Рішення

від 28.09.2020 по справі 918/607/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/607/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації

про стягнення коштів у сумі 16 900 грн 25 коп. ,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації (далі - Управління, відповідач) про стягнення коштів у сумі 16 900 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 1 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення району з урахуванням пільг, споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика скеровувалась відповідачу, та станом на даний час останнім не оплачена.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року позовну заяву Товариства від 19 червня 2020 року № 191/20 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати: оригінали доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (опису вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чеку).

26 червня 2020 року від Товариства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист від 25 червня 2020 року № 197/20 з оригіналами квитанції, накладної та опису вкладення про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів (а.с. 40-43).

Ухвалою суду від 1 липня 2020 року позовну заяву Товариства від 19 червня 2020 року № 191/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 27 липня 2020 року.

16 липня 2020 року від Управління через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи після закінчення строку встановленого карантину.

17 липня 2020 року від Управління через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 54-72), в якому останнє просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що станом на 2019 рік Управлінням не укладено договір з Товариством. Також відповідач зазначає, що на території Млинівського району утворені Млинівська, Острожецька, Бокіймівська, Підлозівська та Ярославицька об`єднані територіальні громади, які здійснюють свою діяльність самостійно, формують бюджети та видатки, а також є самостійними юридичними особами. Також відповідач зазначає, що до Управління у січні 2020 року надійшла претензія № 34/20 від 23 січня 2020 року від Товариства за невідшкодовану компенсацію за період з 01.10.2019 р. по 31.12.2019 р. в сумі 16 900 грн 25 коп. 29 січня 2020 року Млинівською районною державною адміністрацією було надіслано лист-прохання голові Млинівської селищної ради з проханням внести зміни до бюджету 2020 року та виділити кошти на компенсацію послуг зв`язку пільговим категоріям населення громади, оскільки Млинівська ОТГ заборгувала перед Товариством значно більшу суму ніж інші об`єднані територіальні громади, що створені на території району. Листом 03.02.2020 р. Млинівська селищна рада проінформувала, що питання про внесення змін до селищного бюджету на 2020 рік та виділення коштів про відшкодування витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям жителів Млинівської ОТГ буде опрацьовано постійною комісією з питань планування бюджету і фінансів та включено до порядку денного чергової сесії Млинівської селищної ради. Рішенням Млинівської районної ради від 07.04.2020 року № 526 було внесене зміни до рішення районної ради від 20.12.2019 р. № 504 "Про районний бюджет Млинівського району на 2020 рік" із змінами від 14.02.2020 р. № 515, від 14.02.2020 р. № 516, а саме: У Додаток № 3 передбачено кошти Млинівській селищній раді в сумі 16 901 грн 00 коп. надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 16.07.2020 р. нарахування Млинівській ОТГ до рахунку Управління не надходили.

Засідання, призначене на 27.07.2020 р., не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Політики Н.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 5 серпня 2020 року розгляд справи призначено на 2 вересня 2020 року.

30 серпня 2020 року від Управління через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання (а.с. 80-81). В даному клопотанні відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки серед працівників Управління є підозра коронавірусної інфекції COVID-19.

Ухвалою суду від 2 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2020 року.

У судове засідання 21 вересня 2020 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень (а.с. 85, 87), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 21 вересня 2020 року також не з`явився, однак 17.09.2020 р. від останнього через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання (а.с. 88-89). В даному клопотанні відповідач зазначив, що відповідно до листа Млинівської селищної ради № 2287 від 15 вересня 2020 року, кошти на відшкодування послуг зв`язку наданих Товариством пільговим категоріям населення будуть перераховані у першій декаді жовтня 2020 року. Також відповідач зазначив, що серед працівників управління є офіційно підтверджено 7 випадків коронавірусної інфекції COVID-19. У зв`язку із чим та з метою недопущення в подальшому соціальної напруги серед жителів населених пунктів району через призупинення виплати соціальних допомог та житлових субсидій відділеннями АТ "Укрпошта" та з метою мирного врегулювання правового конфлікту, відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (в редакції, яка діяла до 16.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 725-IX від 18.06.2020 року.

Відповідно п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду", яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Будь-яких заяв, клопотань щодо необхідності вчинення процесуальних дій у даній справі на адресу суду від відповідача не надходило.

Судом також враховано, що ухвалою суду від 2 вересня 2020 року відповідач не зобов`язувався судом на вчинення будь-яких процесуальних дій (подання доказів, вчинення процесуальних дій тощо).

Явка учасників справи в судове засідання 21.09.2020 року не визнавалась судом обов`язковою.

Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи учасники справи реалізували надані їм процесуальні права.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки:

- відповідач неодноразово звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, які судом задовольнялись, тобто судом було забезпечено та надано достатньо часу відповідачу для реалізації процесуальних прав;

- будь-яких заяв, клопотань щодо вчинення процесуальних дій по даній справі відповідачем не подано;

- строки вчинення процесуальних дій у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, обмежуються першим судовим засіданням;

- участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалась обов`язковою;

- клопотання не містить обґрунтування неможливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, а також необхідності особистої участі представника;

- представником відповідача не подано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні;

- відповідач не позбавлений був можливості звернутись до суду із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, з огляду на відсутність клопотань відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, та те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 21.09.2020 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 21 вересня 2020 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 1 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Млинівського району Рівненської області, які підпадають під дію Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 1 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року, зокрема:

Вересень 2019 року - 5 552 грн 35 коп.

Жовтень 2019 року - 5 361 грн 51 коп.

Листопад 2019 року - 5 162 грн 01 коп.

Грудень 2019 року - 4 908 грн 34 коп.

Всього на загальну суму 20 984 грн 21 коп., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (а.с. 11-14).

Як зазначив позивач у позовній заяві, за відповідачем станом на 01.09.2019 р. рахується переплата в розмірі 4 083 грн 96 коп.

Таким чином, з врахуванням переплати, відповідачем не оплачені послуги на загальну суму 16 900 грн 25 коп. (20 984 грн 21 коп. - 4 083 грн 96 коп.).

Щомісячно у письмовій та в електронній формі позивач направляв відповідачу розрахунки видатків за формою № 2-пільга у форматі DBF-файлів, який затверджений наказом Міністерства праці № 535 від 04.10.2017 року, та створений з метою забезпечення надання підприємствами надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами.

Вказані обставини підтверджуються зокрема наданими позивачем копіями описів вкладення у цінний лист та знімками екрану, що підтверджують направлення вказаних рахунків в електронній формі.

Таким чином, за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року сума не отриманої компенсації за надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення Млинівського району склала 16 900 грн 25 коп.

24 січня 2020 року позивач направив відповідачу претензію № 34/20 щодо сплати спірної заборгованості, однак відповідач на вказану претензію не відповів, боргу не погасив.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із наданням операторами телекомунікацій споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційних послуг з урахуванням цих пільг, а також із відшкодуванням витрат на надання таких послуг, регулювання яких здійснюється Законами України "Про телекомунікації", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги".

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Частинами 6, 7 статті 48 Бюджетного кодексу України унормовано, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

За змістом частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення, місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Відповідно до положень частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Норми цих законів, зокрема закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законом України "Про телекомунікації" та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі та можливості позивачу як оператору телекомунікаційних послуг відмовитись від надання відповідних послуг пільговим категоріям споживачів. Отже оператор телекомунікаційних послуг не вправі відмовляти у наданні послуг пільговим категоріям споживачів навіть за відсутності відшкодування таких послуг.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 року за № 1172/14439, затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач щомісячно протягом вересня-грудня 2019 року у письмовій та в електронній формі направляв відповідачу розрахунки видатків за формою № 2-пільга у форматі DBF-файлів.

У пунктах 3, 5, 10, 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги. Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується. Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 р. № 20 рп/2004, від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зазначені рішення ЄСПЛ застосовуються у цій справі як джерело права.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Таким чином, відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Позивач, у свою чергу, є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, як це передбачено частиною 2 статті 3 ГК України.

Отже, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, через який діє держава у цивільних відносинах, цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

З урахуванням наведеного судом встановлено наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення, за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року в розмірі 16 900 грн 25 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за 2019 рік (з 1 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року) в сумі 16 900 грн 25 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2 102 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Млинівської районної державної адміністрації (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. С. Бандери, буд. 23, код ЄДРПОУ 03195501) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) грн 25 коп. - заборгованості за 2019 рік та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18; 33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, 2);

4 - відповідачу (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. С. Бандери, буд. 23).