Рішення

від 17.09.2020 по справі 380/813/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/813/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Турківської районної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Турківської районної державної адміністрації (82500, вул. Січових Стрільців, 62, м. Турка, Львівська область), в якому згідно заяви про уточнення позовних вимог від 04 березня просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Турківської районної державної адміністрації № 32-о від 26 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації;

-Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації, з якої його було звільнено;

-Стягнути з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 887, 54 грн.;

-Стягнути з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , невиплачену у 2019 році заробітну плату у розмірі 20357, 69 грн.;

-Стягнути з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.;

-Судові витрати покласти на відповідача.

Підставою для звернення до суду з цим позовом слугувала незгода позивача з наказом відповідача № 32-о від 26 грудня 2019 року, яким було звільнено з посади позивача начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації.

Щодо оскаржуваного наказу № 32 від 26 грудня 2019 року позивач стверджує, що даний наказ був винесений з порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що повідомлення про можливе вивільнення було передчасним та було видане на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 30.10.2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації . На думку позивача дане розпорядження було прийнято на виконання не чинної постанови КМУ від 19.06.2019 року № 746 (відповідно до п.2 дана Постанова повинна була набрати чинності з 01.01.2020 року, а згодом була взагалі скасована постановою КМУ від 03.11.2019 року № 926) та коли ще не було внесено жодних змін у штатний розпис апарату адміністрації, посада позивача не ліквідовувалася. Зазначає, що в порушення вимог ч.3 ст. 49 2 КЗпП України одночасно з повідомленням і протягом усього двохмісячного періоду не було запропоновано позивачу іншої роботи. На думку позивача з листопада по кінець грудня 2019 року структура та штатний розпис апарату Турківської районної державної адміністрації змінювалася декілька разів, вакантні посади були наявні. Позивач стверджує, що відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі та порушено процедуру одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, позивач зазначає, що в період роботи на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації позивач виконував обов`язки тимчасово відсутнього державного службовця - керівника апарату райдержадміністрації з 02 до 12 травня 2019 року та з 8 до 23 липня 2019 року, а також обов`язки за вакантною посадою державної служби - керівника апарату з 11 вересня по 31 жовтня 2019 року. З цього приводу позивач вказує, що відповідачем всупереч ч.4, 5 ст.50, ч. 3,4 ст. 52 Закону України Про державну службу (в редакції від 01.01.2019 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не нараховано та не виплачено належну позивачу заробітну плату, зокрема виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця - керівника апарату райдержадміністрації, а також виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби - керівника апарату. Позивач звертався до відповідача із заявою щодо здійснення належних виплат, однак отримав лише формальну відписку лише - 30 грудня 2019 року. Загальна сума заборгованості по заробітній платі у 2019 році за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за додаткове навантаження у зв`язку з вико конанням обов`язків за вакантною посадою державної служби становить 20357, 69 грн. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 20 000, 00 грн.

Позивач вважає такий наказ протиправним та з метою відновлення порушеного прав, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 28 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року витребувано докази у Турківської районної державної адміністрації.

18 лютого 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що повідомлення про його вивільнення надавалося на основі розпоряджень голови Львівської обласної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 1214/0/5-19 та голови Турківської районної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 226, які були прийняті на виконання не чинної постанови КМУ від 19.06.2019 року № 746, а згодом дана Постанова КМУ була взагалі скасована постановою КМУ від 03.11.2019 року № 926. На думку позивача повідомлення про вивільнення було передбаченим, так як в розпорядженні голови Турківської районної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації , не було рішення про скорочення посади начальника організаційного відділу апарату, а також не було затверджено новий штатний розпис.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № 9048 від 18.02.2020), де на спростування аргументів позивача, зазначено, що позивача 30 жовтня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату, відповідно до Постанови КМУ від 19 червня 2019 року № 746, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 1214/5-19, розпорядженням голови Турківської районної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 було письмово повідомлено про можливе звільнення згідно з п. 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України, п.1 ч.1 статті 87 Закону України Про державну службу , яке мало відбутися 31 грудня 2019 року. Вказують, що чинне законодавство не визначає порядок повідомлення про вивільнення письмово чи усно, відтак було письмово повідомлено позивача, з чим він і погодився, про що свідчить його підпис на повідомленні. Зазначають, що відповідно до розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 1214/0/5-19, гранична чисельність працівників апарату Турківської районної державної адміністрації була встановлена в кількості 15 осіб (раніше 29 осіб). Організаційний відділ апарату Турківської районної державної адміністрації керівником якого був позивач підлягав ліквідації, а посада начальника відділу скорочувалася. На думку відповідача переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України не застосовується у даному випадку, оскільки мова йде про перехід на нову посаду, а не залишення на попередній посаді, яка відповідно до вищезазначеного підлягала скороченню. Також вказують, що Турківською районною державною адміністрацією було подано на розгляд профспілкового комітету обґрунтоване письмове подання.

Стосовно вимоги про стягнення з Турківської райдержадміністрації невиплаченої заробітної плати зазначають, що відповідно до розпоряджень голови Турківської райдержадміністрації від 22 квітня 2019 року № 17-в, 2 липня 2019 року № 37-в, 11 вересня 2019 року № 17-о, виконував обов`язки керівника апарату Турківської райдержадміністрації. З зазначеними розпорядженнями позивач ознайомився письмово, про що свідчить його підписи, що є доказом того, що позивач згідний із змістом цих розпоряджень. В розпорядженнях не було зазначено про додаткову оплату за виконання обов`язків керівника апарату. Тому порушень зі сторони Турківської райдержадміністрації немає.

Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди, вказують що позивачу не було спричинено ніякого важкого психологічного шоку у момент звільнення, адже був попереджений про можливе звільнення за два місяці. Погіршення стану здоров`я через звільнення із займаної посади, відповідачем не вбачається.

Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Подав клопотання відкласти розгляд справи до стабілізації епідемічної ситуації, у задоволенні якого судом відмовлено, так як постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 червня 2019 р. № 746, Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 , якою було внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" виклавши його в редакції, що додається. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2020 року.

В додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91

(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746) було встановлено граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій.

Першим заступником голови районної державної адміністрації було прийнято Розпорядження від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації . Дане розпорядження було прийнято з метою структури та штатної чисельності працівників районної державної адміністрації, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № №179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій від 19 червня 2019 року № 746 Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 , розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30

жовтня 2019 року № 1214/5-19, Про затвердження граничної чисельності працівників апаратів районних державних адміністрацій та їх структурних підрозділів . (а.с.22-26).

30 жовтня 2019 року Турківською районною державною адміністрацією було складено письмове повідомлення про можливе вивільнення, з яким позивач ознайомилась 31 жовтня 2019 року. (а.с.19).

Наказом Керівника апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області від 26 грудня 2019 року №32-о Про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України Про відпустки , ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації 31 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. (а.с.18).

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України Про державну службу , як спеціальним законом від 10 грудня 2015 №889-VІІІ, який набув чинності з 01 травня 2016 року (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).

Статтею 83 Закону №889-VІІІ визначені підстави для припинення державної служби, серед них, в тому числі за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України Про державну службу , який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України Про державну службу .

Даний спір виник з відносин проходження публічної служби ОСОБА_1 , як державного службовця в Турківській районній державній адміністрації.

Відносини щодо підстав та порядку припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульовано положеннями статей 83-90 Закону України "Про державну службу".

Так, пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення у випадках, передбачених статтею 87 вказаного Закону. Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону передбачено, що державна служба за ініціативою суб`єкта призначення припиняється у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Абзацом 2 частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ передбачено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно із частиною 1, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Беручи до уваги наведені положення Закону України Про державну службу та Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що звільнення з державної служби з підстав скорочення чисельності або штату працівників, ліквідації чи реорганізації державного органу допускається та є правомірним лише у випадку, коли неможливо запропонувати особі іншу рівноцінну посаду або перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Як зазначено в абзаці першому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як свідчать матеріали справи, Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 30.10.2019 № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації було затверджено структуру районної державної адміністрації та введено в дію з 01 січня 2020 року. (а.с. 22-23).

Додатком 1 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 226 серед переліку структурних підрозділів апарату районної державної адміністрації передбачений відділ організаційного забезпечення, служби персоналу діловодства та документообігу, контролю та звернень громадян. (а.с. 24).

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 26.11.2019 № 244 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації внесено зміни у додатки 1,2,3 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації . (а.с. 32).

Додатком 1 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 226 (у редакції розпорядження голови районної державної адміністрації від 26.11.2019 року № 244) серед переліку структурних підрозділів апарату районної державної адміністрації передбачений відділ організаційного забезпечення, документообігу, контролю та звернень громадян. (а.с.33).

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 28.11.2019 № 248 Про упорядкування структури районної державної адміністрації та внесення змін до штатного розпису апарату районної державної адміністрації було внесено зміни до штатного розпису апарату районної державної адміністрації, а саме виведено зі штатного апарату районної державної адміністрації посади зокрема: начальника організаційного відділу та введено посади зокрема: начальника відділу організаційного забезпечення, документообігу контролю та звернень громадян. (а.с. 34-35).

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 10.12.2019 № 260 Про затвердження штатного розпису апарату районної державної адміністрації та штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2020 рік , в якому передбачена посада зокрема: начальника відділу, головного спеціаліста та провідного спеціаліста. (а.с.40).

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 20.12.2019 № 279 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30.10.2019 року № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації , яким було внесено зміни у додатки 1,2,3 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації , викладено їх у новій редакції: перелік структурних підрозділів апарату районної державної адміністрації, згідно додатком 1; перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації згідно з додатком 2; гранична штатна чисельність працівників апарату, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, згідно додатком 3. Визнано таким, що втратило чинність з 01 січня 2020 року, розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2019 року № 244 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації . (а.с.42- 43).

Дане розпорядження було прийнято відповідно до статей 6, 47 Закону України Про місцеві державні адміністрації , постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 № 926), розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 21.11.2019 року № 1366/0/5-19.

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 20.12.2019 № 280 Про упорядкування структури районної державної адміністрації та внесення змін до штатного розпису апарату районної державної адміністрації було внесено зміни до штатного розпису апарату районної державної адміністрації, а саме виведено зі штатного апарату районної державної адміністрації посади зокрема: начальника організаційного відділу та введено посади зокрема: начальника відділу документообігу, контролю, персоналу та звернень громадян. (а.с. 47-49).

Розпорядженням Турківської районної адміністрації від 20.12.2019 № 281 Про затвердження штатного розпису апарату районної державної адміністрації та затвердження штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2020 рік , передбачено посади зокрема: начальника відділу, головного спеціаліста та провідного спеціаліста. (а.с.40).

Керівником апарату Турківської районної адміністрації було прийнято наказ від 20.12.2019 року № 10 Про введення в дію штатного розпису апарату районної державної адміністрації та штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права на 2020 рік . (.а.с.55 - 56).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Проте, відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 19 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , навіть у разі зміни власника підприємства (установи, організації), чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Однак, відповідач не надав доказів, що відбулося фактичне скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до наказу Керівника апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області від 26 грудня 2019 року №32-о ОСОБА_1 , було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України Про відпустки , ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації 31 грудня 2019 року. Даний наказ був прийнятий відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.10.2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації , від 20 грудня 2019 року № 279 Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації від 20.12.2019 року № 280 Про упорядкування структури районної державної адміністрації та внесення змін до штатного розпису апарату районної державної адміністрації , від 20.12.2019 року № 281 Про Про затвердження штатного розпису апарату районної державної адміністрації та затвердження штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2020 рік , наказу Керівника апарату Турківської районної адміністрації від 20.12.2019 року № 10 Про введення в дію штатного розпису апарату районної державної адміністрації та штатних розписів структурних підрозділів районної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права на 2020 рік .

Судом встановлено, що розпорядження Турківської районної адміністрації від 30.10.2019 № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації було прийнято у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій , від 19 червня 2019 року № 746 Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 , розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 1214/5-19.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 червня 2019 р. № 746, Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 , якою було внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" виклавши його в редакції, що додається. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2020 року.

В додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746) було встановлено граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій.

Суд зазначає, що 3 листопада 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746 , якою було внесено до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються та

скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91". Зміни, що вносилися в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2019 р. № 926) що стосувалися граничної чисельності працівників місцевих державних адміністрацій. Ця постанова набирала чинності з 19 листопада 2019 року.

Однак, лише 20 грудня 2019 року розпорядженням Турківської районної адміністрації № 279 було визнано таким, що втратило чинність з 01 січня 2020 року, розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2019 року № 244 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури районної державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації .

Та в подальшому Турківською районною адміністрацією вчинялися дії зокрема, що підтверджується розпорядження від 20 грудня 2019 року № 279 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації стосовно внесення зміни у додатки 1,2,3 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30 жовтня 2019 року № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації , з викладанням їх у новій редакції: перелік структурних підрозділів апарату районної державної адміністрації, згідно додатком 1; перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації згідно з додатком 2; гранична штатна чисельність працівників апарату, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, згідно додатком 3.

Враховуючи вищенаведене, Турківською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 30.10.2019 № 226 Про впорядкування структури державної адміністрації та затвердження граничної чисельності працівників районної державної адміністрації на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746, Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91 , яка набирала чинності з 1 січня 2020 року, та відповідно до якої було внесено зміни шляхом прийняття 3 листопада 2019 року Кабінетом Міністрів України Постанови № 926 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746 , якою було скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 91", яка набрала чинності з 19 листопада 2019 року.

Так, у листі від 30.10.2019 р. N 7750/13-19 Національного агентства України з питань державної служби щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, вказано наступне:

НАДС в межах повноважень розглянуло звернення . Відповідно до пункту 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 500 (Постанова N 500), НАДС надає роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. У зв`язку з цим інформуємо, що згідно зі статтею 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Статтею 39 вищезазначеного Закону передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій, зокрема, затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи.

Відповідно до пунктів 1 (Постанова N 887) та 2 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації (Постанова N 887), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року N 887, структурний підрозділ місцевої держадміністрації (далі - структурний підрозділ) утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Згідно із пунктами 13 (Постанова N 887) та 14 вищезазначеного Типового положення (Постанова N 887) граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурного підрозділу визначає голова місцевої держадміністрації у межах відповідних бюджетних призначень.

Штатний розпис та кошторис структурних підрозділів затверджує голова місцевої держадміністрації за пропозиціями керівників структурних підрозділів відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року N 228.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року N 746 (Постанова N 746), яка набирає чинності з 1 січня 2020 року, вносяться зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року N 91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" (Постанова N 91). Вказані зміни стосуються змін граничної чисельності працівників місцевих державних адміністрацій. Статтею 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та "Офіційному віснику України", а також в інших офіційних друкованих виданнях і друкованих засобах масової інформації, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Отже, постанови Кабінету Міністрів України підлягають виконанню з дня набрання ними чинності. На думку НАДС, гранична чисельність працівників місцевих державних адміністрацій має бути приведена у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року N 746 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року N 91" (Постанова N 746) після набрання нею чинності. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Відповідно до частини четвертої цієї статті Закону у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Частиною п`ятою статті 87 Закону передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Згідно із частиною третьою статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" (Закон N 5067-VI) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Отже, при вивільненні працівників (державних службовців) державного органу у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізацією державного органу, враховуючи положення частини третьої статті 5 Закону, мають застосовуватися норми Кодексу законів про працю України .

Суд зазначає, що листи міністерств та інших центральних відомств органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини. Вони лише роз`яснюють норми права, які встановлені законодавством. Водночас вони носять рекомендаційний, роз`яснювальний характер.

За таких обставин, можна вважати, що відповідач при прийняті наказу про звільнення ОСОБА_1 , відповідачем також не було враховано даного листа-роз`яснення Нацдержслужби від 30.10.2019 р. N 7750/13-19.

Так, із структури Турківської районної державної адміністрації Львівської області у відповідності до розпорядження № 280 від 20.12.2019 року виведено зі штатного розпису апарату районної державної адміністрації посаду начальника організаційного відділу та введено начальника відділу документообігу, контролю, персоналу та звернень громадян.

Отже, фактично змінилася організаційна структура відповідача, оскільки організаційний відділ апарату районної державної адміністрації в якому працював позивача згідно переліку структурних підрозділів апарату має назву - відділ документообігу, контролю, персоналу та звернень громадян.

Крім того, згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року № 6-491цс15, від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17.

Судом встановлено, 30.10.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про можливе вивільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату, відповідно до Постанови КМУ від 19.06.2019 року № 746, розпорядження голови Львівської облдержадміністрації від 30.10.2019 року № 1214/0/5-19, розпорядженням голови Турківської райдержадміністрації від 30.10.2019 року № 226. (а.с.19).

Суд не вважає, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки не було запропоновано жодної вакантної посади, яку позивач може виконувати, але не запропоновано вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, хоча, як встановлено судом, у позивача є безперервний стаж роботи у даній установі, за результатами щорічного оцінювання державних службовців у 2018 та 2019 роках була відмінна оцінка та неодноразово нагороджувався грамотами та подяками.

В позовній заяві позивач вказує, що протягом усього двохмісячного періоду не було запропоновано іншої роботи, однак з листопада по кінець грудня 2019 року структура та штатний розпис апарату Турківської районної державної адміністрації змінювалася декілька раз. Вакантні посади були наявні, що підтверджено витребуваною судом інформацією відповідача.

Відповідно до статті 15 Закону України Про державну службу прийняття на державну службу здійснюється на конкурсній основі. Однак, згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, а відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Отже, переведення позивача на іншу роботу при звільненні з роботи у зв`язку із скороченням штату і чисельності працівників може здійснюватися без конкурсного відбору.

Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169, переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.

Також відповідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Тому безпідставними є посилання відповідача на те, що правила статті 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці не поширюються на випадки працевлаштування вивільнюваних працівників на вакантні посади, оскільки йдеться не про переважне право на залишення на роботі, а про переважне право на працевлаштування на новій посаді.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з тим, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для звільнення позивача з посади начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації суд вважає, що під час судового розгляду справи підтверджено порушення відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

Додатково суд зазначає, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог до посад, які зазначені як вакантні у наданій позивачу інформації та які не пропонувалися позивачу в період попередження його про наступне вивільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та про порушення процедури звільнення із займаної посади, що, у свою чергу, свідчить що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог Кодексу законів про працю України.

Крім того, в оскаржуваному наказі про звільнення позивача від 26.12.2019 року № 32-о зазначено наявність витягу із протоколу №14 засідання профспілкового комітету Турківської районної державної адміністрації, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до ч.3 статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Згідно довідки Турківської районної організації профспілки працівників державних установ України від 23.01.2020 року № 2 вбачається, що ОСОБА_1 є заступником голови Турківської районної профспілки державних установ України. (а.с. 74).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з Витягу із протоколу від 26.12.2019 № 14 Первинної Профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації було вирішено дати згоду на вивільнення посад та звільнення працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України відповідно до штатного розпису Турківської районної державної адміністрації, який вступив в дію з 01.01.2020 року та наданням їм гарантій та компенсаційних виплат, які передбачені чинним законодавством.

Повідомленням від 26 грудня 2019 року № 6 Первинна Профспілкова організація працівників Турківської райдержадміністрації надала Голові Турківської районної державної адміністрації згоду на вивільнення посад та звільнення працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України відповідно до штатного розпису Турківської районної державної адміністрації, який вступив в дію з 01.01.2020 року та наданням їм гарантій та компенсаційних виплат, які передбачені чинним законодавством, а саме начальника організаційного відділу апарату Турківської райдержадміністрації ОСОБА_1, та спеціаліста організаційного відділу апарату Турківської райдержадміністрації Багана В.Б. (а.с.21).

Згідно з Витягу із протоколу від 26.12.2019 № 14 Первинної Профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації вбачається, що присутніми на засіданні були - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що позивач жодних запрошень на засідання Первинної профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації, на якій розглядалося питання про його звільнення з посади начальника організаційного відділу апарату Турківської райдержадміністрації, не отримував, на засіданні Первинної профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації присутній не був, жодних заяв щодо розгляду питання про звільнення за своєї відсутності позивач до Первинної профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації не подавав.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження правомірності надання погодження у встановленому ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності порядку. Крім того, відповідачем не надано суду згоду вищестоящого виборного органу профспілки (об`єднання профспілок), внаслідок чого суд прийшов до висновку, що така згода не надавалась.

Відтак прийняття Первинною профспілковою організацією працівників Турківської райдержадміністрації відповідного рішення про надання згоди на звільнення позивача з займаної посади без повідомлення позивача та відповідно без його присутності чи присутності його представника та за відсутності письмової згоди позивача на розгляд даного питання без нього, був порушений не тільки Закон, на підставі якого діє орган первинної профспілкової організації, а й чіткі та обов`язкові вимоги ч.ч. 1-3 ст.43 КЗпП України, що фактично спричиняє втрату юридичного значення самого рішення Первинної профспілкової організації працівників Турківської райдержадміністрації, як такого, що прийняте в порядку та у спосіб не передбачений законодавством України.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого наказу від 26 грудня 2019 року № 32-о, звільнення ОСОБА_1 , відбулося з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування вказаного наказу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , необхідно поновити на посаді начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року, так як останній робочий день 31.12.2019.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 887, 54 грн.за один день, суд виходить з наступного.

Стосовно доводів позивача, що 30 січня 2020 року Турківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 37 Про затвердження штатного розпису апарату районної державної адміністрації на 2020 рік , яким встановлено з 1 січня 2020 року посадовий оклад начальника відділу апарату райдержадміністрації у розмірі 9250 грн., та відповідний розрахунок слід здійснювати у відповідності до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У зв`язку з протиправним звільненням позивача, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 01 січня 2020 року (дата, з якої позивач підлягає поновленню на державній службі відповідно до рішення суду) до 17 вересня 2020 року (дата ухвалення судом рішення про поновлення позивача на державній службі).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).

З урахуванням норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно з довідкою про доходи від 10 січня 2020 року № 01-02.32, а також враховуючи положення Порядку судом встановлено, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 01 січня 2020 року по 17 вересня 2020 року становить 145 164, 34 грн. (178 робочих днів х 815,53 грн. - середньоденна заробітна плата).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 145 164, 34 грн., тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Водночас, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 17 126,19 грн. ( 13512,22 + 20740,16 = 34252,38 : 2= 17 126,19), підлягає негайному виконанню відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо стягнення з Турківської районної державної адміністрації невиплаченої у 2019 році заробітної плати на користь ОСОБА_1 , у розмірі 20357, 69 грн., судом встановлено наступне.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що відповідачем не було здійснено нарахування та не виплачено належну позивачу заробітну плату, зокрема виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця - керівника апарату райдержадміністрації, а також виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби - керівника апарату.

Згідно Розпорядження Турківської районної державної адміністрації Львівської області від 22.04.2019 року № 17-в Про надання відпустки ОСОБА_6 вбачається, що керівнику апарату районної державної адміністрації ОСОБА_6 було надано частину щорічної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 2 до 12 травня 2019 року. Виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації згідно даного розпорядження було покладено на начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 , на час відпуски ОСОБА_6 (а.с. 77).

Згідно Розпорядження Турківської районної державної адміністрації Львівської області від 02.07.2019 року Про надання відпустки ОСОБА_6 вбачається, що керівнику апарату районної державної адміністрації ОСОБА_6 було надано невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 8 до 23 липня 2019 року. Виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації згідно даного розпорядження було покладено на начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 , на час відпуски ОСОБА_6 (а.с. 78).

Згідно Розпорядження Турківської районної державної адміністрації Львівської області від 11.09.2019 року №17-о Про покладення виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації вбачається, що з 11 вересня 2019 року виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації згідно даного розпорядження було покладено на начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 (а.с. 79).

11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до першого заступника голови Турківської районної державної адміністрації Яворському М., в якій просив здійснити виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця керівника апарату, а також виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби - керівника апарату з 11 вересня по 31 жовтня 2019 року. (а.с. 80).

За результатами розгляду заяви позивача Турківською районною державною адміністрацією було надано відповідь оформлену листом від 30.12.2019 року № 648-02.32 в якій повідомила позивача. Зокрема, що зазначені виплати не було виплачено у зв`язку із тим, що в розпорядженнях голови районної державної адміністрації від 22.04.2019 року № 17 -в, від 02.07.2019 року № 37-в та від 11.09.2019 № 17-о не зазначено, що позивач виконує обов`язки з виплатою за додаткове навантаження. З цими розпорядженнями були ознайомлені під розписку. Також у листі було вказано, що позивач з 23 до 28 вересня 2019 року перебував у відпустці для участі у фінальних змаганнях ХХІ Всеукраїнської спартакіади серед збірних команд державних службовців згідно з розпорядження голови районної державної адміністрації від 20.09.2019 року № 54-в. (а.с. 81).

Аналогічні пояснення стосовно невиплаченої заробітної плати були зазначені відповідачем у відзиві.

Відповідно до приписів ст. 50 Закону України № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Частиною 2 ст. 50 Закону України № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Так, згідно ч.ч. 3, 4 ст.52 Закону України № 889-VIII передбачено, що виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця. Виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Згідно Колективного договору Турківської районної державної адміністрації, який укладений між адміністрацією Турківської районної державної адміністрації та трудовим колективом Турківської районної державної адміністрації на 2016 -2020 роки, зокрема п.п. 3.2.5 п. 3.2, передбачено, що відповідно ст. 52 Закону України Про державну службу проводити виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби. (а.с. 82-92)

З аналізу викладеного, в сукупності, слід дійти висновку, що передбачені ч.4 ст. 52 Закону № 889-VIII виплати мали бути здійснені позивачу як особі, на яку було покладено виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації.

Нездійснення відповідних виплат є недотриманням законодавчо встановлених гарантій прав особи щодо оплати праці та порушенням приписів ч.8 ст. 31 Закону № 889-VIII.

Як зазначено Верховний Суд України в ухвалі від 12.01.2017 року по справі 810/2402/16 у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючі за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 796, 57 грн., з урахуванням мети самих позовних вимог, а саме, отримання виплати за додаткове навантаження за виконання обов`язків керівника апарату районної державної адміністрації, підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов`язання Турківську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника з 02 по 12 травня 2019 року, з 8 по 23 липня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

Позовні ж вимоги про стягнення конкретної суми коштів є передчасними через невиконання Турківської РДА обов`язку щодо встановлення позивачу відповідних виплат.

Щодо стягнути з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , моральної шкоди у розмірі 20000 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн., позивач посилався на протиправні дії відповідача та порушення його трудових прав, які полягали в незаконному звільненні та невиплаті належної заробітної плати , що завдали йому моральних страждань.

Суд зауважує, що ініціатор звернення довів наявність безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із діями відповідача щодо звільнення позивача.

На підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду надано, копію медичної картки амбулаторного хворого з даними огляду, рецепту від 02.01.2020 року та чеків на ліки від 02.01.2020 року. (а.с. 95-96).

Водночас, слід зазначити, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд вважає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди протиправними діями Турківською районною державною адміністрацією є доведеним. Водночас, визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн., на думку суду, є очевидно завищеним і необґрунтованим.

За встановлених обставин, а саме враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу щодо характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, а також з урахуванням інших обставин у цій справі, які мають істотне значення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, а саме стягнути з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню в порядку ст.139 КАС України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Турківської районної державної адміністрації № 32-о від 26 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації, з 01.01.2020 року.

Стягнути з Турківської районної державної адміністрації (82500, Львівська область, м. Турка, вул. Січових Стрільців,62. Код ЄДРПОУ - 04055854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 145 164, 34 грн.

Рішення в частині стягнення за один місяць у розмірі 17 126,19 грн. та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Зобов`язати Турківську районну державну адміністрацію (82500, Львівська область, м. Турка, вул. Січових Стрільців,62. Код ЄДРПОУ - 04055854) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) заробітну плату у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника з 02 по 12 травня 2019 року, з 8 по 23 липня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року.

Стягнути з Турківської районної державної адміністрації (82500, Львівська область, м. Турка, вул. Січових Стрільців,62. Код ЄДРПОУ - 04055854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) 2000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.