Постанова

від 28.09.2020 по справі 916/3022/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3022/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС"

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2020, прийняте суддею Мостепаненко Ю.І., м. Одеса, повний текст складено 02.07.2020,

у справі №916/3022/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА"

про стягнення 20 142,79 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА", в якому в редакції заяви б/н від 05.02.2020 (вх.№2999/20 від 05.02.2020) просило стягнути з відповідача на користь позивача 20142,79 грн, з яких: 19474 грн суми сплачених грошових коштів за договором транспортно-експедиторського обслуговування №1-14/01 від 14.01.2019, 337,73 грн 3% річних та 331,06 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем послуг морського перевезення за межами державного кордону України за укладеним між сторонами договором №1-14/01 від 14.01.2019, а відтак неправомірністю відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" повернути кошти, сплачені в якості передплати за цим договором.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 16.10.2019 відкрито провадження у справі №916/3022/19.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2020 у справі №916/3022/19 (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено; витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Судове рішення мотивоване відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" позивачу послуг морського перевезення за межами державного кордону України вантажу за договором №375 від 25.05.2016, що, в свою чергу, зумовило недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" факту ненадання таких послуг відповідачем на підставі договору №1-14/01 від 14.01.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2020 у справі №916/3022/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що виданий 09.11.2018 коносамент №GXPTY18107144 беззаперечно свідчить про укладення договору морського перевезення та засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення, у той час як висновок суду першої інстанції про обов`язкову наявність відмітки митного органу не відповідає вимогам Кодексу торговельного мореплавства України. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у матеріалах даної справи наявний вантажний маніфест від 12.12.2018, який містить зведений перелік усіх коносаментів, за якими здійснювалося перевезення, і на вказаному маніфесті наявна відмітка митного органу "під митним контролем", що є беззаперечним фактом надходження вантажу до Одеського морського порту, між тим місцевим господарським судом не надано оцінки наявним в матеріалах справи первинним документам, що підтверджують здійснення іншою особою, а не відповідачем реальної господарської операції - морського перевезення за межами державного кордону України. Крім того, апелянт зауважує на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" не надано доказів проведення операції з оплати морського фрахту за межами території України і отримані останнім кошти за морське перевезення не були транзитом перераховані морському перевізнику, а тому підлягають поверненню.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.08.2020 (вх.№2299/20/Д1 від 18.08.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що зазначення у коносаменті №GXPTY18107144 вантажоодержувачем Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" підтверджує тільки право останнього отримати вантаж у морського перевізника, а не оплату вартості морського перевезення, при цьому вартість морського перевезення ніяким чином не відображена у коносаменті.

31.08.2020 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" надійшла відповідь на відзив б/н від 27.08.2020 (вх.№2299/20/Д2 від 31.08.2020), в якій останнє зазначає про те, що відповідно до статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України саме коносамент є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу; згідно з коносаментом №GXPTY18107144 послуги з організації морського перевезення були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК", при цьому обставиною яка входить до предмету доказування у даній справі є факт надання/ненадання послуг з морського перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" у додаткових письмових поясненнях б/н та б/д (вх.№2299/20/Д3 від 31.08.2020) звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що у коносаменті зазначено компанію - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІКС", а наявний у матеріалах справи договір укладений позивачем з іншою компанією - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК".

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2102 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (20142,79 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" ("Експедитор") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ("Клієнт") було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-14/01 (далі - договір №1-14/01 від 14.01.2019), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організовувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням сторін.

Згідно з пунктом 1.2 договору №1-14/01 від 14.01.2019 умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати Експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін і оформлюється заявками по формі, погодженій сторонами в додатку №1 цього договору.

Під кожне конкретне перевезення Клієнт надає Експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 5 робочих днів до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. На підставі такої заявки Клієнта сторони протягом 2 робочих днів складають і підписують відповідний додаток до цього договору по формі, погодженій сторонами в додатку №1 до цього договору (пункт 1.3 договору №1-14/01 від 14.01.2019).

За умовами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору №1-14/01 від 14.01.2019 Експедитор зобов`язується, зокрема, за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором укладати від свого імені та за рахунок Клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН).

У підпунктах 3.1.1, 3.1.2, 3.1.11 пунктах 3.1 договору №1-14/01 від 14.01.2019 Клієнт зобов`язується своєчасно надати Експедиторові повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей тощо; передати Експедитору необхідні документи для представлення інтересів Клієнта при виконанні цього договору, а також всі супровідні документи на вантаж, що необхідні для оформлення товарно-транспортних документів та митного оформлення вантажу; протягом 2 робочих днів здійснити митне оформлення/очистку та завантаження/розвантаження вантажу в/із транспортного засобу, які обліковуються з дати доставки порожнього/завантаженого транспортного засобу в пункт митного оформлення/розвантаження вантажу, зазначений Клієнтом в заявці, при цьому дата доставки порожнього/завантаженого транспортного засобу в пункт митного оформлення/розвантаження вантажу вважається першим календарним днем при умові прибуття транспортного засобу до 12:00 годин поточного дня.

Клієнт зобов`язується своєчасно оплачувати послуги Експедитора за тарифами, встановленими за згодою сторін (підпункт 3.1.8 пункту 3.1 договору №1-14/01 від 14.01.2019).

Згідно з пунктом 4.1, підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 договору №1-14/01 від 14.01.2019 валютою цього договору і валютою платежів по ньому є національна валюта України - гривня. Усі розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок за реквізитами, вказаними у цьому договорі. Перелік послуг, що надаються, їх вартість, розмір плати Експедитора встановлюються за згодою сторін, що оформляється заявками до цього договору. Експедитор погоджує перелік послуг з Клієнтом, оплата яких здійснюється за наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження Клієнтом вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної сторонами заявки до цього договору на виконання кожного перевезення. Додаткові витрати, пов`язані з будь-якими перевірками вантажу контролюючими, наглядовими та правоохоронними органами держави, оплачуються Клієнтом самостійно та/або узгоджуються для оплати з Клієнтом та оплачуються Експедитором з обов`язковою наступною компенсацією Клієнтом на підставі пред`явлення підтверджуючих такі витрати документів.

Відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 договору №1-14/01 від 14.01.2019 за організацію ТЕО згідно з цим договором Клієнт оплачує наступні платежі у такому порядку: а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці, за наявності вантажу в порту призначення і документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту, при цьому під документами, що підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме: копія сервісного коносамента з печаткою митниці, яка фіксує дату вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення; б) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці вантажу), проводяться протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці; в) платежі за внутрішньопортове зберігання вантажу, зберігання на складі розформування вантажів, використання інфраструктури порту, відповідно до тарифів, офіційно встановлених морським торговим портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів, проводяться протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці; г) платежі, які належать як плата Експедитору, проводяться протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці; д) платежі, належні Експедитору в якості компенсації за оплату здійснених ним додаткових витрат (в тому числі послуг третіх осіб), які були фактично здійснені Експедитором з метою виконання доручення Клієнта, проводяться протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Пунктом 4.3 договору №1-14/01 від 14.01.2019 передбачено, що Клієнт оплачує за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж/demurrage) відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої є таке обладнання, збір за зважування на вагах загального зважування, збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно-доглядовій зоні, за вантажні операції при митному огляді, сплачує штрафні санкції за рішеннями контролюючих, наглядових та правоохоронних органів. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов`язковість зазначених умов у відносинах сторін. Оплата вказаних платежів здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором , якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Сторонами у пунктах 4.5, 4.6 договору №1-14/01 від 14.01.2019 також узгоджено, що Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його Клієнту. Клієнт протягом 5 днів з моменту отримання акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Експедитору або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень. Зобов`язання Клієнта стосовно здійснення всіх платежів в адресу Експедитора, а також стосовно оплати в узгодженому розмірі плати Експедитору вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок Експедитора.

За домовленістю сторін та на підставі відповідних додатків до цього договору Експедитор за дорученням, в інтересах та за рахунок Клієнта може укласти договір морського перевезення вантажу з морським перевізником, на підставі якого Експедитор здійснює внутрішньопортове експедирування. При цьому Експедитор зобов`язується перевести грошові кошти Клієнта морському перевізнику за надані ним послуги, пов`язані з морським перевезенням вантажу. Експедитор виступає виключно як посередник, тобто транзитом переводить грошові кошти Клієнта, що належать перевізнику за послуги, надані морським перевізником. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, є транзитною і перераховується морському перевізнику який безпосередньо виконує перевезення на підставі договору морського перевезення (коносамент) з Клієнтом. Відповідальність за виконання морського перевезення перед Клієнтом несе морський перевізник згідно з умовами коносамента (пункт 4.9 договору №1-14/01 від 14.01.2019).

В силу пункту 9.5 договору №1-14/01 від 14.01.2019 термін дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

У додатку №1 до договору №1-14/01 від 14.01.2019 сторонами погоджено форму заявки на транспортно-експедиторське обслуговування.

У той же день між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" було складено заявку №1 від 14.01.2019, відповідно до якої сторони погодили наступний перелік і вартість послуг з організації ТЕО вантажу в контейнері коносаменту GXPTY18107144, а саме: 1) перевезення морським транспортом - вартістю 19474 грн без ПДВ зі строком та порядком оплати згідно з підпунктом а) пункту 4.2.3 договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку Експедитора; 2) ТЕО з перевезення автомобільним транспортом (окреме авто) - вартістю 6259,50 грн з ПДВ зі строком та порядком оплати згідно з підпунктом б) пункту 4.2.3 договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку Експедитора; 3) плата експедитора- вартістю 695,50 грн з ПДВ зі строком та порядком оплати згідно з підпунктом г) пункту 4.2.3 договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора, а всього на суму 26429 грн.

14.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" рахунок №263 на загальну суму 26429 грн (з ПДВ), а саме: за надані послуги з морського перевезення за межами території України - на суму 19474 грн без ПДВ; за ТЕО з перевезення автотранспортом на території України - на суму 5216,25 грн з ПДВ; винагорода експедитора - 579,58 грн з ПДВ.

Позивач здійснив оплату зазначеного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА", що підтверджується платіжним дорученням №12471 від 18.01.2019 на суму 26429 грн.

19.01.2019 відповідач склав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6/56 за договором №1-14/01 від 14.01.2019 на загальну суму 26429 грн, який направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

Відповідно до вказаного акту Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" виконані наступні роботи (надані такі послуги): морське перевезення за межами території України - на суму 19474 грн без ПДВ; ТЕО з перевезення автотранспортом на території України - на суму 5216,25 грн з ПДВ; винагорода експедитора - 579,58 грн з ПДВ.

Не погодившись з даним актом здачі-приймання робіт (надання послуг), Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" надіслало на адресу відповідача заперечення №1100/1 від 26.02.2019 на акт наданих послуг №6/56 від 19.01.2019, в яких зазначило про те, що Експедитором не було надано Клієнту послугу морського перевезення за межами державного кордону України, що підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних товарно-супровідних документів, які перелічені у статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги"; відповідно до коносаменту B/L №GXPTY18107144 від 09.11.2018 та sea waybill №OOLU2611842170 вантаж у контейнері №OOLU8935450 був завантажений та випущений із порту у місті Шанхай - 09.11.2018; згідно із вантажним маніфестом (cargo manifest) №008Е від 12.12.2018, що є додатком до загального коносаменту B/L №SHI 008E OOCL, вантаж прибув у порт міста Одеса - 12.12.2018, що у свою чергу підтверджується відповідним штампом Одеської митниці ДФС, а тому Експедитор не міг надати послугу морського перевезення за межами державного кордону України на виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-14/01 від 14.01.2019. З огляду на зазначене, позивач просив відповідача скорегувати акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №6/56 від 19.01.2019 відповідно до фактично наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" позивачеві послуг, а саме: наданих послуг транспортного експедиторського обслуговування автомобільним транспортом на території України.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №1100/2 від 26.02.2019, в якій, посилаючись на ненадання останнім послуги морського перевезення за межами державного кордону України на суму 19474 грн за договором ТЕО №1-14/01 від 14.01.2019, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" повернути зазначену суму грошових коштів шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

Вказана претензія отримана відповідачем 27.02.2019, проте залишена останнім без задоволення.

На підтвердження факту виконання Експедитором прийнятих на себе зобов`язань за договором №1-14/01 від 14.01.2019 в частині організації морського перевезення за межами державного кордону України відповідачем було надано ксерокопії рахунку компанії Portever Shipping (Shanghai) №DR18121241SHA від 27.12.2018 на суму 3100 доларів США та лист цієї компанії б/н та б/д, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА". Зазначені докази складені англійською мовою, їх переклад на українську мову відповідачем до суду не поданий.

Відповідачем також було надано валютне доручення (SWIFT) від 24.01.2019 на суму 6275 доларів США на диску у форматі PDF та його паперова ксерокопія. Перекладу зазначеного документа на українську мову матеріали справи також не містять, відповідачем до суду не подано.

23.12.2018 між компанією Portever Shipping LTD ("Агент"), Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" ("Замовник"), Kartuli Trading LLC ("Замовник 2") було укладено договір №2312/2018 (далі - договір №2312/2018 від 23.12.2018), відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого сторони здійснюють співробітництво з транспортно-експедиторського обслуговування перевезень різними видами транспорту зовнішньоторгівельних вантажів, в тому числі в контейнерах, що обслуговуються сторонами; сторони зобов`язуються співпрацювати в залученні додаткових, сталих та економічно вигідних вантажопотоків, а також зміцненні зв`язків з судноплавними компаніями і портами перевалки.

Згідно з пунктами 2.1-2.9 договору №2312/2018 від 23.12.2018 сторони здійснюють спільний пошук та бронювання зовнішньоторгівельних вантажів для перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування. Одна зі сторін здійснює транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних вантажів з найбільш прийнятними цінами і умовами та передає їх для експедирування іншій стороні. Сторони здійснюють наземне транспортування та експедирування вантажів у пункти призначення згідно з умовами, вказаними у відповідних вантажосупровідних документах, включаючи оформлення всіх формальностей, сплату видатків, видачу необхідних документі і т.п. Сторони засобами факсимільного або електронного зв`язку інформують одна одну щодо вивантажень протягом 24 годин та передають необхідні документи кур`єрською поштою протягом 48 годин з моменту відправлення вантажу. Для перевезень за цим договором сторони використовують судноплавні лінії за відповідним напрямком. У вантажосупровідних документах кожна зі сторін детально зазначає реквізити вантажоотримувача та іншої сторони. Сторони зобов`язуються діяти відповідно до інтересів одна одної. Ця необхідність включає в себе (але не обмежується) надання одна одній ділових можливостей за найкращими цінами на ринку, а також надання послуг найвищої якості. Виконання сторонами зобов`язань за цим договором здійснюється відповідно до принципів добросовісності і чесної ділової практики у міжнародній торгівлі. Сторони не можуть виключити або обмежити цей обов`язок. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором згідно з міжнародним законодавством.

Відповідно до пункту 2.12 договору №2312/2018 від 23.12.2018 коло послуг, які надаються за цим договором, та взаємні права і обов`язки сторін у зв`язку з такими послугами можуть бути розширені та/або більш детально викладені у додаткових угодах, які можуть час від часу укладатися сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Такі додаткові угоди є дійсними у разі, якщо вони оформлені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 9.1 договору №2312/2018 від 23.12.2018).

Доказів укладення додаткових угод до договору №2312/2018 від 23.12.2018 відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що 25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" ("Експедитор") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" ("Клієнт") було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №375 (далі - договір №375 від 25.05.2016), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організовувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням сторін.

На виконання вказаного договору позивачем відповідно до виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" рахунків №4228 від 13.12.2018 (за надані послуги з морського перевезення за межами території України на суму 19474грн) та №4229 від 13.12.2018 (за ТЕО з перевезення автотранспортом на території України на суму 5216,25 грн; винагорода експедитора - 579,58 грн) здійснило оплату за надані послуги на суму 26429 грн, що підтверджується платіжним дорученням №12180 від 14.12.2018.

Крім того, між сторонами зазначеного договору складено акт надання послуг №1901/1 за договором ТЕО №375 від 25.05.2016, зі змісту якого вбачається, що за коносаментом №GXPTY18107144 виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги): морське перевезення за межами території України на суму 19474 грн; винагорода експедитора - 579,58 грн. Вказаний акт підписаний без зауважень та скріплений печатками зазначених підприємств.

У листі №1/18 від 18.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" гарантувало перерахування на рахунок позивача 6259,50 грн, що були сплачені останнім, оскільки ТЕО з перевезення автомобільним транспортом на території України ним не здійснювалось.

За інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Вая Малтіма" - лінійного агента в Україні судноплавної контейнерної лінії - морського перевізника Orient Overseas Contanier Line Ltd. (OOCL (Europe) Limited), що викладена у листі №393/1 від 31.07.2019, контейнер №OOLU8935450 прибув до Одеського порту згідно з sea waybill OOLU2611842170 лінії OOСL, вантажоотримувачем контейнеру є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК", морський фрахт був передплачений; контейнер №OOLU8935450 був виданий - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігейт" згідно з його нарядом №00178 від 21.12.2018 та довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" №21418 від 05.12.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" 19474 грн, сплачених апелянтом за платіжним дорученням №12471 від 18.01.2019 в якості передплати, з тих підстав, що послуги з морського перевезення за межами державного кордону відповідачем за договором №1-14/01 від 14.01.2019 не надавались, а також вимоги про стягнення 337,73 грн 3% річних та 331,06 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що позивачу було надано послуги морського перевезення за межами державного кордону України вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" згідно з коносаментом №GXPTY18107144 за договором №375 від 25.05.2016, тому Господарський суд Одеської області дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19474 грн, а відтак і нарахованих на вказану суму 3% річних у розмірі 337,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 331,06 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір №1-14/01 від 14.01.2019 є договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, яка узгоджується із положеннями статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до частин першої, восьмої-десятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено обов`язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як зазначалося вище, 14.01.2019 на виконання договору №1-14/01 від 14.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" рахунок №263 на загальну суму 26429 грн (з ПДВ), а саме: за надані послуги з морського перевезення за межами території України - на суму 19474 грн без ПДВ; за ТЕО з перевезення автотранспортом на території України - на суму 5216,25 грн з ПДВ; винагорода експедитора - 579,58 грн з ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" здійснило оплату зазначеного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА", що підтверджується платіжним дорученням №12471 від 18.01.2019 на суму 26429 грн.

У реквізиті "призначення платежу" вказаного платіжного доручення платником зазначено "сплата за морс перевез за меж держ корд Укр, тео з перевез автомоб тр-том на тер Укр, винаг експед на тер Укр зг рах №263 від 14.01.19".

19.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" склало акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6/56 за договором №1-14/01 від 14.01.2019 на загальну суму 26429 грн, який направило на адресу позивача.

Відповідно до вказаного акту відповідачем виконані наступні роботи (надані такі послуги): морське перевезення за межами території України - на суму 19474 грн без ПДВ; ТЕО з перевезення автотранспортом на території України - на суму 5216,25 грн з ПДВ; винагорода експедитора - 579,58 грн з ПДВ.

Наявна в матеріалах справи копія даного акта не підписана ані позивачем, ані відповідачем. Не містить вказаний акт і відбитків печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

Причини направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" непідписаного ним акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6/56 від 19.01.2019 позивачу відповідачем у заявах по суті справи не наводяться. Причини відмови від підписання вказаного акту позивачем викладені як в позовній заяві, так і в його запереченнях №1100/1 від 26.02.2019 на акт наданих послуг №6/56 від 19.01.2019, що були направлені на адресу відповідача. Зокрема, позивач зазначає про те, що Експедитором не було надано Клієнту послуги морського перевезення за межами державного кордону України, що підтверджується відсутністю відповідних товарно-супровідних документів, які перелічені у статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги"; відповідно до коносаменту №GXPTY18107144 від 09.11.2018 та sea waybill №OOLU2611842170 вантаж у контейнері №OOLU8935450 був завантажений та випущений із порту у місті Шанхай - 09.11.2018; згідно із вантажним маніфестом (cargo manifest) №008Е від 12.12.2018, що є додатком до загального коносаменту B/L №SHI 008E OOCL, вантаж прибув у порт міста Одеса - 12.12.2018, що у свою чергу підтверджується відповідним штампом Одеської митниці ДФС, а тому Експедитор не міг надати послугу морського перевезення за межами державного кордону України на виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-14/01 від 14.01.2019. З огляду на зазначене, позивач просив відповідача скорегувати акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №6/56 від 19.01.2019 відповідно до фактично наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" позивачеві послуг, а саме: наданих послуг транспортного експедиторського обслуговування автомобільним транспортом на території України.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

Враховуючи викладене, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту надання або ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" позивачеві послуги з організації морського перевезення за межами державного кордону України на суму 19474 грн за договором ТЕО №1-14/01 від 14.01.2019, а ніяк не підтвердження чи спростування факту надання таких послуг позивачу особою, яка не є учасником цієї справи - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК", як помилково вважав суд першої інстанції.

Згідно з частинами одинадцятою-тринадцятою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У заявці до договору №1-14/01 від 14.01.2019 сторони погодили перелік і вартість послуг по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу в контейнері коносаменту №GXPTY18107144, в тому числі з перевезення морським транспортом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи завіреної належним чином копії коносаменту №GXPTY18107144 з його перекладом на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчена нотаріально) морське судно Cosco Shipping Seine здійснило перевезення вантажу (13 піддонів LCL CFS-CFS скребкові ланцюгові конвеєри вагою брутто 11433 кг, виміром 9,837 куб.м), вантажовідправник: Міжнародна торгова компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "CHANGZHOU JINQIU"; вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "GAIN CAPITAL-ENGINEERING", експедитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "GOOD LOGISTIKS"; місце завантаження: Шанхай, місце доставлення: Одеса; загальна кількість контейнерів: OOLU8935450/OOLEZU1419; місце та дата видачі коносаменту: 9 листопада 2018, Шанхай.

Згідно з завіреною належним чином копією морської накладної №OOLU2611842170 з її перекладом на українську мову, яка містить відомості про перевезення контейнерів OOLU8935450/OOLEZU1419 судном Cosco Shipping Seine, рейс 008W, дата навантаження на борт - 9 листопада 2018, здійснена передоплата за морське перевезення, контактна особа вантажоодержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "GOOD LOGISTIKS".

Вказані документи свідчать про те, що експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "GOOD LOGISTIKS" було організовано перевезення контейнерів OOLU8935450/OOLEZU1419 відповідно до коносаменту №GXPTY18107144 морським фрахтом з порту завантаження Шанхай до порту доставки Одеса.

Висновок місцевого господарського суду про те, що на підтвердження надання організації послуг з морського перевезення позивачу останній мав подати коносамент №GXPTY18107144, який містив би печатку Одеської митниці ДФС, є таким, що суперечить нормам матеріального права.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, регулює Кодекс торговельного мореплавства України (статті 1 вказаного Кодексу).

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу є коносамент (пункт 2 частини другої статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України).

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі. Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу (частини перша-третя статті 137 Кодексу торговельного мореплавства України).

У пунктах 4-8 статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що у коносаменті зазначаються: 4) найменування відправника; 5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); 7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено.

Надана позивачем копія коносаменту №GXPTY18107144 з його перекладом на українську мову містить всі необхідні реквізити, а тому, з огляду на те, що враховуючи наведені вище норми права, наявність відмітки митного органу не впливає на чинність коносаменту, неврахування місцевим господарським судом при вирішенні спору відомостей, що відображені у коносаменті №GXPTY18107144, є безпідставним.

Поза увагою суду першої інстанції залишився також вантажний маніфест (CARG MANIFEST) від 12.12.2018, що є додатком до загального коносаменту SHI 008Е OOCL, завірені належним чином копії яких з перекладом на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчена нотаріально) були надані позивачем. Зазначений вантажний маніфест з відміткою Одеської митниці "під митним контролем 12.12.2018" містить зведений перелік усіх коносаментів, за якими здійснювалось перевезення морським судном Cosco Shipping Seine, в тому числі і щодо контейнерів OOLU8935450/OOLEZU1419.

Зазначені обставини, підтверджені належними та допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, свідчать про те, що станом на день укладення між сторонами договору №1-14/01 від 14.01.2019 та заявки до нього №1 від 14.01.2019 послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу в контейнері коносаменту №GXPTY18107144 в частині перевезення морським транспортом, не могли бути надані відповідачем, оскільки вантаж був завантажений у порту Шанхай 09.11.2018 і прибув до порту Одеса 12.12.2018.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що для виконання умов договору №1-14/01 від 14.01.2019, зокрема, для вивозу контейнеру з порту, необхідно мати оригінали коносаменту або "телекс реліз", яких в наявності не було, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" оплатило вартість морського фрахту.

Колегія суддів констатує, що доказів проведення такої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" матеріали справи не містять, відповідачем до відзиву на позов відповідних платіжних документів надано не було.

Одночасно у відзиві на позовну заяву відповідач також зазначав про те, що для виконання замовлених позивачем послуг між компанією Portever Shipping LTD, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" та Kartuli Trading LLC було укладено договір №2312/2018 від 23.12.2018, на підставі якого відповідач здійснив оплату вартості послуг морського перевезення вантажу позивача. На підтвердження проведення такої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" надано Notification of Original sent to Swift, debit note №DR18121241SHA на суму 3100 доларів США, а також лист Portever Shipping LTD.

За умовами частини першої статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі №10-рп/99 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

В силу наведених вище норм господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Саме таку правову позицію викладено у пункті 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-05/608 від 31.05.2002 з подальшими змінами та доповненнями.

Вказані вище документи (Notification of Original sent to Swift на суму 6275,52 доларів США, debit note №DR18121241SHA на суму 3100 дол. США, лист Portever Shipping LTD б/д) складені англійською мовою, при цьому їх перекладу на українську мову відповідачем не надано, що виключає можливість надання їм судом відповідної оцінки.

Крім того, колегією суддів враховується, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у даній справі від відповідача витребовувались оригінали зазначених документів, в тому числі договір, укладений з Portever Shipping LTD.

На вимогу суду оригінали таких доказів Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" не надані.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення . Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги .

Враховуючи наведені норми процесуального права, з огляду на неподання на вимогу суду оригіналів документів, копії яких були надані відповідачем до суду першої інстанції, Південно-західний апеляційний господарський суд не бере їх до уваги та не надає зазначеним документам оцінки.

При цьому колегією суддів враховуються приписи частини другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, беручи до уваги ненадання перелічених вище доказів, витребуваних відповідною ухвалою суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає встановленими обставини невчинення відповідачем перерахування отриманих від позивача коштів морському перевізнику за морське перевезення вантажу в контейнері коносаменту №GXPTY18107144.

Щодо решти доказів, які містяться в матеріалах даної справи, зокрема, тих, що стосуються укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" договору №375 від 25.05.2016 та його виконання тощо, то колегія суддів не надає їм оцінки, оскільки відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги і доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛОГІСТІКС" є двома різними юридичними особами.

При цьому суд апеляційної інстанції додатково зауважує, що відповідно до коносаменту №GXPTY18107144 надання послуг з організації морського перевезення контейнерів OOLU8935450/OOLEZU1419 здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "GOOD LOGISTIKS".

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можно встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.(стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4.9 договору №1-14/01 від 14.01.2019 передбачено, що Експедитор виступає виключно як посередник, тобто транзитом переводить грошові кошти Клієнта, що належать перевізнику за послуги, надані морським перевізником. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу є транзитною і перераховується морському перевізнику який безпосередньо виконує перевезення на підставі договору морського перевезення (коносамент) з Клієнтом.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів доведено факт перерахування коштів у сумі 26429 грн (з ПДВ), з яких: 19474 грн за надання послуги з морського перевезення за межами території України, що підтверджується платіжним дорученням №12471 від 18.01.2019 на суму 26429 грн.

Водночас відповідачем не подано жодного належного доказу на підтвердження перерахування отриманих від позивача коштів транзитом морському перевізнику (оплати морського фрахту), як і не надано доказів надання позивачу послуг з організації морського перевезення. Докази повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" зазначеної суми Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" в матеріалах даної справи також відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" 19474 грн заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 337,73 грн 3% річних та 331,06 грн інфляційних втрат Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до частини другої зазначеної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1100/2 від 26.02.2019, в якій, посилаючись на ненадання останнім послуги морського перевезення за межами державного кордону України на суму 19474 грн за договором ТЕО №1-14/01 від 14.01.2019, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" повернути зазначену суму грошових коштів шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС".

Зазначена претензія отримана відповідачем 27.02.2019, проте залишена останнім без задоволення.

Враховуючи наведені вище положення статті 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання з повернення коштів позивачеві мало бути виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" в строк до 07.03.2019.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 . У листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Враховуючи викладене, здійснивши необхідні дії з перевірки відповідних розрахунків, колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування позивачем 331,06 грн інфляційних втрат за березень-серпень 2019 року та 337,73 грн 3% річних за період з 08.03.2019 по 04.10.2019, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2020 у справі №916/3022/19 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів також враховує, що 03.03.2020 до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" надійшла заява б/н від 03.03.2020 (вх.№5650/20 від 03.03.2020), в якій останнє просило стягнути з відповідача на користь позивача 18271 грн судових витрат, з яких: 15000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги, 1350 грн витрат, пов`язаних із залученням перекладача, та 1921 грн витрат зі сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат, пов`язаних з розглядом даної справи в суді першої інстанції, позивач посилається на наявні у матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги №22/03/19 від 22.03.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЕДВАЙЗЕРС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС", акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 03.03.2020 за договором про надання правової допомоги №22/03/19 від 22.03.2019, рахунку-фактури №27/09/2019 від 27.09.2019 на суму 15000 грн, виставленого позивачу Адвокатським об`єднанням "ЕДВАЙЗЕРС", платіжного доручення №15136 від 30.10.2020 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" на користь Адвокатського об`єднання "ЕДВАЙЗЕРС" 15000 грн, в якому в графі "Призначення платежу" зазначено "Сплата за над посл за дог про над правов доп №22/03/19 від 22.03.19 р. та рах №27/09/2019 від 27.09.19 р. без ПДВ", виписки з банківського рахунку Адвокатського об`єднання "ЕДВАЙЗЕРС" №020320VU08550593 від 02.03.2020, трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виставленого позивачу рахунку №130 від 17.09.2019 на суму 1350 грн за надання послуг перекладу коносамента №GXPTY18107144, морської накладної №OOLU2611842170 і коносамента №SHI 008E OOCL, акту приймання-передачі робіт №130 від 17.09.2019 за вищенаведеним рахунком №130 від 17.09.2019, платіжного доручення №14834 від 24.09.2019 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" 1350 грн, в якому в графі "Призначення платежу" зазначено "Сплата за посл перекладу зг рах №130 від 17.09.19 р., без ПДВ".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на вищевикладене та враховуючи документальне підтвердження позивачем понесених ним у зв`язку з розглядом даної справи місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн та витрат на залучення перекладача у розмірі 1350 грн, а також неподання скаржником до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру вказаних витрат, колегія суддів вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" вищезазначені суми судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2020 у справі №916/3022/19 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" 19474 грн, сплачених за договором транспортно-експедиторського обслуговування №1-14/01 від 14.01.2019, 337,73 грн 3% річних, 331,06 грн інфляційних втрат, 1921 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, та 1350 грн, пов`язаних із залученням перекладача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЛОГІСТІК УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" 2881,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строк, що визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук