Рішення

від 24.09.2020 по справі 924/722/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. Справа № 924/722/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький

про стягнення 374 240,00 грн. заборгованості за договором товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року, 74848,00 грн. 20% штрафу, 19673,19 грн. 3% річних та 44443,07 грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

позивача: Ордуханова А.П. - згідно довіреності від 23.07.2020 року (в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 374 240,00 грн. заборгованості за договором товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року, 74848,00 грн. 20% штрафу, 19673,19 грн. 3% річних та 44443,07 грн. інфляційних втрат. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року в частині своїх зобов`язань з погашення товарного кредиту.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.06.2020 року відкрито провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький про стягнення 374 240,00 грн. заборгованості за договором товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року, 74848,00 грн. 20% штрафу, 19673,19 грн. 3% річних та 44443,07 грн. інфляційних втрат; призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 26.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач правом участі свого представника в судових розглядах справи не скористався, відзиву на позов не подав. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу ТОВ Масив Вінсон , зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, повернуті у зв`язку з відсутністю адресата.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на положення ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/722/20 на встановлену адресу відповідача, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, ухвали суду у справі №924/722/20 вручені ТОВ Масив Вінсон .

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.04.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. В.Д. Слободяна (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Масив Вінсон (покупець) укладено договір №60/04Н товарного кредиту пивоварного ячменю (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю пивоварний ячмінь для посіву на умовах товарного кредиту, а покупець - прийняти товар, провести розрахунок за нього на умовах, визначених даним договором та запропонувати весь вирощений ячмінь, із отриманого товару, для реалізації на ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна .

Сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки, що складаються з вартості товару за номенклатурою (п. 2.1. договору). Найменування та кількість товару, яка передається покупцю: пивоварний ячмінь сорту Себастьян. Кількість товару: 46680 т. Вартість однієї тонни товару становить 8000 грн., включаючи ПДВ 1333,33 грн. Загальна вартість товару становить 373440,00 грн. (п.п. 2.1. - 2.4. договору).

У п. 3.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю товар на умовах поставки EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2010), який знаходиться на зберіганні: Хмельницька область, Чемеровецький район, смт. Закупне, вул. Призаводська, 30 (цех по обробці насіння та комбікормів), смт. Чемерівці, вул. Об`їздна, 3 (солодовий завод) шляхом оформлення видаткових накладних.

Товар вважається переданим по кількості та якості за умови підписання видаткової накладної (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар на умовах товарного кредиту, шляхом поставки пивоварного ячменю урожаю 2018 року в кількості 84 тонн 024 кг. (кількість за товарним кредитом х 1,8), вирощеного із ячменю продавця.

Покупець зобов`язується здійснити поставку ячменю самостійно не пізніше 01 вересня 2018 року або в інший термін за обов`язковим письмовим погодженням сторін (п. 5.2. договору).

Місце доставки: спеціалізовані хлібоприймальні підприємства за погодженням з представниками продавця. При поставці ячменю покупець, крім складської квитанції та якісного посвідчення, надає видаткові та товарно-транспортні накладні. Зарахування кількості ячменю проводиться за показниками ваг продавця або спеціалізованого хлібоприймального підприємства за наявності складської квитанції та якісного посвідчення лабораторії спеціалізованого підприємства-зберігача (п. 5.4. договору).

У п. 6.4. договору сторони погодили, що у разі неповернення товарного кредиту, часткового його повернення, в т. ч. з причин зараження урожаю шкідниками, псування врожаю, невідповідності урожаю вимогам по прийманню, повернення кредиту у грошовому еквіваленті покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 8.4. договору).

Договір підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна передала ТОВ Масив Вінсон ячмінь пивоварний ОСОБА_1 на суму 374240,00 грн. (видаткова накладна №1068 від 15.05.2018 року).

29.03.2019 року між ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна (первісний кредитор) та приватним акціонерним товариством Оболонь (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор поступається правом вимоги боргу новому кредитору за договором №60/04Н від 05.04.2018 року, який укладено між первісним кредитором та боржником ТОВ Масив Вінсон .

У п. 2.1. договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор уступає право вимоги боргу за договором у сумі 374240,00 грн. новому кредитору.

За передане право вимоги до боржника за договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 374240,00 грн. в термін до 31 грудня 2019 року (п. 2.2. договору відступлення права вимоги). З моменту підписання цього договору новий кредитор набуває право вимоги боргу за договором в сумі 374240,00 грн. від боржника (п. 2.5. договору про відступлення права вимоги).

У п. 4.1. договору про відступлення права вимоги передбачено, що термін дії цього договору встановляється з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання його положень.

Договір про відступлення права вимоги підписано сторонами договору та скріплено їхніми печатками.

Позивач звернувся до відповідача із повідомленням №2787/0/2-18 від 09.04.2019 року про відступлення права вимоги, у якому повідомив ТОВ Масив Вінсон , що ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна за договором відступлення права вимоги від 29.03.2019 року відступило ПрАТ Оболонь право вимоги боргу в сумі 374240,00 грн., що виник на підставі договору №60/04Н від 05.04.2018 року, укладеного між ТОВ Масив Вінсон та ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна .

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що 05.04.2018 року між відповідачем та ТОВ Агрофірма ім. В. Д. Слободяна укладено договір №60/04Н товарного кредиту пивоварного ячменю, за умовами якого ТОВ Агрофірма ім. В.Д. Слободяна передає ТОВ Масив Вінсон пивоварний ячмінь для посіву, а відповідач зобов`язується прийняти товар та провести розрахунок за нього на умовах договору, шляхом поставки вирощеного пивоварного ячменю.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено факт поставки постачальником ТОВ "Агрофірма імені В.Д. Слободяна" та прийняття відповідачем товару на загальну суму 374240,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами договору №60/04П від 05.04.2018 року видатковою накладною №1068 від 15.05.2018 року. Водночас, учасниками справи не надано та судом не здобуто доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з розрахунку за поставлений товар у спосіб, визначений п. 5.1. договору, або іншим чином, погодженим сторонами. Таким чином, у ТОВ "Масив Вінсон" виникла заборгованість перед ТОВ "Агрофірма ім. В.Д. Слободяна" на суму 374240,00 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому ч. 3 ст. 512 цього кодексу встановлено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.03.2019 року між ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна (первісний кредитор) та приватним акціонерним товариством Оболонь (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор поступається правом вимоги боргу новому кредитору за договором №60/04Н від 05.04.2018 року, який укладено між первісним кредитором та боржником ТОВ Масив Вінсон . За положеннями п. 2.1. та 2.5. договору про відступлення права вимоги первісним кредитором передано новому кредитору право вимоги боргу за договором у сумі 374240,00 грн.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із повідомленням №2787/0/2-18 від 09.04.2019 року про відступлення права вимоги, у якому повідомив ТОВ Масив Вінсон , що ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна за договором відступлення права вимоги від 29.03.2019 року відступило ПрАТ Оболонь право вимоги боргу в сумі 374240,00 грн., що виник на підставі договору №60/04Н від 05.04.2018 року, укладеного між ТОВ Масив Вінсон та ТОВ Агрофірма імені В.Д. Слободяна .

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним заборгованості за договором №60/04Н від 05.04.2018 року первісному або новому кредитору, а існування у ТОВ "Агрофірми ім. В.Д, Слободяна" права вимоги до відповідача на суму 374240,00 грн. станом на час укладення договору відступлення права вимоги стверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Масив Вінсон" на користь ПрАТ "Оболонь" 374240,00 грн. основного боргу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

З аналізу договору про відступлення права вимоги від 29.03.2019 року, яким визначає обсяг прав нового кредитора, переданий первісним кредитором, судом не встановлено положення щодо передання ТОВ "Агрофірма ім. В.Д. Слободяна" до ПрАТ "Оболонь" штрафних санкцій за договором, зокрема, права вимоги сплати штрафу в розмірі 20% за неповернення товарного кредиту, часткового його повернення, в т. ч. з причин зараження урожаю шкідниками, псування врожаю, невідповідності урожаю вимогам по прийманню, повернення кредиту у грошовому еквіваленті.

Оскільки позивачу за договором про відступлення права вимоги від 29.03.2019 року не передано право вимоги до відповідача в частині сплати штрафу, а іншими нормативними актами сплата такого штрафу не передбачена, суд відмовляє в стягненні з ТОВ "Масив Вінсон" 74848,00 грн. штрафу на користь ПрАТ "Оболонь".

За положеннями статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 918/329/16.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Оскільки ПрАТ "Оболонь" набуло право вимоги до ТОВ "Масив Вінсон" в частині сплати 374240,00 грн. боргу, відповідно, отримало право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та втрат від інфляції за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання.

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції та 3% річних, здійснених позивачем, та встановлено, що останнім неправомірно включено до періоду нарахування 3% річних 01.09.2018 року, оскільки вказаний день є останнім днем виконання зобов`язання. Відтак, до стягнення підлягає 19642,43 грн. 3% річних та 44443,07 грн. втрат від інфляції, які нараховані правомірно. В стягненні 30,76 грн. 3% річних суд відмовляє.

З всього вищевикладеного, позов приватного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький про стягнення 374 240,00 грн. заборгованості за договором товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року, 74848,00 грн. 20% штрафу, 19673,19 грн. 3% річних та 44443,07 грн. інфляційних втрат, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 374240,00 грн. основного боргу, 19642,43 грн. 3% річних та 44443,07 грн. втрат від інфляції. В стягненні 74848,00 грн. 20% штрафу та 30,76 грн. 3% річних слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон", м. Хмельницький про стягнення 374 240,00 грн. заборгованості за договором товарного кредиту пивоварного ячменю №60/04Н від 05.04.2018 року, 74848,00 грн. 20% штрафу, 19673,19 грн. 3% річних та 44443,07 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Масив Вінсон (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 40, кв. 43, код 40329413) на користь приватного акціонерного товариства Оболонь (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код 05391057) 374240,00 грн. (триста сімдесят чотири тисячі двісті сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 19642,43 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок дві грн. 43 коп.) 3% річних, 44443,07 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок три грн. 07 коп.) втрат від інфляції, 6574,88 грн. (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 74 848,00 грн. 20% штрафу та 30,76 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.09.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 40, кв. 43) - рек. з пов. про вручення