Рішення

від 28.09.2020 по справі 520/9002/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2020 року № 520/9002/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардізель" (вул. Киргизька, буд. 10, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 25186112) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хардізель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №00000921412, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 113 273 грн. та штрафні санкції 28 318,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №00000931412, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 002,00 грн.

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 138,89 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 12 500,0 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, відтак підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Встановлено строк відповідачам для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Встановлено строк позивачу для подання до суду відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання ним відзиву.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивачем 31.08.2020 надано відповідь на відзив та відповідачем 09.09.2020 надано заперечення.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області, на підставі направлень від 15.03.2019 №2491, №2492 та наказу від 15.03.2019 року №1902, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Хардізель з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ Далтер Груп (податковий номер 40109880) за квітень, травень, червень 2016 року, ТОВ фірма Міраторг (податковий номер 41195478) за липень 2017 року, ТОВ Івамар Трейд (податковий номер 41380072) за серпень, вересень 2017 року, ТОВ Будкепітал Інвест (податковий номер 41388218) за серпень 2017 року, ТОВ Відсон Альянс (податковий номер 41388972) за вересень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами складений акт від 28.03.2019 №982/20-40-14-12-09/25186112(а.с.36-47 том 1).

Згідно висновків акту від 28.03.2019 ТОВ Хардізель порушено:

п. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 114 275 грн., у т.ч. на 22 833 грн. за квітень 2016 року, на 10 833 грн. за травень 2016 року, на 7 102 грн. за червень 2016 року, на 10 833 грн. за липень 2017 року, на 13 422 грн. за серпень 2017 року, на 49 252 грн. за вересень 2017 року.

в результаті чого:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 113 273 грн., в тому числі на 22 833 грн. за квітень 2016 року, на 10 833 грн. за травень 2016 року, на 7 102 грн. за червень 2016 року, на 10 833 грн. за липень 2017 року, на 13 422 грн. за серпень 2017 року, на 48 250 грн. за вересень 2017 року;

- завищення від`ємного значення податку на додану вартість у серпні 2017 року на суму 1002 грн.

На підставі акту перевірки від 28.03.2019 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2019:

- №00000921412, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 113 273 грн. та штрафні санкції 28 318,25 грн.;

- №00000931412, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 002,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Далтер Груп , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Хардізель (в якості замовника) та ТОВ Далтер Груп (в якості підрядника) укладено договір виконання робіт №41 від 14.04.2016 року(а.с.6061 том 1).

Відповідно до п. 1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами наступних робіт: налаштування та монтаж електрообладнання; монтаж кабельних ліній; виготовлення та монтаж індивідуальних металоконструкцій.

Позивачем долучено до матеріалів справи, а судом досліджені наступні документи: акт №1 (КБ2) від 12.05.2016 р. за квітень 2016 р., згідно якого вартість робіт складає 40 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 6 666,67 грн.; акт №2 (КБ2) від 20.05.2016 р. за квітень 2016 р., згідно якого вартість робіт складає 97 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16 166,67 грн.; акт №1 (КБ2) від 13.05.2016 р. за травень 2016 р., згідно якого вартість робіт складає 25 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 4 166,67 грн.; акт №2 (КБ2) від 18.05.2016 р. за травень 2016 р., згідно якого вартість робіт складає 25 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 4 166,67 грн.; акт №3 (КБ2) від 30.05.2016 р. за травень 2016 р., згідно якого вартість робіт складає 15 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.; видаткова накладна №23 від 27.06.2016 згідно передано кабель ВВГ 4*140, провод ПВ3-35, кабель АВВГ 4*70, вартість ТМЦ складає 42614,0 грн., у т.ч. ПДВ 7 102,33 грн.; банківські виписки від 18.05.2016 на загальну суму 25 000,0 грн.; від 19.05.2016 на загальну суму 15 000,0 грн.; від 03.06.2016 на загальну суму 15 000,0 грн.; від 07.06.2016 на загальну суму 10 000,0 грн.; від 01.07.2016 на загальну суму 15 000,0 грн.; від 19.07.2016 на загальну суму 27 614,0 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Хардізель до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Згідно договору №58 від 30.04.2016 ТОВ Інспецресурс (код ЄДРПОУ 40109833, первісний боржник), передав ТОВ ДАЛТЕР ГРУП (новий боржник) заборгованість у сумі 137 000,0 грн., яка рахувалась за: банківськими виписками від 27.04.2016 на загальну суму 40 000,0 грн., від 29.04.2016 на загальну суму 97 000,0 грн.

По рахунку 631 Розрахунки з постачальниками у ТОВ Хардізель кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Далтер Груп відсутня.

Щодо взаємовідносин з Підприємством ТОВ фірма Міраторг , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Хардізель (в якості замовника) та ТОВ фірма Міраторг (в якості підрядника) укладено договір аиконаня робіт №92 від 23.06.2017(а.с.84-86 том 1).

Відповідно до п. 1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами наступних робіт: налаштування та монтаж електрообладнаня; монтаж кабельних ліній; виготовлення та монтаж індивідуальних металоконструкцій, поставка електромонтажних виробів і комплектуючих.

Згідно акту №1 (КБ2) від 24.07.2017 р. за липень 2017 р., вартість робіт складає 65 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 10 833,33 грн.

У відповідності до договору №76 від 02.08.2017 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ Фірма Міраторг (Первісний боржник), передав ТОВ Профіт Роял (Новий кредитор) заборгованість у сумі 65 000,0 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі на рахунок ТОВ Профіт Роял , відповідно до банківської виписки від 08.06.2017 на загальну суму 65000,0 грн.

По рахунку 631 Розрахунки з постачальниками у ТОВ Хардізель кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Фірма Міраторг відсутня.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Хардізель до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Івамар Трейд , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Хардізель (в якості замовника) та ТОВ Івамар Трейд (в якості підрядника) укладено договір виконання робіт №86 від 20.07.2017(а.с.93-94 том 1).

Відповідно до п. 1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами наступних робіт: налаштування та монтаж електрообладнаня; монтаж кабельних ліній; виготовлення та монтаж індивідуальних металоконструкцій, поставка електромонтажних виробів і комплектуючих.

Згідно акту №1 (КБ2) від 18.08.2017 р. за липень 2017 р., вартість робіт складає 32 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 5 333,33 грн.

Згідно акту №1 (КБ2) від 18.09.2017 р. за вересень 2017 р., згідно якого вартість робіт складає 96 500,0 грн., у т.ч. ПДВ 16 083,33 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Хардізель до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

У відповідності до договору №97 від 23.08.2017 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ Івамар Трейд (первісний кредитор), передав ТОВ Компанія Фавор (новий кредитор) заборгованість у сумі 32 000,0 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі на рахунок ТОВ Компанія Форвард , відповідно до банківської виписки від 29.08.2017 на загальну суму 32 000,0 грн.

В подальшому підписано договір №93 від 21.09.2017 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ Івамар Трейд (первісний кредитор), передав ТОВ Донц - Трейд (новий кредитор) заборгованість у сумі 96 500,0 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі на рахунок ТОВ Івамар Трейд , відповідно до банківської виписки від 27.09.2017 на загальну суму 96 500,0 грн.

По рахунку 631 Розрахунки з постачальниками у ТОВ Хардізель кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Івамар Трейд відсутня.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Будкепітал Інвест , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Хардізель (в якості замовника) та ТОВ Будкепітал Інвест (в якості підрядника) укладено договір виконання робіт №83 від 20.07.2017(а.с.112-113 том 1).

Відповідно до п. 1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами наступних робіт: налаштування та монтаж електрообладнаня; монтаж кабельних ліній; виготовлення та монтаж індивідуальних металоконструкцій, поставка електромонтажних виробів і комплектуючих.

Згідно видаткової накладної від 16.08.2017 №8, передано кабель АВВГ 4*150, кабель ВВГ 5*185, вартість ТМЦ складає 54 542,40 грн., у т.ч. ПДВ 9 090,40 грн.;

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Хардізель до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

В подальшому підписано договір №94 від 22.08.2017 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ Будкепітал Інвест (первісний кредитор), передав ТОВ Компанія Фавор (новий кредитор) заборгованість у сумі 54 542,40 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі на рахунок ТОВ Компанія Фавор , відповідно до банківської виписки від 01.09.2017 на загальну суму 54 542,40 грн.

По рахунку 631 Розрахунки з постачальниками у ТОВ Хардізель кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Фавор відсутня.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Відсон Альянс , судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами наступних робіт: налаштування та монтаж електрообладнаня; монтаж кабельних ліній; виготовлення та монтаж індивідуальних металоконструкцій, поставка електромонтажних виробів і комплектуючих.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Хардізель до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Виконання зазначених договорів підтверджуються актами: №1 (КБ2) від 10.09.2017 р. за вересень 2017 р., згідно якого вартість робіт складає 95 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 15 833,33 грн.; №2 (КБ2) від 13.09.2017 р. за вересень 2017 р., згідно якого вартість робіт складає 98 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16 333,33 грн.;

В подальшому підписано договір №89 від 15.09.2017 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ Відсон Альянс (Первісний кредитор), передав ТОВ Донц-Трейд (Новий кредитор) заборгованість у сумі 193 000,00 грн.

Оплата здійснювалась в безготівковій формі на рахунок ТОВ Донц-Трейд , відповідно до банківських виписок від 19.09.2017 на загальну суму 95 000,00 грн.; від 19.09.2017 на загальну суму 98 000,00 грн.

По рахунку 631 Розрахунки з постачальниками у ТОВ Хардізель кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ Відсон Альянс відсутня.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 16/166/15-а: Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. Є безпідставними доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів якості та технічних паспортів товару та відсутності підпису водія та перевізника у товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом спростовується тим, що штампове оснащення, поставлене у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ Фулденч , не входить до переліку продукції, яка підлягає сертифікації, а товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. (Постанова Касаційного адміністративного суду від17 квітня 2018 року у справі №816/1587/17).

Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, носить лише характер припущень. При цьому відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами (постанова ВС від 05.09.2019 року у справі №520/10016/18).

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Наданими до матеріалів справи первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Крім того необхідно враховувати, законодавством України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб`єктами господарювання.

У відповідності до положень ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Суд також зауважує, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі №811/2154/13-а, постанова ВС від 25.09.2019 року у справі № 817/992/15).

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу щодо наявності протоколу допиту, в якому засновник заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних документів, оскільки судовим розглядом не встановлена достовірність та допустимість вказаних протоколів як належного доказу по справі, а сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17.

Стосовно наданого відповідачем вироку суду відносно ОСОБА_1 (ТОВ Івамар Трейд), слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року (справа №826/6245/18), від 3 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа №826/10951/18), від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17).

Суд дослідивши вирок суду, на який посилається відповідач, зазначає, що суб`єкт господарювання міг здійснювати реальні господарські операції, так і поряд з цим вчиняти і протиправні дії у вигляді проведення безтоварних операцій.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить жодного посилання на вказаний вирок суду, тоді як вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами встановлено, що контролюючий орган при складанні довідки (акту) має навести всі виявлені факти порушень, зокрема, податкового законодавства.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

За правилами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардізель" (вул. Киргизька, буд. 10, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 25186112) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №00000921412, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 113 273 грн. та штрафні санкції 28 318,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №00000931412, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 002,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардізель" (вул. Киргизька, буд. 10, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 25186112) суму сплаченого судового збору у розмірі 2138 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім гривень 90 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.