Постанова

від 21.09.2020 по справі 295/5278/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5278/19 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

за участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/5278/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства Астра про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення коштів

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Драчем Ю.І. в м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 05.09.2018 року між сторонами було укладено споживчий договір №1-050918, за умовами якого відповідач взяв на себе наступні зобов`язання: виготовлення дерев`яних дверей (продукція), монтаж, транспортування та проведення їх замірів, а позивач зобов`язався сплати вартість робіт та послуг на суму 94 230 грн. Дана продукція була доставлена позивачу в листопаді 2018 року та оплачена. Однак після місяця експлуатації продукція, крім вхідних дверей, а саме внутрішні двері (6 штук) виявилися неякісними, на дверних коробках з`явилися тріщини та відколи, щілини на стиках деталей, двері не зачиняються щільно. 28.01.2019 року ОСОБА_1 через свого адвоката звернувся до директора ПП Астра з претензією розірвати договір та повернути кошти, на що отримав відповідь про те, що доданий адвокатом ордер до претензії не відповідає вимогам законодавства, а тому підстав для розгляду цього звернення немає. Крім того, 14.03.2018 року позивач через свого представника звернувся до Держпродспоживслужби у Житомирській області та 28.03.2018 року отримав відповідь, в якій йому було рекомендовано за захистом своїх прав звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив розірвати договір №1-050918 від 05.09.2018 року, укладений між ним та ПП Астра , стягнути з ПП Астра на його користь сплачені кошти в сумі 87080,00 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., яка полягає у душевних стражданнях, що негативно позначились на майновому та психологічному стані та понесені судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач через свого представника звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог не надав належної оцінки висновку будівельно-технічної експертизи №775/09-2019, який доводить істотність недоліків виготовленої відповідачем продукції. Зазначає, що виконане відповідачем зобов`язання з виготовлення дерев`яних дверей, у яких після нетривалого їх використання утворилися явні дефекти, внаслідок часткового застосування неякісних матеріалів та неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу, є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений того, на що розраховував при його укладенні. При цьому відповідач під час розгляду справи не довів належними доказами, що недоліки товару виникли саме внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, хоча відповідно до положень Закону України Про захист прав споживачів це є його обов`язком.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення вимог ст.ст.77,78 ЦПК України не надав доказів на підтвердження тих обставин, що виготовлені та встановлені відповідачем двері мають якісь недоліки, що перешкоджають їх експлуатації.

Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 05 вересня 2018 року між ПП Астра та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1-050918, відповідно до п.1.1 якого було передбачено, що замовник ОСОБА_1 доручає, а виконавець ПП Астра в особі директора Спектор Б.М. приймає на себе зобов`язання з виготовлення дерев`яних дверей, монтажу продукції, транспортування продукції, проведення замірів.

Згідно п.3.1 Договору замовник згідно даного договору сплачує виконавцю вартість робіт, згідно замовлення № 1-050918 від 05.09.2018 року, прикріпленого до даного договору, на суму 94230 грн.

У відповідно до п.6.1 договору гарантійний термін на вироби складає 12 місяців.

В період встановленого гарантійного строку позивач ОСОБА_1 через свого представника 28 січня 2019 року звернувся до відповідача із заявою-претензією в якій зазначив, що після місяця експлуатації дана продукція, крім вхідних дверей, а саме внутрішні двері (6 штук) виявилися неякісними, на дверних коробках з`явилися тріщини та відколи, щілини на стиках деталей, двері не зачиняються щільно. У зв`язку з чим, просив повернути кошти за надану неякісну продукцію.

22 лютого 2019 року позивач отримав від відповідача письмову відповідь про те, що доданий адвокатом до претензії ордер не відповідає вимогам чинного законодавства, натомість вирішення по суті, чи пропозиції до вирішення вказаного питання не поступало.

14 березня 2019 року представник позивача повторно завернулася до відповідача з претензією, до якої надала договір про правничу допомогу, в якій посилаючись на ст.ст. 8,12 Закону України Про захист прав споживачів у зв`язку з істотним недоліком товару просила розірвати договір і повернути позивачу сплачену за неякісний товар суму в розмірі 87080 грн.

Відповідь на дану претензію позивач від відповідача не отримав.

На обґрунтування позовних вимог позивачем до суду був наданий висновок судового експерта Свістунова І.С. № 775/09-2019 від 10.09.2019 року, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, яка була проведена за заявою позивача ОСОБА_1 . Експертом зазначено, що йому відомий зміст ч.5 ст.106 ЦПК України, даний висновок підготовлено для подання до суду, та те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст.ст.384, 385 КК України).

Зі змісту даного висновку слідує, що експертом при натурному обстеженні встановлено, що двері, встановлені в житловому будинку по АДРЕСА_1 мають наступні дефекти та пошкодження:

-щілини в з`єднанні елементів дверного полотна до 1 мм внаслідок розсихання;

-щілини в площині примикання горизонтального наличника до вертикального наличника;

-тріщини розсихання в дверних полотнах та дверних коробках;

-нещільне примикання дверних полотен до коробок;

-перекос дверей та деформація петлів дверей, які встановлені між коридором № 1-1 та кімнатою АДРЕСА_2 та між кімнатою 1-3 та кімнатою 1-2

-пошкодження покриття на пластині торца замка.

Слідів механічного впливу на дверні полотна та коробки за результатами проведення натурального обстеження не виявлено.

При цьому згідно висновків експерта дверні блоки у кількості 6-х штук, що встановлені в приміщеннях будинку позивача на момент обстеження не відповідають вимогам:

пунктів 5.2.2, 5.2.6. та 5.4.7. (таблиця 5) ДСТУ Б В.2.6-99:2009 Блоки дверні дерев`яні ;

пункту 3.1.2. (таблиця 1) ДСТУ Б В.2.7-244:2010 Вироби із деревини і деревинних матеріалів. Покриття Лакофарбовані .

Враховуючи види, об`єми і місце розташування встановлених при обстеженні дефектів, а також загальний технічний стан і характеристики дверних виробів слідує, що недоліки дверних виробів можливо класифікувати на такі, які могли утворитися частково внаслідок застосування неякісних матеріалів та неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу.

Ушкодження та дефекти, які встановлені на момент обстеження, усунути шляхом ремонту, для повернення дверним виробам належного товарного вигляду та якості відповідно до вимог нормативних документів, не вбачається можливим (а.с.90-113).

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Закон України Про захист прав споживачів (Далі-Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною першою статті 8 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України Про захист прав споживачів вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Підставою для задоволення вимоги про розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар, є істотний недолік цього товару, який робить неможливим його використання в цілому.

Істотним недоліком Закону називає такий недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 частини першої статті 1 Закону).

У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зібраними у справі доказами підтверджено факт істотності недоліків виготовленої відповідачем продукції (дверних виробів) - щілин в з`єднанні елементів дверного полотна до 1 мм внаслідок розсихання; щілин в площині примикання горизонтального наличника до вертикального наличника, тріщин розсихання в дверних полотнах та дверних коробках, нещільне примикання дверних полотен до коробок; перекос дверей та деформація петлів дверей, що суттєво впливає на якість товару, оскільки усунути їх шляхом ремонту, для повернення дверним виробам належного товарного вигляду та якості відповідно до вимог нормативних документів, не вбачається можливим.

При цьому виконане відповідачем зобов`язання з виготовлення дерев`яних дверей, у яких після нетривалого їх використання утворилися вказані дефекти, внаслідок часткового застосування неякісних матеріалів та неякісного виконання робіт по їх виготовленню та монтажу, є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

При цьому відмовляючи у задоволенні вимог суд першої інстанції не звернув уваг на наступне.

Згідно статті 17 Закону України Про захист прав споживачів за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов`язаний провести експертизу продукції; при цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Вирішуючи даний спір, суд наведеного вище не врахував та помилково виходив з того, що саме позивач повинен був довести наявність недоліку товару, а не відповідач, оскільки такий висновок спростовується змістом частини чотирнадцятої статті 8 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до якої вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню лише у тому випадку, коли продавець доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

Судом першої інстанції не враховано, що тягар доказування відсутності істотного недоліку товару покладений саме на відповідача, а останній не довів належну якість товару (продукції), відсутності в ньому істотних недоліків та існування інших обставин, які звільняли б його від відповідальності, клопотання про призначення відповідної судової експертизи, на спростування доказів наданих позивачем, не заявляв.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ту обставину, що протягом встановленого гарантійного строку були виявлені істотні недоліки продукції, які виникли з вини виробника товару, що підтверджено висновком експерта, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача як споживача продукції про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми в сумі 87080 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч1,2 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів ).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивачу внаслідок винних дій відповідача щодо виготовлення продукції (дверних виробів) неналежної якості, які мають істотні недоліки та які не можуть бути усунуті шляхом проведення ремонту, було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях та переживаннях у зв`язку із протиправними діями відповідача, у певних незручностях через неможливість розв`язати спірну ситуацію у позасудовому порядку, у витраченому особистому часі на звернення до суду, через неможливість захистити порушене право споживача, що негативно позначилося на його психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань, а тому керуючись установленими законом принципами розумності, виваженості та справедливості, врахувавши характер і тривалість страждань, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення даних вимог в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом позовні вимоги позивача були задоволені частково на загальну суму 97080 грн., що складає 70,8% від розміру заявлених позовних вимог (137080 грн.) Позивачем під час розгляду справи були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що підтверджується ордером та договором про надання правничої допомоги від 24.01.2019 року, розрахунком суми гонорару, квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.39-44). Доказів про оплату витрат за проведення експертного висновку матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог підлягають до стягнення понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1416 грн.40 коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 2561 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного Підприємства Астра про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення коштів.

Розірвати договір № 1-050918 від 05 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Астра .

Стягнути з Приватного підприємства Астра (код ЄДРПУО 13547964, місцезнаходження: м. Житомир, провулок Тютюновий,5 кв.5, 10012) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 ) сплачені кошти в сумі 87 080 грн. за неякісну продукцію за договором № 1-050918 від 05 вересня 2018 року та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Астра (код ЄДРПУО 13547964, місцезнаходження: м. Житомир, провулок Тютюновий,5 кв.5, 10012) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1416 грн. 40 коп.

Стягнути з Приватного підприємства Астра на користь держави судовий збір в розмірі 2561 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.

Головуючий Судді