Постанова

від 28.09.2020 по справі 916/921/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/921/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року (суддя Щавинська Ю.М.) у справі № 916/921/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.10/2)

про стягнення 5 008,38 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007", в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 5 008,38 грн, у тому числі: пеня у сумі 3 650,02 грн, 3% річних у сумі 714,55 грн, інфляційні втрати у сумі 643,81 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 8092/1718-ТЕ-23 від 02.10.2017р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, в результаті чого відповідачу було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

12.05.2020р. від ОСББ "Житло-2007" до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.54-60), згідно якого відповідач, заперечуючи проти позову, просить суд зменшити розмір пені до 10%, враховуючи наступні обставини.

Так, за твердженням відповідача, він є неприбутковою організацією, в управлінні якої перебуває дахова котельна, а тому весь придбаний у позивача природний газ використовується для виробництва теплової енергії не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб співвласників в опаленні приміщень.

Джерелом надходження коштів на рахунок відповідача, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, як вказує останній, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку фізичними особами за надані їм послуги.

Крім того, відповідач просить суд також врахувати, що отриманий природний газ ним оплачено в повному обсязі, а строк прострочення оплати останнього є незначним; ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від співвласників; предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність; розмір заявленої до стягнення пені є явно неадекватним спірним правовідносинам у 2020 році, враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за договором в повному обсязі ще в червні 2018 р.; позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства; відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року (суддя Щавинська Ю.М.) у справі № 916/921/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 1 825 грн, 3% річних у сумі 714 грн 55 коп., інфляційні втрати у сумі 643 грн 81 коп., а також судовий збір у сумі 2 102 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

При винесенні рішення судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати природного газу виконав в повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується довідкою позивача щодо операцій з контрагентом -Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" (а.с.35). Сплата боргу з порушенням встановлених договором строків не спростована відповідачем в порядку вимог ст.ст.73-74 ГПК України, та жодним чином не заперечується.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що відповідач повністю оплатив основний борг, АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, господарський суд з урахуванням інтересів всіх учасників справи та враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені до 1 825 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 року у справі №916/921/20 частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 825,02 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені у сумі 1 825,02 грн. у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт заперечує проти зменшення пені, зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, та погодився з умовами шодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені,

Крім того, головною підставою зменшення розміру неустойки Відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан. Натомість, відповідно до ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому скаржник вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені.

Таким чином, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь. зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, за доводами апелянта, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частин: зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтересі, позивача.

Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу.

Таким чином, на думку скаржника, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини. які мають значення для справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не надав Господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд попередньої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та сухими посиланнями на важкий матеріальний стан Відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

Апелянт зазначає, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Отже, враховуючи принципи добросовісності, справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню Відповідача і вважає рішення Господарського суду в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права Позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, апелянт зазначає про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року у справі № 916/921/20; постановлено розгляд справи № 916/921/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи).

Відзив на апеляційну скаргу, клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 20.07.2020 року про відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, або будь-яких заяв чи клопотань, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №8092/1718-ТЕ-23 (а.с.10-19), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Також між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору (а.с.20-22).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 92 000 тис куб.м.

Додатковою угодою №2 до договору від 13.04.2018р. сторонами доповнено п. 2.1. наступним змістом: постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7 тис. куб.м.

Згідно з п.п. 3.7, 5.2 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4 942 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4. договору).

Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.2. Споживач, зокрема, взяв на себе обов`язок своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.05.2018р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.04.2018р.).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №8092/1718-ТЕ-23 від 02.10.2017р. у період з жовтня 2017р. квітень 2018р. позивач передав у власність відповідача природний газ об`ємом 69,051 тис куб.м. на загальну суму 409 500,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с.27-33).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати природного газу виконав в повному обсязі, однак з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується довідкою позивача щодо операцій з контрагентом -Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" (а.с.35).

Сплата боргу з порушенням встановлених договором строків не спростована відповідачем в порядку вимог ст.ст.73-74 ГПК України, та жодним чином не заперечується.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природнього газу №8092/1718-ТЕ-23, щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог мала здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які регламентують правовідносини з розрахунків в межах купівлі-продажу, а також інших відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст. 655, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами в межах апеляційного провадження, відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ за договором постачання природного газу №8092/1718-ТЕ-23, що свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання ним такого грошового зобов`язання в силу ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені, з огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п. 8.2 Договору.

Згідно положень п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою до договору №1 від 11.01.2018р. сторони виклали п.8.2. договору в новій редакції: "у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення."

Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про арифметично вірний та такий, що відповідає нормам законодавства України, розрахунок пені у розмірі 3650,02 грн., зроблений у відповідності до п.8.2. договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені до 10%, посилаючись на те, що невиконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від боржника причин та обставин, зокрема, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житло-2007" є неприбутковою організацією, створеною для комплексного обслуговування об`єктів, що полягає в утриманні багатоквартирного будинку, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, зокрема для задоволення потреб співвласників з опалення, станом на момент виникнення обов`язку зі сплати поставленого газу, ОСББ мало значну заборгованість співвласників перед ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: - коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України); - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що зменшуючи суму належної до стягнення пені на 50% від розрахованої позивачем пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, тобто до 1825,00 грн, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, факт повного погашення заборгованості за спірний період, той факт, що ОСББ є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками; складний фінансовий стан відповідача в період здійснення оплати за природний газ.

Судова колегія приймає до уваги, що основний борг за договором постачання природного газу, хоча і з порушенням строків, проте був погашений у повному обсязі; отриманий від відповідача природний газ ОСББ використовує виключно на виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям будинку.

Своєчасність та повнота здійснення ОСББ розрахунків за договорами з постачальниками комунальних послуг залежить від своєчасності та повноти сплати внесків всіма мешканцями будинку.

З довідки №06/05 від 06.05.2020 року, наданої ОСББ Житло-2007 вбачається, що станом на 11.12.17, 11.01.18, 11.02.18, 11.03.18, 11.04.18, 11.05.18, 11.06.18, 11.07.18 існувала заборгованість мешканців будинку перед ОСББ.

Колегія суддів також приймає до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті дій ОСББ Житло-2007 , вимоги про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору №8092/1718-ТЕ-23, позивач не заявляв.

Враховуючи, що позивач є монополістом на ринку поставки споживачам природного газу, договори постачання природного газу укладаються виключно на умовах АТ НАК Нафтогаз України , в тому числі щодо умов застосування штрафних санкцій та збільшених строків позовної давності щодо заявлення вимог про їх стягнення та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №913/284/18.

Слід також приймати до уваги і введені державою заходи із запровадження карантину з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19, що спричинило погіршення стану платоспроможності населення країни, в тому числі через вимушену неможливість працювати, а також втрату роботи громадянами.

Стягуючи з неприбуткової організації - ОСББ у складний період фінансові санкції, позивач ставить під загрозу нормальне функціонування будинку і взагалі можливість замовлення поставок газу на наступний опалювальний період.

Даний спір не стосується стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем, а є спором про сплату фінансових санкцій, що не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність, враховуючи майновий стан обох сторін, а також з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та недопущення ще більшого погіршення стану відповідача, суд першої інстанції мав право зменшити розмір пені.

Судовою колегією відхиляються посилання скаржника на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 Цивільного кодексу України, адже зауваження скаржника відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер, тоді як частковість задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені як раз вказує на врахування майнових інтересів позивача.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

З огляду на вищевикладене, враховуючи інтереси обох сторін, приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем (на момент звернення до суду з даним позовом - виконано в повному обсязі), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (відповідач є неприбутковою організацією та сплачує поставлений позивачем природний газ після надходження відповідних оплат від мешканців будинку), поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків, виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про зменшення нарахованої позивачем пені на 50% - до 1825,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 18.06.2019 у справі №924/754/18.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року у справі №916/921/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09 червня 2020 року у справі №916/921/20 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська