.,

за участю секретаря - Дутки С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куткірської сільської ради Буського району Львівської області про визнання права на середню земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 через свого представник - адвоката Романко В.Р. звернулася до суду із указаним вище позовом, у якому просить ухвалити судове рішення про визнання за нею права на середню земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області. Крім того, позивач просила зобов`язати Куткірську сільську раду внести позивача у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) та виділити її із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обгрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що вона була членом господарства СТзОВ Колос та працювала там протягом 1966 - 1995 років. Відповідно до Указу Президента України у 1993 році проводилось розпаювання земель вищевказаного господарства, однак під час складання списків на отримання середньої земельної частки (паю) позивач помилково не була включене у вказані списки осіб, незважаючи на те, що вона являвся працівником колективного сільськогосподарського підприємства. Після звернення позивача до Куткірської сільської ради, остання безпідставно відмовляється вирішити вказаний спір у добровільному порядку. Відтак, позивач вважає, що зазначена бездіяльність відповідача порушує її права, що стало приводом для звернення до суду із цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направивши клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлений позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач Куткірська сільська рада Буського району Львівської області явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечила, направивши письмову заяву від в.о. сільського голови секретаря сільської ради Крайовської Л.С. про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги не заперечили, тобто визнали позов. Відзив на позовну заяву не надходив, а позовних вимог по суті відповідач не оспорив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в селі Куткір Буського району Львівської області, що перебуває у підпорядкуванні Куткірської сільської ради Буського району Львівської області.

Згідно з книгами обліку трудового стажу і заробітку колгоспника СТзОВ Колос позивач ОСОБА_1 у 1966 - 1995 роках перебувала у трудових відносинах із

указаним колективним сільськогосподарським підприємством та являється його колишнім членом, де нею відпрацьовані людино-дні та встановлений їх мінімум за 1966-1995 роки, що підтверджується довідкою №170 від 23.04.2019, копія якої наявна у справі.

Наявною у матеріалах справи копією трудової книжки позивача підтверджено те, що ОСОБА_1 із 12.09.1966 року була прийнята різноробочою у Колгосп Колос , перейменований СТзОВ Колос , звідки була звільнена за власним бажанням із 31.12.1995 року.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; примусове виконання обов`язку в натурі (ч. 1, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, іцо додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відтак, ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є колишнім членом колективного сільськогосподарського підприємства СТзОВ Колос на території Куткірської сільської ради, яку помилково не внесено до списку осіб, які на отримання середньої земельної частки (паю), а тому за позивачем слід визнати право власності на середню земельну частку (пай) на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області.

Разом із тим, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання Куткірської сільської ради Буського району Львівської області внести позивача у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) та виділити її із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на думку суду, до задоволення не підлягають, виходячи із наступного.

Пунктами а і б частини першої статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин першої і третьої статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Згідно частини першої статті 5 цього Закону сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Отже, системно проаналізувавши норми законодавства у сфері земельних відносин, суд вважає, що вирішення питання про внесення позивача ОСОБА_1 до відповідного списку осіб та виділення позивачу із земель запасу середньої земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, у даному випадку - Куткірської сільської ради Буського району Львівської області, що є її дискреційними повноваженнями, які суд в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України не вправі на себе перебирати, окрім того визнання позову відповідачем не порушує ст.206 ЦПК України.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання за позивачем права на середню земельну частку (пай) на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області та зобов`язання останньої розглянути на сесії ради питання про виділення позивачу середньої земельної частки (паю) із земель запасу на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області .

Ураховуючи наведене та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10 , 12 , 43, 49, 76-80 , 81, 82, 89 , 259 , 260, 265, 268, 273, 354 ЦПК України , -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на середню земельну частку (пай) на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області .

Зобов`язати Куткірську сільську раду Буського району Львівської області розглянути на сесії ради питання про виділення ОСОБА_1 середньої земельної частки (паю) із земель запасу на території Куткірської сільської ради Буського району Львівської області .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (80550, Львівська область, Буський район, село Куткір, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Куткірська сільська рада Буського району Львівської області (80550, Львівська область, Буський район, село Куткір, код ЄДРПОУ 04372905).

Повний текст рішення виготовлено: 21.09.2020 року.

Суддя: І. Б. Кос