Постанова

від 22.09.2020 по справі 643/15190/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Харків

справа № 643/15190/18-ц

провадження № 22ц/818/3928/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Колосовської А.Р.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , представниця заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - Спільне підприємство Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року в складі судді Калиновської Л.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Спільне підприємство Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, стягнуто з нього на користь Спільного підприємства Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 1 006 250,75 грн безпідставно набутих коштів та 15 093,75 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Вказав, що на виконання зазначеного рішення Дергачівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист №643/15190/18 від 06 лютого 2020 року, який, на його думку, не підлягає виконанню, оскільки 16 квітня 2020 року ним добровільно виконано обов`язок, передбачений рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року, а саме сплачено за реквізитами, наданими стягувачем, 1 006 250,75 грн безпідставно набутих коштів та 15 093,75 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку.

Зазначив, що ним добровільно повністю виконано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року, у зв`язку із чим його обов`язок як боржника відсутній, отже виконавчий лист від 06 лютого 2020 року не підлягає виконанню.

Просив визнати виконавчий лист № 643/15190/18 від 06 лютого 2020 року таким, що не підлягає виконанню, повністю.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення; зупинення виконання за виконавчим листом № 643/15190/18, виданим Дергачівським районним судом Харківської області, застосоване ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року - скасовано.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ним добровільно виконано обов`язок, передбачений рішенням суду поза межами виконавчого провадження; що законом не передбачено, що строк на добровільне виконання рішення суду закінчується з відкриттям виконавчого провадження; що відмова у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до подвійного стягнення з нього боргу.

18 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від приватного виконавця Семендяєва О. С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як необгрунтовану. Посилався на те, що на виконання судового рішення ним 25 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження. Також, здійснено ряд виконавчих дій: забезпечено внесення до Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 , прийнято постанови про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій, стягнення з боржника основної винагороди, арешт майна боржника, розшук його майна, арешт коштів боржника тощо. Особисто копію постанови отримано боржником 28 лютого 2020 року. За заявою представниці боржника від 16 березня 2020 року ним 30 березня 2020 року винесено постанову про відкладення виконавчих дій. За заявою представниці боржника ним 07 травня 2020 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. В подальшому від представника стягувача надійшла заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення та повідомленням від стягувача, що саме завдяки вжитим приватним виконавцем заходам примусового виконання боржник був вимушений сплатити суму боргу. Вважав, що боржник в даному випадку не має на меті захистити свої права. Він бажає уникнути відповідальності в частині сплати виконавчого збору за несвоєчасне виконання судового рішення. Зазначив, що на теперішній час виконавче провадження підлягає закінченню. Подвійного стягнення суми боргу за цим виконавчим документом не може бути реалізоване. При цьому надав копію виконавчого провадження, яке долучено до матеріалів справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, оскільки рішення виконано боржником вже після відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, та у якому ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року виправлено описку, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Спільного підприємства Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 006 250,75 грн та 15 093,75 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору (а. с. 67-73, 227-241, том 2, а. с. 53-54 , том 3).

31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення, яку ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 травня 2020 року залишено без розгляду за його клопотанням (а. с. 79, том 3).

На виконання вказаного рішення Дергачівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист №643/15190/18 від 06 лютого 2020 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С. від 25 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61384702 з виконання зазначеного виконавчого листа (а. с. 38-39, том 4).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С. від 25 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 мінімальні витрати на організацію та проведення виконавчих дій у розмірі 669,00 грн (а. с. 107-108, том 4).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О.С. від 25 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 100 625,08 грн (а. с. 109-110, том 4).

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Семендяєвим О.С. здійснено низку виконавчих дій, спрямованих на примусове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, а саме: прийнято постанови про арешт майна боржника від 13 березня 2020 року та коштів боржника від 29 квітня 2020 року, про розшук майна боржника від 13 березня 2020 року (а. с. 40-41, 55-56, 57-58, том 4 ).

13 квітня 2020 року ОСОБА_1 направлено Спільному підприємству Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю запит щодо отримання банківських реквізитів для виконання рішення по справі №643/15190/18, у відповідь на який йому надано реквізити банківського рахунку стягувача (а. с. 29, том 4).

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 сплачено Спільному підприємству Радміртех у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за вказаними ним реквізитами 1 006 250,75 грн та 15 093,75 грн з призначенням платежів добровільне виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 643/15190/18 , що підтверджується платіжними дорученнями №986545 та №988842 від 16 квітня 2020 року та випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за 16 квітня 2020 року (а. с. 32, 33, 34, том 4).

Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року зупинено виконання за виконавчим листом № 643/15190/18 від 06 лютого 2020 року до розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі Півень проти України ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У частинах першій і другій статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України , не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

Відповідно до пункту 9 частини 1 та частини 3 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У такому разі виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно імперативних приписів частини 9 статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону , якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року виконано ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача 16 квітня 2020 року.

Разом з тим, виконання рішення здійснено ОСОБА_1 у той час, коли постановою приватного виконавця від 25 лютого 2020 року вже було відкрито виконавче провадження, здійснено низку виконавчих дій, що змусило боржника виконати судове рішення.

За таких умов, боржник у відповідності до вимог частини 4 статті 19 Закону України Про виконавче провадження мав повідомити виконавця про повне самостійне виконання рішення суду.

У свою чергу, виконавець у відповідності до положень вказаного Закону повинен вирішити питання щодо закінчення виконавчого провадження при наявності на те відповідних підстав та надіслати виконавчий документ разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду.

В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_1 наполягала на тому, що якщо виконавчий лист не буде визнаний таким, що не підлягає виконанню, з ОСОБА_1 подвійно буде стягнутий борг.

Приватний виконавець Семендяев О.С. в свою чергу в суді апеляційної інстанції пояснив, що ніякого подвійного стягнення не може бути взагалі, оскільки це суперечить чинному законодавству. Наразі за заявою стягувача буде закінчено виконавче провадження.

Закон України Про виконавче провадження допускає можливість добровільного виконання рішення суду лише до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 травня 2018 року у справі № 30/5005/9937/2012.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 виконано рішення суду вже після відкриття виконавчого провадження та вчинення приватним виконавцем низки дій, спрямованих на примусове виконання рішення, таке виконання неможливо вважати вчиненим поза межами виконавчого провадження.

Доводи ОСОБА_1 , що відмова у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до подвійного стягнення з нього боргу, є необґрунтованими, оскільки він має право та водночас обов`язок з повідомлення виконавця про добровільне виконання ним рішення суду, що є підставою для закінчення виконавчого провадження та гарантією недопущення подвійного стягнення коштів з боржника.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1. ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 25 вересня 2020 року.