Постанова

від 22.09.2020 по справі 922/4125/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа № 922/4125/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвоката Тищенко А.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3448 від 26.05.2020; довіреність № 2-869д від 27.05.2020)

відповідача - Стрілець С.В. (директор; наказ №3-к від 27.07.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків (вх. № 1745 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4125/19 (суддя Хотенець П.В.; повне рішення складено 22.06.2020 )

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків

про стягнення 462390,48 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків

до Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

12.12.2019 Акціонерне товариство Укргазвидобування в особі Філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград (далі - АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків (далі - ТОВ ОКТБ ) про стягнення 317245,48 грн. пені та 145145,00 грн. штрафу за договором поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань з поставки товару у визначені договором строки.

10.01.2020 ТОВ ОКТБ подало зустрічну позовну заяву (вхідний № 493) про визнання недійсним, укладеного між АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування та ТОВ ОКТБ договору поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018, з моменту його укладення.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018 укладений особою без відповідних повноважень, оскільки зі сторони покупця (позивача за первісним позовом) підписаний та фактично укладений менеджером з матеріально-технічного забезпечення, який нібито уповноважений на укладання договору довіреністю. При цьому сама довіреність не є додатком до договору та Товариству з обмеженою відповідальністю ОКТБ не була надана.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 922/4125/19.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4125/19 первісний позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ ОКТБ на користь АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування 317245,48 грн. пені, 145145,00 грн. штрафу та 6935,86 грн. судового збору. Повернуто АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1248,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що ТОВ ОКТБ прострочило виконання зобов`язання по договору №УБГ785/015-18 від 06.11.2018 в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 518374,98 грн. на 69 днів, в частині поставки товару на суму 1555124,94 грн. на 181 день, чим порушило пункти 5.2. та 6.3.1. договору, тому повинно сплатити АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування 317245,48 грн. пені та 145145,00 грн. штрафу згідно пункту 7.9. договору. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції визнав безпідставними доводи ТОВ ОКТБ про відсутність повноважень у менеджера з матеріально-технічного забезпечення Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування ОСОБА_1 укладати договір з ТОВ ОКТБ , оскільки встановив, що договір з боку покупця укладено уповноваженою особою.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ ОКТБ із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд при ухваленні рішення неповно, не всебічно та не об`єктивно дослідив обставини справи, не надав належної юридичної оцінки всім обставинам в їх сукупності, у зв`язку з чим помилково зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи та наявним у ній доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому рішення у справі № 922/4125/19 є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Скаржник стверджує, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції порушив приписи статті 91 ГПК України та послався на докази, які не могли бути використані під час розгляду справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Крім того скаржник посилається на те, що позивач не надав суду оригінал довіреності особи (менеджера з матеріально-технічного забезпечення - ОСОБА_1 ), яка уклала договір поставки № УБГ 785/015-18 від 06.11.2018 від імені позивача за первісним позовом, а відповідач за первісним позовом в свою чергу ставить під сумнів достовірність наявної серед матеріалів справи доказів довіреності № 2-700д від 29.05.2018, тому вважає, що спір вирішено судом за недопустимими доказами. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності у менеджера повноважень на укладення спірного договору, відповідач вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не застосував приписи статей 203, 207, 208, 215 Цивільного Кодексу України.

Також з урахуванням поданого ТОВ ОКТБ зустрічного позову скаржник вважає спірний договір недійсним з моменту його укладення, а тому у ТОВ ОКТБ взагалі відсутні будь-які договірні зобов`язання перед позивачем з поставки товару, у тому числі відсутній і обов`язок по сплаті штрафних санкцій за їх невиконання.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції було допущене грубе порушення приписів ст. ст. 4, 45, 80 та п. 1. ч. 1 ст. 226 ГПК України, наслідком чого стало безпідставне відкриття судом провадження у справі № 922/4125/19, оскільки до позову не були надані докази наявності у Філії БУ Укрбургаз повноважень на звернення до суду; при розгляді справи судом першої інстанції були проігноровані та не враховані приписи статті 19 ГПК України щодо вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спору; при розгляді справи судом першої інстанції були проігноровані та не враховані приписи ст. 530 Цивільного Кодексу України щодо настання строку виконання ТОВ ОКТБ обов`язку сплатити штрафні санкції нібито за порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 для розгляду справи № 922/4125/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/4125/19 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020. Запропоновано позивачу за первісним позовом у строк до 11.08.2020 (включно) подати до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку. Справу призначено до апеляційного розгляду на 08.09.2020 об 11:30 год.

11.08.2020 позивач засобами поштового зв`язку направив суду відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю заперечує щодо змісту і вимог скарги ТОВ ОКТБ , та вважає, що мотиви, з яких вона подана, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені у скарзі доводи не спростовують висновків суду, адже суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правомірну юридичну оцінку, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

Позивач вважає, що скаржником не доведено в чому саме полягало порушення судом першої інстанції приписів ст. 91 ГПК України, та не надано доказів, які б підтверджували аргументацію апеляційної скарги, окрім суб`єктивних тверджень, що вже висловлювалися в суді першої інстанції. У письмових поясненнях №032-032-16120-1 від 25.02.2020, позивач згідно вимог ч. 7 ст. 81 ГПК заздалегідь повідомив суд про неможливість надати до справи оригінал довіреності №2-700д від 29.05.2018, виданої на ім`я менеджера ОСОБА_1, оскільки вона вилучена з обігу довіреностей АТ Укргазвидобування . При цьому позивачем надані всі необхідні докази на підтвердження неможливості надання оригіналу вказаної довіреності. Таким чином позивач вважає, що суд першої інстанції, дослідивши надані докази, обґрунтовано відмовив скаржнику у задоволені клопотання про витребування у АТ Укргазвидобування оригіналу довіреності на ім`я ОСОБА_1 № 2-700д від 29.05.2018 та обґрунтовано визнав копію даної довіреності як достовірний та допустимий доказ.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти вимог скаржника позивач також зазначив, що оскільки позовна заява №032-032-14004-1 від 12.12.2019 про стягнення пені та штрафу за договором поставки №УБГ785/015-18 від 06.11.2018 в сумі 462390,48 грн. подана до Господарського суду Харківської області саме юридичною особою - АТ Укргазвидобування , а не її відокремленим структурним підрозділом - філією БУ Укрбургаз , та підписана адвокатом за довіреністю, що видана уповноваженою особою і долучена до справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відмови АТ Укргазвидобування у відкритті провадження у справі.

В судовому засіданні 08.09.2020 оголошено перерву до 22 вересня 2020 р. о 12:00 год. в межах встановлених ГПК України строків розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 22.09.2020 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2020 з правовою позицією відповідача не згоден, вважає доводи скаржника безпідставними, а вимоги скарги такими, що задоволенню не підлягають.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 22.09.2020 представників сторін, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (пункт 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України).

При укладанні договору поставки сторони зобов`язані узгодити його істотні умови (частина третя статті 180 Господарського кодексу України) предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 06.11.2018 між АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування (позивачем за первісним позовом, покупцем) та ТОВ ОКТБ (відповідачем за первісним позовом, постачальником) укладено Договір поставки №УБГ785/015-18 на загальну суму 2073499,92 грн. з ПДВ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар (Редуктор КПБЗМ.03.00.000 крана КПБ-ЗМ), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 11.17. Договору поставки даний Договір складений українською мовою в двох примірниках (1 примірник постачальнику та 1 примірник покупцю), які мають однакову юридичну силу.

У зустрічному позові ТОВ ОКТБ просить визнати Договір поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018 недійсним з моменту його укладення (стаття 236 Цивільного кодексу України), оскільки вважає, що даний договір укладено з порушенням приписів частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, адже з боку АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування даний Договір підписано особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень на його укладення.

Згідно доводів ТОВ ОКТБ , що викладені у зустрічній позовній заяві, у травні 2018 року між ТОВ ОКТБ в особі директора Стрілець С.В та Філією Бурове управління Укрбургаз АТ Укргазвидобування в особі менеджера філії, в телефонному режимі відбулися перемовини щодо можливості укладення договору на поставку для Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування промислового обладнання - редукторів крана. За результатами цих телефонних перемовин на електронну адресу ТОВ ОКТБ Буровим управлінням Укрбургаз був надісланий у звичайній текстовій формі (без підписів, печаток) договір поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018. Даний договір було підписано директором ТОВ ОКТБ - Стрілець С.В. відповідно до Статутних повноважень та надіслано поштою у двох примірниках на адресу БУ Укрбургаз для підписання договору зі сторони Філії. В подальшому на адресу ТОВ ОКТБ також поштою надійшов один примірник оформленого зі сторони БУ Укрбургаз договору поставки № УБГ785/015-18 від 06 листопада 2018 року, який зі сторони покупця - АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування підписаний та фактично укладений менеджером з матеріально-технічного забезпечення - ОСОБА_1, повноваження якого обумовлені довіреністю № 2-700д від 29.05.2018. Однак ТОВ ОКТБ вказує, що вказана довіреність представника Філії не є додатком до Договору і Товариству з обмеженою відповідальністю ОКТБ не була надана, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що договір поставки № УБГ785/015-18 від 06 листопада 2018 року зі сторони АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування укладений особою, повноваження якої не підтверджені.

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного Договору, перевіривши повноваження осіб, що його уклали, судом першої інстанції встановлено, що при укладенні даного Договору сторонами дотримано всі вимоги, які передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства. Натомість ТОВ ОКТБ не надало суду належних та допустимих доказів в підтвердження необхідності визнання даного Договору поставки недійсним з підстав, визначених частиною другою статті 203 та частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України. Вказане зумовило висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову.

З даними висновками місцевого господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції та відхиляє доводи скаржника про відсутність повноважень у менеджера з матеріально-технічного забезпечення філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування на укладення Договору поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018, зважаючи на наступне.

За положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як підтверджується матеріалами справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами у справі, відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті zakupki.prom.ua [Електронний ресурс] Режим доступу https://zakupki.prom.ua/gov/tenders/UA-2018-09-06-001287-a 06.09.2018 АТ Укргазвидобування в особі філії БУ Укрбургаз опубліковано оголошення про проведення тендеру УБГ18(Т)-190 Редуктор крана КПБ-3М, UA-2018-09-06-001287-а. ТОВ ОКТБ прийняло участь в даному тендері, на підставі чого на електронну платформу zakupki.prom.ua завантажило цінову пропозицію щодо участі у процедурі електронних торгів Пропозиція № 1 від 21.09.2018 , Таблиця № 1 - Найменування товару та Декларацію про прийняття умов проведення процедур закупівель.

Відповідно до протоколу визначення переможця від 04.10.2018 ТОВ ОКТБ визначено переможцем, внаслідок чого був укладений Договір поставки №УБГ785/015-18 від 06.11.2018, що спростовує доводи позивача за зустрічним позовом про укладення цього правочину шляхом телефонних перемовин.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою-шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, встановив, що Договір підписано з боку ТОВ ОКТБ директором - Стрілець Сергієм Володимировичем, що діяв на підставі Статуту підприємства, а з боку АТ Укргазвидобування Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування - менеджером з матеріально-технічного забезпечення Філії - Луців Ярославом Степановичем, який діяв на підставі довіреності № 2-700д від 29.05.2018.

На підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання Договору поставки АТ Укргазвидобування надало до матеріалів справи копію довіреності за № 2-700д від 29.05.2018 (том 1 аркуш справи 79), яка обґрунтовано прийнята судом першої інстанції в якості належного доказу на підтвердження повноважень особи, що підписала оспорюваний Договір поставки з боку відповідача за зустрічним позовом.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції статей 74, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлення судом фактичних обставин справи та вирішення спору за недопустимим доказом (копією довіреності № 2-700д від 29.05.2018), з огляду на таке.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України закріплено поняття письмових доказів, як документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому, учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або у іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у письмових поясненнях №032-032-16120-1 від 25.02.2020 (том 1 аркуші справи 142-143), позивач згідно вимог ч. 7 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України повідомив суд про неможливість надання до матеріалів справи оригіналу довіреності №2-700д від 29.05.2018, виданої на ім`я менеджера ОСОБА_1 , та послався як на поважні причини неможливості подання суду вказаного документу на те, що він вилучений з обігу довіреностей АТ Укргазвидобування .

В ході розгляду справи суд першої інстанції, перевіряючи наведені відповідачем за зустрічним позовом аргументи та досліджуючи надані позивачем за первісним позовом докази, встановив, що оригінал довіреності №2-700д від 29.05.2018 на ім`я ОСОБА_1 дійсно був вилучений з обігу довіреностей АТ Укргазвидобування . При цьому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ТОВ ОКТБ про витребування у АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування оригіналу цього документу.

Так, судом першої інстанції на підставі доданих до справи доказів з`ясовано, що Наказом ПАТ Укргазвидобування від 11 листопада 2015 року №396 затверджено Положення про порядок надання представництва за довіреністю в ПАТ Укргазвидобування , зі змінами від 28 листопада 2016 року, яким встановлено загальні вимоги до підготовки, підписання, реєстрації, обліку, зберігання та використання довіреностей на право вчинення юридично значимих дій від імені ПАТ Укргазвидобування .

Дане Положення є обов`язковим для виконання всіма працівниками та посадовими особами товариства в усіх структурних підрозділах апарату управління та філій АТ Укргазвидобування .

Пунктом 2.8. Положення передбачено, що лист-клопотання про видачу довіреності направляється на ім`я Голови Правління не пізніше, ніж за три робочі дні до запланованої дати видачі довіреності.

Відповідно до Наказу філії БУ Укрбургаз від 30 жовтня 2017 року №259-К ОСОБА_1 призначений на посаду заступника директора з питань матеріально-технічного забезпечення філії БУ Укрбургаз .

Наказом філії БУ Укрбургаз від 25 квітня 2018 року №103-К заступника директора з питань матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 переведено на посаду менеджера з матеріально-технічного забезпечення.

Наказом філії БУ Укрбургаз від 01 серпня 2019 року №242-К ОСОБА_1 звільнений з посади менеджера з матеріально-технічного забезпечення філії БУ Укрбургаз .

У зв`язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду менеджера з матеріально-технічного забезпечення, листом від 25 квітня 2018 року вих. №032-03-4847-1 Філія БУ Укрбургаз звернулася із клопотанням про видачу довіреності на ім`я ОСОБА_1 - менеджера з матеріально-технічного забезпечення Філії БУ Укрбургаз .

Відповідно до пункту 3.1. Положення, реєстрація довіреності здійснюється юридичним департаментом в журналі обліку довіреностей, який ведеться за встановленою в юридичному департаменті формою.

Як передбачено пунктом 3.3. Положення, після реєстрації, оригінал довіреності видається повіреному особисто під розпис в журналі обліку довіреностей.

Оригінал довіреності №2-700д від 29 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 зареєстрований в Журналі обліку довіреностей, виданих для представництва інтересів АТ Укргазвидобування за порядковим №84. Відповідно до відмітки про отримання, довіреність строком дії до 31 грудня 2018 року, видана під особистий підпис ОСОБА_1, 21 серпня 2018 року.

Згідно пункту 5.4. Положення представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку дії довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала, ліквідації юридичної особи, якою була видана довіреність.

Пунктом 5.14 Положення визначено, що після закінчення строку дії довіреності, особа якій вона була видана, у мінімально короткий строк, зобов`язана повернути оригінал довіреності до юридичного департаменту товариства.

Відповідно до відмітки в Журналі обліку довіреностей, виданих для представництва інтересів АТ Укргазвидобування , довіреність №2-700д від 29 травня 2018 року повернута 08 січня 2019 року, у зв`язку із закінченням строку дії.

На виконання пункту 5.14 Положення, листом від 15 січня 2019 року вих. №032-01-404-1 Філією Укрбургаз повернуто оригінал довіреності №2-700д від 29 травня 2018 року до АТ Укргазвидобування .

Вказане спростовує доводи скаржника стосовно вирішення спору судом першої інстанції за недопустимим доказом. Жодних порушень судом першої інстанції приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

Крім того, є безпідставними посилання скаржника на те, що ТОВ ОКТБ неодноразово вимагало від АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування надати примірник довіреності №2-700д від 29 травня 2018 року, оскільки ці твердження не підтверджуються жодними доказами.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (частина перша статті 246 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

За змістом положень частин 3, 4, 5 статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Судом першої інстанції на підставі правової оцінки наявних у справі доказів встановлено та обґрунтовано прийнято до уваги те, що відповідно до підпункту 9.1.1 та підпункту 9.1.2 пункту 9 Статуту товариства від 21 травня 2018 року, (Статут) затвердженого Рішенням №237 акціонерів ПАТ Укргазвидобування , що діяло на момент укладення договору поставки №УБГ785/015-18 від 06.11.2018, органами товариства, які здійснюють управління є загальні збори акціонерів та правління. Посадовими особами органів товариства є члени правління товариства, в тому числі Голова правління, та інші особи згідно із законом.

