Рішення

від 22.09.2020 по справі 707/760/20

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/760/20

2/707/595/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

при секретарі Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області( далі Відповідач 1), Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (далі Відповідач 2) про припинення права колективної власності на земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Проте 09.10.2019 року Наказом №23-4307/14-19-ст позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Державного акта на право колективної власності серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Згідно рішення Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області №25-9/VII від 15.02.2018 року ОСОБА_1 також було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відсутня у сільської ради.

Згідно довідки статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель наданої Відповідачем 1 від 18,07.2019 року № 1764/180-19 запрошувана ділянка обліковувалася за СТОВ Дубіївка . А згідно договору оренди від 09.02,2006 року на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 17,02.2005 року № 52 ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель СТОВ Дубіївка в зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди, яка знаходиться в адмінмежах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат , ідентифікаційний код 31448762, згідно відомостей про перебування юридичної особи у процесі припинення - в стані припинення - судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 08.11.2012, 04/10/5026/2089/2011, господарський суд Черкаської області.

Дія договору оренди землі від 09.02.2006 року на земельні ділянки, розташованої в адмін. Межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні на умовах оренди ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат закінчилась у 2011 році.

Згідно розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від травня 2015 року № 120 про припинення договорів оренди земельних ділянок, було вирішено припинити ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту та використовуються на підставі договору оренди від 09.02.2006 року.

Перебування земельної ділянки у колективній власності перешкоджає позивачу скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки у власність, чим порушує його права.

У зв`язку з тим, що наразі відсутній механізм передачі земель колективної форми власності до державної з метою реалізації свого права на землю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження від 16.04.2020 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду, разом із позовною заявою та доданими до неї документами направлялася, як на адресу місцязнаходження відповідачів, що підтверджується даними поштового повідолмлення про отримання. Відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від Коловного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області. Відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що згідно рішення Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області №25-9/VII від 15.02.2018 року ОСОБА_1 , як учаснику АТО, було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2га, у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відсутня у сільської ради.

Позивач 10.09.2019 року звернувся із заявою №С-6907/0/94-19 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Наказом №23-4307/14-19-ст ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Державного акта на право колективної власності серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю, серія ЧР17-5 від 26.04.1994 року, 1407,2га землі передано у власність колективному сільськогосподарському підприємству Дубіївка Черкаського району Черкаської області, для ведення сільськогогосподарського виробництва.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 3 ЗК України , чинної на час видачі державного акту КСП Дубіївка , було передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними.

Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (частина друга статті 5 ЗК України).

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до частини 2 статті 60 ЗК України землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Положеннями статті 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).

Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених, або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з частиною другою статті 108 ЦК України у випадку реорганізації юридичної особи шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Статтею 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство встановлено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

За змістом положень Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом із тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

Підстави припинення права власності на час розгляду справи встановлені статтею 346 ЦК України та статтею 140 ЗК України не підтверджуються матеріалами справи.

Ураховуючи положення статті 58 Конституції України, на час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.

Посилання позивача, як на підставу припинення колективної власності на підставі Державного акту про право колективної власності, серія ЧР 17-5 від 26.04.1994 року, те що згідно договору оренди землі від 09.02.2006 року на земельні ділянки, розташованої в адмінмежах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, передані Черкаською РДА за рахунок земель СТОВ Дубіївка , в користування на умовах оренди ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат закінчилась у 2011 році та розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від травня 2015 року № 120 про припинення договорів оренди земельних ділянок, було вирішено припинити ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту та використовуються на підставі договору оренди від 09.02.2006 року, суд вважає необгрунтованою, оскільки згідно факт припинення договорів оренди не змінює та не скасовує права вланості згідно Державного акту. Твердження позивача, що орендар ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат знаходиться у процедурі ліквідації, а тому необхідно визнати таким що впратив чинність державний акт на право колективної власності на землю ЧР 17-5 від 26.04.1994 року, є не законними та не обгрунтованими, оскільки власником земельної ділянки площею 1407,2га розташованої у адмінмежах Дубіївської сільської ради за межами населеного пункту, є саме колективне сільськогосподарське підприємство Дубіївка . Дані що ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат є правонаступником КСП Дубівка у матеріалах справи відсутні.

Суд всебічно та обєктивно вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, не законними та необгрунтовані та не доведені належними доказами. Позивач не є та не був власником спірної земельної ділянки, Державний акт на право колективної власності, серія ЧР 17-5 від 26.04.1994 року відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому у суду відсутні правові підстави для його скасування.

Враховуючи все вище викладене суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про припинення права колективної власності на земельні ділянки, які не підлягали поділу та паюванню, загальною площею 1407, 2 га, розташовані в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, які зазначені в Державному акті про право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про визнання Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю таким, що втратив чинність в частині ділянок загальною площею 1407, 2 га та скасувати його запис в Книзі записів державних актів на право колективної власності та встановлення юридичного факту належності земельних ділянок, загальною площею 1407, 2 га до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, є похідними з вимогами про припинення права колективної власності на земельні ділянки, тому також задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд відмовляє у позові, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд відносить вказані витрати на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Суходольський