Рішення

від 17.09.2020 по справі 911/718/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2020 р. Справа № 911/718/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Таун", 61003, Харківська область, місто Харків, Червонозаводський район, вулиця Університетська, будинок 33

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд", 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 32, офіс 5

про стягнення 588 729,42 грн за договором поставки № 10/06/19/1 від 10.06.2019

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Таун" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд", в якому з урахуванням заяви б/н від 29.05.2020 про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з ТОВ "Айватрейд" заборгованість за договором поставки № 10/06/19/1 від 10.06.2019588 в розмірі 588 729,42 грн, з яких: 497 230,40 грн сума основного боргу, 9 719,00 грн 3% річних, 77 998,55 грн пеня та 3 781,47 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Поштові відправлення з ухвалами суду, які направлялись відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань повернулися на адресу суду з відміткою підприємства: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України було встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)", яким Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) ".

Розгляд справи неодноразово відкладався.

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни у пункт 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення його в наступній редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Поряд з цим, згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, враховуючи обмеженість строків розгляду справи, внесені Законом України від 18.06.2020 № 731-IX зміни в Господарський процесуальний кодекс України, відсутність відповідних заяв про інше, суд вирішив здійснювати розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що судом було здійснено всі можливі засоби повідомлення відповідача про розгляд справи в суді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2020 ухвалено закрити підготовче провадження у даній справі 19.08.2020 та призначити розгляд справи по суті.

15 вересня 2020 року від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.09.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцент Таун" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" (Покупець) було укладено договір поставки поставки № 10/06/19/1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукти харчування, надалі - "товар", у кількості, за найменуваннями та цінами, зазначеними в накладних (товарно-транспортних або товарних), що оформлюються на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна за кожним найменуванням і на кожну партію товару визначається на підставі прас-листа. Ціна вказується в накладних на кожну партію товару та включає в себе податок на додану вартість, а також всі мита та збори, маркування, транспортування та інші витрати постачальника.

Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару до каси постачальника. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України. Розрахунки покупець проводить за реквізитами, зазначеними в пункті 9.6 договору (банківськими виписками тощо) (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.3 Договору покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки. У разі затримки в оплаті партії товару постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та, крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору.

Відповідно до пункту 2.4 Договору днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на кореспондентський рахунок банку постачальника.

Згідно з пунктом 3.1 Договору товар поставляється партіями на підставі замовлення покупця, в якому зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається у письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання) не пізніше ніж за 1 робочий день до запланованої дати поставки. В разі відсутності у постачальника на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості товару, постачальник протягом 3 годин з моменту отримання заявки повідомляє про це покупця, і сторони узгоджують інший асортимент, кількість або інший строк поставки.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника.

При передачі товару постачальник зобов`язаний передати усю необхідну документацію (сертифікати відповідності, якості, ветеринарні, санітарно-гігієнічні та інші, передбачені законодавством) на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати усі необхідні документи, що підтверджують передання товару (пункт 3.3 Договору).

Право власності на товар та пов`язані з ним ризики переходять до покупця з моменту передання йому товару, що підтверджується підписанням товарно-транспортної або товарної накладної уповноваженим представником покупця (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

У разі невиконання сторонами своїх обов`язків за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).

Згідно з пунктом 6.2 Договору за прострочення в оплаті товару покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на суму 622 230,40 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № 29 від 10.06.2019 на суму 73 889,40 грн; № 31 від 13.06.2019 на суму 202 492,50 грн; № 35 від 03.07.2019 на суму 134 000,00 грн; № 39 від 06.07.2019 на суму 122 400,00 грн; № 55 від 17.07.2019 на суму 12 408,50 грн; № 63 від 30.07.2019 на суму 77 040,00 грн.

Крім того, на підтвердження виконання своїх зобов`язань, до матеріалів справи позивачем надано копії товарно-транспортних накладних з відповідними відмітками вантажовідправника, експедитора та вантажоодержувача.

За твердженням позивача відповідачем було частково сплачено за поставлений позивачем товар на загальну суму 125 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 629 від 30.07.2019; № 641 від 05.08.2019; № 654 від 09.08.2019; № 662 від 13.08.2019; № 668 від 16.08.2019 та № 678 від 21.08.2019 з посиланням в призначенні платежів на договір № 10/06/19/1 від 10.06.2019.

Відтак, як стверджує позивач, за відповідачем рахується заборгованість з оплати поставленого товару за спірним договором в сумі 497 230,40 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору між сторонами узгоджено, що покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи наведене, суд встановив, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Докази повної оплати товару, отриманого відповідачем за договором поставки № 10/06/19/1 від 10.06.2019, у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що сума заявленої до стягнення заборгованості складається із частково сплаченої видаткової накладної № 31 від від 13.06.2019 та повністю неоплачених накладних № 35 від 03.07.2019, № 39 від 06.07.2019, № 55 від 17.07.2019 і № 63 від 30.07.2019.

Враховуючи, що заборгованість за договором на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази її оплати відсутні, вимоги позивача відповідачем не спростовані, а тому вимога про стягнення з відповідача 497 230,40грн боргу підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 77 998,55 грн пені нарахованої за сукупний період починаючи з 05.07.2019 по 20.02.2020 по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинолю першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання стосовно своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочення в оплаті товару покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що частина друга статті 343 Господарського кодексу України та статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем застосовано саме подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не ставку визначену договором (0,5% в день від суми прострочення), а також відповідно до правил обрахунку строків, пеня нарахована з наступного для після спливу строку виконання зобов`язання за кожною з накладною та до відповідного числа відповідного останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення 77 998,55 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9 719,00 грн та 3 781,47 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість за договором боржником не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних від знецінення грошових коштів є правомірним.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних за заявлені позивачем періоди по кожній видатковій накладні окремо (05.07.2019 - 18.03.2020; 25.07.2019 - 18.03.2020; 28.07.2019 - 18.03.2020; 08.08.2019 - 18.03.2020; 21.08.2019 - 18.03.2020), судом встановлено, що розрахунки позивача є правильними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги про стягнення 9 719,00 грн 3% річних та 3 781,47 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (пункт 1 частина четверта статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви в розмірі 8 830,94 грн покладається на відповідача.

Щодо судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки дану заяву судом розглянуто та відмовлено в її задоволенні, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 051,00 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Вирішення питання про витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу), судом не вирішується в даному судовому засіданні, оскільки позивачем було подано відповідну заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 32, офіс 5, ідентифікаційний код 40315552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Таун" (61003, Харківська область, місто Харків, Червонозаводський район, вулиця Університетська, будинок 33, ідентифікаційний код 40762149) заборгованість за договором поставки № 10/06/19/1 від 10.06.2019 в розмірі 588 729 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 42 коп., з яких 497 230,40 грн сума основного боргу, 9 719,00 грн 3% річних, 77 998,55 грн пеня та 3 781,47 грн інфляційних втрат, а також 8 830 (вісім тисяч вісімсот тридцять) грн 94 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 28.09.2020