Підпунктом 11.19.1 Статуту обумовлено, що Правління очолює Голова Правління, який організовує роботу правління, скликає засідання та головує на них, забезпечує ведення протоколів, визначає повноваження окремих членів Правління, організує контроль за виконанням прийнятих правлінням рішень.

Підпунктом 11.19.10 Статуту, Голова Правління уповноважений видавати довіреності на вчинення правочинів від імені Товариства, видавати накази, давати розпорядження, доручення та вказівки, обов`язкові для виконання усіма працівниками Товариства.

Починаючи з 26 червня 2015 року ОСОБА_2 по березень 2019 року виконував обов`язки Голови Правління, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Довіреністю від 29 травня 2018 року №2-700д ОСОБА_2, як Голова Правління, відповідно до наведених положень Статуту, уповноважив ОСОБА_1 - менеджера з матеріально-технічного забезпечення філії БУ Укрбургаз , без погодження з Товариством, окрім випадків, коли розпорядчими документами Товариства встановлено необхідність отримання (в тому числі попереднього) такого погодження, укладати, змінювати та розривати договори, які стосуються фінансово-господарської діяльності філії, в тому числі договори закупівлі товарів, робіт та послуг, в яких Товариство, сторона по договору.

Дана довіреність №2-700д від 29.05.2018 скріплена печаткою АТ Укргазвидобування .

Згідно із статтею 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що видана ОСОБА_1 довіреність №2-700д від 29.05.2018 не була скасована (відкликана) на момент укладення сторонами у справі спірного Договору поставки. Доказів скасування даної довіреності матеріали справи не містять. Вимоги про недійсність даної довіреності, як одностороннього правочину, ніким не заявлялися.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що на час укладання спірного Договору представник ОСОБА_1 мав необхідний обсяг повноважень у розумінні приписів статті 95 Цивільного кодексу України для укладання оспорюваного Договору, його було наділено необхідними правами, пов`язаними з діяльністю АТ Укргазвидобування , зокрема, з правом укладати від його імені договори поставки, у тому числі й спірний, чим спростовуються доводи позивача за зустрічним позовом з даного приводу. При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що сторони, проставивши підписи на кожному аркуші договору, тим самим засвідчили, що всі повноваження сторін перевірені, згода з усіх істотних умов досягнута, тому готові приступити до його виконання.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

З урахуванням встановлених обставин щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності в особи, яка вчинила оскаржуваний правочин згідно зі статтями 95, 207, 237 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції також визначилась, що правові підстави для визнання цього правочину недійсним відсутні.

Отже, оскільки оспорюваний правочин був укладений представником відповідача за зустрічним позовом, який мав відповідні повноваження на його укладання на підставі довіреності, тобто вчинив правочин із належним обсягом повноважень, тому є вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності будь-яких договірних зобов`язань перед АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування з поставки товару за Договором спростовуються наявними у справі матеріалами та встановленими під час даного судового розгляду обставинами.

На підставі оцінки всієї сукупності вищевказаних доказів, колегія суддів апеляційної інстанції також дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару саме за Договором поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018, та часткове виконання ТОВ ОКТБ умов саме цього правочину.

Таким чином, саме Договір поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018 регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами.

ТОВ ОКТБ не спростувало, що безпосередньо на виконання умов Договору ним було поставлено Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування першу партію товару в кількості 5 штук відповідно до видаткової накладної від 15 квітня 2019 року №РН-0000033 на суму 518374,98 грн. з ПДВ. Вказана обставина також свідчить і про те, що між сторонами у справі не існувало спірних питань щодо повноважень ОСОБА_1, як і не існувало питань щодо можливої недійсності даного договору.

Підставою для звернення із первісним позовом АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз до Господарського суду Харківської області став саме факт неналежного виконання ТОВ ОКТБ зобов`язань з поставки товару за цим Договором та наявність обов`язку по сплаті штрафних санкцій у зв`язку із несвоєчасною поставкою та недопоставкою товару.

В ході апеляційного розгляду справи підтверджується погодження між сторонами наступних умов Договору поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018, а саме:

-найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору, вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2. Договору);

-постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зоов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 1.3. Договору);

-ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. Договору);

-загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (пункт 3.2. Договору);

-строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації та графіку поставки до цього договору (пункт 5.1. Договору);

-датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.2. Договору);

-постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (пункт 6.3.1. Договору).

У пункті 1 специфікації № 1 від 06 листопада 2018 року, яка є додатком №1 до Договору, сторони обумовили поставку товару в кількості 20 штук загальною вартістю 2 073 499,92 грн., у тому числі ПДВ 345 583,32 грн.

Строки поставки товару визначаються графіком поставки товару (пункт 3 Специфікації).

Графік поставки товару є додатком №3 до Договору і передбачає поставку товару в наступні строки:

-протягом 90 календарних днів з дати підписання договору (з можливістю дострокової поставки) - тобто до 04 лютого 2019 року - 5 штук;

-протягом 120 календарних днів з дати підписання договору (з можливістю дострокової поставки) - тобто до 06 березня 2019 року - 5 штук;

-протягом 180 календарних днів з дати підписання договору (з можливістю дострокової поставки) - тобто до 05 травня 2019 року - 10 штук.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, підтверджується в ході апеляційного розгляду справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом:

-відповідно до видаткової накладної від 15 квітня 2019 року №РН-0000033 постачальником було поставлено лише 5 штук Редукторів на загальну суму 518374,98 грн. з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 69 днів;

-станом на 10 грудня 2019 року залишок непоставленого товару складає 15 штук на загальну суму 1555124,94 грн. з ПДВ.

Позивач за первісним позовом стверджує, що з урахуванням узгодженого між сторонами графіку поставки, ТОВ ОКТБ прострочило виконання зобов`язання по Договору в частині несвоєчасної поставки товару на загальну суму 518374,98 грн. - на 69 днів, в частині непоставки товару на суму 1555124,94 грн. - на 181 день.

Поряд із цим, позивач за первісним позовом надав до матеріалів справи Складську довідку № 17-01/20 від 17.01.2020 (том 1 аркуш справи 69), яка підписана директором ТОВ ОКТБ Стрілець С.В. та скріплена печаткою підприємства. В цій довідці ТОВ ОКТБ повідомило Філію БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування про те, що станом на 17.01.2020 підприємство має в наявності наступні види готової продукції: Редуктор КПБ3М.03.00.000 крана КПБ-3М в кількості 14 штук.

Враховуючи наявність відповідного товару, відповідачем за первісним позовом не доведено, які в нього були правові підстави для затримання поставки цього товару для Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування у визначеній сторонами кількості згідно затвердженого графіку.

Згідно пункту 7.9. Договору у разі невиконання постачальником взятих на зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 10.1. Договору погоджено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ОКТБ взятих на себе зобов`язань (пункти 5.2. та 6.3.1. Договору) та недотримання графіку поставки товару, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом первісного позову у справі, яка розглядається, є вимога про стягнення з ТОВ ОКТБ 317245,48 грн. пені та 145145,00 грн. штрафу за Договором поставки № УБГ785/015-18 від 06.11.2018.

Враховуючи, що з боку відповідача за первісним позовом має місце прострочення виконання зобов`язання по Договору в частині несвоєчасної поставки товару на загальну суму 518374,98 грн. - на 69 днів, та взагалі не здійснено поставку товару на суму 1555124,94 грн., суд першої інстанції, перевіривши правильність здійснених розрахунків, ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

З даними висновками місцевого господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В ході апеляційного розгляду справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом порушив свої договірні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 518374,98 грн., прострочивши поставку на 69 днів, та не здійснив поставку інших партій товару на суму 1555124,94 грн., чим прострочив виконання свого обов`язку більш, ніж чим на 181 день, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки (застосування до нього санкцій, встановлених договором у вигляді сплати пені та штрафу).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).

Зі змісту пункту 7.9. Договору вбачається, що постачальник у разі невиконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару у визначені графіком строки, повинен сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Користуючись наданим правом, позивач за первісним позовом нарахував та заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню у загальній сумі 317245,48 грн. та штраф в сумі 145145,00 грн.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку:

-пеня за період прострочення з 05.02.2019 по 15.04.2019 тривалістю 69 днів у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення поставки товару на суму 518374,98 грн. за накладною РН-0000033, становить 35767,87 грн., а штраф у розмірі 7% від вартості поставленого товару із простроченням - 36286,25 грн.;

-пеня у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення непоставленого товару на суму 518374,98 грн. за період з 07.03.2019 (181 день прострочення) становить 93825,87 грн., а штраф - 36286,25 грн.;

-пеня у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення непоставленого товару на суму 1036749,96 грн. за період з 06.05.2019 (181 день прострочення) становить 187651,74 грн., а штраф - 72572,50 грн.

Відповідач за первісним позовом розмір нарахованих санкцій в суді апеляційної інстанції не оспорив та не спростував.

Посилання скаржника на те, що строк виконання обов`язку зі сплати штрафних санкцій для ТОВ ОКТБ не настав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з урахуванням погоджених умов Договору та визначеного сторонами графіку поставок, строк виконання ТОВ ОКТБ своїх зобов`язань зі сплати пені та штрафу для відповідача за первісним позовом вже настав з 05.02.2019, 07.03.2019 та 06.05.2019, відповідно.

Судом першої інстанції було проаналізовано вищезазначений розрахунок пені та штрафу і встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому, зважаючи на встановлені обставини справи, висновки суду про задоволення первісних позовних вимог в цій частині та стягнення означених сум на користь позивача за первісним позовом колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильними.

Також колегія суддів не може погодитись із аргументами відповідача за первісним позовом про те, що незважаючи на домовленості між сторонами на вжиття заходів досудового врегулювання спору та вирішення спорів та розбіжностей до звернення до суду (пункти 9.1.-9.2. Договору), Філією БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування було порушено цей порядок.

У частинах першій, другій статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Отже, приписами статті 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено не лише звернення особи, чиї права порушені для вжиття заходів досудового врегулювання спору, а й обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України гарантовано право на звернення до господарського суду.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002).

Метою звернення особи до суду у порядку будь-якої юрисдикції є захист її порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що звернення АТ Укргазвидобування в особі Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування до суду із позовом не є передчасним.

Відносно доводів скаржника щодо відсутності доказів наявності у Філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування на звернення до суду із даним позовом та порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 4, 45, 80, п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, наслідком чого на думку скаржника є безпідставне відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України та статті 64 Господарського кодексу України юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею же у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява №032-032-14004-1 від 12.12.2019 про стягнення пені та штрафу за договором поставки №УБГ785/015-18 від 06.11.2018 в сумі 462390,48 грн. подана до Господарського суду Харківської області саме юридичною особою - АТ Укргазвидобування , а не її відокремленим структурним підрозділом - Філією БУ Укрбургаз . Позовна заява підписана уповноваженим представником АТ Укргазвидобування - адвокатом Н.І.Лобач (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1127 від 23.12.2011) за довіреністю № 2-748д від 29.05.2019, що додана до позову (том 1 аркуш справи 11). За вказаною довіреністю адвокат Н.І.Лобач має повноваження представляти інтереси АТ Укргазвидобування , зокрема, в місцевих господарських судах, з правами, наданими чинним законодавством України представнику сторони, у тому числі підписувати позовні заяви.

Довіреність № 2-748д від 29.05.2019 видана уповноваженою особою - членом правління - О.А.Кобець, який тимчасово здійснює повноваження Голови Правління АТ Укргазвидобування . Дана особа діє на підставі Статуту та наказу Товариства від 24.05.2019 №364. До позовної заяви додано копію наказу від 24.05.2019 №364, копію наказу АТ Укргазвидобування від 24.05.2019 № 371 Про розподіл обов`язків між керівництвом АТ Укргазвидобування з Додатком № 2 щодо взаємозаміщення на період тимчасової відсутності з виконання обов`язків керівництва АТ Укргазвидобування (том 1 аркуші справи 13-15).

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови АТ Укргазвидобування у відкритті провадження у справі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

В Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи Серявін проти України, а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003 р.). Суть обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі аргументи відповідача за первісним позовом, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому скарга задоволенню не підлягає.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4125/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків залишається без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4125/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4125/19 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ОКТБ , м. Харків.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко