Постанова

від 28.09.2020 по справі 911/723/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа№ 911/723/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Поляк О.І.

Руденко М.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Курбет С.А. - представник

від відповідача: Дубчак Д.Є.- адвокат

від прокуратури: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діском

на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020, повний текст якого складено 27.07.2020

у справі № 911/723/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Діском

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великоснітинська, 7 у м. Фастів Київської області з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249 в сумі 604 749,25 грн., нарахованої за період з березня 2017 року по лютий 2020 року включно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2020, повний текст якого складений 27.07.2020, у справі № 911/723/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідача є власником нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, яку йому передано у оренду рішенням Фастівської міської ради від 05.02.2009 року №6/30-ХLIХ-V Про передачу в оренду земельної ділянки під існуючими будівлями та спорудами для здійснення підприємницької діяльності в м. Фастові по вул. Великоснітинській, 7, ТОВ Діском , проте відповідний договір оренди земельної ділянки укладено не було, а відтак, відповідач, починаючи з 2009 року, користувалося земельною ділянкою загальною площею 0,4671 га з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249, яка розташована в м. Фастів по вул. Великоснітинській, 7, без відповідних правовстановлюючих документів та має обов`язок оплатити таке користування, проте до укладення відповідного договору оренди несплачена орендна плата за користування земельною ділянкою є сумою безпідставно збережених коштів.

Щодо розміру несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою судом першої інстанції зазначено про те, що основою для визначення розміру орендної плати, за приписами статей 14, 288 Податкового кодексу України, для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, розмір позовних вимог визначено прокурором з розрахунку орендної плати, який здійснено з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується доданими до позову документами, а тому, прокурором обґрунтовано та доведено розмір заявлених до стягнення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Діском звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийнято на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотримання норм процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву та додані до неї документи на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України (відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах іншої особи), оскільки наявні у матеріалах справи документальні докази свідчать про активні заходи вчинені Фастівською міською радою Київської області щодо стягнення з відповідача спірних коштів (засідання, комісій, виклик службових осіб товариства, надсилання претензій), а в штаті Фастівської міської ради Київської області передбачений юридичний відділ, в якій призначені особи зі спеціальною юридичною освітою, а відтак, підтвердженням неналежного виконання своїх обов`язків Фастівської міської ради Київської області могло бути внесення відомостей в ЄРДР про службову недбалість такими особами (ст. 367 КК України) або, якнайменше, притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб;

- додані до позовної заяви копії документів не можуть вважатися письмовими доказами, оскільки посвідчені не уповноваженим представником позивача (учасника справи), а прокурором Фастівської місцевої прокуратури;

- наявні у матеріалах справи розрахунки позовних вимог дають підстави сумніватися у їх вірності, оскільки зроблені за відсутності витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 та 2020 роки, а надані позивачем акти про стягнення безпідставно збережених коштів № 3 та № 4 виконані при застосуванні різного коефіцієнту підвищення для орендної плати, а саме 12 та 5.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 справа № 911/723/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 01.09.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Діском на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.09.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 911/723/20 до розгляду на 28.09.2020 о 15:00;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

25.09.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 22.09.2020 примітка суду), в якому позивач, з посиланням на те, що:

- правові висновки щодо участі у судовому процесу прокуратури викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18;

- повноваження на представництво працівників Київської обласної прокуратури було перевірено під час розгляду справи;

- визначення ціни позову було окремо досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи,

просить відмовити відповідачу у задоволенні позовних вимог.

25.09.2020 до суду від Фастівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 22.09.2020 примітка суду), в якому прокуратура, з посиланням на те, що:

- твердження апелянта щодо відсутності у Фастівської місцевої прокуратури підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі не відповідає дійсності;

- додатки до позовної заяви засвідчено та долучено відповідно до вимог чинного законодавства уповноваженою особою;

- розрахунок безпідставно збережених коштів, який доданий до позовної заяви, відповідає вимогам чинного законодавства,

просить заперечення, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, не брати до уваги та відмовити у її задоволення, залишивши рішення суду першої інстанції в силі.

Розпорядженням № 09.1-08/3428/20 від 25.09.2020, у зв`язку перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/723/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 справа № 911/723/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Руденко М.А.

Ухвалою від 28.09.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Руденко М.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діском на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20 прийнято до свого провадження

Станом на 28.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Прокуратура представників в судове засідання не направила, про причин неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників прокуратури за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 52) слідує, що відповідач є власником наступного майна: будівля хлібзаводу А , будівля КПП Б , будівля підсобного приміщення Д , будівля гаража Е які знаходяться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 7.

Вказане майно належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2005 року № 2241, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Сушановою Т.В.

Водночас відповідач не є власником земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області №6/30-ХLIХ-V від 05.02.2009 Про передачу в оренду земельної ділянки під існуючими будівлями та спорудами для здійснення підприємницької діяльності в м. Фастові по вул. Великоснітинській, 7, ТОВ Діском (а.с. 18) вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо передачі спірної земельної ділянки площею 0,4671 га в оренду під існуючими будівлями та спорудами для здійснення підприємницької діяльності в м. Фастові по вул. Великоснітинській, 7 в оренду відповідачу;

- передано земельну ділянку площею 0,4671 га за адресою вул. Великоснітинська, 7, м. Фастів, Київська область в оренду відповідачу під спірними будівлями та спорудами для здійснення підприємницької діяльності (складські приміщення та торгівля будівельними матеріалами) із застосуванням коефіцієнту підвищення для встановлення орендної плати - 12 ;

доручено секретарю міської ради укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства, а відповідачу - в місячний термін зареєструвати договір оренди земельної ділянки.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 19-21) слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249, що знаходиться за адресою: вул. Великоснітинська, 7, м. Фастів, Київська область, площею 0,4671 га, що перебуває у комунальній власності, передано в оренду відповідачу.

Водночас відповідний договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем укладено не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема листами позивача та не заперечується сторонами.

З матеріалів справи слідує, що, з огляду на неукладення сторонами договору оренди спірної земельної ділянки та несплати плати за користування нею, протягом 2017 - 2019 років позивач неодноразово запрошував відповідача на засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам для укладення відповідного договору оренди, вказаною комісією неодноразово складались акти, якими встановлювалась сума неодержаного доходу по орендній платі, які направлялись відповідачу для сплати (а.с.22-48), проте останній жодного разу на засіданні комісії не з`явився та не сплатив неодержаний дохід по орендній платі.

Так, згідно Акту, складеного комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виконавчого комітету Фастівської міської ради № 10 від 17.02.2020, вирішено стягнути з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (збитків) за період з 01.03.2017 по 29.02.2020 в сумі 604 749,25 грн.

Актом комісійного обстеження земельної ділянки від 13.01.2020, складеним Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області від 13.01.2020, встановлено, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249 розташовані: будівля хлібзаводу, будівля КПП, будівля підсобного приміщення, будівля гаража. На час обстеження встановлено, що відповідач здає в оренду будівлю гаража фізичній особі-підприємцю Северенчику Ігорю Анатолійовичу для здійснення ремонту автотранспорту.

Виконавчий комітет Фастівської міської ради Київської області звернувся до Керівника Фастівської місцевої прокуратури з листом № 06-16/6541 від 19.12.2019 Щодо вжиття заходів (а.с. 17), в якому повідомив про те, що на засіданні комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виконавчого комітету Фастівської міської ради, яке відбулось 17.12.2019, розглянуте питання стосовно відсутності сплати відповідачем до місцевого бюджету коштів за користування спірною земельною ділянкою та вирішено направити всі наявні матеріали до Фастівської місцевої прокуратури для вжиття всіх можливих заходів у вирішенні питання щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.

За результатами розгляду вказаного листа, Фастівської місцевою прокуратурою позивачу направлено лист № 38-65-97 вих-20 від 11.01.2020 (а.с. 53), в якому прокуратура просить позивача в строк до 17.01.2020 надати інформацію щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на стягнення спірних коштів у судовому порядку, у разі неможливості вжиття таких заходів повідомити про причини, які перешкоджають стягненню коштів в судовому порядку, а також надати уточнений розрахунок сум безпідставно збережених коштів.

На вказаний лист позивач відповів листом № 06-18/293 від 17.01.2020, в яком, з огляду на відсутність у нього коштів для сплати судового збору, просив Фастівську місцеву прокуратуру вжити заходів представницького характеру для стягнення недоотриманого доходу місцевого бюджету у розмірі несплаченої орендної плати з відповідача.

З огляду на вказані обставини, керівник Фастівської місцевої прокуратури звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області та просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великоснітинська, 7 у м. Фастів Київської області з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249 в сумі 604 749,25 грн., нарахованої за період з березня 2017 року по лютий 2020 року включно.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Щодо посилань відповідач на те, що суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву та додані до неї документи на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України (відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах іншої особи), оскільки наявні у матеріалах справи документальні докази свідчать про активні заходи, вчинені Фастівською міською радою Київської області щодо стягнення з відповідача спірних коштів (засідання, комісій, виклик службових осіб товариства, надсилання претензій), а в штаті Фастівської міської ради Київської області передбачений юридичний відділ, в якій призначені особи зі спеціальною юридичною освітою, а відтак, підтвердженням неналежного виконання своїх обов`язків Фастівської міської ради Київської області могло бути внесення відомостей в ЄРДР про службову недбалість такими особами (ст. 367 КК України) або, якнайменше, притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 частини 5 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру :

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що позивач самостійно не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної заборгованості, та з огляду на зміст листа позивача № 06-18/293 від 17.01.2020, де він повідомляє про те, що не має можливості вчинити відповідні дії через відсутності у нього коштів на сплату судового збору, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, керівник Фастівської місцевої прокуратури правомірно звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Враховуючи що відповідач володіє лише нежитловими будівлями, які знаходяться на спірній земельній ділянці, проте рішенням Фастівської міської ради Київської області від 05.02.2009 №6/30-XLIX-V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення спірної земельної ділянки в оренду відповідачу та передано спірну земельну ділянку відповідачу в оренду, у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись до теперішнього часу цією ділянкою, починаючи з 2009 року і станом на день подання позову плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не сплачував.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК).

Отже, відповідач як фактичний землекористувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстав за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Щодо розміру заявленої до стягнення несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великоснітинська, 7 у м. Фастів Київської області з кадастровим номером 3211200000:02:003:0249, нарахованої за період з березня 2017 року по лютий 2020 року включно, колегія суддів зазначає про таке.

Розрахунок доходу, одержаного відповідачем за використання безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Фастів, здійснено комісією, створеною Фастівською міською радою, з урахуванням площі земельної ділянки, яка фактично зайнята належним відповідачу нерухомим майном, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої пп. 1 п. 5 ст. 288 Податкового кодексу України мінімальної відсоткової ставки та складається з суми орендної плати за 10 місяців 2017 року, за 12 місяців 2018 року, за 12 місяців 2019 року та два місяці 2020 року, а заявлені до стягнення кошти відповідають розміру орендної плати та складають 604 749,25 грн.

Відповідно до наданого розрахунку розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив:

- за 2017 - 2018 роки - 15 310,11 грн. (розрахований виходячи з нормативної грошової оцінки - 3 062 021,53 грн., коефіцієнту підвищення для встановлення орендної плати - 6% за земельні ділянки для торгівлі будівельними матеріалами);

- за 2019 - 2020 роки - 19 137,63 грн. (розрахований виходячи з нормативної грошової оцінки - 4 593 032,30 грн., ставки орендної плати за землю в межах міста Фастова - 5% - торгівлі будівельними матеріалами).

При цьому до матеріалів справи додано Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видані ГУ Держгеокадастру у Київській області (Відділ у Фастівському районі) від 18.04.2019 та від 17.08.2017 (а.с. 49-50).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок заборгованості відповідача здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується доданими до позову документами.

Посилання відповідача на те, що наявні у матеріалах справи розрахунки позовних вимог дають підстави сумніватися у їх вірності, оскільки зроблені за відсутності витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 та 2020 роки, спростовуються наявними у матеріалах справи вищезгаданими Витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки видані ГУ Держгеокадастру у Київській області (Відділ у Фастівському районі) від 18.04.2019 та від 17.08.2017, де встановлено нормативну грошову оцінку землі.

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача про те, що додані до позовної заяви копії документів не можуть вважатися письмовими доказами з тих підстав, що посвідчені не уповноваженим представником позивача (учасника справи), а прокурором Фастівської місцевої прокуратури, оскільки ч. 1 ст. 55 ГПК України визначено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною діяльнкоюв сумі 604 749,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Діском задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діском на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі № 911/723/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/723/20.

Повний текст постанови складено: 28.09.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.І. Поляк

М.А. Руденко