Постанова

від 03.09.2020 по справі 911/1304/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа№ 911/1304/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Кукса О.В.; від відповідача: представник Яковенко А.Ю.

третя особа відповідача: 1) не з`явились; третя особа відповідача: 2) представник Яковенко А.Ю.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 (повний текст складено та підписано 13.03.2020)

у справі № 911/1304/19 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30" до Білоцерківської міської ради

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

2) Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради

про скасування державної реєстрації права власності на нежилі приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСББ "Зелена-28, 30" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, зареєстрованої на ім`я Територіальної громади м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради на нежилі приміщення, в житлових будинках: № 28, приміщення 180, площею 33,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354744732103 від 07.05.2014); № 30, приміщення 153, площею 29,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354625032103 від 07.05.2014), по вулиці Зеленій в місті Біла Церква Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставною та неправомірною реєстрацією за територіальною громадою м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради права власності на нежилі приміщення, в житлових будинках: № 28, приміщення 180, площею 33, 0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354744732103 від 07.05.2014); № 30, приміщення 153, площею 29, 3 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354625032103 від 07.05.2014), по вулиці Зеленій в місті Біла Церква Київської області, що є допоміжними приміщеннями співвласників багатоквартирних будинків за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вул. Зелена, 28, 30.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 позов задоволено повністю, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності, зареєстровану на ім`я територіальної громади м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської на нежилі приміщення, в житлових будинках: № 28, приміщення 180, площею 33, 0 кв. м. № 30, приміщення 153, площею 29, 3 кв. м. по вулиці Зеленій в місті Біла Церква Київської області, стягнуто з Білоцерківської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30" судові витрати 1 921,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Білоцерківська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 поважними та поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30" до Білоцерківської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", 2) Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на нежилі приміщення

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, модульні котельні по вул. Зелена, 28 та вул. Зелена, 30 були передані на баланс КП "Білоцерківтепломержа", як окремий об`єкт нерухомого майна і вказаному факту, судом першої інстанції не достатньо досліджено і не надано правового висновку. Судом першої інстанції не взято до відома, що відповідно до пункту 4.2 статті 4 Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 24.05.2018 № 2282-5-VII "Про затвердження Статуту комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківськтепломережа" шляхом викладення його в новій редакції", майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання. Судом першої інстанції, не достатньо досліджено і не надано правового висновку нормам та доказам, якими керувався скаржник при оформленні права власності на вказані нежитлові приміщення відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради володіє вказаним майном на законних підставах.

Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не досліджено і не надано належно правового висновку, що ні законодавством, яке діяло на момент видачі свідоцтв про право власності на оскаржувані нежитлові приміщення, ні нормами, які діяли на момент проектування житлових будинків, а саме: "Строительные нормы и правила нормы проектирования котельные установки СНиП II-35-76 не визначено, що дахові котельні є допоміжними. Разом із тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до Законів України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Приватизацію державного та комунального майна", дахові модульні котельні відносяться до об`єктів інженерної інфраструктури та не підлягають передачі у приватну власність.

Скаржник вказує на те, що право власності на вказані нежитлові приміщення (котельні) були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України, тому територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської ради володіє вказаним майном на законних підставах.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 справу № 911/1304/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником було усунено недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви.

Одночасно скаржником в тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції було зроблено невірний висновок про те, що спірні приміщення за своєю суттю і призначенням є допоміжними приміщеннями і відносяться до спільного майна зазначених будинків, що є законодавчо необґрунтованим з огляду на те, що власником модульних котелень Зелена, 28, Зелена, 30 є територіальна громада міста Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради, якою ці котельні, як засновником та розпорядником майна, були переді комунальному підприємству "Білоцерківтепломережа" на баланс та господарське відання. Підприємство експлуатує 30 дахових модульних котелень, 22 з яких розташовані та надають послугу теплопостачання мешканцям житлових будинків міста, всі котельні перебувають у власності територіальної громади міста та є нежитловими приміщеннями, зокрема, факт статусу приміщень № 180 по вул.Зелена, 28 № 153 по вул. Зелена, 30 як нежитлових, встановлено в інвентаризаційних справах та підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2014, індексний номер витягу 21348404 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн про реєстрацію права власності від 07.05.2014, індексний номер витягу: 21341836, які додані позивачем до позову та ним не заперечуються. Правовий режим цих котелень не змінювався, оскільки з самого початку, після прийняття житлових будинків в експлуатацію в 1996р. де розташовані ці котельні, вони були передані у власність територіальної громади міста, спочатку на баланс Комунального підприємства Білоцерківської міської ради ЖЕК № 3, а вже потім - на баланс Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", де перебувають і на сьогодні.

На думку скаржника, судом не взято до уваги, що у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Тобто, приміщення, що з самого початку будувались, як такі, використання яких мало інше призначення і яке було самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень, а є нежитловими.

Також скаржник посилається на лист КП КОР "Південне бюро технічної інвентаризації" від 10.06.2019 за вих. № 1562, що був адресований відповідачу та також є в матеріалах справи, вбачається, що при первинній технічній інвентаризації ними було заведено дві інвентаризаційні справи на кожну модульну дахову котельню окремо, без внесення до цих справ основної технічної документації про багатоквартирні житлові будинки по вул. Зеленій, 28 та по вул. Зеленій, 30 на дахах яких розміщені ці котельні. Оскільки в даному випадку, дані приміщення дахових модульних котелень мають статус нежитлових то вони є самостійним об`єктом нерухомого майна та не належать до житлового фонду, а відтак не відносяться до сумісної спільної власності співвласників будинку.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що спірні приміщення є нежитловими, а спірні свідоцтва права власності не порушуються прав позивача, оскільки право власності на нежитлове приміщення до співвласників будинків автоматично не перейшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 поновлено Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 та призначено справу № 911/1304/19 до розгляду у судовому засіданні 18.06.2020.

Оскільки в провадженні Північного апеляційного господарського суду знаходилась апеляційна скарга Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19, апеляційна скарга Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 підлягає прийняттю до спільного розгляду з вищевказаною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 поновлено Білоцерківській міській раді пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19, об`єднано апеляційні скарги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" та Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 18.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 до 07.07.2020.

07.07.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради, у якому вказав на те, що багатоквартирні будинки № 28, № 30, по вул. Зеленій в місті Біла Церква, побудовані за кошти приватного інвестора де забудовником виступало Колективне підприємство "Білоцерківський домобудівельних комбінат", а у відповіді, наданій ТОВ "Білоцерківський домобудівельний комбінат" 11.02.2019, яка досліджувалась судом першої інстанції, зазначено, що під час затвердження кошторисної вартості будівництва житлових комплексів, враховували складові зі спорудження житлових будинків, модульних котелень з обладнання майданчикових та позамайданчикових мереж, саме тому для розрахунку кошторисної вартості 1 кв.м. житла у вищевказаних житлових будинків взята загальна вартість об`єктів будівництва, тобто, модульні котельні з обладнанням включені у вартість квартир цих будинків, а тому є спільною сумісною вартістю, яка створювалась за кошти учасників будівництва (пайовиків) у ході дольової участі в будівництві усього житлового комплексу.

Позивач зазначає, що модульні котельні, на момент передачі будинків в експлуатацію, збудовані з метою обслуговування зазначених житлових будинків та є неподільною частиною цих будинків з присвоєнням адреси: м. Біла Церква, вул. Зелена, 28, 30. Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначення є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення живого комфорту, і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, і лише приміщення, що з самого початку будувались як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Також 07.07.2020 позивачем через канцелярію суду подано відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", в якому зазначив, зокрема, про те, що скаржник здійснив оформлення права власності на приміщення модульних котелень 05.09.2008 20.02.2002, без згоди співвласників багатоквартирного будинку. Така дія є неправомірною та незаконною, оскільки будь-які дії щодо зміни правової прироби спільного майна співвласників багатоквартирного будинку погоджується ними з укладенням про це відповідного протокольного рішення, незалежно від того, чи створено в будинку юридична особа - ОСББ чи ні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 задоволено клопотання Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про відкладення розгляду справи. Задоволено клопотання Білоцерківської міської ради та Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи № 911/1304/19 за апеляційними скаргами Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 на 03.09.2020.

Представники третьої особи-2 у судове засідання 03.09.2020 не з`явились.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників третьої особи-2.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2020 заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 залишити без змін, вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 03.09.2020 надав додаткові пояснення з приводу рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, доводи відзивів на апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується апеляційний господарський суд, рішенням № 150 від 16.05.1996 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради затверджено акт Державної приймальної комісії від 14.05.1996 р. про прийняття в експлуатацію 1-ої черги 175 квартирного житлового будинку (143 квартири) по вул. Зеленій, 28, з вбудовано-прибудованим магазином.

Рішенням № 370 від 24.12.1996 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради затверджено акт Державної приймальної комісії від 20.12.1996 про прийняття в експлуатацію 107 квартирного житлового будинку по вул. Зеленій, 30.

Рішенням № 101 від 01.04.2003 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вирішено Житлово-експлуатаційній конторі № 3 передати, а Комунальному підприємству "Білоцерківтепломережа" прийняти на баланс модульні котельні згідно з додатком, у тому числі, по вул. Зеленій, 28, 30.

01.07.2003 між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 та Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа" було підписано акт прийому-передачі модульних котельних, згідно з яким Житлово-експлуатаційна контора № 3 передала, а Комунальне підприємство "Білоцерківтепломережа" прийняло на баланс модульні котельні (приміщення та обладнання), у тому числі, по вул. Зеленій, 28, 30.

Рішенням № 359 від 26.08.2008 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вирішено, у тому числі, оформити за КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" право власності на нежитлове приміщення площею 33,0 кв.м по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква.

05.09.2008 Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення № 359 від 26.08.2008 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було видано територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, і 30.04.2014 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом № 21348404 від 07.05.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявним у матеріалах справи.

Рішенням № 41 від 10.02.2009 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради вирішено, у тому числі, оформити за КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" право власності на нежитлове приміщення - модульна котельня площею 29,3 кв.м по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква.

20.02.2009 Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення № 41 від 10.02.2009 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було видано територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, і 30.04.2014 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом № 21341836 від 07.05.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявним у матеріалах справи.

08.06.2016 проведено установчі збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Біла Церква, вул. Зелена, 30, на яких були присутні власники квартир та нежитлових приміщень та на яких було вирішено, крім інших питань, створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30", затвердити його статут, тощо, про що за наслідками проведення вказаних установчих зборів членів ОСББ "Зелена-28, 30" було складено та підписано протокол б/н від 08.06.2016 р. зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Біла Церква, вул. Зелена, 30.

05.07.2016 відповідним державним реєстратором суб`єкта державної реєстрації було зареєстровано юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.07.2016, наявною у матеріалах справи.

30.09.2016 комісією у складі повноважних представників Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30" було складено та підписано акт приймання-передачі житлового комплексу, згідно з яким проведено обстеження активів житлового будинку за адресою: вул. Зелена, 28, місто Біла Церква, Київська область, та передано його з балансу комунального підприємства та прийнято на баланс ОСББ.

30.09.2016 комісією у складі повноважних представників Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30" складено та підписано акт приймання-передачі житлового комплексу, згідно з яким проведено обстеження активів житлового будинку за адресою: вул. Зелена, 30, місто Біла Церква, Київська область, та передано його з балансу комунального підприємства та прийнято на баланс ОСББ.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, зареєстрованої на ім`я Територіальної громади м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради на нежилі приміщення, в житлових будинках: № 28, приміщення 180, площею 33,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354744732103 від 07.05.2014 року); № 30, приміщення 153, площею 29,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354625032103 від 07.05.2014), по вулиці Зеленій в місті Біла Церква Київської області.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття допоміжні приміщення надано у ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку": це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Частиною 4 ст. 4 Житлового кодексу УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках" у ст. 1 надає визначення, зокрема таким термінам:

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

5) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_1 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) визначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжні приміщення, відповідно до частини другої статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Аналогічні приписи містить частина друга статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься вони до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Як вже зазначалось, в ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" надається визначення вищевказаним правовим категоріям. Так, допоміжними приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна. До прийняття Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" аналогічні законодавчі визначення вищевказаних понять містилися в Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Допоміжні приміщення (кладові, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Також, в п. 1.1 та п. 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зауважується, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Для розмежування понять "допоміжні приміщення багатоквартирного будинку" та "нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку" необхідно встановити технічні характеристики такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку.

Отже, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, натомість нежитлові приміщення призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та не входять до житлового фонду.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Як вбачається із матеріалів справи, нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, складають собою приміщення, в яких знаходяться та експлуатуються внутрішньобудинкові системи опалення, а саме модульні дахові котельні із відповідним обладнанням, що підтверджується актами б/н від 30.09.2016 приймання-передачі житлового комплексу, підписаними між повноважними представниками Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зелена-28, 30", листом № 2030/01-10 від 01.06.2018 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, листом № 1022/01-10 від 25.03.2019 р. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, листом № 4/05-14 від 11.02.2019 ТОВ "Білоцерківський домобудівельний комбінат", актами приймання-передачі від 23.05.1996, від 11.05.1997, матеріалами інвентаризаційної справи та технічної документації на вказані приміщення, іншими документами, а тому суд дійшов висновку, що вказані приміщення призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирних будинків за адресою: вул. Зелена, 28, 30, місто Біла Церква, Київська область, а тому за своєю суттю і призначенням є допоміжними приміщеннями і відносяться до спільного майна зазначених будинків, співвласниками якого є власники квартир та нежитлових приміщень таких будинків.

Натомість ані відповідачем, ані третіми особами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували визначення (переведення) у встановленому законодавством порядку спірних приміщень: приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, у нежилі (нежитлові) приміщення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що матеріали справи не містять доказів про те, що спірне приміщення раніше використовувалося як не допоміжне приміщення.

Слід зазначити, що до нежитлових відносяться ті приміщення, які з самого початку будувалися не як допоміжні, а як такі, що мають інше призначення. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

Так, відповідач стверджуючи, що спірні приміщення є нежитловим та не відноситься до житлового фонду, не довів того, що спірні приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, від самого початку планувались та призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин.

Заперечення відповідача і третіх осіб щодо того, що вказані спірні приміщення модульних дахових котелень не є допоміжними, а є нежитловими є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються вищевикладеним.

Згідно із п. 1) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Частинами 1, 2 ст. 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

2. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов`язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 19 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 24 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону;

5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону;

5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5 4) після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 41 цього ж Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення про передачу об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

2) акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого оформлено передачу такого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Пунктом 51 цього ж Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що підтверджує виникнення права державної або комунальної власності на такий об`єкт, заявник подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

У разі проведення державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта.

У разі проведення державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає:

документ, відповідно до якого підтверджується факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування;

документ, відповідно до якого підтверджується факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 цього ж кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виникнення у нього та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності (комунальної) на нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, і відповідно б підтверджували правомірність прийняття Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради рішення № 359 від 26.08.2008 та рішення № 41 від 10.02.2009.

Як вже зазначалось, 05.09.2008 Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення № 359 від 26.08.2008 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було видано територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, і 30.04.2014 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, а саме рішення № 359 від 26.08.2008 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було прийнято про оформлення за КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" права власності на нежитлове приміщення площею 33,0 кв.м по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, а не за Білоцерківською міською радою.

20.02.2009 Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення № 41 від 10.02.2009 р. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було видано територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, і 30.04.2014 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, а саме рішення № 41 від 10.02.2009 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було прийнято про оформлення за КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" права власності на нежитлове приміщення - модульна котельня площею 29,3 кв.м по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, а не за Білоцерківською міською радою.

Докази, надані відповідачем у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, на підтвердження виникнення у нього та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності на нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, а саме рішення № 101 від 01.04.2003 Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, акт б/н від 01.07.2003 прийому-передачі модульних котельних, підписаний між Житлово-експлуатаційною конторою № 3 та Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа", рішення № 359 від 26.08.2008 р. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.09.2008 р., видане територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, рішення № 41 від 10.02.2009 р. Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2009 р., видане територіальній громаді м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, на підставі яких 30.04.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області було зареєстровано право власності (комунальна) на вказані нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради не є належними та допустимими доказами, що підтверджують виникнення у відповідача та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності на нежиле приміщення (прим 180) площею 33, 0 кв.м. в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та нежиле приміщення (прим 153) площею 29, 3 кв.м. в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, з вищевказаних підстав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що передача на баланс майна не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно із ст. 393 цього ж кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірне нерухоме майно, а саме нежиле приміщення (прим 180) площею 33,0 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 28, м. Біла Церква, Київська область, та нежиле приміщення (прим 153) площею 29,3 кв.м в житловому будинку по вул. Зелена, 30, м. Біла Церква, Київська область, складають собою приміщення, в яких знаходяться та експлуатуються внутрішньобудинкові системи опалення, а саме модульні дахові котельні із відповідним обладнанням, призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирних будинків за адресою: вул. Зелена, 28, 30, місто Біла Церква, Київська область, а тому за своєю суттю і призначенням є допоміжними приміщеннями і відносяться до спільного майна зазначених будинків, співвласниками якого є власники квартир та нежитлових приміщень таких будинків, а враховуючи ту обставину, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення у нього та набуття ним у встановленому законодавством порядку права власності (комунальної) на спірне нерухоме майно, і станом на момент реєстрації права власності (комунальної) за відповідачем на спірне нерухоме майно його співвласниками були і є власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків за адресою: вул. Зелена, 28, 30, місто Біла Церква, Київська область, у відповідача були відсутні правові підстави для державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, так як таке нерухоме майно не є комунальною власністю міста Біла Церква Київської області, чим відповідно було порушено речові права співвласників такого нерухомого майна, а саме власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків за адресою: вул. Зелена, 28, 30, місто Біла Церква, Київська область, у зв`язку із чим їх право спільної власності на таке нерухоме майно підлягає захисту у судовому порядку.

Отже, позивачем доведено наявність порушеного права, у зв`язку із чим, позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, зареєстрованої на ім`я Територіальної громади м. Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради на нежилі приміщення, в житлових будинках: № 28, приміщення 180, площею 33,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354744732103 від 07.05.2014); № 30, приміщення 153, площею 29,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 354625032103 від 07.05.2014), по вулиці Зеленій в місті Біла Церква Київської області, є законною і обґрунтованою, та правомірно задоволена господарським судом першої інстанції у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 та для задоволення апеляційних скарг Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржниками у апеляційних скаргах не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19.

Скаржниками, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржники не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг - Білоцерківську міську раду та Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/1304/19 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на Білоцерківської міської ради та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа".

5. Справу № 911/1304/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 16.09.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім