Постанова

від 28.09.2020 по справі 640/10635/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10635/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Суркової Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інгул-Плюс до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інгул-Плюс (далі - позивач, ТОВ Інгул-Плюс ) звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 лютого 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні - рішенні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження та замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві 08 січня 2019 року проведено камеральну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податка на прибуток, якою встановлено порушення вимог пункта 57.1 статті 57, пункта 137.1 статті 137 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 08 січня 2019 року складено акт, яким зафіксовано, зокрема, несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання з податка на прибуток, визначену у податковому повідомленні - рішенні від 10 вересня 2015 року №0001143303, із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Ураховуючи викладене, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві 07 лютого 2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №0098131212 про застосування штрафа у розмірі 20% погашеної суми податкового борга у сумі 15393,20 грн.

Рішенням ДФС України від 24 квітня 2019 року за результатом розгляду скарги податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Уважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки податкове повідомлення - рішення, яким визначена сума грошового зобов`язання, за несвоєчасну сплату якого застосовано штраф, скасовано судом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Водночас, згідно підпункта 49.18.1 пункта 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункта 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафа у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункта 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Одночасно пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункта 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункта 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З акта камеральної перевірки убачається, що позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання, визначене в податковому повідомленні-рішення від 10 вересня 2015 року №0001142202.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року у справі №826/27752/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інгул-Плюс до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та, зокрема, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001142202 від 10 вересня 2015 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду міста Києва набрала законної сили 19 грудня 2016 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2015 року №0001142202 скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак у позивача відсутній обов`язок сплачувати грошове зобов`язання, визначене таким податковим повідомленням - рішенням. Як наслідок, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, визначених статтею 126 Податкового кодексу України, за порушення термінів сплати такого грошового зобов`язання, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2019 №0098131212.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстави для застосування штрафних санкцій, визначених статтею 126 ПК України, за порушення термінів сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 10 вересня 2015 року №0001142202, відсутні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді Я.М. Собків

Л.Т. Черпіцька