Постанова

від 24.09.2020 по справі 916/524/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/524/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Колоколова С.І.,

суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Карапиш К.В., виписка з ЄДРЮО від 22.07.2020р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Селянського (фермерського) господарства „Нектар"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від „21" липня 2020р. про забезпечення позову

у справі № 916/524/20

за позовом Селянського (фермерського) господарства „Нектар"

до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

про визнання протиправною відмови в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії,

головуючий суддя: Цісельський О.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.09.2020р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року Селянське (фермерське) господарство „Нектар" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" в особі Голови СФГ Унгурян Андрія Родіоновича та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області в особі Голови Мазура Сергія Івановича (зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.01.2005р. за номером 04.05.521.00001.) щодо поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,47 га, що знаходиться на території Першотравневої сільської ради Одеської області кадастрові номери 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725 та 5122085300:01:002:0726, та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області поновити договір оренди земельної ділянки, укладений між СФГ „Нектар" в особі Голови СФГ Унгурян Андрія Родіоновича, та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області в особі Голови Мазура Сергія Івановича (зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.01.2005р. за номером 04.05.521.00001.) шляхом підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на положення ч.1, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що орендодавець, всупереч вимогам закону, не розглянув звернення позивача щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Крім того, позивач вказав, що після спливу договору оренди землі, він продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

20.07.2020 року Селянське (фермерське) господарство „Нектар" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області приймати рішення та/або здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5122085300:01:002:0743; 5122085300:01:002:0744; 5122085300:01:002:0745; 5122085300:01:002:0746; 5122085300:01:002:0747; 5122085300:01:002:0748; 5122085300:01:002:0749; 5122085300:01:002:0750; 5122085300:01:002:0751; 5122085300:01:002:0752; 5122085300:01:002:0753; 5122085300:01:002:0757; 5122085300:01:002:0758; 5122085300:01:002:0759; 5122085300:01:002:0760; 5122085300:01:002:0761; 5122085300:01:002:0762; 5122085300:01:002:0763; 5122085300:01:002:0764; 5122085300:01:002:0765; 5122085300:01:002:0766; 5122085300:01:002:0767; 5122085300:01:002:0743, які виникли внаслідок скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725, 5122085300:01:002:0726, площею 44, 4858 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, до вирішення даного спору по суті.

В обґрунтування поданої заяви Селянське (фермерське) господарство „Нектар" зазначає, що між позивачем та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області було укладено договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 47 га. Згідно п. 3.1. вказаного договору, строк дії договору становив 15 років, починаючи з 01 липня 2004 року.

01 липня 2019 року строк дії договору оренди земельної ділянки, передбачений п. 3.1 цього договору, закінчився, проте позивач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди 01.07.2019 року і внаслідок відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі правомірно вважав, що строк дії договору є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на 15 років з 01 липня 2019 року до 01 липня 2034 року.

Також, заявник зазначив, що 15 квітня 2020 року позивачем було отримано лист від відповідача, в якому містився Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10 березня 2020 року Про зупинення права оренди земельними ділянками , яким право оренди позивача на спірні земельні ділянки було припиненим, а самі земельні ділянки було віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

09 липня 2020 року з Публічної кадастрової карти України заявнику стало відомо про те, що відповідачем 21, 22 та 23 квітня 2020 року було видано Накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян із земель, які є предметом спору за даною позовною заявою.

Отже, на думку заявника, відповідач протиправно здійснив розпорядження землями, якими заявник користується на підставі договору оренди, з порушенням встановленого законом порядку в межах спірних земельних ділянок було сформовано нові 23 земельні ділянки, які були зареєстрованими з присвоєнням відповідних кадастрових номерів.

Крім того, заявник вказує, що в той час, коли він фактично продовжував користуватись спірними земельними ділянками, сплачувати за них орендну плату та земельний податок, відповідач розпорядився спірними земельними ділянками на підставі ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України як новими земельними ділянками у порядку відведення земельних ділянок із земель державної власності, хоча йому було достовірно відомо проте, що на момент розпорядження спірними землями в квітні 2020 року, в провадженні суду вже перебувала господарська справа, яка безпосередньо стосується порушеного права оренди позивача на земельні ділянки, з приводу яких відповідач видав накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, заявник вважає, що відповідач діяв свавільно, недобросовісно, своїми діями не сприяв формуванню у учасників даних господарських відносин позитивного уявлення про те, що держава в особі Головного управління Держгеокадастру України є гарантом прав землекористувачів, які внаслідок тривалого сумлінного користування даними земельними ділянками мали обґрунтовані сподівання на продовження їх права оренди цими землями для сільськогосподарських потреб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 року у справі №916/524/20 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Нектар про забезпечення позову у справі № 916/524/20 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б в свою чергу підвереджували його твердження. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б засвідчували його посилання, викладені ним у поданій заяві про забезпечення позову.

Подана позивачем заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, не містить конкретних фактів та обставин які свідчили б про існування реальної загрози порушення його прав, та реального існування ризиків створення відповідачем перешкод правосуддю.

Крім того судом зазначено, що вжиття викладених в заяві про забезпечення позову заходів не є адекватними заявленим вимогам, не перебуває у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2020, Селянське (фермерське) господарство Нектар звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, які мають значення для справи, неповно досліджено обставини справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що ним було надано достатньо доказів для того, щоб встановити, що новоутворені земельні ділянки дійсно перебувають в межах земельних ділянок позивача, які він орендує. Разом з тим, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про відмову у забезпеченні позову та неповно з`ясував обставини справи.

Крім того, скаржник зазначає, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області вчинило дії щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача на підставі договору оренди земельних ділянок, шляхом їх поділу на 23 нових земельних ділянок.

Скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та видалення записів про неї з ДЗК унеможливлюють відновлення порушених прав щодо поновлення договору оренду землі та додатково змусить позивача ініціювати інший судовий процес щодо визнання незаконним та скасування державної реєстрації земельних ділянок. Також, існують додаткові ризики прийняття відповідачем рішення щодо передачі новосформованих ділянок у власність третім особам, що взагалі унеможливить відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Нектар на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2020р. по справі №916/524/20, призначено розгляд апеляційної скарги на 30 вересня 2020 року о 15:30.

23.09.2020 від Селянського (фермерського) господарства Нектар надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції пози межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Вказане клопотання датовано позивачем 17.09.2020 , направлено поштою 19.09.2020 (відбиток печатки Укрпошта) та надійшло до Південно-західного апеляційного господарського суду 23.09.2020 , тобто з пропуском встановленого п`ятиденного строку до судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 24.09.2020 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що оскільки у даному випадку позовні вимоги позивача носять немайновий характер, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Дослідивши наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі, виходячи з наступного.

Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є немайнові вимоги про визнання протиправною відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області щодо поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,47 га, що знаходиться на території Першотравневої сільської ради Одеської області, кадастрові номери 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725 та 5122085300:01:002:0726, та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області поновити договір оренди земельної ділянки.

Водночас, в заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області приймати рішення та/або здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5122085300:01:002:0743; 5122085300:01:002:0744; 5122085300:01:002:0745; 5122085300:01:002:0746; 5122085300:01:002:0747; 5122085300:01:002:0748; 5122085300:01:002:0749; 5122085300:01:002:0750; 5122085300:01:002:0751; 5122085300:01:002:0752; 5122085300:01:002:0753; 5122085300:01:002:0757; 5122085300:01:002:0758; 5122085300:01:002:0759; 5122085300:01:002:0760; 5122085300:01:002:0761; 5122085300:01:002:0762; 5122085300:01:002:0763; 5122085300:01:002:0764; 5122085300:01:002:0765; 5122085300:01:002:0766; 5122085300:01:002:0767; 5122085300:01:002:0743, які виникли внаслідок скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5122085300:01:002:0724, 5122085300:01:002:0725, 5122085300:01:002:0726, площею 44, 4858 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, до вирішення даного спору по суті.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 74 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Судова колегія роз`яснює, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із позовними вимогами.

Проте, доводи заявника, які містяться у заяві та в апеляційній скарзі, не містять достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не є відповідними та співмірними із змістом позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявними матеріалами справи, з урахуванням наданих позивачем доказів та документів, не є за можливе ідентифікувати що земельні ділянки, заходи забезпечення позову щодо яких заявлено позивачем, є тотожними земельній ділянці, що була предметом Договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ „Нектар" та Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області, та щодо якої позивач просить визнати протиправною відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що наразі розглядається судом як позовні вимоги в межах даної справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 136-140, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Нектар" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2020 року у справі №916/524/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

25.09.2020р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П Разюк