Рішення

від 16.09.2020 по справі 907/2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 справа № 907/2/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом : Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж", м. Червоноград, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані", м. Ужгород

про : стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 47 575,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 р. на розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 47 575,92 грн., з них: 15415,00 грн. орендної плати за Договором оренди нерухомого державного майна №75 від 03.07.2018, 6165,99 грн. ПДВ на суму орендної плати, 1659,74 грн. плати за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, 4787,56 грн. відшкодування витрат в частині видатків на оплату праці сторожів та утримання прибудинкової території, 113,97 грн. відшкодування вартості послуг з дератизації приміщень, 1471,94 грн. податок за землю, 13721,63 грн. відшкодування послуг за спожиту теплову енергію, 2492,40 грн. пеня за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за рухоме та нерухоме майно, 1747,69 грн. штраф за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за рухоме та нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020 р., справу № 907/2/20 за позовом Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 47 575,92 грн., передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

14.02.2020 р. матеріали справи № 907/2/20 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.02.2020 р., справу № 907/2/20 передано на розгляд судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2020 року відкрито провадження у справі № 907/2/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 11.03.2020 р.

Ухвалою-викликом Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 р. підготовче засідання призначено на 01.04.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.04.2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів і відклав підготовче засідання на 06.05.2020 року.

Підготовче засідання 06.05.2020 року не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2020 р. підготовче засідання у справі № 907/2/20 призначено на 10.06.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 01.07.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 05.08.2020 р.

03.07.2020 р. позивачем, на виконання вимог, які викладені в ухвалі суду від 19.02.2020 р., подано на адресу суду наступні документи (за вх.№ 21097/20), а саме: розрахунок пені за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за оренду рухомого майна, період її нарахування; розрахунок пені за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за оренду нерухомого майна, період її нарахування; додатки до договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 р. згідно з розділом 12: перелік рухомого майна, акт приймання-передавання державного рухомого майна, звіт про оцінку майна; план розміщення приміщення.

Крім того, 05.08.2020 р. позивачем за вх. № 23446/20 долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за укладеними договорами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.09.2020 р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

16.09.2020 р. в судове засідання з розгляду справи по суті представник позивача не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

16.09.2020р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 19.02.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав. Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

У ч. 3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свою вимогу та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №907/2/20.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, фіксування судового процесу під час судового засідання 16.09.2020 р. не здійснюється.

В судовому засіданні 16.09.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

03.07.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Кейтерінг Сервіс Кампані укладено Договір оренди нерухомого державного майна № 75. За цим договором Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області передає ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 28-32, загальною площею 131 кв.м., на першому поверсі адміністративного корпусу Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж", який являється балансоутримувачем зазначеного майна. Відповідно до п. 3.1 договору оренди нерухомого майна № 75 від 03.07.2018 р. - орендна плата за оренду визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень - 2 786,51 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2 договору). При цьому, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору). Згідно п. 3.6. Договору оренди нерухомого майна № 75 від 03.07.2018 року орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, а саме: 50% - до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням казначейства у Львівській області, та 50% на рахунок Балансоутримувача (Державний вищий навчальний заклад Червоноградський гірничо-економічний коледж ). Відповідно до п. 5.3. Договору оренди нерухомого майна № 75 від 03.07.2018 року орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу. За рішенням Господарського суду Львівської області 26.09.2019 року у справі № 914/1350/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях договір було розірвано. Проте, як стверджує позивач, ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані перебуває і здійснює діяльність займаного приміщення станом на дату подачі позовної заяви в суд та розгляду даної справи. В той же час, ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані не сплачено ДВНЗ ё Червоноградський гірничо-економічний коледж орендну плату, яка перераховується до державного бюджету за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року у розмірі 1511,48 грн., 1526,60 грн., 1537,28 грн., 1537,28 грн., 1537,28 грн., 1537,28 грн., 1548,04 грн., 1558,88 грн., 3120,88 грн., відповідно, та не відшкодовано ПДВ у загальному розмірі 6165,99 грн., що являється половиною орендної плати.

Орендна плата, яка повинна була бути стягнута на поточний рахунок коледжу так і не стягнута, чим порушені права коледжу, як зазначає позивач у позовній заяві. ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані перебуває у займаному орендованому приміщенні і користується комунальними послугами, рахунки яких долучено позивачем до матеріалів справи. Рішення Господарського суду Львівської області 26.09.2019 року у справі № 914/1350/19 не виконано, а тому необхідно сплачувати орендну плату до фактичного виселення. Згідно п. 3.7. Договору оренди нерухомого майна № 75 від 03.07.2018 р., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 3.8. Договору).

Відтак, позивачем нараховано та пред`явлено до оплати ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані пеню за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за оренду нерухомого майна у розмірі 2314,40 грн. та штраф у розмірі 1721,20 грн., оплата яких орендарем також проігнорована.

Окрім цього, ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані на підставі Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, укладеного з ДВНЗ Червоноградський гірничо- економічний коледж , користується рухомим майном навчального закладу згідно з переліком, наведеним у Додатку № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 3.1. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, орендна плата за оренду цього майна становить за березень 2018 року 300,00 грн. і за кожний наступний місяць підлягає коригуванню на відповідний індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України, (п. 3.3. Договору).

Орендна плата за оренду індивідуально визначеного рухомого майна перераховується орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.3. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно з п. 3.7. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості (п. 3.8. Договору).

Таким чином, позивачем нараховано та пред`явлено до оплати ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані пеню за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за оренду рухомого майна у розмірі 178,00 грн. та штраф у розмірі 26,49 грн., оплата яких орендарем також проігнорована.

Окрім цього, між ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж та ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.03.2018 року., згідно з пунктом 2.2.3. якого, орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги. В той же час, ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані , як орендарем нерухомого майна, станом на момент подачі позовної заяви та розгляду даної справи, не відшкодовано ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж витрати на утримання орендованого майна за березень 2019 року - грудень 2019 року в загальному розмірі 18 623,16 грн., з яких 13 721,63 грн. - відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії, 4787,56 грн. - відшкодування витрат в частині видатків на оплату праці сторожів та утримання прибуткової території та 113.97 грн. відшкодування вартості послуг з дератизації приміщень.

Крім того, позивач зазначає, що орендарем не відшкодовано ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж як балансоутримувачу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. В. Стуса, 17 м. Червонограда податок на землю за березень-грудень 2019 року у розмірі 1471,94 грн. сплата якого, згідно вимог чинного законодавства, покладається на балансоутримувача та відшкодовується орендарем виходячи із частки орендованого ним нерухомого майна у відповідному майні балансоутримувача.

Правова позиція відповідача.

16.09.2020 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті явки свого представника не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 19.02.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, оглянувши оригінали документів, суд встановив наступне.

03.07.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 75 (надалі - Договір)

Згідно п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення №28-32, загальною площею 131,0 кв. м., на першому поверсі адміністративного корпусу за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. В. Стуса, 17 та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо - економічний коледж".

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Факт передачі об`єкта оренди в оренду (нежитлових приміщень №28-32, загальною площею 131,0 кв. м., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. В. Стуса, 17) підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна № 75 від 03.07.2018 р., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи. Крім того, у вищенаведеному акті приймання-передавання об`єкта оренди від 03.07.2018 р. зазначено, що претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендаря не має.

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 50% - до державного бюджету; 50% - на рахунок Балансоутримувача.

Згідно з п. 3.7.Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1350/19 від 23.09.2019 р., що міститься в матеріалах справи, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено повністю, судом вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській Закарпатській та Волинській областях 10 716,59 грн. заборгованості з орендної плати, 806,91 грн. пені та 1 071,66 грн. штрафу та 3842,00 грн. відшкодування витрат судового збору. Також судом ухвалено розірвати договір оренди від 03.07.2018 №75, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані". Вказане рішення Господарського суду Львівської області набрало законної сили 17.10.2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту приймання-передавання нерухомого державного майна від 31.12.2019 р. орендар передає, а орендодавець приймає індивідуально визначене нерухоме державне майно- нежитлові приміщення (поз. 28-32) загальною площею 131 кв. м., розміщені за адресою: м.Червоноград, вул. В. Стуса, 17, на першому поверсі адміністративного корпусу, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо - економічний коледж". Відтак, відповідач фактично користувався орендованим майном до 31.12.2019 р.

Відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором оренди нерухомого державного майна № 75 від 03.07.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати становить: березень 2019 р. - 2 116,07 грн., квітень 2019 р. - 2 137,24 грн., травень 2019 р. - 2 152,19 грн., червень 2019 р. - 2 152,19 грн., липень 2019 р. - 2 152,19 грн., серпень 2019 р. - 2 152,19 грн., вересень 2019 р. - 2 167,26 грн., жовтень 2019 р. - 2 182,43 грн., листопад-грудень 2019 р. - 4 369,23 грн., відтак, загальна сума заборгованості становить 21 580,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату подання позову), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10. Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено судом, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Акт приймання-передавання нерухомого державного майна підписано 31.12.2019 р. Отже, фактичне користування спірним приміщенням завершилось 31 грудня 2019 року.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на вищенаведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми орендної плати, Господарський суд Львівської області суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - у сумі 21 580,99 грн. за період з 01.03.2019 р до 31.12.2019 р. фактичного користування орендованим майном.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 314,40 грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2019 р. до 30.11.2019 р. та 1721,20 грн. штрафу за договором оренди нерухомого державного майна № 75 від 03.07.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.7.Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У цій справі договором оренди нерухомого державного майна № 75 від 03.07.2018 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Так, зокрема, відповідно до п. 3.7 та п. 3.8 договору орендар сплачує пеню в разі несвоєчасного перерахування орендної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. А також у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1350/19 від 23.09.2019 р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено повністю, судом вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській Закарпатській та Волинській областях 10 716,59 грн. заборгованості з орендної плати, 806,91 грн. пені та 1 071,66 грн. штрафу та 3842,00 грн. відшкодування витрат судового збору. Також судом ухвалено розірвати договір оренди від 03.07.2018 №75, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані". Вказане рішення Господарського суду Львівської області набрало законної сили 17.10.2019 р. Відтак, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" договір оренди від 03.07.2018 №75 розірвано на підставі рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1350/19 від 23.09.2019 р., яке набрало законної сили 17.10.2019 р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, суд здійснивши перерахунок 10% штрафу та суми пені за період до розірвання договору оренди від 03.07.2018 №75 в судовому порядку, на підставі якого нараховані штрафні санкції та враховуючи положення п. 6 ст. 232 ГПК України, дійшов висновку, що обгрунтованою до стягнення є сума пені в розмірі 2 118,88 грн. за період з 01.03.2019 р. до 31.08.2019 р. та 1502,95 грн. штрафу. В решті вимог позивача щодо нарахованих штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити так як нараховані безпідставно в цій частині.

Крім того, ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані на підставі Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, укладеного з ДВНЗ Червоноградський гірничо- економічний коледж , користувалось рухомим майном навчального закладу згідно з переліком, наведеним у Додатку № 1 до цього Договору та який долучений позивачем до матеріалів справи.

Пунктом 1.1 Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна від 01.03.2018 р. ДВНЗ Червоноградський гірничо- економічний коледж (орендодавець за договором) передає, а ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані (орендар за договором) приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене рухоме майно згідно з переліком, наведеним у Додатку № 1 до цього Договору.

Факт передачі індивідуально визначеного рухомого майна підтверджується актом приймання -передавання рухомого майна від 01.03.2018 р., який долучений позивачем до матеріалів справи (за вх.№21097/20 від 03.07.2020 р.).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року, орендна плата за оренду цього майна становить за березень 2018 року 300,00 грн. і за кожний наступний місяць підлягає коригуванню на відповідний індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України, (п. 3.3. Договору).

Орендна плата за оренду індивідуально визначеного рухомого майна перераховується орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.3. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно з п. 3.7. Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 року орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 р. цей договір укладено строком на один рік та діє з 01 березня 2018 р. до 28 лютого 2019 р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань щодо сплати орендної плати - до виконання зобов`язань.

Згідно з п. 10.4 Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 р. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з акту приймання-передавання державного рухомого майна від 31.12.2019 р. орендар передає, а орендодавець приймає індивідуально визначене рухоме державне майно, що перебуває на балансі ДВНЗ Червоноградський гірничо- економічний коледж , відповідно до переліку, наведеному в Додатку № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна від 01.03.2018 р. Відтак, відповідач фактично користувався індивідуально визначеним рухомим державним майном до 31.12.2019 р.

Акт приймання-передавання державного рухомого майна підписано 31.12.2019 р. Отже, фактичне користування відповідачем орендованим рухомим майном завершилось 31 грудня 2019 року.

Позивачем нараховано до оплати ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані 1 659,74 грн. заборгованості з орендної плати за рухоме майно, пеню за прострочення зобов`язань по сплаті орендної плати за оренду рухомого майна у розмірі 178,00 грн. за період з 01.03.2019 р. до 30.11.2019 р. та штраф у розмірі 26,49 грн., оплата яких відповідачем не здійснена.

З огляду на наведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування заборгованості з орендної плати за рухоме майно, суми пені та штрафу за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2018 р., а також враховуючи положення п. 6 ст. 232 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - в сумі 1 659,74 грн. заборгованості з орендної плати за рухоме майно, 162,96 грн. пені за період з 01.03.2019 р. до 31.08.2019 р. та штрафу у розмірі 26,49 грн. фактичного користування орендованим рухомим державним майном. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє як у безпідставно нарахованій.

Крім того, між ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж та ТзОВ Кейтерінг Сервіс Кампані укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.03.2018 року., згідно з пунктом 2.2.3. якого орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги. Відповідачем як орендарем нерухомого майна не відшкодовано ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж витрати на утримання орендованого майна за березень 2019 року - грудень 2019 року в загальному розмірі 18 623,16 грн., з яких: 13 721,63 грн. - відшкодування вартості послуг за спожиту теплову енергію, 4787,56 грн. - відшкодування витрат в частині видатків на оплату праці сторожів та утримання прибудинкової території та 113,97 грн. відшкодування вартості послуг з дератизації приміщень.

До того ж, орендарем не відшкодовано ДВНЗ Червоноградський гірничо-економічний коледж як балансоутримувачу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. В. Стуса, 17 м. Червонограда податок на землю за березень-грудень 2019 року у розмірі 1471,94 грн. сплата якого, згідно вимог чинного законодавства, покладається на балансоутримувача та відшкодовується орендарем виходячи із частки орендованого ним нерухомого майна у відповідному майні балансоутримувача.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.03.2018 року, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі в загальному розмірі 20 095,10 грн., з яких: 13 721,63 грн. - відшкодування вартості послуг за спожиту теплову енергію, 4787,56 грн. - відшкодування витрат в частині видатків на оплату праці сторожів та утримання прибудинкової території, 113,97 грн. відшкодування вартості послуг з дератизації приміщень, 1471,94 грн. податок на землю.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне, позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 21 580,99 грн. - заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, 21 754,84 грн. заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, 1 529,44 грн. - штрафу, 2 281,84 грн. - пені, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір в сумі 1 903,69 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Сервіс Кампані" (88000, м. Ужгород, вул. Українська, 16; код ЄДРПОУ № 40287672) на користь позивача: Державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж" (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. В. Стуса, 17; код ЄДРПОУ № 00173485) 21 580,99 грн. - заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, 21 754,84 грн. заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, 1 529,44 грн.- штрафу, 2 281,84 грн. - пені та 1 903,69 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25.09.2020 р.

Суддя О.З. Долінська