Рішення

від 25.09.2020 по справі 240/10836/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/10836/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження із врахуванням ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Олевськторф" державного підприємства "Житомирторф" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Дочірнє підприємство "Олевськторф" Державного підприємства "Житомирторф" (далі - ДП "Олевськторф") із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 34799997 від 19.06.2020 про арешт коштів боржника, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С.

Аргументуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що старшим державним виконавцем Дідківським А.С. винесено протиправно постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ДП Олевськторф , оскільки, вона прийнята всупереч п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Наголошує, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства Житомирторф , яким засновано Дочірнє підприємство Олевськторф , було включено до переліку, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а тому вчиняти будь-які виконавчі дії щодо таких об`єктів забороняється.

Крім того, звертає увагу суду на той факт, що державним виконавцем накладено арешт на рахунки боржника, які мають спеціальне призначення - для проведення соціальних виплат по ЧАЕС і накладення арешту на такі рахунки забороняється законом.

Таким чином, оскаржувану постанову старшого державного виконавця підприємство вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження із врахуванням ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву та зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надати до суду оригінали або належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №34799997, а також оригінали або належним чином завірені копії усіх письмових доказів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови.

20.08.2020 електронною поштою до суду надійшов відзив на позов (а.с.62-64), в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказує, що ДП "Олевськторф" не входить до єдиного майнового комплексу, та не є структурним підрозділом ДП Житомирторф , оскільки останнє є єдиним засновником та власником позивача.

Зазначає, що майно підприємства, яке передається йому підприємством-засновником є державною власністю та на нього поширюється вимоги Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , а тому арешт рахунків боржника є єдиним засобом примусового виконання рішення.

Щодо твердження позивача стосовно протиправного арешту рахунків, які мають спеціальне призначення представник відповідача вказав, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, арешт якого заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження . Крім цього, зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, однак таких відомостей від банківської установи до державного виконавця не надходило, а тому підстави для зняття арешту відсутні.

20.07.2020 електронною поштою до суду надійшло клопотання представника ДП Житомирторф про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.56-58). Представник відповідача заперечував проти залучення третьою особою ДП Житомирторф . Вказане клопотання вирішено у судовому засіданні, та ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 24.09.2020, у задоволенні відмовлено. Суд не вважає, що рішення у даній справі вплине на права, свободи, інтереси або обов`язки Державного підприємства Житомирторф . Відповідно до статуту ДП "Олевськторф" Державного підприємства "Житомирторф" є юридичною особою з дня державної реєстрації, яке здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. При цьому, материнським підприємством (засновником)- "Житомирторф" - передано ДП Олевськторф в повне господарське відання частину державного майна, підприємство має право укладати угоди, зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді, а тому підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні.

Розгляд даної справи було здійснено та відкладено з наступних причин: з 21.08.2020 на 10.09.2020 та з 10.09.2020 на 24.09.2020 у зв`язку із неявкою у судове засідання законного представника позивача.

24.09.2020 у судове засідання законний представник позивача не з`явився, про причини неявки повідомив, що не є фахівцем в правовій сфері а наділення повноваженнями іншого працівника підприємства на представництво в суді, потребує внесення відповідних змін до статуту підприємства, що заборонено законом в зв`язку з тим, що ДП "Олевськторф" перебуває в стані припинення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов та доданих до матеріалів справи документів.

Відповідно до ухвали суду від 24.09.2020 прийнятої без виходу до нарадчої кімнати, внесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання постановлено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Дослідивши спірні правовідносини та письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавче провадження №37999974 про стягнення грошових коштів з боржника Дочірнього підприємства Олевськторф Державного підприємства Житомирторф на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 64489,04 грн адміністративно-господарських санкцій та пені.

У межах виконавчого провадження, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським Андрієм Савелійовичем 19.06.2020 було винесено постанову ВП №34799997 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках Дочірнього підприємства Олевськторф Державного підприємства Житомирторф (а.с.6).

Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику.

Підприємство не погоджуючись з постановою про арешт коштів боржника, прийняту державним виконавцем звернулося до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку діям державного виконавця при винесені оскаржуваної постанови, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягає рішення на підставі виданих виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ).

В свою чергу п.7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2 ст.56 Закону №1404-VІІІ).

При цьому, ч.2 ст. 48 вказаного Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.8 ст.48 Закону №1404-VІІІ).

Частиною 3 ст.52 Закону №1404-VІІІ передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1 ч.4 ст.59 означеного Закону).

Таким чином, не підлягають арешту кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку відкритому в АТ Ощадбанк , який має спеціальне призначення, зокрема для проведення соціальних виплат по ЧАЕС (а.с.8).

З приводу арешту рахунків, які мають спеціальне призначення суд вважає за необхідне вказати, що у оскаржуваній постанові, надісланій на виконання до Акціонерного товариства Ощадбанк державним виконавцем зауважено про те, що арешт накладено на грошові кошти, які містяться на рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику.

Втім, вказану постанову банківська установа прийняла до виконання, а не повернула таку державному виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство Ощадбанк листом №46-13/5150/7267-БТ від 30.06.2020 (а.с.67-68) лише повідомило державного виконавця про недостатність коштів для виконання постанови про арешт коштів боржника, а тому в таких діях державного виконавця протиправності не відслідковується.

Разом з тим, надаючи правову оцінку посиланню позивача на положення ч. 3 розд. ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 №145-ІХ у контексті спірних правовідносин, суд зазначає про таке.

20.10.2019 набрав чинності Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 02.10.2019 №145-IX.

Відповідно до п. 3 розд. III Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто, вищевказаним нормативно-правовим актом встановлена заборона вчиняти виконавчі дії (за винятком, вказаним в Законі).

З аналізу наведених положень чинного законодавства видно, що п. 3 розд. ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження , із визначенням двох виключень із такої заборони, що стосуються: 1) стягнення грошових коштів; 2) стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Додатком 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV (далі - Закон № 847-XIV) до такого переліку віднесено Державне підприємство Житомирторф , в той час Дочірнє підприємство Олевськторф не зазначено в такому переліку (а.с.75).

З матеріалів справи відслідковується, що Дочірнє підприємство Олевськторф було засноване Державним підприємство Житомирторф на підставі дозволу Міністерства вугільної промисловості України від 16.11.1998р. № 2-9345/73 (а.с.24), правонаступником якого є Міністерство енергетики України, яке здійснює управління майном підприємств торф`яної галузі України. Згідно з актом прийому-передачі основних фондів від 21.12.1999 материнським підприємством було передано дочірньому підприємству в повне господарське відання частину державного майна (а.с.27-30).

При цьому, п.п. 3.1 п. 3 Статуту ДП Олевськторф визначено, що підприємство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідне до чинного законодавства України та цього Статуту, материнське підприємство (засновник) - Житомирторф - передає дочірньому підприємству "Олевськторф" в повне господарське відання частину державного майна, визначає цілі його діяльності, затверджує Статут і здійснює до нього інші права власника. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням (п.п.3.2 п.3 Статуту).

В свою чергу, п.п. 4.1 передбачено, що майно підприємства складають основні фонди оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства, яке передається йому підприємством-засновником є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Підприємство не має права відчужувати передане йому майно без письмового дозволу підприємства-засновника і органу управління майном. Підприємство має право у порядку, встановленому чинним законодавством, продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним і фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати, списувати з балансу, відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Відтак, позивач не входить до єдиного майнового комплексу та не є структурним підрозділом Державного підприємства Житомирторф і не включене до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації по Житомирській області, а тому підстави для застосування обмежень передбачених Законом № 847-XIV до ДП "Олевськторф" Державного підприємства "Житомирторф" у відповідача були відсутні.

Таким чином, законодавчої заборони вчиняти щодо ДП"Олевськторф" Державного підприємства "Житомирторф" виконавчі дії, в тому числі і накладення арешту на рахунки позивача протягом трьох років з дня набрання чинності Законом № 847-XIV не існувало.

З огляду на викладене, суд вважає дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського Андрія Савелійовичем щодо винесення 19.06.2020 оскаржуваної постанови такими, що були вчинені у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Олевськторф" Державного підприємства "Житомирторф" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено: 25.09.2020.

Суддя О.В. Єфіменко