Постанова

від 28.09.2020 по справі 924/542/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 924/542/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 р. у справі № 924/542/20 (суддя Смаровоз М.В., повний текст рішення складено 06.07.2020 р.)

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд"

про стягнення 38 754, 86 грн. пені, 11 590, 03 грн. 3% річних, 55 114, 31 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" про стягнення 38 754, 86 грн. пені, 11 590, 03 грн. 3% річних, 55 114, 31 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням п. 6.1. договору постачання природного газу № 2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015 р. в частині своєчасної оплати за переданий газ, зобов`язання за яким (договором) перейшли до відповідача (нового боржника) від ТОВ "Октант-центр" (первісного боржника) на підставі договору про переведення боргу № 14/9641/16 від 18.11.2016 р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 р. у справі № 924/542/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 19377,43 грн. пені, 11590,03 грн. 3% річних, 55114,31 грн. інфляційних втрат, 2102 грн. відшкодування судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив несвоєчасне виконання первісним боржником (ТОВ "Октант-центр") своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за природний газ у строк, визначений п. 6.1. договору постачання природного газу № 2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015 р., зобов`язання за яким на підставі договору про переведення боргу № 14/9641/16 від 18.11.2016 р. перейшли до відповідача, тому дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем. Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені до 50 %.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 19377,43 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Окрім того, скаржник вважає за необхідне зазначити, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Відповідач не надав суду доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 03.08.2020 р. та отримана позивачем - 07.08.2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, копія даної ухвали суду, яка направлялася на юридичну адресу відповідача, що відповідає відомостям з Державного реєстру була повернута до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 р. у справі № 924/542/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, 21.12.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 2246/16-ТЕ-34, з врахуванням змін та доповнень внесених додатковою угодою до договору № 1 від 31.12.2015 р., додатковою угодою до договору № 2 від 29.01.2016 р., додатковою угодою до договору № 3 від 31.03.2016р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як передбачено п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р.(включно) газ обсягом до 15 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно п. 4.1. договору кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2493.

Як передбачено п. 5.1. договору, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 р. № 234.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 2124,89 грн.

Згідно п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом м`ясця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки сторін, де в п. 7.2. вказано, що споживач зобов`язаний, зокрема: своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.

Розділом 8 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 8.1., 8.2. вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати такі переговори.

Згідно із п. 10.2. договору у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Як передбачено п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 р. до 30.04.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов договору, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" прийняло природний газ власного видобутку, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору №2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015р., всього на загальну суму 225 133, 61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р. на суму 94950,04 грн., від 29.02.2016р. на суму 58199,84 грн., від 31.03.2016р. на суму 61522,91 грн., від 30.04.2016р. на суму 10460,82 грн.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

18.11.2016 р. між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитором), товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (первісним боржником) та житлово-будівельним кооперативом "Проскурів-Житлобуд" (новим боржником) укладено договір про переведення боргу № 14/9641/16, відповідно до умов якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015 р. № 2246/16-ТЕ-34, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 1.2. договору кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 205620,07 грн. (п. 2.1.); крім того, переходять обов`язки щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків (п.3.1.).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 6.1.).

У листі № 183 від 23.08.2016 р., адресованому заступнику голови правління ПАТ НАК "Нафтогаз", уповноважена особа учасників ТОВ "Октант-центр" просить кошти оплачені від ОСОБА_1 в сумі 4916,31 грн. квитанцією № ПН 1731 від 18.08.2016р. за природний газ для населення зарахувати на ТОВ "Октант-центр" договір № 3496/15-ТЕ-34 від 30.01.2015 р. в сумі 2841,50 грн. та залишок в сумі 2074,81 грн. на договір 2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015 р. Також зазначено, що кошти в сумі 286,20 грн. оплачені квитанцією № 78 від 22.08.2016р. через Панич на договір № 2245/16-ТЕ-34 зарахувати на ТОВ "Октант-центр" договір 2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015 р.

У листі № 01/17 від 02.10.2017р., адресованому заступнику голови правління ПАТ НАК "Нафтогаз України", голова правління ЖБК "Проскурів-Житлобуд" просить у платіжному дорученні № 226 від 02.10.2017 р. на суму 23500 грн. призначення платежу вважати наступним: оплата за природний газ згідно договору № 14/9641/16 від 18.11.2016 р.

В матеріалах справи також наявні відомості щодо сальдо по підприємствам, довідка по операціям за договором, копії статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1044 від 14.12.2016 р.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань щодо здійснення оплати за природний газ у строк, визначений договором, позивач, посилаючись на ст. ст. 549, 625 ЦК України та п. 6.1. договору, нарахував відповідачу, як новому боржнику за договором 38 754, 86 грн. пені, 11 590, 03 грн. 3% річних, 55 114, 31 грн. інфляційних втрат.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено апеляційним судом, на підставі договору постачання природного газу від 21.12.2015 р. №2246/16-ТЕ-34, укладеним між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Октант-Центр" (споживачем), позивач зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

При цьому, п. 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом м`ясця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав ТОВ "Октант-центр" природний газ на загальну суму 225 133, 61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в матеріалах справи.

Також, у п. 8.2. сторони погодили, у разі невиконання споживачем п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В свою чергу, даний договір набирав чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 р. до 30.04.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору).

Як встановлено апеляційним судом, 18.11.2016 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитором), ТОВ "Октант-Центр" (первісним боржником) та ЖБК "Проскурів-Житлобуд" (новим боржником) укладено договір про переведення боргу № 14/9641/16, відповідно до п. 1.1. якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015 р. № 2246/16-ТЕ-34, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 205620,07 грн. (п. 2.1.); крім того, переходять обов`язки щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків (п.3.1.).

При цьому, судом відзначається, що пунктом 4.1. статті 4 договору про переведення боргу сторони передбачили, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015р. №2246/16-ТЕ-34.

Колегія суддів відмічає, що статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, втрати внаслідок інфляційних процесів апеляційний суд розцінює як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов`язання за певний період і ці втрати є невід`ємною складовою суми основного боргу.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на несвоєчасну оплату основного боргу за природний газ на підставі договору постачання природного газу № 2246/16-ТЕ-34 від 21.12.2015р., враховуючи наявність заборгованості на момент вирішення спору у вигляді 11590,03 грн. 3% річних, 55114,31 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов в даній частині позов підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 38 754,86 грн. на підставі п. 8.2. договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку правильності нарахованої суми пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що її нарахування здійснено арифметично вірно.

Разом з тим, враховуючи предмет апеляційного оскарження та доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50%, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги об`єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, а також те, що основну заборгованість повністю було погашено, мету придбання газу, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50% та задоволив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 19377,43 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання договірних зобов`язань матеріали справи не містять.

В свою чергу, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також апеляційним судом враховується, що стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 236, 238 ГПК України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеними нормами, з урахуванням наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 р. у справі № 924/542/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 р. у справі № 924/542/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.