Постанова

від 15.09.2020 по справі 392/785/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 392/785/18

провадження № 22-ц/4809/45/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Карат ,

представник відповідача - адвокат Галушко Сергій Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Галушка Сергія Івановича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Карат , на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року у складі головуючого судді Кавун Т. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" , в якому просила витребувати та повернути їй: земельну ділянку, площею 4,7517 га, кадастровий номер 3523100000:02:001:0374, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та земельну ділянку, площею 4,2993 га, кадастровий номер 3523100000:02:001:0370, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувала, вона є власником земельної ділянки, площею 4,7517 га, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3523100000:02:001:0374, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та земельної ділянки, площею 4,2993 га, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3523100000:02:001:0370, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. 01.10.2007 між попередніми власниками (спадкодавцями) спірних земельних ділянок: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як орендодавцями та ТОВ " Карат" як орендарем були укладені договори оренди земельних ділянок, строк оренди - 5 років. Вказані договори набули чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації - 17.03.200. 25.08.2010 орендодавці (спадкодавці) та товариство підписали додаткові угоди про зміни до первісних договорів оренди земельних ділянок, зокрема до п.8 договору внесено зміни, згідно яких строк дії договору було визначено 10 років замість 5 років. Державна реєстрація циїх додаткових угод вчинена 11.10.2010. Враховуючи, що початком строку дії спірних договорів є 17.03.2008, строк дії кожного договору закінчився 17.03.2018. Відповідач відмовився повернути позивачці успадковані нею земельні ділянки, посилаючись на те, що строк дії договору оренди землі у 10 років починаєится з моменту державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, тобто з 11.10.2010 і закінчується 11.10.2020.

Позивачка вважає, що її право на повернення орендованих відповідачем земельних ділянок після 17.03.2008 порушене, оскільки до п. 43 умов договорів оренди землі зміни внесено не було, з урахуванням додаткової угоди, строк дії договорів оренди від 01.10.2007 було встановлено 10 років і після підписання додаткових угод початок строку його дії не змінювався.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" земельну ділянку площею 4,7517 га, кадастровий номер 3523100000:02:001:0374, яка розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та повернуто її власнику - ОСОБА_1 .

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" земельну ділянку площею 4,2993 га, кадастровий номер 3523100000:02:001:0370, яка розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та повернуто її власнику - ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після закінчення дії правочину безпідставно продовжує користуватися земельними ділянками без законних на те підстав.

Враховуючи строк дії договорів оренди, який становить 10 років, у зв`язку із змінами, внесеними додатковими угодами, а також дату їх державної реєстрації - 17.03.2008, правовідносини за договорами оренди землі від 01.10.2007, укладених між спадкодавцями позивачки: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та ТОВ Карат припинилися 17.03.2018.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Галушко С. І. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначав, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

На думку представника відповідача, суд невірно визнав, що строк дії договорів оренди землі від 17.03.2008, який вказаний в додатковій угоді про зміну до договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010, який зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2010 за № 04.10.374.00235 (надалі за текстом - Додаткова Угода 1), та який вказаний в додатковій угоді про зміну до договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010, який зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2010 за № 04.10.374.00242 (надалі за текстом - Додаткова Угода 2), таким, що починає свій відлік виходячи з умов пункту 43 договорів оренди землі від 17.03.2008.

Суд не дав оцінку тому, що Додаткова угода 1 та Додаткова угода 2 теж підлягають державній реєстрації та пройшли цю реєстрацію.

Так, в Додатковій Угоді 1 так і в Додатковій Угоді 2 зміна редакції пункту 8 умов Договорів оренди землі від 17.03.2008 складається з двох речень. В першому реченні вказано, що Цей договір укладається на строк 10 років . А в другому реченні вказано, що Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації .

Звертає увагу на те, що згідно зміненого Додатковими угодами 1 та 2 пункту 8, передумовою початку строку дії Договорів оренди землі від 17.03.2008 є: підписання сторонами цієї угоди, державна реєстрація.

Наголошує на тому, що державна реєстрація повинна відбутися після підписання угоди. Оскільки будь-які інші документи, які підлягали б державній реєстрації, сторонами Договорів оренди землі від 17.03.2008 не підписувались, то відповідно початок перебігу строку дії вказаних Договорів починається, в тому числі, з дня державної реєстрації саме Додаткової угоди 1 та Додаткової угоди 2.

З моменту підписання сторонами Додаткової угоди 1 та Додаткової годи 2 строк дії Договорів оренди землі від 17.03.2008 було подовжено на 10 років з моменту державної реєстрації Додаткових угод, тобто з 11.10.2010 до 11.10.2020.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача адвоката Галушка С. І., який підтримав доводи апеляційної скарги, позивачки та її представника адвоката Прилуцького М. М., які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,7517 га, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3523100000:02:001:0374, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 207, яку отримала після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-16).

За життя ОСОБА_2 01.10.2007 уклала з ТОВ Карат договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,75 га, строком на 5 років, договір зареєстрований у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2008 за № 66 (а.с. 20-21т. 1).

Згідно п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25.08.2010 сторони вказаного договору оренди землі уклали додаткову угоду про зміну до договору б/н від 17.03.2008 (а.с.22), яким передбачили внесення змін до п. 8 умов договору і викдення його в такій редакції: цей договір укладається на строк 10 років. Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації. Всі інші умови договору від 17.03.2008 угодою не змінені. Дану угоду зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП " Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2010 за № 04.10.374.00235.

Також ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 4,30 га, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3523100000:02:001:0370, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №440, яку отримала після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25-28 т. 1).

01.10.2007 між ОСОБА_3 та ТОВ Карат був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,30 га, строком на 5 років. Даний договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2008, за № 69 (а.с. 29-30 т. 1).

Відповідно до п.43 умов договору оренди землі даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25.08.2010 між сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду про зміну до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2008 (а.с. 31 т. 1), відповідно до якої п.8 умов договору від 17.03.2008 викладено в новій редакції, а саме, що цей договір укладається на строк 10 років, початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації. Дану угоду зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП " Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2010 за № 04.10.374.00242.

02.06.2017 та 05.04.2018 ОСОБА_1 зверталася до ТОВ "Карат" з листами, де повідомила про небажання поновлювати договори оренди на новий строк та просила повернути належні їй земельні ділянки (а.с. 39-40 т. 1).

На вказані звернення ТОВ "Карат" повідомило позивачку, що строк оренди належних їй земельних ділянок закінчуються 11.10.2020, та попередило про наявність посівів на орендованих земельних ділянках, запропонувало утриматися від проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на цих земельних ділянках (а.с. 38 т. 1).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання спірних договорів оренди землі, 01 жовтня 2007 року, частина друга статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною до 01 січня 2013 року.

Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України в зазначеній редакції).

Відповідно до статті 640 ЦК України у вказаній редакції договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

А якщо чинним законодавством чи умовами договору момент набрання чинності договору пов`язується з моментом передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Такий підхід поширюється і на випадки, коли набрання чинності договором пов`язане з його державною реєстрацією, або коли права й обов`язки сторін договору виникають з моменту їх державної реєстрації, і саме з цього моменту такий договір є укладеним.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважною більшістю правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується не лише з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, але і з його нотаріальним посвідченням або державною реєстрацією, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом 161-XIV, який прямо зазначав, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації, що і є моментом укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України.

Тобто для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації його сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, як до 01 січня 2013 року, такі і після цього часу норми регулювання є тотожними, оскільки як після реєстрації договору оренди, так і після реєстрації права оренди можлива реалізація права за договором оренди.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація чи державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2020, цивільна справа 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV. Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Велика Палата також зазначила, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Вимогами чинного законодавства передбачений порядок внесення змін до існуючих договірних відносин шляхом укладання окремих угод, внесення змін до існуючих угод, укладання нових угод чи в інший спосіб, не заборонений законом. Згідно наявних у матеріалах справи доказів, додатковими угодами від 25.08.2010, укладеними між орендодавцями ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником яких є ОСОБА_4 ) та і ТОВ Карат внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 17.03.2008, зокрема в пункт 8, який викладено в наступній редакції: Цей договір укладається строком на 10 років. І закінчується пункт наступним, що початок строку дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації . А пунктом 3 встановлено, що всі інші умови договору не змінені додатковою угодою. Договором оренди, пунктом 43 передбачено, що дія його починається з часу державної реєстрації.

Додатковою угодою сторони внесли зміни тільки в частині строку дії оренди та оплати.

Інші умови договору не змінювались.

Строк 10 років, що визначений у додатковій угоді від 25.08.2010, ніяким чином не змінює час з якого починається відлік дії договору, встановлений сторонами з дати його державної реєстрації - тобто з 17.03.2008.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Враховуючи, строк дії кожного зі спірних договорів, який становить 10 років, а також дату їх державної реєстрації - 17.03.2008 (обчислення початку строку дії договорів оренди), правовідносини за договорами оренди землі від 01.10.2007, укладеними між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Карат , припинилися 17.03.2018.

Отже, момент укладення договорів, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору тексти договорів оренди землі не містять.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно задовільнив позовні вимоги щодо витребування і повернення власнику земельних ділянок, оскільки відповідач після закінчення дії договору безпідставно продовжує користуватися спірними земельними ділянками. Питання пролонгації договору після 17.03.2018 на новий строк, у порядку визначеному договором і законом, сторонами не вирішувалось.

Доводи відповідача про те, що після державної реєстрації додаткових угод про внесення змін до договорів оренди землі також змінився і початок відліку строку оренди не заслуговують на увагу, оскільки волевиявлення сторін, що оформлене відповідними угодами від 25 серпня 2010 року було спрямоване, зокрема, на зміну строку дії Договорів оренди землі з 5 років на 10 років, які набули чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації 17 березня 2008 року.

Питання пролонгації Договорів після спливу дестятирічного строку оренди - 17 березня 2018 року на новий строк, у порядку визначеному договором і законом, сторонами не вирішувалось.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що, підписуючи додаткові угоди про зміни до Договорів оренди землі, зокрема, що початок строку їх дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації, сторони мали на увазі саме пролонгацію Договору оренди землі на узгоджений цією угодою строк від дня державної реєстрації відповідної додаткової угоди, оскільки зміни до пункту 43 Договору оренди землі, яким визначено порядок набрання чинності правочину, відповідними додатковими угодами не вносилися. Крім того, згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, а тому, з урахуванням зазначеного, внесені зміни до Договору в частині початку строку його дії не вказують на зміну початку відліку строку оренди земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, зводяться до переоцінки доказів у справі, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Галушка Сергія Івановича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Карат , залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник