Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/6089/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6089/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" вул. Мала Житомирська буд.9-Б, м. Київ, 01001

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" надати інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані при розрахунку вартості частки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне ухилення відповідача від надання інформації, визначеної ч. 6 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", на вимогу позивача, який був засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" із часткою в статутному капіталі розмірі 23%, що становило 460 000,00 грн., та 24.01.2020 року вийшов зі складу учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6089/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2020 року.

В судове засідання 10.06.2020 року з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 10.06.2020 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105471653280.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 20.05.2020 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2020 року надійшли додаткові докази, які судом долучені до матеріалів справи.

Від відповідача до початку судового засідання 09.06.2020 року та 10.06.2020 року надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, ідентичні за змістом, які судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року за клопотанням відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 08.07.2020 року, та, зокрема, повторно встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов вимог - протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали.

В судове засідання 08.07.2020 року з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 08.07.2020 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105471655577.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 08.07.2020 року від відповідача 26.06.2020 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на введення на території України карантину.

За результатами розгляду вказаного клопотання в судовому засіданні 08.07.2020 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6089/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 20.08.2020 року.

В судове засідання по розгляду справи по суті 20.08.2020 року з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 20.08.2020 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105474396688.

Також судом доведено до відома, що до початку судового засідання 19.08.2020 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та проведення врегулювання спору за участі судді.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2020 року щодо задоволення поданого клопотання відповідача заперечив.

В судовому засіданні 20.08.2020 року судом протокольно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та проведення врегулювання спору за участі судді як такого, що подане з порушенням встановленого ч. 1 ст. 186 ГПК України присічного строку та за умови заперечень позивача щодо мирного врегулювання спору за участю судді.

В судовому засіданні 20.08.2020 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.09.2020 року.

В судове засідання 02.09.2020 року позивач особисто та/або його уповноважений представник, а також представник відповідача не з`явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 02.09.2020 року позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою представника позивача від 20.08.2020 року про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення №: 0105473261134 відповідно.

До початку судового засіданні 02.09.2020 року від позивача надійшло клопотання б/н від 31.08.2020 року про розгляд справи без участі представника позивача в судовому засіданні та за наявними у справі доказами.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 02.09.2020 року суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи та станом на 02.09.2020 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала Господарського суду від 12.05.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/6089/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Мала Житомирська буд.9-Б, м. Київ, 01001, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471653280 ухвала суду від 12.05.2020 року отримана відповідачем 20.05.2020 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020, № 641 від 22.07.2020 та № 760 від 26.08.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, зокрема, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, враховуючи факт неодноразового відкладення розгляду справи з метою надання учасникам судового процесу можливість реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 20.08.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким закінчується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України, главами 7, 9 Господарського кодексу України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року тощо.

При цьому Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни, зокрема, до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

Отже, починаючи з 17.07.2018 права та обов`язки учасників товариства з обмеженою відповідальністю, порядок вступу учасника до товариства регулюються цим Законом.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.

Статтею 84 Цивільного кодексу України встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством.

За статтею 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Частиною 5 статтею 63 ГК України визначено, що господарське товариство, як корпоративне підприємство діє, зокрема, діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", який діяв на час створення ТОВ Добра , визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України, яка діяла на час створення товариства).

Згідно ст. 12 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Учасником господарського товариства за приписами ч. 1 ст. 114 ЦК України може бути фізична або юридична особа.

Судом за матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" (код ЄДРПОУ 39771899) (відповідач у справі) було зареєстровано 28.04.2015 року, номер запису 10741020000054048, учасниками товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час створення ТОВ Добра , з урахуванням рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 3 від 11.11.2016 року, частки в статутному капіталі товариства розподілялись наступним чином: ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного капіталу - 620 000,00 грн., частка у статутному капіталі 31%), ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%). розмір статутного капіталу - 2 000 000,00 грн.

При цьому, факт перебування позивача - ОСОБА_1 в статусі учасника Товариства з обмеженою відповідністю Добра з моменту створення та реєстрації останнього відповідачем не заперечувався.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" є самостійним господарюючим суб`єктом та діє на підставі Статуту.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства.

За приписами ч.1 ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч.5 ст.24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ).

Отже, вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника, направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством, та яке фіксується у письмовій формі - заяві про вихід.

Судом встановлено за матеріалами справи, що гр. ОСОБА_1 , користуючись своїм правом як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Добра , передбаченим ч. 1 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , здійснив вихід зі складу учасників товариства ТОВ Добра на підставі заяви від 24.01.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. 24.01.2020 року за реєстровим номером 128, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; один із відповідних документів, зокрема, г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "г" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Тобто право ініціювати реєстрацію змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю надано відповідним учасникам товариства.

Така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (за ініціативи як товариства так і учасника) в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб та з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою змін у статутних документах товариства, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів, .

Так, із вказаною вище нотаріально посвідченою заявою позивач звернувся до державного реєстратора для вчинення відповідних записів, що підтверджується відповідним описом документів, поданих для проведення реєстраційної дії Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 24.01.2020 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006547869, на підставі вказаної заяви 27.01.2020 року до державного реєстру було внесено запис №10741070006054048 щодо зміни складу учасників товариства, а саме із товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" виключено позивача. За наслідками внесення вказаних змін учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, 27.01.2020 року відбулась державна реєстрація виходу позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра".

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Судом встановлено, що 01.02.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист б/н від 30.01.2020 з вимогою про повідомлення його як колишнього учасника ТОВ Добра про вартість його частки, що підлягає виплаті, надання її обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості такої частки.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача та отримання його останнім 07.02.2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у поштове відправлення від 01.02.2020 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0814000276224.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України пунктом 5 частини 1 статті 116 закріплює право учасника господарського товариства одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, встановленому установчим документом.

Окрім цього згідно зі ст. 5 закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Згідно з положеннями ст. 200 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України Про інформацію інформацією є відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях (у вигляді документів) або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, у відповідача на підставі положень ч. 6 ст. 24 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виник обов`язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику, вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, строк виконання якого настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, оскільки відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо надання позивачу як колишньому учаснику товариства на вимогу останнього інформації щодо вартості частки та надання розрахунку і підтверджуючих документів, зокрема, пред`явлену позивачем в ході реалізації наданого йому законом права на одержання відповідної інформації, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх обов`язків, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондують з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, оскільки відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З системного аналізу вищевказаних норм закону слідує, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування, як передбаченого законодавством), тому відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Отже, спонукання в судовому порядку товариства до виконання його обов`язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації у відповідності до ст. 116 ЦК України та ст. 24 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є належним способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, та, зокрема, про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів.

Також суд наголошує, що відсутність визначеного способу надання інформації, не може бути достатньою підставою для відмови товариства надати його учаснику відповідну інформацію про вартість частки в статутному капіталі у спосіб, в який просить учасник, адже така відмова є за своєю суттю безпідставним обмеженням права особи у виборі форми одержання інформації всупереч вимогам статті 34 Конституції України, статті 7 Закону України "Про інформацію".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 904/3679/17.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з надання учаснику товариства інформації про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості частки, та на момент прийняття рішення доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" (вул. Мала Житомирська буд.9-Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39771899) надати гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), колишньому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" (код ЄДРПОУ 39771899), інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як колишньому учаснику товариства, обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" (вул. Мала Житомирська буд.9-Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39771899) на користь гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2020 року.

Суддя А.М.Селівон