Постанова

від 24.11.2020 по справі 707/760/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1819/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/760/20 Категорія: 302000000 Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участі секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області; Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області;

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кожем`як М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожем`як Марини Олегівни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2020 року, постановлене під головуванням судді Суходольського О.М. у Черкаському районному суді Черкаської області, 22.09.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

15.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що він, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

09.10.2019 року наказом № 23-4307/14-19-ст позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Державного акту на право колективної власності серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Позивач вказує, що згідно рішення Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 25-9/VII від 15.02.2018 року ОСОБА_1 також було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відсутня у сільської ради.

Згідно довідки статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області від 18.07.2019 року № 1764/180-19 запрошувана ділянка обліковувалася за СТОВ Дубіївка .

Позивач ОСОБА_1 вказує, що згідно договору оренди від 09.02.2006 року на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 17.02.2005 року № 52 ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель СТОВ Дубіївка в зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди, яка знаходиться в адміністративних межах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закрите акціонерне товариство Черкаський агротепличний комбінат , ідентифікаційний код 31448762, згідно відомостей про перебування юридичної особи у процесі припинення вбачається, що - в стані припинення - судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 08.11.2012, 04/10/5026/2089/2011, господарський суд Черкаської області.

Позивач звертає увагу, що дія договору оренди землі від 09.02.2006 року на земельні ділянки, розташовані в адміністративних. межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні на умовах оренди ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат закінчилась у 2011 році.

Згідно розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від травня 2015 року № 120 про припинення договорів оренди земельних ділянок, було вирішено припинити ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту та використовуються на підставі договору оренди від 09.02.2006 року.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що перебування земельної ділянки у колективній власності, перешкоджає позивачу скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки у власність, чим порушує його права.

У зв`язку з тим, що наразі відсутній механізм передачі земель колективної форми власності до державної з метою реалізації свого права на землю, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив припинити право колективної власності на земельні ділянки, які не підлягають поділу та паюванню, загальною площею 1407,2 га, розташовані в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, які зазначені в Державному акті про право колективної власності на землю серії ЧР 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю.

Позивач просив визнати Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю таким, що втратив чинність в частині ділянок загальною площею 1407,2 га та скасувати його запис в Книзі записів державних актів на право колективної власності.

Встановити юридичний факт належності земельних ділянок, загальною площею 1407,2 га до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кожем`як М.О. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 21 жовтня 2020 року Вх. 10901 / 20 -Вх.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Скаржник ОСОБА_1 посилається на норму ст. 78 ЗК України, згідно якої земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, тому він вказує, що на сьогоднішній день, право колективної власності на земельну ділянку не передбачено діючим законодавством.

Скаржник вважає, що, враховуючи те, що при ліквідації підприємства, відповідна державна реєстрація Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року не скасована, але на теперішній час відсутній механізм передачі земель колективної форми власності до державної, то вирішення питання щодо права колективної форми власності ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат можливо лише у судовому порядку. Тому, на думку скаржника, у даному випадку доцільно визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, скаржник ОСОБА_1 , вважає, що перебування земельної ділянки у колективній власності та відсутність правового механізму повернення земельної ділянки до державної форми власності, порушує його права та охоронювані законом інтереси.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кожем`як М.О. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2020 року по справі № 707/760/20. Припинити право колективної власності на земельні ділянки, які не підлягають поділу та паюванню, загальною площею 1407,2 га, розташовані в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, які зазначені в Державному акті про право колективної власності на землю серії ЧР 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю. Визнати Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю таким, що втратив чинність в частині ділянок загальною площею 1407,2 га та скасувати його запис в Книзі записів державних актів на право колективної власності.

Встановити юридичний факт належності земельних ділянок, загальною площею 1407,2 га до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час місце розгляду справи, що підтверджується даними судових повісток про вручення, але ні сторони, ні їх представники в судове засідання не з?явилися.

Від представника позивача - адвоката Кожем?як М.О. надійшла на адресу суду заява в електронному вигляді про розгляд справи без її участі та участі позивача, від 23.11. 2020 року, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Від інших учасників розгляду справи заяв та клопотань не надходило, всі повідомлені про розгляд апеляційної скарги, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що розгляд справи слід проводити за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності сторін, явка яких в судове засідання не є обов`язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення колективної власності на землю, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості, недоведеності та безпідставності позовних вимог, дійшовши висновку, що позивач не є та не був власником спірної земельної ділянки, Державний акт на право колективної власності, Серія ЧР 17-5 від 26.04.1994 року відповідає вимогам чинного законодавства України, права позивача не порушено, а тому у суду відсутні правові підстави для скасування Державного акту на право колективної власності на землю та задоволення вимог позивача за наданих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Основними документами, які регулюють спірні правовідносини, є Цивільний кодекс, Закон від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ Про колективне сільськогосподарське підприємство , Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Право власності є абсолютним і непорушним, ніхто не може бути позбавлений власності інакше, ніж, як виняток, з мотивів суспільної необхідності або за рішенням суду, на підставі, в обсязі і в порядку, встановлених законом , що визначено ст. 41 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно рішення Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 25-9/VII від 15.02.2018 року ОСОБА_1 , як учаснику АТО, було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2 га, у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка відсутня у сільської ради с. Дубіївка Черкаського району.

10.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою № С-6907/0/94-19 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та наказом № 23-4307/14-19-ст позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Державного акта на право колективної власності серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Згідно даних Державного акту на право колективної власності на землю, серія ЧР 17-5 від 26.04.1994року вбачається, що 1407,2 га землі передано у власність Колективному сільськогосподарському підприємству Дубіївка Черкаського району Черкаської області, для ведення сільськогосподарського виробництва.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди від 09.02. 2006 року на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 17.02. 2005 року № 52 земельну ділянку в строкове платне користування прийняв Черкаський агротепличний комбінат за рахунок земель СТОВ Дубіївське у зв`язку із переходом права власності на будівлі та споруди, яка знаходиться в адмінмежах Дубіївської сільської ради, за межами населеного пункту.

Рішенням господарського суду Черкаської області про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури 08.11. 2012 року ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат згідно відомостей про перебування юридичної особи у процесі припинення перебуває у стані припинення, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, дія договорів оренди закінчилась у 2011 році.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від травня 2015 року № 120 Про припинення договорів оренди земельних ділянок було вирішено припинити право користування земельними ділянками ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до частин 6, 10 ст. 118 ЗК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву/ клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки особі у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 стала відмова Дубіївської сільської ради Черкаського району на підставі рішення від 15.02. 2018 року № 25-9/ УІІ позивачу ОСОБА_1 як учаснику АТО у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2 га, у зв`язку із відсутністю запитуваної земельної ділянки у сільській раді. А після звернення із заявою 10.09. 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розроблення документації проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району орієнтовний розмір земельної ділянки 1, 500 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Державного акта на право колективної власності серії ЧР № 17-5 від 26.04.1994 року.

Відповідно до ст. 5 ЗК України, в редакції чинній на час видачі державного акту, суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно зі ст. 23 ЗК України, в редакції чинній на час видачі державного акту, право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснювалось за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність передавались землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів та товариств.

Згідно з ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об`єктами права колективної власності підприємства є земля, основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, інше майно, одержане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Отже, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени є власниками в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Статтею 30 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вище викладені норми закону, слід дійти висновку, якщо право колективної власності на землю не було припинено, то такі землі жодним чином не можна вважати землями державної чи комунальної власності, а тому відповідно ні органи Держгеокадастру, ні місцева сільська рада не наділені повноваженнями розпоряджатись такими землями. Отже, вимоги позивача до відповідачів не підлягають задоволенню, оскільки у них відсутні правові підстави розпоряджатись землею, яка належить членам колективного сільськогосподарського підприємства, та не може за бажанням позивача перейти із одного виду власності в іншу навіть за рішенням суду, оскільки таке не передбачено нормами діючого закону.

Доводи скаржника є безпідставними, необґрунтованими і спростовуються висновками суду першої інстанції, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки не знайшли свого підтвердження належними доказами в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно виникає з моменту їх державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе відзначити, що Державний акт на право колективної власності на землю є чинним, так як був виданий та зареєстрований в установленому законом порядку, відсутні будь - які правові підстави для його скасування чи втрати чинності, як просить безпідставно позивач, не посилаючись, при цьому на жодну норму права та підстави, передбачені законом.

Разом з тим, право колективної власності на землю на даний час не скасовано, державна реєстрація припинення права колективної власності на землю не проведена, спірна земельна ділянка продовжує перебувати у колективній власності її співвласників, членів колективного господарства, які навіть не залучені до розгляду справи, а вирішується питання щодо їх майна, якого позивач безпідставно просить їх позбавити, чим порушуються законні права та інтереси співвласників майна.

Також слід звернути увагу, що позивач помилково вважає, що припиненню підлягає право колективної власності ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат , посилаючись в апеляційній скарзі на такі доводи, оскільки ЗАТ Черкаський агротепличний комбінат не був власником, а лише орендарем земельних ділянок, та договір оренди закінчився у 2011 році, а потім був припинений рішенням Черкаської районної державної адміністрації у 2015 році, тому земельна ділянка продовжує залишатись саме у колективній власності.

Посилання скаржника на відсутність механізму передачі земель із колективної власності до державної власності, що він вважає порушенням його права на реалізацію права на отримання земельної ділянки, не дає підстав для задоволення вимог позивача у судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що суд не наділений повноваженнями припиняти колективну власність шляхом переведення її до інших форм власності : державної чи комунальної.

Відповідно до положень глави 25 ЦК України, яким регламентується припинення права власності, а згідно до вимог ст. 346 ЦК України передбачено підстави припинення права власності, де не передбачено таких підстав, про які просить у своїх позовних вимогам позивач, звертаючись з даними вимогами до відповідачів, які не наділені повноваженнями розпоряджатись землями колективної форми власності, які діяли на час отримання Державного акту про право колективної власності на землю від 26 квітня 1994 року.

Згідно роз`яснення, яке містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях у відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи відповідно до ст.76 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 не доведено, яким самим чином Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Черкаською районною державною адміністрацією були порушені його права щодо виділення йому земельної ділянки із земель, що перебуває у колективній власності, не надано жодного допустимого доказу в обґрунтування своїх вимог.

Зважаючи на те, що управління не наділено жодними повноваженнями щодо розпорядження чи вчинення будь - яких інших дій щодо земель сільськогосподарського призначення, які не відносяться до земель державної форми власності, заявлені вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є безпідставними, а обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів є неналежним, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні вимог позивача за даного складу сторін, яких позивач визначив відповідачами у справі згідно поданих ним позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю та припинення права колективної власності на земельні ділянки, які не підлягали поділу та паюванню, загальною площею 1407,2 га, розташованих в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, які зазначені в Державному акті про право колективної власності на землю серії ЧР № 17-5 від 26 квітня 1994 року за № 15 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги положення чинного земельного законодавства України та земельного законодавства, чинного на період проведення паювання земель, переданих у колективну власність підприємствам, в зв`язку з чим правильно вирішив даний спір, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги скаржника та позовних вимог позивача.

Колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе відзначити, що у випадку припинення права колективної власності щодо спірної земельної ділянки, були б порушені права її співвласників на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю, яких позивач навіть не залучив до розгляду справи, не повідомивши їх про свої вимоги на земельну ділянку, які він має намір отримати у власність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Питання щодо судових витрат не вирішується апеляційним судом, оскільки рішення залишено без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожем`як Марини Олегівни - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про припинення права колективної власності на земельну ділянку - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2020 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко