Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/6089/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/6089/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновал Т.П.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року (повний текст складено 25.09.2020 року)

у справі № 910/6089/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА"

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" надати інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані при розрахунку вартості частки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне ухилення відповідача від надання інформації, визначеної ч. 6 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", на вимогу позивача, який був засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" із часткою в статутному капіталі розмірі 23%, що становило 460 000,00 грн., та 24.01.2020 року вийшов зі складу учасників товариства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" надати ОСОБА_1 , колишньому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра", інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 як колишньому учаснику товариства, обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" на користь ОСОБА_1 2102,00 грн. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідача на підставі положень ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виник обов`язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику, вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/6089/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що 10.12.2018 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра", за результатами яких було вирішено провести аудиторську перевірку ТОВ Добра та надати учасниками Товариства інформацію про афілійованих осіб; задоволено заяви про вихід із складу учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Апелянт зазначає, що вирішення питання про надання інформації про афілійованих осіб передувало задоволенню заяв про вихід зі складу учасників Товариства.

Також апелянт зазначає, що громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які є дружинами колишніх робітників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано ТОВ Спайсес Продакшн , яке здійснює господарську діяльність з виготовлення та продажу спецій з використанням технологічних карт і рецептів, викрадених із підприємства відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6089/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.2021 року.

Засідання суду, призначене на 13.01.2021 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренко Є.Ю., ОСОБА_5 у відпустах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 розгляд справи призначено на 03.02.2021.

Позиції представників сторін

10.12.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 03.02.2021 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра" (код ЄДРПОУ 39771899) (відповідач у справі) було зареєстровано 28.04.2015 року, номер запису 10741020000054048, учасниками товариства є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час створення ТОВ "Добра", з урахуванням рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 3 від 11.11.2016 року, частки в статутному капіталі товариства розподілялись наступним чином: ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного капіталу - 620 000,00 грн., частка у статутному капіталі 31%), ОСОБА_7 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%). розмір статутного капіталу - 2 000 000,00 грн.

Позивач на підставі заяви від 24.01.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. 24.01.2020 року за реєстровим номером 128, здійснив вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Добра". Ці зміни були внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.01.2020.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006547869, на підставі вказаної заяви 27.01.2020 року до державного реєстру було внесено запис №10741070006054048 щодо зміни складу учасників товариства, а саме із Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" виключено позивача.

01.02.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист від 30.01.2020 з вимогою про повідомлення його як колишнього учасника ТОВ "Добра" про вартість його частки, що підлягає виплаті, надання її обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості такої частки.

Оскільки відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України, главами 7, 9 Господарського кодексу України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року тощо.

При цьому Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни, зокрема, до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

Отже, починаючи з 17.07.2018 права та обов`язки учасників товариства з обмеженою відповідальністю, порядок вступу учасника до товариства регулюються цим Законом.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.

Статтею 84 Цивільного кодексу України встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством.

За статтею 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Частиною 5 статтею 63 ГК України визначено, що господарське товариство, як корпоративне підприємство діє, зокрема, діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства , який діяв на час створення ТОВ Добра , визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України, яка діяла на час створення товариства).

Згідно ст. 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Учасником господарського товариства за приписами ч. 1 ст. 114 ЦК України може бути фізична або юридична особа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час створення ТОВ "Добра", з урахуванням рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 3 від 11.11.2016 року, частки в статутному капіталі товариства розподілялись наступним чином: ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного капіталу - 620 000,00 грн., частка у статутному капіталі 31%), ОСОБА_7 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного капіталу - 460 000,00 грн., частка у статутному капіталі 23%). розмір статутного капіталу - 2 000 000,00 грн.

При цьому, факт перебування позивача - ОСОБА_1 в статусі учасника Товариства з обмеженою відповідністю "Добра" з моменту створення та реєстрації останнього відповідачем не заперечувався.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства.

За приписами ч.1 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч.5 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника, направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством, та яке фіксується у письмовій формі - заяві про вихід.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , користуючись своїм правом як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра", передбаченим ч. 1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", здійснив вихід зі складу учасників товариства ТОВ "Добра" на підставі заяви від 24.01.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. 24.01.2020 року за реєстровим номером 128, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; один із відповідних документів, зокрема, г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "г" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Тобто, право ініціювати реєстрацію змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю надано відповідним учасникам товариства.

Така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (за ініціативи як товариства так і учасника) в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб та з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою змін у статутних документах товариства, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів, .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006547869, на підставі вказаної заяви 27.01.2020 року до державного реєстру було внесено запис №10741070006054048 щодо зміни складу учасників товариства, а саме із товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" виключено позивача. За наслідками внесення вказаних змін учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра" є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Отже, 27.01.2020 року відбулась державна реєстрація виходу позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Добра .

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист б від 30.01.2020 з вимогою про повідомлення його як колишнього учасника ТОВ "Добра" про вартість його частки, що підлягає виплаті, надання її обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості такої частки.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача та отримання його останнім 07.02.2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у поштове відправлення від 01.02.2020 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0814000276224.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України пунктом 5 частини 1 статті 116 закріплює право учасника господарського товариства одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, встановленому установчим документом.

Окрім цього, згідно зі ст. 5 закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Згідно з положеннями ст. 200 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про інформацію" інформацією є відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях (у вигляді документів) або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, у відповідача на підставі положень ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виник обов`язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику, вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, строк виконання якого настав.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В той же час, відповідач належних та допустимих доказів на виконання своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є дружинами колишніх робітників ТОВ "Добра" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно, зареєстрували ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" та здійснюють господарську діяльність з виготовлення та продажу спецій з використанням технологічних карт і рецептів викрадених ТОВ "Добра", а також, активно використовуючи набуті зв`язки та клієнтську базу під час їхньої роботи у ТОВ "Добра", намагаються контрафактом реалізувати виготовлену продукцію на м`ясокомбінати України, чим завдають економічної шкоди відвідану та підривають його ділову репутацію, колегія суддів відхиляє, оскільки останні не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому колегія суддів відзначає, що обов`язок товариства надати його колишньому учаснику відомості про вартість його частки, обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, чинне законодавство не пов`язує із діями колишнього учасника, які завдають економічної шкоди товариству та підривають його ділову репутацію. Такі дії колишнього учасника товариства можуть бути підставою для окремого судового провадження для відшкодування такої шкоди.

До апеляційної скарги апелянтом також було додано протокол обшуку від 21.08.2019, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанову про визнання речових доказів від 22.08.2019, протокол загальних зборів учасників Товариства від 10.12.2018.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, апелянтом не було надано обґрунтованих пояснень, які підтверджують неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього. Твердження апелянта про те, що докази не могли бути надані до суду першої інстанції у зв`язку із несвоєчасним їх отриманням від органів Національної поліції України є необґрунтованими та недоведеними належними і допустимими доказами.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що подані позивачем нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Посилання апелянта на наявність кримінального провадження № 12019110100000891 колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, як стверджує позивач, дане кримінальне провадження було закрито на підставі постанови від 27.11.2019 відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України - встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондують з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, оскільки відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З системного аналізу вищевказаних норм закону слідує, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування, як передбаченого законодавством), тому відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Отже, спонукання в судовому порядку товариства до виконання його обов`язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації у відповідності до ст. 116 ЦК України та ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю є належним способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, та, зокрема, про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів.

Крім того колегія суддів відзначає, що відсутність визначеного способу надання інформації, не може бути достатньою підставою для відмови товариства надати його учаснику відповідну інформацію про вартість частки в статутному капіталі у спосіб, в який просить учасник, адже така відмова є за своєю суттю безпідставним обмеженням права особи у виборі форми одержання інформації всупереч вимогам статті 34 Конституції України, статті 7 Закону України "Про інформацію".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 904/3679/17.

А тому, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з надання учаснику товариства інформації про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості частки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Стосовно твердження апелянта про неправомірне відхилення клопотання останнього про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та проведення врегулювання спору за участю судді суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 року відкрито провадження у справі № 910/6089/20, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2020 року. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року за клопотанням відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 08.07.2020 та, зокрема, повторно встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов вимог - протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали.

26.06.2020 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуте та відхилене місцевим судом.

08.07.2020 місцевий суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.08.2020.

19.08.2020 представник відповідача подав клопотання про продовження строку на подання відзиву та проведення врегулювання спору за участі судді.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача проведення врегулювання спору за участі судді, оскільки воно було подане з порушенням встановленого ч. 1 ст. 186 ГПК України присічного строку (після початку розгляду справи по суті) та позивач заперечував щодо мирного врегулювання спору за участю судді.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки апелянтом в порушення ст. 119 ГПК України не було наведено обґрунтованих підстав для його продовження. Також, відповідне клопотання було подано вже на стадії розгляду справи по суті.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/6089/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРА" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/6089/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/6089/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі № 910/6089/20.

5. Матеріали справи № 910/6089/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.02.2021

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко