Постанова

від 26.01.2021 по справі 922/4125/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4125/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Тищенко А.І.,

відповідача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Хотенця П. В.

від 11.06.2020 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барбашова С. В., Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.

від 22.09.2020

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ"

про стягнення 462 390,48 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" про стягнення 317245,48 грн пені та 145 145,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" договору поставки від 06.11.2018 №УБГ785/015-18 в частині своєчасності поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" звернулося до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" про визнання недійсним договору поставки від 06.11.2018 № УБГ785/015-18, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТБ", з моменту його укладення.

Зустрічний позов мотивовано тим, що оспорюваний договір укладений особою без відповідних повноважень, оскільки зі сторони покупця підписаний та фактично укладений менеджером з матеріально-технічного забезпечення, який уповноважений на укладання договору довіреністю. Натомість сама довіреність не є додатком до оспорюваного договору та Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" не була надана.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

06 листопада 2018 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" (надалі - Постачальник) укладено договір поставки № УБГ785/015-18 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар (редуктор КПБЗМ.03.00.000 крана КПБ-ЗМ), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору, вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.3 Договору Постачальник гарантує, що товар, який є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору ціна Договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації та графіку поставки до Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.3.1 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Згідно з пунктом 7.9 Договору у разі невиконання Постачальником взятих зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 1 специфікації № 1 від 06 листопада 2018 року, яка є додатком №1 до договору, передбачено поставку товару в кількості 20 штук загальною вартістю 2 073 499,92 гри., у тому числі ПДВ 345 583,32 грн.

Пунктом 3 специфікації обумовлено, що строки поставки товару визначаються графіком поставки товару.

Графіком поставки товару від 06.11.2018, який є додатком № 3 до Договору, передбачено поставку товару в наступні строки: протягом 90 календарних днів з дати підписання Договору (з можливістю дострокової поставки), тобто до 04.02.2019, - 5 штук; протягом 120 календарних днів з дати підписання Договору (з можливістю дострокової поставки), тобто до 06.03.2019, - 5 штук та протягом 180 календарних днів з дати підписання Договору (з можливістю дострокової поставки), тобто до 05.05.2019 - 10 штук.

Відповідно до видаткової накладної від 15.04.2019 № РН-0000033 Постачальником було поставлено 5 штук редукторів на загальну суму 518 374,98 грн з ПДВ, з простроченням виконання зобов`язання на 69 днів.

Станом на 10.12.2019 залишок непоставленого товару за Договором складає 15 штук на загальну суму 1 555 124,94 грн з ПДВ.

В преамбулі Договору визначено, що даний Договір зі сторони Покупця укладено менеджером з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" Луцівом Ярославом Степановичем, що діє на підставі довіреності від 29.05.2018 №2-700д.

Відповідно до пунктів 9.1.1, 9.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 21.05.2018, затвердженого рішенням акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" № 237 (надалі - Статут), який діяв на момент укладення Договору, органами товариства, які здійснюють управління є загальні збори акціонерів та правління. Посадовими особами органів товариства є члени правління товариства, в тому числі голова правління, та інші особи згідно із законом.

Пунктом 11.19.1 Статуту визначено, що правління очолює голова правління, який організовує роботу правління, скликає засідання та головує на них, забезпечує ведення протоколів, визначає повноваження окремих членів правління, організує контроль за виконанням прийнятих правлінням рішень.

Відповідно до пункту 11.19.10 Статуту голова правління уповноважений видавати довіреності на вчинення правочинів від імені товариства, видавати накази, давати розпорядження, доручення та вказівки, обов`язкові для виконання усіма працівниками товариства.

Починаючи з 26.06.2015 по березень 2019 року ОСОБА_1 виконував обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Довіреністю від 29.05.2018 № 2-700д ОСОБА_1 як голова правління Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", уповноважив ОСОБА_2 , менеджера з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз", без погодження з товариством, окрім випадків, коли розпорядчими документами товариства встановлено необхідність отримання (в тому числі попереднього) такого погодження, укладати, змінювати та розривати договори, які стосуються фінансово-господарської діяльності філії, в тому числі договори закупівлі товарів, робіт та послуг, в яких товариство, сторона по договору.

Оригінал довіреності від 29.05.2018 № 2-700д було вилучено з обігу довіреностей Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/4125/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" 317 245,48 грн пені, 145 145,00 грн штрафу та 6935,86 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" прострочило виконання зобов`язань за Договором в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 518 374,98 грн на 69 днів, в частині поставки товару на суму 1 555 124,94 грн на 181 день, чим порушило пункти 5.2 та 6.3.1 Договору;

- внаслідок несвоєчасної поставки товару, згідно з пунктом 7.9 Договору, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" підлягає стягненню пеня у розмірі 317 245,48 грн та штраф у розмірі 145 145,00 грн;

- на час укладання оспорюваного договору представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - менеджер з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" Луців Ярослав Степанович мав необхідний обсяг повноважень для укладання Договору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Доводи інших учасників справи. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" зазначило пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послалося на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: суди неправомірно дійшли висновку про наявність у менеджера філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" необхідних повноважень на укладення оспорюваного договору на підставі довіреності, копія якої була додана до матеріалів справи. При цьому судами не перевірено достовірність копії довіреності, а її оригінал не витребовувався.

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, пунктів 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: суди неправомірно дійшли висновку про наявність у менеджера філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" необхідних повноважень на укладення оспорюваного договору на підставі довіреності, копія якої була додана до матеріалів справи; судами не перевірено достовірність копії довіреності, а її оригінал не витребовувався) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

6. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, первісний позов у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" 317 245,48 грн пені та 145 145,00 грн штрафу мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" в порушення умов Договору було несвоєчасно поставлено товар.

Натомість зустрічний позов про визнання недійсним Договору обґрунтовано тим, що оспорюваний договір зі сторони Покупця укладений особою без відповідних повноважень.

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Відповідно до частин 1-3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами.

Згідно із приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в преамбулі Договору визначено, що даний Договір зі сторони Покупця укладено менеджером з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" Луцівом Ярославом Степановичем, що діє на підставі довіреності від 29.05.2018 № 2-700д.

Відповідно до пунктів 9.1.1, 9.1.2 Статуту, який діяв на момент укладення Договору, органами товариства, які здійснюють управління є загальні збори акціонерів та правління. Посадовими особами органів товариства є члени правління товариства, в тому числі голова правління, та інші особи згідно із законом.

Пунктом 11.19.1 Статуту визначено, що правління очолює голова правління, який організовує роботу правління, скликає засідання та головує на них, забезпечує ведення протоколів, визначає повноваження окремих членів правління, організує контроль за виконанням прийнятих правлінням рішень.

Відповідно до пункту 11.19.10 Статуту голова правління уповноважений видавати довіреності на вчинення правочинів від імені товариства, видавати накази, давати розпорядження, доручення та вказівки, обов`язкові для виконання усіма працівниками товариства.

Починаючи з 26.06.2015 по березень 2019 року ОСОБА_1 виконував обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Довіреністю від 29.05.2018 № 2-700д ОСОБА_1 як голова правління Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", уповноважив ОСОБА_2 , менеджера з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз", без погодження з товариством, окрім випадків, коли розпорядчими документами товариства встановлено необхідність отримання (в тому числі попереднього) такого погодження, укладати, змінювати та розривати договори, які стосуються фінансово-господарської діяльності філії, в тому числі договори закупівлі товарів, робіт та послуг, в яких товариство, сторона по договору.

Враховуючи вищенаведені приписи Цивільного кодексу України, положення Статуту та дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на час укладання оспорюваного договору представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - менеджер з матеріально-технічного забезпечення філії Бурового управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" Луців Ярослав Степанович мав необхідний обсяг повноважень для укладання Договору.

Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій та відхиляє доводи скаржника про те, що цей висновок зроблений за результатами оцінки обставин, встановлених судами на підставі недопустимих доказів з огляду на таке.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи зазначені вище вимоги процесуального законодавства, раціонально вважати, що у даному спорі належними та допустимими доказами наявності у представника Покупця повноважень на укладення Договору є документи (їх копії), що вимагаються у даному випадку, а саме, довіреність від 29.05.2018 № 2-700д, яка зазначена в преамбулі Договору.

З аналізу тексту оскаржуваних судових рішень вбачається, що саме такий доказ і був оцінений судами першої та апеляційної інстанцій в ході розгляду справи.

Таким чином, в ході здійснення касаційного провадження у даній справі не підтвердилися доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили суттєві обставини на підставі недопустимих доказів.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів, а саме, оригіналу довіреності від 29.05.2018 № 2-700д, необхідно зазначити таке.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2, 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

07 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" доказу - оригіналу довіреності від 29.05.2018 № 2-700д.

Розглянувши наведене клопотання, суд першої інстанції ухвалою від 16.03.2020 відмовив у його задоволенні з огляду на те, що оригінал довіреності від 29.05.2018 № 2-700д було вилучено з обігу довіреностей Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій вірно зауважили про те, що сторони, проставивши підписи на кожному аркуші оспорюваного договору, тим самим засвідчили, що всі повноваження сторін перевірені та досягнута згода з усіх істотних умов .

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи стороні у задоволенні відповідного клопотання навів обґрунтовані мотиви.

З огляду на викладене, Суд не вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, тому доводи скаржника з посиланням на пункти 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не підтвердилися.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

8. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТБ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 922/4125/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 922/4125/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець