Постанова

від 24.09.2020 по справі 552/310/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/310/20 Номер провадження 22-ц/814/2099/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з вказаним позовом до ТОВ "Юнсон" , посилаючись на те, що у листопаді 2019 року вона звернулася до відповідача з метою працевлаштування в порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян , та прохала надати інформацію щодо можливості її працевлаштування. Жодної відповіді на звернення не отримала. Вважає, що відповідачем по справі порушено її право на отримання інформації.

З урахуванням наведеного прохала: визнати протиправною бездіяльність ТОВ "Юнсон" щодо не розгляду та ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 щодо працевлаштування; зобов`язати ТОВ"Юнсон" повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо працевлаштування з наданням відповіді.

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 03 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнсон про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

З вказаним рішенням не погодилась позивач, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що, якщо Товариство відповідача зареєстровано за певною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то воно зобов`язане отримувати кореспонденцію за цією адресою.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 07.11.2019 року позивачем було оформлено звернення №Г-Б-15356/11/2019 до ТОВ Юнсон з метою працевлаштування (а.с.37).

До вказаного звернення ОСОБА_1 було долучено Резюме (а.с.38).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що, у матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення відповідача щодо надходження листа позивача та ознайомлення ТОВ Юнсон з її зверненням, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності ТОВ Юнсон щодо не розгляду та ненадання відповіді на звернення позивача відносно її працевлаштування.

Такий висновок суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на Законі, виходячи з наступного.

За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, визначення змісту позовних вимог є виключним диспозитивним правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа, яка має право на судовий захист за власним розсудом обирає спосіб захисту. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання) порушених ( оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст.ст.3, 15, 16 ЦК України суд може захисти лише порушене право особи та у визначений Цивільним Кодексом України спосіб. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вітак, з наведеного вбачається, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відповідно до ст.1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.ст.5,7 Закону України Про звернення громадян звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог закону, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви ОСОБА_1 відповідачем не проведено, відповіді позивачу не надано.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ Про звернення громадян органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Установлено, що звернення позивача від 07 листопада 2019 року не було вручено відповідачу та було повернуто відпрвінику 11.12.2019 року (а. с.70).

При цьому, як вірно вказано місцевим судом в оскаржуваному судовому рішенні, доказів того, що ТОВ Юнсон отримав звернення від позивача матеріали справи не містять, а тому у відповідача не виник обов`язок надавати на нього відповідь.

Посилання апелянта на лист АТ Укрпошта від 21 травня 2020 року за №33-Г-5526, відповідно до якого, рекомендований лист №3854110228074 року на адресу ТОВ Юнсон надійшов 09 листопада 2019 року до відділення поштового зв`язку №14 м. Полтава. Відповідно до заяви адресата лист зберігався на відділенні поштового зв`язку. За одержанням вищезазначеного листа уповноважена особа не звернулась, лист повернутий 11 грудня 2019 року за зворотньою адресою (а. с.70).

Апеляційний суд, оцінюючи зміст даного листа та наведені в ньому факти, погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що з даного листа АТ Укрпошта від 21 травня 2020 року не вбачається, яким чином відповідач повідомлявся про надходження рекомендованого листа ОСОБА_1 та не надано копії його заяви про зберігання листа позивача у ВПЗ.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року, а саме п.123 адресат має право за додаткову плату подати заяву про:

продовження строку зберігання в приміщенні об`єкта поштового зв`язку місця призначення адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу до двох місяців з дня надходження;

пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу.

Адресат також має право:

відмовитися від одержання поштового відправлення, поштового переказу;

подати заяву на розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу.

Відтак, оскільки з листа АТ Укрпошта від 21 травня 2020 року за №33-Г-5526 не вбачається, яка саме заява подавалась адресатом до АТ Укрпошта , якого змісту та чи стосувалась вона листа позивача, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач повідомлявся щодо надходження листа позивача та взагалі ознайомлений з її зверненням.

Твердження апелянта стовно того, що Товариство відповідача зареєстровано за певною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, воно зобов`язане отримувати кореспонденцію за цією адресою, колегія суддів оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів того, що відповідач відмовився від отримання відповідного листа, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 03 серпня 2020 року , - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак