Постанова

від 21.09.2020 по справі 826/16120/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16120/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства НАІРІ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство НАІРІ звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.07.2018 № 0437621213 та № 0437651213 про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Таким чином, позивач доводить, що у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зараховувати суму від`ємного значення податку на додану вартість, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу платнику, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка платника податків проведена контролюючим органом із порушенням відповідного строку, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті за наслідком проведення незаконної перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи обґрунтовує наявністю податкового правопорушення з боку позивача, яке полягає у порушенні вимог п. 203.2 ст. 203 ПК України, якою регламентовано обов`язок платника податку сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Проведеною перевіркою встановлено, що сума податку на додану вартість ПП НАІРІ сплачено несвоєчасно, отже штрафні санкції, застосовані згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі ст. 126 ПК України є правомірними.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.06.2018 посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірки Приватного підприємства НАІРІ з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, наслідки якої оформлені актом № 7932/26-15-12-13-20.

Проведеною перевіркою встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме - згідно наведеної в акті таблиці встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по 18 податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 24.10.2016 по 22.01.2018, 2 уточнюючих розрахунках від 15.06.2017 та 27.03.2018, а також податкових повідомлень-рішень № 32031207 від 19.10.2016 та № 97041207 від 13.02.2018.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, проте такі враховані не були у зв`язку з порушенням терміну на їх подання, про що повідомлено листом від 16.07.2018 № 33138/10/26-15-12-13-18.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві 11 липня 2018 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0437621213, згідно з яким за порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання в сумі 49160,80 грн;

- № 0437651213, згідно з яким за порушення п. 50.1 ст. 50, п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 10% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання в сумі 520, 93 грн.

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями обумовили його звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням передбаченого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України строку, що є підставою для визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

За приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

У зв`язку з набранням чинності з 1 січня 2017 року змін до ПК України, зокрема і до статті 75 цього Кодексу, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, в тому числі і з податку на прибуток приватних підприємств.

Таким чином, положеннями ПК України передбачено право контролюючого органу на проведення перевірки своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Суд першої інстанції, зазначаючи, що предметом перевірки була перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, за якими передбачено скорочений строк на її проведення, неправильно розтлумачив норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена саме перевірка з питань щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, а тому контролюючим органом правомірно застосовані приписи ст. 102 ПК України.

Така перевірка здійснюється на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, і вона може бути проведена контролюючим органом протягом 1095 днів від дати зарахування грошових коштів.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 03 квітня 2020 року в справі № 640/1091/19 та від 03 квітня 2020 року в справі № 160/933/19.

За обставинами справи, проведеною камеральною перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України та п. 203.2 ст. 203 ПК України.

Так, порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначені статтею 203 ПК України.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, на платника податку покладено обов`язок щодо самостійної сплатити суми податкового зобов`язання, зазначеної у податковій декларації, протягом 10 календарних днів. При цьому у разі несвоєчасної сплати платником податків узгодженого грошового зобов`язання податкове законодавство наділяє контролюючий орган правом нарахувати штраф.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем було порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 18 податковими деклараціями за період з 24.10.2016 по 22.01.2018, 2 уточнюючими розрахунками від 15.06.2017 та 27.03.2018, а також податковими повідомленнями-рішеннями № 32031207 від 19.10.2016 та № 97041207 від 13.02.2018.

Позивач не заперечував проти несвоєчасності сплати сум узгодженого грошового зобов`язання за період з вересня 2016 року по березень 2018 року, однак наголошував на тому, що у разі наявності у нього податкового боргу з ПДВ, він мав право на зарахування суми від`ємного значення ПДВ, сформованого за результатами подання податкової звітності, у рахунок погашення суми податного боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди.

Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями позивача, оскільки вказані в акті перевірки порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань були встановлені одночасно, а відтак у контролюючого органу не виникало обов`язку у зарахуванні коштів, які надходять в порядку сплати поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, який виник раніше.

Стосовно несвоєчасної сплати грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 32031207 від 19.10.2016 та № 97041207 від 13.02.2018, то позивачем не доведено, що вони не стали узгодженими внаслідок адміністративного чи судового оскарження, отже, сума грошового зобов`язання, визначена у них також підлягала сплаті.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України Про валюту і валютні операції , Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.

Статтею 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платника податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Контролюючим органом не був пропущений строк (а саме: не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом) при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату Підприємством узгодженої суми податкового зобов`язання за період 2016-2018 років.

При цьому, визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першою статті 126 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Отже, оскільки позивачем порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у період 2016-2018 років, прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до підприємства штрафних санкцій є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства НАІРІ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк