Постанова

від 28.09.2020 по справі 468/1363/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.09.20

22-ц/812/1561/20

Справа 468/1363/17-ц Головуючий у першій інстанції - Янчук С.В.

Провадження №22-ц/812/1561/20 Доповідач апеляційної інстанції-Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Лівінського І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

апеляційну скаргу

Старогороженської сільської ради Баштанського району Миколаївської області

(далі - Старогороженська сільрада)

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2020 року , ухваленого під головуванням судді Янчук С.В. в залі суду в місті Баштанка Миколаївської області о 16.00 годині із складенням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до Старогороженської сільради,

Баштанської районної ради Баштанського району Миколаївської області

(далі - Баштанська райрада)

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старогороженської сільради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з моменту його незаконного звільнення з роботи та поновлення на підставі рішення суду, а саме за період з 23 лютого 2017 року по 21 вересня 2017 року, вимоги за яким згодом збільшив та остаточно просив про стягнення на його користь середнього заробітку на суму 24 616 грн.. Одночасно просив про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цим позовом.

Позивач зазначав, що працював у Старогороженському дошкільному навчальному закладі Малятко у якості сторожа, звідкіля його звільнено з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України з 22 лютого 2017 року.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року позивача поновлено на роботі у якості сторожа у дошкільному навчальному закладі Малятко з 22 лютого 2017 року. У стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено, оскільки під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що заробітну плату працівникам ДНЗ Малятко виплачує Старогороженська сільрада.

За такого позивач вважав наявними підстави для стягнення з Старогороженської сільради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що становить 181 робочий день в сумі 24 616 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач Старогороженська сільрада вважала позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не є відповідачем у цій справі, так як фінансування ДНЗ Малятко здійснюється за рахунок бюджету Баштанської районної ради.

Наголошувала, що є лише отримувачем міжбюджетного трансферту - субвенції з районного бюджету на фінансування дошкільної освіти від районного бюджету відповідно до укладеного договору з Баштанською районною радою.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року, яка внесена до журналу судових засідань, в якості співвідповідача до участі у справі залучено Баштанську районну раду Миколаївської області.

У поясненнях по суті спору Баштанська районна рада зазначила, що не заперечує проти залучення Баштанської районної ради до участі у справі у якості співвідповідача, оскільки здійснює фінансування в межах встановлених повноважень у відповідності до статей 22, 89, 93, 94 Бюджетного кодексу України за фінансовими нормативами, та на підставі укладених договорів. Однак, безпосереднє фінансування ДНЗ Малятко не здійснює.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року провадження по справі зупинено у зв`язку з переглядом у касаційному порядку рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року провадження по справі поновлено.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2020 року позивачу ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду, позов задоволено частково. Ухвалено про стягнення з Старогороженської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 24 616 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та зборів, та судовий збір на користь держави в розмірі 640 грн.. В задоволенні позову до Баштанської районної ради Миколаївської області відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивача поновлено на роботі за судовим рішенням, яке є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з наступного дня, після звільнення і до дати винесення судового рішення. Стягнення заробітку слід провести за рахунок сільради, яка безпосередньо здійснює фінансування дитячого дошкільного закладу, у якому позивача поновлено на роботі, і такі преюдиційні обставини для вирішення даного спору встановлено за рішенням суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі Старогороженська сільрада посилаючись на порушення судом норм матеріального права просила рішення скасувати, та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог пред`явлених до неї, та про задоволення вимог пред`явлених до Баштанської районної ради, виходячи з того, що сільська рада, не фінансує заклад, в якому працював позивач, хоча і є його засновником.

Зазначала, що не може бути відповідачем у цій справі, оскільки отримує кошти у відповідності до статей 89 та 101 БК України на підставі укладеного з Баштанською районною радою договору у вигляді міжбюджетного трансферту.

Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 15 вересня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював у якості сторожа в ДНЗ Малятко Старогороженської сільради, звідкіля його звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України з 22 лютого 2017 року.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на роботі в ДНЗ Малятко у якості сторожа з 22 лютого 2017 року, в частині вимог до ДНЗ Малятко про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с.3-5).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що заробітну плату працівникам ДНЗ Малятко виплачує Старогороженська сільська рада, яка є засновником даного навчального закладу, здійснює управління, фінансування та матеріально-технічне забезпечення ДНЗ.

Зазначені обставини встановлені рішенням апеляційного суду, залишеним без змін постановою Верховного суду від 18 вересня 2019 року, а тому не потребують доказування за положеннями частини 4 статті 82 ЦПК України.

Відтак, усі доводи апелянта за цими обставинами є безпідставними.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За такого, звернувшись вперше до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в березні 2017 року, після звільнення, та у жовтні 2017 року, після ухвалення рішення апеляційним судом, позивач виконав вищевказані приписи.

Зазначені обставини вірно оцінені судом першої інстанції та не оспорюються відповідачами у справі.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена 25 травня 2016 року у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-511цс16.

Згідно довідки №732, виданої Старогороженською сільрадою розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 136 грн.(а.с.6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), де у пункті 2 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції визначив середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2017 року по 21 вересня 2017 року у розмірі 24 616 грн. без утримання податків та зборів.

Зазначені обставини не оспорюються позивачем та відповідачами, а зміст апеляційної скарги не містить зауважень та заперечень щодо періоду та розміру нарахування середнього заробітку.

В той же час доводи апеляційної скарги щодо стягнення цих коштів з неналежного відповідача Старогороженської сільради та необхідності їх стягнення з Баштанської районної ради Миколаївської області суперечать, як пункту 1.3. загальних положень статуту Старгоженського дошкільного навчального закладу Малятко , засновником якого є сільська рада (а.с.185-190), так і не підтверджуються наданою копією договору на передачу коштів з районного бюджету до сільського бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту-субвенції на дошкільну освіту, який укладено на виконання положень статей 89 та 101 БК України про здійснення міжбюджетних трансфертів на передачу видатків на дошкільну освіту з районних бюджетів, а також суперечать встановленим обставинам справи.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Старогоженської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

І.В. Лівінський