Рішення

від 17.09.2020 по справі 397/1269/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/1269/19

н/п : 2/397/122/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2020. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Рум`янцевої О.І.,

представника відповідача - Сібілєвої Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом представника Сімукової Тетяни Степанівни , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до Фермерського господарства Київська Русь про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовом в якому просить визнати недійсним з моменту державної реєстрації договір оренди землі без номера від 21.07.2014, який укладений між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь на земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349, загальною площею 4,1900 га ріллі, яка розташована на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, та скасувати його державну реєстрацію.

В обгрунтування позову вказала, що 08.12.2006 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,19 га згідно державного акту серії І-КР № 008810, виданого 27.02.2002 Красносільською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520584000:02:000:0349. Оскільки, її покійний батько мав договірні правовідносини з відповідачем, їй було роз'яснено, що згідно умов договору незалежно від зміни власника земельної ділянки вона повинна перебувати в орендних правовідносинах до закінчення терміну дії договору, підписаного спадкодавцем, тобто до кінця 2016.

27.12.2016 вона направила в адресу відповідача лист з проханням повернути їй земельну ділянку за актом прийому-передачі, але відповіді на своє звернення не отримала по сьогоднішній день.

У з`язку з сімейними обставинами вона не мала можливості займатися даним питанням. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, іпотек, заборон та відчуження вона дізналась, що між нею та відповідачем укладено та зареєстровано договір оренди землі від 21.07.2014, який зареєстровано в державному реєстрі 06.03.2015 терміном на 10 років. Однак, вказаний договір оренди землі з відповідачем після оформлення спадкового майна вона не підписувала.

Дії відповідача щодо укладення та реєстрації договору оренди землі від 21.07.2014 суперечать нормам чинного законодавства України та порушують її права як власника землі, адже вона як спадкоємець повинна була дотримуватися термінів оренди спадкодавця, не маючи на руках договору оренди, укладеного між спадкодавцем та відповідачем.

Ухвалою від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 17-18).

Ухвалою від 04.11.2019 задоволено клопотання представника позивача, витребувано з ФГ Київська Русь та Сектору реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області оригінал договору оренди землі б/н від 21.07.2014, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь на земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349, загальною площею 4,1900 га ріллі, яка розташована на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 34-35).

11.12.2019 представником позивача - адвокатом Сімуковою Т.С. подано клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі (а.с. 55).

Ухвалою від 11.12.2019 задоволено клопотання представника позивача, призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи (а.с. 57-59).

26.02.2020 надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (а.с. 68, 69).

Ухвалою від 27.02.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 70-71).

Представником позивача у подальшому надано додаткові матеріали, а тому ухвалою від 16.04.2020 задоволено клопотання представника позивача, призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи (а.с. 98-100).

20.05.2020 на адресу суду надійшов висновок експерта, а тому ухвалою від 21.05.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 103, 130-131).

Ухвалою від 07.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 149-150).

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи без її участі та позивача, з урахуванням її пояснень від 08.09.2020 та постанов Верховного Суду у справах № 125/702/17 від 05.08.2020, № 389/495/18 від 19.08.2020, № 291/1447/17 від 19.08.2020 та № 502/1817/15-ц від 02.09.2020, просила задовольнити позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 21.07.2014, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь (а.с. 171-208).

Представник відповідача ФГ Київська Русь у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки позивач оспорюваний договір підписувала особисто, щорічно отримувала орендну плату та жодного разу не вказувала на те, що договір не дійсний. Просила також застосувати строк позовної давності, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду, а з заявою про його поновлення не зверталася.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер: 3520584000:02:000:0349, площею 4,19 га, яка розташована на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом і Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 8264299 від 21.08.2013 (а.с. 7-8).

Відповідно до договору оренди землі б/н від 21.07.2014 (оригінал якого досліджено у судовому засіданні), орендодавець ОСОБА_2 надала, а орендар ФГ Київська Русь прийняло в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, загальною площею 4,19 га; договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (п.п. 1, 2, 8 договору) (а.с. 45-49).

У відповіді Відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.04.2019 № 211/101-19 адвокату Сімуковій Т.С. на запит від 28.03.2019 № 24 вказано, що відповідно до даних Державного земельного кадастру та книг реєстрації договорів оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349 по Красносільській сільській раді станом до 01.01.2013, реєстрація договору оренди між ОСОБА_3 та ФГ Київська Русь відсутня, тому відділ не має змоги надати копію договору оренди. Разом з тим, відповідно до відомостей, що надійшли до Національної кадастрової системи в порядку взаємообміну інформації з органами реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційною службою Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області від 06.03.2015, зареєстроване інше речове право (право оренди) на земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349, площею 4,19 га, між власником ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь терміном на 10 років (а.с. 10).

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 161394343 від 28.03.2019 та № 191584793 від 05.12.2019, 06.03.2015 проведено реєстрацію відомостей про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520584000:02:000:0349, площею 4,19 га, розташованої на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строком дії 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, з правом пролонгації, а саме: на підставі договору оренди землі № б/н від 21.07.2014, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь . Також вбачається, що відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні (а.с. 11-12, 42-44).

ОСОБА_2 заявою від 27.12.2016, який отримано 30.12.2016 ОСОБА_4 , просила директора ФГ Київська Русь здійснити процедуру повернення їй земельної ділянки № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради, яка належить їй на праві приватної власності згідно державного акту серії І-КР № 3520584000:02:000:0349, № 008810, оскільки вона з ФГ Київська Русь договору не укладала; земельну ділянку просила повернути за актом прийому-передачі в строк до 30.01.2017 (а.с. 9).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Пред`являючи позов, ОСОБА_2 стверджувала, що оспорюваний договір вона не підписувала.

Згідно висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 14.05.2020 № 5229/5230/19-27, підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі б/н від 21.07.2014, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь , який міститься на 5-й сторінці в графі Орендодавець __ ОСОБА_2 , виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 104-108).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.08.2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 16.06.2020 відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Враховуючи наведені позивачем підстави позову про визнання договору оренди землі недійсним, те, що позивач у справі зверталася до відповідача з заявою про повернення їй земельної ділянки, оскільки договір оренди з останнім вона не укладала, земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 у справі № 389/495/18 (провадження № 61-8147св19), від 19.08.2020 у справі № 291/1447/17 (провадження № 61-46434св18), від 02.09.2020 у справі № 502/1817/15-ц (провадження № 61-9595св19).

За таких обставин, договір оренди землі від 21.07.2014 є неукладеним і не може визнаватися недійсним, тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_2 та ФГ Київська Русь спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки договір оренди позивач не підписувала, тому він є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує її права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 21.07.2014 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Смалиусом В.В. 06.03.2015, номер запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) 8973101.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Власником земельної ділянки кадастровий номер - 3520584000:02:000:0349, на час подання позову є ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що відповідає вимогам ЦК України, ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 4,19 га, яка розташована на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди ФГ Київська Русь на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.08.2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), від 19.08.2020 у справі № 389/495/18 (провадження № 61-8147св19), від 19.08.2020 у справі № 291/1447/17 (провадження № 61-46434св18), від 02.09.2020 у справі № 502/1817/15-ц (провадження № 61-9595св19).

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної державним реєстратором реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо земельної ділянки площею 4,19 га, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності. Заяву обґрунтовує тим, що зі змісту позовної заяви позивачка зазначає, що її батько за життя начебто підписав договір оренди землі з ФГ Київська Русь , який діяв до 2016, право користування за яким перейшло до позивачки після оформлення спадщини на земельну ділянку, яка є предметом позову по даній справі, тому вона отримувала орендну плату до 2016 і лише тоді начебто дізналася про укладений з нею договір який вона не підписувала. Зазначене твердження не відповідає дійсності згідно наступного: 1) батько позивачки ОСОБА_3 дійсно підписав договір оренди землі 23.10.2003 строком на 5 років і діяв він до 2008; 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і спадщину оформила його донька - ОСОБА_2 , яка в 2015 уклала з ФГ Київська Русь договір оренди землі та отримувала орендну плату, що нею і не заперечується; 3) позовна заява про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації складена 27.08.2019, тобто пройшло більш ніж 3 роки з моменту укладання та реєстрації договору оренди землі з ОСОБА_2 , а підписати інший договір, який би діяв до 2016 попередній власник ОСОБА_3 не міг, оскільки помер у 2004. Зазначені вище обставини та копія договору оренди землі від 2003 спростовує твердження позивача про те, що вона вважала договір укладений її батьком діючим до 2016. Перед укладанням договору оренди землі, позивачка надала копії своїх документів (паспорту, ІПН, на право власності на земельну ділянку) за якими було підготовлено договір оренди землі і згодом проведено його державну реєстрацію, після чого позивачу надавався екземпляр договору оренди землі і в разі не згоди з договором оренди, позивачка мала право лише до 2018 звернутися до суду за захистом своїх прав, якщо вважала їх порушеними.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Крім того, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Встановлено, що 31.08.2020 представник відповідача ФГ Київська Русь звернулося до суду із заявою, в якій просила застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Оскільки, у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди землі недійсним необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, отже відсутні підстави для перевірки обставин щодо пропуску строку позовної давності за вказаною вимогою, тому що суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 389/495/18 (провадження № 61-8147св19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Щодо застосування строків позовної давності до вимог про скасування державної реєстрації суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Саме такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах № 61-19848св18 від 04.06.2018, № 61-3250св18 від 18.07.2018 та № 61-13028св18 від 21.08.2018.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду України викладена у справі № 6-2469цс16).

Судом встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди землі, лише у квітні 2019, коли отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Раніше позивач не мала підстав для сумнівів у непорушності своїх прав, а отже не мала підстав і звертатися до третіх осіб за отриманням відповідної інформації, оскільки її покійний батько мав договірні відносини з відповідачем та вона повинна була виконувати вимоги договору до 2016 і в грудні цього ж року вона зверталася до відповідача з заявою про повернення земельної ділянки, оскільки вона з відповідачем договору не укладала.

Доводи представника відповідача, викладені в заяві про застосування строків позовної давності, щодо наявності договірних відносин між ними та батьком позивача, укладення договору з позивачем та отримання нею орендної плати не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Наданий представником відповідача договір оренди земельної ділянки № 129 від 23.10.2003, укладений між ОСОБА_3 (батьком позивача) та ФГ Київська Русь щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520584000:02:000:0050, тоді як позивач просила визнати недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520584000:02:000:0349.

Посилання представника відповідача на те, що протягом періоду оренди землі позивачу виплачувалася орендна плата, суд не приймає до уваги, оскільки належних доказів вказаного суду не надано.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем фактично є не укладеним, оскільки позивач його не підписувала.

Таким чином, оскільки позивач договір оренди землі з відповідачем не підписувала, інших осіб на вчинення такого правочину від свого імені не уповноважувала, прав та обов`язків орендодавця на вказаних у оспорюваному договорі умовах не набула, копію договору не отримала, вважала, що відповідач орендує її земельну ділянку на підставі раніше укладеного між її батьком та відповідачем договору, а отже не мала підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки, визначеності і непорушності своїх прав.

За таких умов позивач не знала і не могла дізнатися про порушення свого права до моменту отримання нею витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто до квітня 2019.

У зв`язку з цим доводи відповідача про наявність у позивача можливості дізнатися про порушення свого права раніше є безпідставними та такими, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності (позов подано 28.08.2019, тобто навіть і у строки після звернення до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника Сімукової Тетяни Степанівни , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до Фермерського господарства Київська Русь про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного 21.07.2014 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Київська Русь на земельну ділянку кадастровий номер 3520584000:02:000:0349, площею 4,19 га, розташовану на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, номер запису про інше речове право 8973101 від 06.03.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Київська Русь на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на оплату судового збору у сумі 384 гривні 20 копійок.

Стягнути з Фермерського господарства Київська Русь на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у сумі 4710 гривень 00 копійок.

На рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 03.10.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2020.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Представник позивача: Сімукова Тетяна Степанівна , місце знаходження: АДРЕСА_2 , ордер серія КР № 037420 від 28.08.2019.

Представник позивача: ОСОБА_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , ордер серія КР № 042329 від 16.04.2020.

Відповідач: Фермерське господарство Київська Русь , місце знаходження: 27326, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілля, вул. Центральна,36, код ЄДРПОУ - 32599542.

Представник відповідача: Сібілєва Любов Григорівна, місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Ватутіна, 51, довіреність від 19.07.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 32 від 30.12.2003.

Суддя: /підпис/ Д.В. Мирошниченко

Згідно з оригіналом.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення станом на

---

20___ набрало законної сили.

Оригінал судового рішення знаходиться у матеріалах справи №397/1269/19.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області

---

Д.В.Мирошниченко

Копію засвідчено

---

20___ .